Рішення

від 19.08.2008 по справі 31/41-08-2236

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31/41-08-2236

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" серпня 2008 р.Справа  № 31/41-08-2236

Позивач: ТОВ „Аргона”

Відповідач: ПП „Навигатор”

про стягнення 1 439 767 грн. 81 коп.

Суддя господарського суду

Одеської області Лєсогоров В.М.

В засіданні приймали участь представники:

від позивача:          Татік Ю.М. (10.07.2008 року, 05.08.2008 року був присутній Басунько П.М.)

від відповідача: не з`явився (17.06.2008 року були присутні Корнєв О.О., Кузьменко М.М., Вустян С.І., 10.07.2008 року, 05.08.2008 року був присутній Корнєв О.О.)

Суть спору: про стягнення 1 439 767 грн. 81 коп. заборгованості по договору з урахуванням пені, інфляційних, процентів по кредиту.

З письмового уточнення позивачем обставин справи від 07.08.2008 року убачається, що оригінал додаткової угоди № 3 від 12.10.2007 року позивач надати не може оскільки він зник. У зв`язку із цим позивач просить не враховувати під час розгляду справи вказану додаткову угоду. Також позивач вказує, що акт № 001 від 30.09.2007 року на суму 2 704 464 грн. 14 коп. та ремонтна відомість на суму 2 704 464 грн. 14 коп. є остаточними. Акт  № 001 від 30.09.2007 року включив до себе всі попередні акти та всі наступні акти які складалися з метою спрощення розрахунків та спрощення бухгалтерського обліку. Подальші роботи не проводилися.   

З відзиву на позов та доповнень до відзиву убачається, що відповідач позов не визнає з підстав викладених у відзиві. Зокрема відповідач вказує, що додаткова угода № 3 з боку відповідача не підписувалася; протокол узгодження договірної ціни на суму 2 704 464 грн. 14 коп. сторонами не підписувався; акт № 001 від 30.09.2007 року не має юридичної сили оскільки після цього акту підписані інші акти виконаних робіт; проценти за кредитом позивач вимагає без законних та договірних підстав.

Представники позивача позов підтримали. Також представники позивача пояснили, що протокол узгодження ціни до договору не укладався, оригінал додаткової угоди № 3 від 12.10.2007 року вкрадений з офісу.

Представник відповідача позов не визнав.  

Представники сторін пояснили, що у додатковій угоді № 2 від 07.02.2006 року допущена помилка, замість 2006 року слід вважати 2007 рік.

Матеріалами справи встановлено:

30.11.2006 року сторони уклали договір № 30/10 відповідно до умов якого позивач зобов`язався здійснити ремонт т/х „Діамонд 1” відповідно до попередньої ремонтної відомості. Остаточна ремонтна відомість узгоджується сторонами за 3 дні до вихода судна з ремонту. Приймання судна у ремонт оформлюється актом. Орієнтована ціна ремонту складає 788 000 грн. Остаточна ціна ремонту встановлюється виконавчою ремонтною відомістю та протоколом узгодження ціни. Строк ремонту –45 днів. Початком ремонта вважається дата акта про приймання судна у ремонт. Оплата за ремонт здійснюється наступним чином: 70% договірної ціни на протязі 10 днів після підписання акта про приймання судна у ремонт, 30% на протязі 3 місяців після підписання акту виконаних робіт. За прострочку оплати відповідач сплачує пеню в розмірі 0,3% але не більш подвійної облікової ставки НБУ.

З приводу умов вказаного договору слід звернути увагу на те, що екземпляри договору надані сторонами відрізняються. Так, в екземплярі позивача немає п. 5.3, в екземплярі відповідача немає п. 9.2 та п. 9.3 і не вказано „в тому числі ПДВ”.

З цього приводу можливо зробити висновок про те, що лише обидва екземпляра договора в сукупності (екземпляри обох сторін) засвідчують повний обсяг домовленостей щодо яких сторони дійшли згоди. За таких обставин договір від 30.11.2006 року № 30/10 є укладеним через складання сторонами двох екземплярів договору (двох документів), що відповідає ст. 207 ЦК України.

Попередня ремонтна відомість укладена сторонами на суму 788 000 грн.

Відповідно до акту від 16.12.2006 року судно прийнято в ремонт.

Відповідно до доповнення № 1 від 05.01.2007 року до попередньої ремонтної відомості додані роботи на суму 1 713 917 грн. 20 коп.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 05.01.2007 року попередня ремонтна відомість доповнена доповненням № 1 і встановлена ціна ремонту в сумі 2 501 917 грн. 20 коп.

Листом від 22.01.2007 року відповідач сповістив позивача про зміну найменування т/х „Діамонд 1” на т/х „Аккорд”.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 07.02.2007 року (з приводу помилки у цієї угоді є пояснення сторін про те, що замість 2006 року слід вважати 2007 рік) у зв`язку з відсутністю фінансування з боку відповідача, строк закінчення ремонту перенесений на 15.04.2007 року.

Виконавча ремонтна відомість укладена сторонами на суму 2 704 464 грн. 14 коп. У цій відомості вказано т/х „Аккорд” колишній т/х „Діамонд 1”.

Відповідно до акту № 001 від 30.09.2007 року роботи виконані в повному обсязі, по якості претензій немає. Дата закінчення робот - 30.09.2007 року. Остаточна ціна робіт - 2 704 464 грн. 14 коп.

Додаткову угоду № 3 від 12.10.2007 року суд відхиляє оскільки відповідач вказує, що ця додаткова угода з боку відповідача не підписувалася, а позивач вказує, що оригінал цієї додаткової угоди зник.

12.10.2007 року сторони уклали додаткову угоду № 01/10 (яку назвали боргове зобов`язання), відповідно до умов якої відповідач зобов`язався сплатити позивачу заборгованість за ремонт в сумі 1 340 804 грн. 14 коп. згідно графіка додаток № 1.

Відповідно до графіка погашення заборгованості додаток № 1, остаточний розрахунок на суму 1 340 804 грн. 14 коп. відповідач має здійснити до 30.11.2007 року.

Відповідно до акту звірки на 26.12.2007 року борг відповідача перед позивачем складає 738 804 грн. 14 коп. Суд відхиляє цей акт оскільки він не відповідає дійсним обставинам розрахунків між сторонами.

За виконані підрядні роботи відповідач сплатив позивачу 2 010 660 грн., що підтверджено платіжними документами у період з 18.12.2006 року по 14.03.2008 року. Про будь – які інші розрахунки сторони суд не сповіщали.

Суд дослідив акти та ремонтні відомості від 29.12.2006 року, від 28.02.2007 року, від 30.03.2007 року, від 11.10.2007 року, від 01.11.2007 року, від 23.11.2007 року, від 31.12.2007 року. З приводу цих актів та ремонтних відомостей слід вказати наступне. Позивач вказав, що акт № 001 від 30.09.2007 року на суму 2 704 464 грн. 14 коп. та ремонтна відомість на суму 2 704 464 грн. 14 коп. є остаточними. Акт  № 001 від 30.09.2007 року включив до себе всі попередні акти та всі наступні акти які складалися з метою спрощення розрахунків та спрощення бухгалтерського обліку. Подальші роботи не проводилися. Така позиція позивача який проводив підрядні роботи по перше підтверджується порівнянням змісту актів та ремонтних відомостей, по друге зменшує загальний обсяг грошових зобов`язань відповідача порівняно з загальною сумою всіх актів та ремонтних відомостей, що відповідає законним інтересам обох сторін. Заперечень з цього приводу від відповідача суд не отримав.  

Сторони вказали, що протокол узгодження ціни ними не укладався.

Відповідно до ст. 837 ЦК України - за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 844 ЦК України - ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство яке регулює спірні відносини, суд зробив наступні висновки.

Щодо основної заборгованості.

Остаточна ціна ремонту складає 2 704 464 грн. 14 коп.

Оплачено відповідачем станом на 12.10.2007 року 1 640 660 грн.

Сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 12.10.2007 року складала 1 063 804 грн. 14 коп.

12.10.2007 року сторони уклали додаткову угоду № 01/10 (яку назвали боргове зобов`язання), відповідно до умов якої відповідач зобов`язався сплатити позивачу заборгованість за ремонт в сумі 1 340 804 грн. 14 коп.

Відповідно до ст. 204 ЦК України - правочин є правомірним, якщо його недійсність  прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже починаючи з 12.10.2007 року у відповідача виникло договірне зобов`язання сплатити позивачу за ремонт 1 340 804 грн. 14 коп.

Після 12.10.2007 року відповідач сплатив позивачу 370 000 грн.

Основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 970 804 грн. 14 коп. Прострочення щодо остаточного розрахунку почалося з 01.12.2007 року. Позивач вимагає стягнення основної заборгованості на суму 738 804 грн. 14 коп., що є його правом. Слід роз`яснити позивачу, що він не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача 232 000 грн., що складає різницю між сумою основної заборгованості відповідача і сумою яку позивач вимагає до стягнення.

З приводу відсутності протоколу узгодження ціни слід звернути увагу на наступне. По перше сторонами складена виконавча ремонтна відомість на суму 2 704 464 грн. 14 коп. в якій сторони визначили остаточну ціну ремонту, що відповідає умовам договору, по друге виконавча ремонтна відомість на суму 2 704 464 грн. 14 коп. є формою кошторису ремонту в якому сторони відповідно до ст. 844 ЦК України визначили остаточну ціну ремонту, по третє в акті № 001 від 30.09.2007 року сторони визначили остаточну ціну робіт в сумі 2 704 464 грн. 14 коп., в зв`язку із чим цей акт в цієї частині є протоколом узгодження ціни.  

На підставі викладеного позов в частині основної заборгованості на суму 738 804 грн. 14 коп. підлягає задоволенню.

В зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивач нарахував пеню в сумі 613 207 грн. 44 коп. за 152 дня.

Перевіривши розрахунок пені суд встановив його помилковість.

Правильною є пеня за 152 дня з 21.03.2008 року по 19.08.2008 року в сумі 70 408 грн. 43 коп. яка обрахована від суми 738 804 грн. 14 коп. (база визначена позивачем для обрахування пені).

В зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивач нарахував інфляційні в сумі 19 208 грн. 91 коп. (ця сума вказана в позові) за період з жовтня 2007 року по липень 2008 року (цей період вказаний у розрахунку інфляційних).

Перевіривши розрахунок інфляційних суд встановив його помилковість.

Правильними є інфляційні в сумі 127 938 грн. 09 коп. нараховані на суму 738 804 грн. 14 коп. (база визначена позивачем для обрахування інфляційних) за період з грудня 2007 року (прострочення щодо остаточного розрахунку почалося з 01.12.2007 року) по липень 2008 року включно. Позивач вимагає стягнення інфляційних в сумі 19 208 грн. 91 коп., що є його правом. Слід роз`яснити позивачу, що він не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача 108 729 грн. 18 коп., що складають різницю між сумою інфляційних   127 938 грн. 09 коп. та сумою інфляційних 19 208 грн. 91 коп.

Перевіряючи розрахунки інфляційних та пені суд виходив з приписів: Розділу V ЦК України - СТРОКИ ТА ТЕРМІНИ. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ; ст. 232 ГК України; терміну та строку прострочення виконання грошового зобов'язання, переривання перебігу строку позовної давності; облікових ставок НБУ в подвійному розмірі, ст. 625 ЦК України, листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997 року „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Позов в частині стягнення процентів по кредиту в сумі 68 547 грн. 32 коп. задоволенню не підлягає оскільки позивач не довів а ні доводами, а ні доказами а ні нормами права зобов`язання відповідача з цього приводу.  

Загальна сума до стягнення складає 828 421 грн. 48 коп. (основна заборгованість, пеня, інфляційні).

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.

Додатково слід роз`яснити сторонам наступне. Оскільки позивач заявив позов про стягнення основної заборгованості на суму яка менша загальної суми основної заборгованості на 232 000 грн., це означає, що будь –які суми які можуть бути сплачені відповідачем по основній заборгованості і про сплату яких відповідач в порушення ст. 22 ГПК України не сповістив господарський суд, мають зараховуватися у сплату суми 232 000 грн. і на судове рішення не впливають.

Господарський суд відхиляє правові позиції відповідача тією мірою якою вони відрізняються від висновків суду, в зв`язку з їх невідповідністю законодавству та обставинам справи.

Твердження відповідача про те, що акт № 001 від 30.09.2007 року не має юридичної сили оскільки після цього акту підписані інші акти виконаних робіт є безпідставним, що підтверджено викладеними вище висновками.

Судові витрати у справі по держмиту та за ІТЗ судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеної вимоги.

Судові витрати на правову допомогу адвоката позивачем документально не підтверджені.

Відповідно до ст. 84 ГПК України - в резолютивній частині рішення вказується про   розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.

Отже, господарський суд має в резолютивній частині рішення вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача частини фактично понесених позивачем судових витрат у справі і вирішити питання про покладення на позивача частини фактично понесених ним судових витрат у справі в зв`язку з частковою відмовою в задоволенні позову. Також в резолютивній частині рішення суд має вирішити питання щодо повернення позивачу з бюджету надмірно сплаченого державного мита.

Позивач повинен був сплатити державне мито у справі за 1% ставкою у сумі  14 397 грн. 67 коп.

Однак позивач помилково сплатив держмито в сумі 14 950 грн., що підтверджено платіжним дорученням.

Таким чином позивач надмірно сплатив до державного бюджету державне мито в сумі 552 грн. 33 коп., які підлягають поверненню позивачу з державного бюджету відповідно до ст. 8 ДКМУ “Про державне мито”, яка передбачає, що сплачене державне мито підлягає  поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж  передбачено чинним законодавством.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ПП „Навигатор” код 31889544 (м. Ізмаїл, вул. К. Цеткін, 15) на користь ТОВ „Аргона” код 25129166 (м. Севастополь, вул. Короленко, 16/2) - 828 421 грн. 48 коп., 8 284 грн. 21 коп. по держмиту, 67 грн. 89 коп. за ІТЗ судового процесу.

В іншої частині в задоволенні позову –відмовити.

Покласти на ТОВ „Аргона” судові витрати у справі по держмиту в сумі 6 113 грн. 46 коп.  та за ІТЗ судового процесу в сумі 50 грн. 11 коп.

Повернути з державного бюджету України на користь ТОВ „Аргона” код 25129166 (м. Севастополь, вул. Короленко, 16/2) –надмірно сплачене державне мито в сумі 552 грн. 33 коп.

Датою складання рішення відповідно ст. 84 ГПК України визначити 19.08.2008                                                          року.

Рішення набуває законної сили з 30.08.2008 р.

Суддя                                                                                       Лєсогоров В. М.