Постанова

від 02.12.2011 по справі 2а-6826/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 02 грудня 2011 року                      № 2а-6826/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Кротюка О.В.   розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

 Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

до

 Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське управління механізації №36"

про

 стягнення заборгованості у розмірі 112 085,09грн.

Обставини справи:

Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Київське управління механізації № 36” про стягнення 112 085,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем заборгованості.

Відповідач проти позову заперечив в частині вимог щодо сум податкових зобов’язань, які були ним сплачені, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Проти іншої частини позовних вимог відповідач не заперечував, заявляв клопотання про оголошення перерви та відкладення розгляду справи для проведення звірки взаємних розрахунків з податковим органом та примирення шляхом погашення наявної заборгованості.

Ухвалами від 17.08.2011 та від 17.10.2011 провадження у справі зупинялося для надання часу на примирення сторін, проте доказів погашення заборгованості відповідачем не було надано.

В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши  пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

заявлена до стягнення заборгованість відповідача виникла з податку на додану вартість, податку на прибуток приватних підприємств та збору за спеціальне використання води.

Заборгованість з податку на додану вартість, відповідно до позовних вимог, виникла на підставі наступного:

1) податкових повідомлення-рішення № 0043711502/0 від 13.10.2010, яким визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 500,00 грн., та № 0043641502/0 від 13.10.2010, яким визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 5163,07 грн., винесених на підставі акту перевірки від 13.10.2010 № 2923/15-220, та отриманих головним бухгалтером ТОВ “Київське управління механізації № 36” 20.10.2010. Вказані повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувались;

2)  податкових декларацій:

- від 20.09.2010 № 205154, якою визначено суму податку до сплати у розмірі 3296,00 грн.;

- від 22.11.2010 № 281394, якою визначено суму податку до сплати у розмірі 1567,00 грн.;

- від 20.07.2010 № 154823, якою визначено суму податку до сплати у розмірі 546,00 грн.;

- від 01.05.2010 № 113112, якою визначено суму податку до сплати у розмірі 30493,00 грн.;

3) уточнюючих розрахунків:

- від 30.06.2010 №116567, яким збільшено суму податку до сплати у розмірі 735,00 грн.;

- від 30.06.2010 № 116564, яким збільшено суму податку до сплати у розмірі 1177,00 грн.;

- від 30.06.2010 № 116565, яким збільшено суму податку до сплати у розмірі 172,00 грн.;

- від 30.06.2010 № 116563,  яким збільшено суму податку до сплати у розмірі 589,00 грн.;

- від 30.06.2010 № 116562, яким збільшено суму податку до сплати у розмірі 814,00 грн.;

- від 30.06.2011 № 116561, яким збільшено суму податку до сплати у розмірі 315,00 грн.;

- від 30.06.2011 № 166569, яким збільшено суму податку до сплати у розмірі 613,00 грн.;

- від 30.06.2011 № 116566, яким збільшено суму податку до сплати у розмірі 932,00 грн.

Заборгованість податку на прибуток приватних підприємств виникла, відповідно до позовних вимог, виникла на підставі поданих відповідачем податкових декларацій:

від 09.11.2010 № 267064, якою визначено суму податку до сплати у розмірі 32258,00 грн.;

- від 18.01.2011 № 325389, якою визначено суму податку до сплати у розмірі 2530,00 грн.  

Заборгованість по збору за спеціальне використання води, відповідно до позовних вимог, виникла на підставі самостійно поданих платником розрахунків:

-          від 09.11.2010 № 265568, яким визначено суму збору до сплати у розмірі 14,40 грн.;

-          від 18.01.2011 № 325406, яким визначено суму збору до сплати у розмірі 14,40 грн.

На узгоджену суму податкових зобов’язань позивачем була виставлена перша податкова вимога № 1/1020 від 20.07.2010 та друга податкова вимога № 2/1359 від 07.09.2010, які були отримані відповідачем 30.07.2010 та 21.09.2010 відповідно.

Матеріалами справи, а саме платіжними дорученнями № 354 від 01.10.2010, № 11 від 22.12.2010, № 315 від 20.07.2010, № 259 від 17.05.2010, № 280 від 29.06.2010, № 285 від 30.06.2010, № 42 від 11.02.2011, № 45 від 11.02.2011 спростовується твердження позивача щодо виникнення у відповідача заборгованості по сплаті зобов’язань, визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість (далі –ПДВ) від 20.09.2010 № 205154, від 22.11.2010 № 281394, від 20.07.2010 № 154823, від 01.05.2010 № 113112 (в частині 331,00 грн.), в уточнюючих розрахунках з ПДВ, декларації з податку на прибуток від 18.01.2011 № 325389, а також податковому розрахунку 18.01.2011 № 325406 та підтверджується сплата податкових зобов’язань, визначених перерахованими документами.

Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість з ПДВ у розмірі 35 825,07 грн. (податкові зобов’язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями № 0043711502/0 від 13.10.2010 та № 0043641502/0 від 13.10.2010, а також податковою декларацією № 113112 від 01.05.2010 в частині несплаченої суми у розмірі 30 162,00 грн.), з податку на прибуток у розмірі 32 258,00 грн. (декларація № 267064 від 09.11.2010) та із збору за спеціальне використання води у розмірі 5,10 грн.(розрахунок № 265568 від 09.11.2010, враховуючи переплату за попередні періоди).

На день розгляду справи вищевказані суми заборгованості відповідачем не сплачені, що останнім не заперечується.

Аналізуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі –ПКУ) зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПКУ та законами з питань митної справи.

Згідно ст. 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

На час виникнення заборгованості у відповідача спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 N 2181-III (далі –Закон № 2181).

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181 податкове  зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів  у  порядку  та у строки,  визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону № 2181  податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому  порядку,  але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 4.1.1. пункту 4.1 статті 4 Закону 2181 встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону № 2181 у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Підпунктом 5.2.2. Закону № 2181 встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Відповідно до пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу  платника податків.

Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Підпунктами 6.2.3 та 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 передбачено, що податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України.

В порядку пункту 20.1.18 статті 18 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПКУ орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Таким чином, враховуючи те, що матеріалами підтверджується, а відповідачем не заперечується, наявність заборгованості лише в наступних розмірах: з ПДВ у розмірі 35 825,07 грн., з податку на прибуток у розмірі 32 258,00 грн. та із збору за спеціальне використання води у розмірі 5,10 грн., належних доказів на підтвердження наявності заборгованості у заявленому позивачем розмірі суду не надано, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач не довів суду належними доказами наявності підстав для стягнення з відповідача 112 085,09 грн.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Київське управління механізації № 36” (03115, м. Київ, вул. Миколи Краснова, буд. 33, код ЄДРПОУ 36265883) до Державного бюджету України заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 35 825  (тридцять п’ять тисяч вісімсот двадцять п’ять) грн. 07 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Київське управління механізації № 36” (03115, м. Київ, вул. Миколи Краснова, буд. 33, код ЄДРПОУ 36265883) до Державного бюджету України заборгованість з податку на прибуток у розмірі 32 258 (тридцять дві тисячі двісті п’ятдесят вісім) грн.00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Київське управління механізації № 36” (03115, м. Київ, вул. Миколи Краснова, буд. 33, код ЄДРПОУ 36265883) до Державного бюджету України заборгованість із збору за спеціальне використання води у розмірі 5 (п’ять) грн.10 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом  десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                                О.В.Кротюк