Постанова

від 06.10.2011 по справі 2а-18685/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

(письмове провадження)

 06 жовтня 2011 року                      справа № 2а-18685/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Клименчук Н.М. розглянувши адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКС-Гарант»

до

Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києві

про

визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.08.2010р. №0000662306/0, №0000662306/1, №0000662306/2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛКС-гарант»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.08.2010року №0000662306/0, №0000662306/1, №0000662306/2.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі хибних висновків акту перевірки, ДПІ в Оболонському районі міста Києва неправомірно донараховано податкове зобов’язання з ПДВ у розмірі 988 988,45 грн. (659 320,30 грн. –основний платіж та 329 660,15 –штрафні санкції).

Відповідач  проти задоволення позову заперечує, вважає свої рішення обґрунтованими та прийнятими без порушення чинного законодавства в результаті перевірки, яка свідчить про порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість».    

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На виконання постанови заступника начальника відділу Головного СУ МВС України, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку щодо дотримання вимог податкового законодавства службовими особами ТОВ «ЛКС-Гарант»(код ЄДРПОУ 34344706) при обчисленні та сплаті податку на додану вартість під час взаємовідносин із ПП «СКС-Буд»(код ЄДРПОУ 35380415) за період часу з 01.11.2007року по 01.04.2009 року.

За результатами вказаної перевірки ДПІ в Оболонському районі міста Києва складено Акт  № 444/23-6/34344706 від 28.07.2010року, яким встановлено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997року № 168/97-ВР,               п. 18 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»від 30 травня 1997 року № 165, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 659 320,30 грн., в т.ч. за грудень 2007 року в сумі 37 600,0 грн.; за березень 2008 року в сумі 28 125,0 грн.; за квітень 2008 року в сумі 4650,0 грн.; за травень 2008 року в сумі 19 866,67 грн.; за серпень 2008 року в сумі 10 000,0 грн.; за вересень 2008 року в сумі 45 433,8 грн.; за листопад 2008 року в сумі 155392,0 грн.; за грудень 2008 року в сумі 342 217,81 грн.; за лютий 2009 року в сумі 8 583,33 грн.; за березень 2009 року в сумі 7 451,69 грн.

На підставі зазначеного Акта перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 03.08.2010 року № 0000662306/0, яким визначено ТОВ «ЛКС-Гарант»податкове зобов’язання з ПДВ у розмірі 988 988,45 грн. (659 320,30 грн. –основний платіж та 329 660,15 грн. –штрафні санкції).

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, реалізуючи надане йому пп. 5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" право оскаржив рішення податкового органу в адміністративному порядку, проте за результатами розгляду вказаних скарг рішення ДПІ залишено без змін, а скаргу –без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови про виїмку від                  22.12.2009 року та протоколу виїмки від 20.01.2010року, у ТОВ «ЛКС-гарант»вилучено документи, що були використані ДПІ для проведення невиїзної документальної перевірки.

Враховуючи вищезазначене, для дослідження обставин справи, в якості джерела доказової інформації Суд використовує Акт перевірки №444/23-6/34344706 від 20.07.2010року.

На підставі вказаного Акту судом встановлено, що взаємовідносини позивача з ПП «СКС-Бу仴рунтувалися на договорах підряду щодо виконання ПП «СКС-Буд»будівельно-монтажних робіт з прокладання  ліній зв’язку, робіт  по прокладенню кабелю, монтажу внутрішніх мереж зв’язку, виконання проектно-вишукувальних робіт, робіт з монтажу муфт і кінцевих пристроїв, робіт з прокладання трубок, сигнальних стрічок, будівельних робіт (риття та засипання траншеї), відновлення каналів телефонної каналізації та інших робіт (послуг).

Усі будівельно-монтажні роботи виконувалися згідно проектно–кошторисної документації, факт виконання яких підтверджується двосторонніми актами приймання виконаних підрядних робіт. В розрахунок за виконані роботи, позивачем перераховувано грошові кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «СКС-Буд». Витрати на придбання зазначених будівельно-монтажних робіт житлового будинку віднесено позивачем до складу валових витрат підприємства.

Крім цього, на підтвердження сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи (надані послуги) ТОВ «СКС-Буд»були надані позивачу податкові накладні, які, як це передбачено податковим законодавством, є документом, що дає йому право на податковий кредит. Таким чином, в результаті взаєморозрахунку за даними договорами, заборгованості немає.

В той же час, в акті перевірки зафіксовано, що по факту повторного вчинення фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, порушено кримінальну справу № 24-85 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 205,                  ч. 2,3 ст. 358 КК України, в ході слідства по якій встановлено, що невстановленими особами, з метою прикриття незаконної діяльності,створено ряд юридичних осіб. До числа вказаних суб’єктів підприємницької діяльності  відноситься ПП «СКС-Буд»(код ЄДРПОУ 35380415) керівником та засновником якого з 12.09.2001року по 03.03.2009року значився ОСОБА_1, з 01.03.2009року і по даний час –ОСОБА_2

Зі свідчень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 досудовим слідством встановлено, що ПП «СКС-Буд»зареєстроване на їх імена без їхнього відома, до фінансово-господарської діяльності вказаного суб’єкта господарювання вони жодного відношення  не має. Жодних документів ПП «СКС-Буд»вони не готували та не підписували.

Досудовим слідством було призначено проведення судово-почеркознавчої експертизи з метою ідентифікації підписів, виконаних від імені ОСОБА_3, висновками якої встановлено, що на оригіналах усіх бухгалтерських документів, вилучених у                                ТОВ «ЛКС-Гарант»підписи виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що службові особи ПП «СКС-Буд» підприємницьку діяльність не здійснювали, угод фінансового характеру не складали, що надало змогу невстановленим особам ставити підписи на фінансово-господарських документах, складених від імені ПП «СКС-Буд»та вести незаконну господарську діяльність, яка була прикрита легальними діями по створенню суб’єкта підприємницької діяльності.

Виходячи з викладеного, відповідач вважає всі правочини та інші дії вчинені                           ПП «СКС-Буд»такими, що порушують публічний порядок спрямований на заволодіння майном держави (тобто нікчемними), а отже, не мають будь-якої юридичної сили та не спричиняють настання правових наслідків.

Суд вважає таку позицію відповідача помилковою виходячи з наступного.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов’язкова ознака –специфічна мета –порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов’язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника –фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної  правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної  влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов’язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими  умовами зобов’язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.  Нікчемними  визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов’язану сторону певних обов’язків; допускають односторонню  відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача   товару (послуги)  сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем по справі не було надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення угоди, на підставі якої виникли взаємовідносини між позивачем та ПП «СКС-Буд»не відповідала дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов’язків.

На момент укладання договорів, на яких ґрунтуються взаємовідносини позивача та              ПП «СКС-Буд», а також під час здійснення господарських операцій, товариство-контрагент  зареєстроване в ЄДРПОУ та в податкових органах як платник податків.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005року №327, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб’єкта господарювання.

Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначеного цим Законом України.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 вищевказаного Закону України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених  (нарахованих) платником  податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Підпунктом 7.5.1. п. 7.5. цього Закону України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Податковим законодавством чітко передбачено, що податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. При перевірці, що засвідчено у відповідному акті, позивачем при оплаті будівельно-монтажних робіт, наданих ПП «СКС-Буд» в загальну суму їх вартості включено податок на додану вартість, що підтверджується податковими накладними.

Право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв’язку з придбання товарів (робіт, послуг), кореспондується з обов’язком платника податку (продавця) утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку.

Підпунктом 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення податкових зобов’язань з продажу товарів  (робіт, послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.

Крім цього, слід зазначити, що цим же Законом України, а саме: пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, встановлено, що до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

З викладеної норми можна зробити висновок, що витрати по сплаті податку на додану вартість не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладної, тобто інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість законом непередбачено.

З огляду на зазначене, позиція відповідача щодо донарахування позивачу сум податкового зобов’язання з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з                               ПП «СКС-Буд», згідно оскаржуваних рішень від 03.08.2010року №0000662306/0, від                    25.08.2010року №0000662306/1, від 12.11.2010. року №0000662306/2 на загальну суму 988 988,45 грн. (659 320,30 грн. –основний платіж та 329 600,15 грн. –штрафні санкції) є необґрунтованою.

За таких обставин, Суд, відповідно до положень ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.08.2010року                       № 0000662306/0, від 25.08.2010року № 0000662306/1, від 12.11.2010року № 0000662306/2 на загальну суму 988 988,45 грн. (659 320,30 грн. –основний платіж та 329 600,15 грн. –штрафні санкції)  обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов’язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд  

ПОСТАНОВИВ:

 Позовні вимоги задовольнити повністю.

 Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення –рішення від 03.08.2010року № 0000662306/0, від 25.08.2010року № 0000662306/1, від 12.11.2010року                № 0000662306/2 на загальну суму 988 988,45 грн. (659 320,30 грн. –основний платіж та 329 600,15 грн. –штрафні санкції)

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.       185-187 КАС України. Постанова набуває законної сили у порядок і строки, передбачені ст.254 КАС України

Суддя                                                                                                Н.М. Клименчук