Постанова

від 05.12.2011 по справі 2а-12473/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 05 грудня 2011 року           < Час проголошення >           № 2а-12473/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Катющенка В.П., при секретарі судового засідання Тимошенко К.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові горизонти 2005»

до

про

Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва  

визнання протиправним та скасування Рішення Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва №1635 від 11.07.2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові горизонти 2005»(далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва (далі по тексту – відповідач), в якому просить скасувати Рішення про застосування фінансових санкцій і нарахування пені Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва від 11.07.2011 року №1635 повністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Товариство є платником єдиного податку за ставкою 6% + ПДВ, які сплачували до Державного казначейства у Голосіївському районі м.Києва. Водночас, у зв’язку з несвоєчасним перерахунком Державним казначейством у Голосіївському районі м.Києва коштів до Пенсійного фонду України у позивача виникла заборгованість.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що платіжні документи за звітні періоди, на підставі яких органи Пенсійного фонду України мають право зараховувати частини ставки єдиного або фіксованого податків в рахунок плати страхових внесків за відповідні періоди, позивач надав лише 15 грудня 2010 року, якою і було зараховано проплату. За таких обставин, позивач прострочив сплату страхових внесків, що потягло за собою накладення фінансових санкцій та нарахування пені.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2011 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає  перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянутим справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене протокольною ухвалою від 09 листопада 2011 року суд ухвалив про перехід розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові горизонти 2005»(ідн.код 33442516) відповідно до Свідоцтва №2650020138 серії Б №041842, виданого 01 січня 2010 року, про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва –юридичною особою має право сплати єдиного податку за ставкою 6 (шість) відсотків та застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності у 2010 році.

Порядок сплати страхових внесків суб’єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування врегульовано Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(Закон України №1058-IV від 09.07.2003р. (набрав законної сили з 01.01.2004р.).

Відповідно до статті 5 Закону України №1058-IV від 09.07.2003р. він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи такого страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України N 1058-IV установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності й інших осіб, включаючи юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України N 1058-IV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону України N 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування; на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування і сплати таких внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не залежить від обраного платником податку способу оподаткування.

Як встановлено судом, позивач у 2010 році був платником єдиного податку.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

З метою уникнення надмірної сплати страхових внесків за найманих працівників платників єдиного та фіксованого податків, у зв’язку з одночасною дією Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998р, та Закону України №1058-IV від 09.07.2003р., сума коштів, що спрямовується до Пенсійного фонду у вигляді  частини ставки єдиного або фіксованого податків, зараховується в рахунок сплати страхових внесків за відповідні періоди.

Таке зарахування здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі пред’явлених страхувальником копій платіжних документів про сплату згаданих податків. У разі, якщо платник, який обрав спрощену систему оподаткування, не здійснює витрат на оплату праці найманих працівників або не здійснює нарахування страхових внесків, то частина коштів від єдиного та фіксованого податків, що надходять до Пенсійного фонду обліковується в окремих реєстрах по надходженню цих коштів і до картки особового рахунку платника податку в графу «зараховано внесків»не заноситься.

Таким чином, зарахування частини ставки єдиного або фіксованого податків в рахунок сплати страхових внесків за відповідні періоди можливе лише після пред’явлення страхувальником копій платіжних документів про сплату вказаних податків.

Судом встановлено та не заперечувалося позивачем в судовому засіданні, що рішення управління Пенсійного фонду України в м.Києві №1635 від 11 липня 2011 року було прийнято у зв’язку з несвоєчасною сплатою страхувальником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.  

Так, за правилами ч. 6 ст. 20 Закону України №1058-IV від 09.07.2003р. страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, тобто не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним.

З матеріалів справи вбачається, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за відповідні періоди були зараховані - за березень 2010 року в розмірі 851,65грн. 29 квітня 2010 року (прострочення 9 днів); за квітень 2010 року у розмірі 1895,25грн. –31.05.2010 року (прострочення 11 днів); за травень 2010 року у розмірі 2551,60грн. –30.06.2010 року, у розмірі 666,83грн. – 29.07.2010 року (прострочення 9 днів та 38 днів відповідно); за червень 2010 року у розмірі 1240,17 грн. –29.07.2010 року, у розмірі 1906,90грн. –31.08.2010р., у розмірі 604,53грн. –29.09.2010 року (прострочення 9, 42 та 71 день відповідно); за липень 2010 року у розмірі 1375,47грн. 29.09.2010 року, у розмірі 2376,13 грн. - 18.11.2010 року (прострочення 40 та 90 днів відповідно); за серпень 2010 року у розмірі 2428,25грн. –18.11.2010 року, у розмірі 674,54 грн. –30.11.2010 року, у розмірі 1672,98 грн. –15.12.2010 року (прострочення 59, 71 та 86 днів відповідно); за вересень 2010 року у розмірі 2660,17 грн. –15.12.2010 року (прострочення 56 днів);  за жовтень 2010 року у розмірі 664,00 грн. (прострочення 23 дні).

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що невчасне зарахування страхових внесків відбулося з вини посадових осіб управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва, у зв’язку з втратою останніми вчасно наданих платіжних доручень, а тому зарахування частин ставки єдиного податку в рахунок сплати страхових внесків відбулося лише 15 грудня 2010 року (після повторного пред’явлення платіжних доручень позивачем), оскільки в такому разі неможливим було б зарахування страхових внесків раніше 15 грудня 2010 року (зокрема, за період квітень - вересень 2010 року).

Що ж стосується зарахування страхових внесків 15 грудня 2010 року (у розмірі 1672,98 грн., 2660,17 грн. та 664,00грн.), то позивач достатніх та беззаперечних доказів подання відповідачу платіжних доручень для зарахування частин ставки єдиного податку в рахунок сплати страхових внесків раніше ніж 15 грудня 2010 року суду не надав.

Згідно ч. 13 ст. 106 Закону України №1058-IV від 09.07.2003р. про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

З огляду на те, що позивачем всупереч вимогам Закону України №1058-IV від 09.07.2003р. не були сплачені страхові внески у визначений вказаним Законом строк, суд приходить до висновку про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення Управлінням Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва не було порушено вимог чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.  

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

В даному випадку суд не знаходить підстав для висновку про порушення відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, вказаних принципів під час прийняття оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові горизонти 2005»- відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя                                                                                              В.П. Катющенко