Постанова

від 01.03.2011 по справі 2а-7277/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВ НИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 березня 2011 року 15:55 № 2а-7277/10/2670

Окружний адміністратив ний суд міста Києва у складі с удді Кузьменка В.А. за участю с екретаря Хижняк І.В. та предст авників:

позивача: Федорова С.Ф.;

відповідача 1: не з' явились;

відповідача 2: Дмит риченко М.О

розглянувши у судовому зас іданні адміністративну спра ву

за позовом Державної податкової ін спекції у Голосіївському рай оні міста Києва

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Лаутар”

2) Товариства з обмеженою ві дповідальністю “Євроекспре с”

про стягнення коштів

На підставі частини тре тьої статті 160 Кодексу адмініс тративного судочинства Укра їни в судовому засіданні 01 бер езня 2011 року проголошено всту пну та резолютивну частини п останови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19 вересня 2006 року Держав на податкова інспекція у Гол осіївському районі міста Киє ва (далі по тексту - позивач, Д ПІ у Голосіївському районі м . Києва) звернулась до Господа рського суду міста Києва з ад міністративним позовом до То вариства з обмеженою відпові дальністю “Лаутар” (далі по т ексту - відповідач 1, ТОВ “Лау тар”) та Товариства з обмежен ою відповідальністю “Євроек спрес” (далі по тексту - відп овідач 2, ТОВ “Євроекспрес”), в якому просить: 1) визнати госп одарське зобов' язання (дого вір №6 від 01 січня 2006 року) недійс ним у відповідності до стате й 207, 208 Господарського кодексу України; 2) ТОВ “Лаутар” поверн ути ТОВ “Євроекспрес” вартіс ть послуг у розмірі 10 140,00 грн., от риманих за договором №6 від 01 с ічня 2006 року; 3) стягнути з ТОВ “Є вроекспрес” в доход державно го бюджету грошові кошти у су мі 10 140,00 грн.

Ухвалою Господарського су ду міста Києва від 02 липня 2009 ро ку у справі №46/410-А відкрито про вадження в справі.

Постановою Господарського суду міста Києва від 27 листоп ада 2006 року у справі №46/410-А, залиш еною без змін ухвалою Київсь кого апеляційного господарс ького суду від 26 березня 2007 рок у, у позові відмовлено повніс тю.

Ухвалою Вищого адміністра тивного суду України від 21 кві тня 2010 року у справі №К-9840/07 скасо вано постанову Господарсько го суду міста Києва від 27 лист опада 2006 року та ухвалу Київсь кого апеляційного господарс ького суду від 26 березня 2007 рок у у справі №46/410-А, а справу перед ано на новий розгляд до суду п ершої інстанції.

На підставі протоколу розп оділу справ між суддями авто матизованої системи докумен тообігу Окружного адміністр ативного суду міста Києва ад міністративній справі присв оєно №2а-7277/10/2670 та передано на роз гляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адмініс тративного суду міста Києва від 14 травня 2010 року прийнято д о провадження адміністратив ну справу, закінчено підгото вче провадження та призначен о справу до судового розгляд у на 09 липня 2010 року.

09 липня 2010 року судом оголоше но про відкладення розгляду справи, у зв' язку з необхідн істю надання додаткових дока зів, на 23 вересня 2010 року. В судов ому засіданні 23 вересня 2010 року оголошено перерву до 22 жовтня 2010 року. 22 жовтня 2010 року за клоп отанням позивача провадженн я у справі зупинено до 17 грудн я 2010 року.

В судове засідання 17 грудня 2010 року не прибув представник позивача, у зв' язку з чим суд оголосив про відкладення ро згляду справи на 21 січня 2011 рок у. 21 січня 2011 року, у зв' язку з н еобхідністю надання додатко вих документів, оголошено пе рерву до 10 лютого 2011 року. 10 люто го 2011 року, у зв' язку з необхід ністю витребування додатков их доказів, суд оголосив пере рву до 01 березня 2011 року.

Ухвалою Окружного адмініс тративного суду міста Києва від 01 березня 2011 року у справі № 2а-7277/10/2670 закрито провадження у с праві в частині позовних Дер жавної податкової інспекції у Голосіївському районі міс та Києва до ТОВ “Лаутар” та ТО В “Євроекспрес” про визнанн я недійсним господарського з обов' язання у формі договор у від 01 січня 2006 року №6.

В судовому засіданні 01 бере зня 2011 року представник позив ача позовні вимоги підтримав , представник відповідача 1 в с удове засідання не з' явився , хоча про дату, час та місце су дового засідання відповідач 1 повідомлений належним чино м, представник відповідача 2 п роти задоволення адміністра тивного позову заперечив.

Розглянувши подані докуме нти і матеріали, заслухавши п ояснення представників стор ін, всебічно і повно з' ясува вши всі фактичні обставини, н а яких ґрунтується позов, об' єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адмін істративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведена пла нова виїзна перевірка ТОВ “Є вроекспрес” (код 32552771) з питань д отримання вимог податкового , валютного та іншого законод авства за період з 08 серпня 2003 р оку по 31 березня 2006 року, про що с кладено відповідний акт від 14 липня 2006 року за №435/1-23-02-32552771 (далі п о тексту - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановле но, що між ТОВ “Євроекспрес” (к лієнт) та ТОВ “Лаутар” (експед итор) 01 січня 2006 року укладено у году №6, відповідно до якої ТОВ “Лаутар” виконує транспортн о-експедиційні послуги. Розр ахунки за виконані послуги п роведено в готівковій формі на підставі актів виконаних робіт на загальну суму 10 140,00 гр н., в тому числі податок на дод ану вартість - 1 690,00 грн., суму п одатку на додану вартість ТО В “Євроекспрес” включено до складу податкового кредиту згідно податкової накладної від 31 січня 2006 року №12 та відобр ажено в декларації з податку на додану вартість за січень 2006 року.

Перевіркою також встановл ено, що рішенням Голосіївськ ого районного суду міста Киє ва від 02 березня 2006 року у справ і №2-1540/06 визнано недійсними ста тут ТОВ “Лаутар”, свідоцтво п ро реєстрацію платника подат ку на додану вартість. ДПІ у Го лосіївському районі м. Києва складено акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №4543/29-203 від 15 червня 2006 року.

Керуючись наведеним, позив ач зробив висновок про поруш ення відповідачем 2 підпункт у 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4. 5 пункту 7.4 статті 7 Закону Украї ни “Про податок на додану вар тість”.

За результатами перевірки позивачем прийнято податков е повідомлення-рішення від 14 л ипня 2006 року №0000992302/0 про визначен ня ТОВ “Євроекспрес” суми по даткового зобов' язання з по датку на додану вартість у ро змірі 14 625,00 грн.

На підставі інформації, отр иманої від ТОВ “Євроекспрес” в ході планової виїзної пере вірки, ДПІ у Голосіївському р айоні м. Києва проведено неви їзну позапланову перевірку Т ОВ “Лаутар” (код 32245203) з питань д отримання податкового закон одавства в частині взаємовід носин з ТОВ “Євроекспрес” за І квартал 2006 року, про що склад ено акт від 17 серпня 2006 року №498/1- 23-02-32245203.

За результатами перевірки позивачем прийнято податков е повідомлення-рішення від 23 с ерпня 2006 року №0001202302/0 про визначе ння ТОВ “Лаутар” суми податк ового зобов' язання з податк у на прибуток у розмірі 2 535,00 грн .

ДПІ у Голосіївському район і м. Києва вважає, що господарс ьке зобов' язання у формі до говору від 01 січня 2006 року №6, укл аденого між ТОВ “Лаутар” та Т ОВ “Євроекспрес”, вчинено з м етою завідомо суперечною інт ересам держави та суспільств а при наявності наміру у одні єї сторони - ТОВ “Лаутар”.

З урахуванням викладеного та на підставі статей 207 та 208 Го сподарського кодексу Україн и позивач просить повернути ТОВ “Лаутар” на користь ТОВ “ Євроекспрес” вартість послу г, отриманих за спірним догов ором у розмірі 10 140,00 грн. та стяг нути з ТОВ “Євроекспрес” на к ористь Державного бюджету Ук раїни грошові кошти у сумі 10 140 ,00 грн.

Відповідач 1 в судове засіда ння свого представника не на правив, письмового заперечен ня проти позову не надав.

Відповідач 2 проти позову за перечує з тих підстав, що визн ання недійсними установчих д окументів платника податку т а його свідоцтва про реєстра цію платника податку на дода ну вартість не є підставою дл я визнання вчинених ним з інш ими суб' єктами господарюва ння юридично значимих дій не дійсними, оскільки його конт рагенти за договором можуть нести відповідальність за на явності вини.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов ні вимоги ДПІ у Голосіївсько му районі м. Києва необґрунто ваним та таким, що не підлягає задоволенню, керуючись наст упним.

Відповідно до умов договор у транспортного експедирува ння від 01 січня 2006 року №6, укладе ного між ТОВ “Лаутар” (експед итор за договором) та ТОВ “Євр оекспрес” (клієнт за договор ом), експедитор приймає на себ е зобов' язання за плату та з а рахунок клієнта здійснюват и визначені договором послуг и, пов' язані з перевезенням вантажів, на основі письмови х чи усних транспортних замо влень.

За фактом надання транспор тно-експедиційних послуг сто ронами складено відповідний акт здачі-приймання виконан их робіт.

На виконання зазначеного д оговору відповідач 1 виписав відповідачу 2 податкову накл адну від 31 січня 2006 року №12 на су му 10 140,00 грн., в тому числі подато к на додану вартість - 1 690,00 грн .

ТОВ “Євроекспрес” розраху валося з ТОВ “Лаутар” за нада ні послуги у повному розмірі , що підтверджується видатко вими касовими ордерами від 30 г рудня 2006 року на суму 5 140,00 грн. та від 31 грудня 2006 року на суму 5 000,00 грн.

Загальні вимоги, додержанн я яких є необхідним для чинно сті правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, а саме: зміст правочи ну не може суперечити цьому К одексу, іншим актам цивільно го законодавства, а також мор альним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, по винна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; воле виявлення учасника правочин у має бути вільним і відповід ати його внутрішній волі; пра вочин має вчинятися у формі, в становленій законом; правочи н має бути спрямований на реа льне настання правових наслі дків, що обумовлені ним; право чин, що вчиняється батьками (у синовлювачами), не може супер ечити правам та інтересам їх ніх малолітніх, неповнолітні х чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини друг ої статті 215 цього Кодексу нед ійсним є правочин, якщо його н едійсність встановлена зако ном (нікчемний правочин). У цьо му разі визнання такого прав очину недійсним судом не вим агається.

Згідно зі статтею 216 Цивільн ого кодексу України, недійсн ий правочин не створює юриди чних наслідків, крім тих, що по в' язані з його недійсністю.

Правочин вважається таким , що порушує публічний порядо к, згідно зі статтею 228 Цивільн ого кодексу України, якщо він був спрямований на порушенн я конституційних прав і своб од людини і громадянина, знищ ення, пошкодження майна фізи чної або юридичної особи, дер жави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади , незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публ ічний порядок, є нікчемним.

За визначенням статті 207 Гос подарського кодексу України , господарське зобов' язання , що не відповідає вимогам зак ону, або вчинено з метою, яка з авідомо суперечить інтереса м держави і суспільства, або у кладено учасниками господар ських відносин з порушенням хоча б одним з них господарсь кої компетенції (спеціальної правосуб' єктності), може бу ти на вимогу однієї із сторін , або відповідного органу дер жавної влади визнано судом н едійсним повністю або в част ині.

З аналізу наведених норм пр ава вбачається, що для виснов ку про нікчемність правочину , вчиненого ТОВ “Лаутар” та ТО В “Євроекспрес” у формі дого вору транспортного експедир ування від 01 січня 2006 року №6, нео бхідно встановити невідпові дність такого правочину зага льним умовам чинності правоч ину та наявність мети, яка зав ідомо суперечить інтересам д ержави та суспільства.

На думку позивача, про наявн ість умислу ТОВ “Лаутар” на у кладення договору з метою за відомо суперечною інтересам держави та суспільства свід чить незнаходження підприєм ства за юридичною адресою, не подання ним звітності до под аткового органу та не сплата податків, а також рішення Гол осіївського районного суду м іста Києва від 02 березня 2006 рок у у справі №2-1540/06, яким визнано н едійсними статут ТОВ “Лаутар ”, свідоцтво про реєстрацію п латника податку на додану ва ртість.

Доказами в адміністративн ому судочинстві, за визначен ням частини першої статті 69 Ко дексу адміністративного суд очинства України, є будь-які ф актичні дані, на підставі яки х суд встановлює наявність а бо відсутність обставин, що о бґрунтовують вимоги і запере чення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, щ о мають значення для правиль ного вирішення справи. Ці дан і встановлюються судом на пі дставі пояснень сторін, трет іх осіб та їхніх представник ів, показань свідків, письмов их і речових доказів, висновк ів експертів.

У відповідності до частин п ершої та четвертої статті 70 ць ого Кодексу, належними є дока зи, які містять інформацію що до предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, як і не стосуються предмету док азування. Обставини, які за за коном повинні бути підтвердж ені певними засобами доказув ання, не можуть підтверджува тися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, к оли щодо таких обставин не ви никає спору.

Позивачем не доведено прот иправного умислу при укладен ні спірного договору, оскіль ки мета є суб' єктивною озна кою, притаманною фізичним ос обам, юридичні особи діють че рез органи управління і як на слідок через фізичних осіб, я кі входять до складу таких ор ганів управління, а тому для в становлення умислу та мети в діях юридичної особи необхі дно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідн ої юридичної особи.

Разом з тим, позивач не нада в, а суд не отримав, витребуван их за власною ініціативою, жо дних належних доказів на під твердження факту ухилення ві д сплати податків конкретним и посадовими особами відпові дачів, який би було встановле но обвинувальним вироком суд у, що набрав законної сили.

В матеріалах справи містит ься копія вироку Деснянськог о районного суду міста Черні гова від 17 листопада 2004 року по справі за обвинуваченням О СОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА _5 у скоєнні злочинів, передб ачених частиною третьою стат ті 28, частиною другою статті 205, частиною другою статті 358 та ч астиною другою статті 203 Кримі нального кодексу України, як ий не містить інформації про предмет доказування в даній адміністративній справі, а т ому не береться судом до розг ляду.

Докази на підтвердження фа кту порушення відповідачами встановленого порядку здійс нення підприємницької діяль ності, ухилення від сплати по датків, наявності шкоди запо діяної державі, зокрема таки х як, чинні податкові вимоги, н адіслані відповідачам в зв' язку з несплатою ними сум под аткових зобов' язань, що вин икли внаслідок укладання та виконання спірного зобов' я зання за спірним договором а бо відомості про наявність п одаткового боргу у відповіда чів також в матеріалах справ и відсутні.

Також суд звертає увагу, що на час укладення договору тр анспортного експедирування від 01 січня 2006 року №6 та його ви конання відповідачі були нал ежним чином зареєстрованими юридичними особами та були п латниками податку на додану вартість.

Визнання недійсними стату ту ТОВ “Лаутар” та свідоцтва про реєстрацію платника под атку на додану вартість мало місце після укладення та вик онання спірного договору.

Зміст спірного договору не суперечить актам цивільного законодавства. В судовому пр оцесі не були виявлені доказ и, які б підтверджували, що змі ст договору не відповідає ді йсним намірам сторін щодо на буття цивільних прав і обов' язків чи свідчить про намір с торін ухилитися від оподатку вання доходів, отриманих вна слідок виконання договору аб о приховування дійсного об' єкту оподаткування, зменшенн я бази оподаткування, створе ння штучних підстав для неза конного відшкодування сум сп лачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання не законних пільг з оподаткуван ня тощо.

Факт не звітування платник а податків перед органом дер жавної податкової служби та не сплати податків, на який по силається податковий орган в позовній заяві, є порушенням податкового законодавства т а може бути підставою для зас тосування до такого платника податків відповідних заході в відповідальності, передбач ених чинним законодавством, в тому числі притягнення вин них осіб до відповідальності за ухилення від сплати подат ків.

Дійсність же правочину пов ' язана з відповідністю його змісту актам цивільного зак онодавства, нормам моралі та правоздатністю його сторін, як це випливає із статті 213 Цив ільного кодексу України.

Визнання недійсними стату ту та свідоцтва про реєстрац ію платника податку на додан у вартість не тягне за собою а втоматично недійсність всіх правочинів, укладених до цьо го такою юридичною особою, та не свідчить про укладення вс іх правочинів з метою ухилен ня від сплати податків.

Інших доводів щодо недійсн ості спірного договору, окрі м як посилання на несплату по датків ТОВ “Лаутар”, визнанн я недійсними статуту та свід оцтва про реєстрацію платник а податку на додану вартість , анулювання свідоцтва про ре єстрацію підприємства платн иком податку на додану варті сть, позивач в судовому проце сі на наводив.

За вказаних обставин, Окруж ний адміністративний суд міс та Києва вважає твердження п озивача стосовно умислу ТОВ “Лаутар” на укладення догово ру з метою, яка завідомо супер ечить інтересам держави та с успільства, недоведеним.

Вищий адміністративний су д України, скасовуючи попере дні судові рішення по даній с праві, в ухвалі від 21 квітня 2010 р оку, зазначив, що судам слід бу ло з' ясувати чи не були дії в ідповідачів спрямовані на бе зпідставне одержання коштів з бюджету, судами не дослідже но реальний характер угоди, а також достовірність даних, в несених до розрахункових док ументів.

Відповідно до частини п' я тої статті 227 Кодексу адмініст ративного судочинства Украї ни висновки і мотиви, з яких ск асовані рішення, є обов' язк овими для суду першої чи апел яційної інстанції при розгля ді справи.

Вирішуючи питання про реал ьність господарських операц ій за договором транспортног о експедирування від 01 січня 2006 року №6, суд зазначає про нас тупне.

Відповідно до визначення ч астини першої статті 3 Господ арського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється ді яльність суб' єктів господа рювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на в иготовлення та реалізацію пр одукції, виконання робіт чи н адання послуг вартісного хар актеру, що мають цінову визна ченість.

Довідка №8916/03 з Єдиного держа вного реєстру підприємств та організацій України, видана 24 липня 2003 року, та статут ТОВ “Є вроекспрес” підтверджують, щ о основним видом діяльності відповідача 2 є діяльність ав томобільного вантажного тра нспорту, зокрема, з організац ії пасажирських та вантажних перевезень різними видами т ранспорту, транспортно-експе диційні послуги.

В Акті перевірки позивач та кож встановив, що ТОВ “Євроек спрес” за перевірений період займалося наданням транспор тно-експедиційних послуг із залученням сторонніх переві зників, оскільки власних тра нспортних засобів на балансі не мало.

Відповідно до договору від 01 січня 2006 року №6, укладеного мі ж відповідачами, ТОВ “Лаутар ” надає ТОВ “Євроекспрес” по слуги з перевезення вантажів .

Згідно з довідкою №0125/03 про вк лючення до Єдиного державног о реєстру підприємств та орг анізацій України, виданої 09 сі чня 2003 року, одним із видів діял ьності ТОВ “Лаутар” є експед иторська робота, статут підп риємства також передбачає, щ о предметом діяльності товар иства є, зокрема, але не виключ но, здійснення внутрішніх та міжнародних перевезень вант ажів.

Позивачем не наведено обґр унтованих доводів та не нада но відповідних доказів щодо неможливості надання ТОВ “Єв роекспрес” послуг з перевезе ння вантажів зі сторони ТОВ “ Лаутар” за договором від 01 січ ня 2006 року №6.

Таким чином, з аналізу матер іалів справи суд приходить д о висновку, що господарські о перації між ТОВ “Лаутар” та Т ОВ “Євроекспрес” за договоро м від 01 січня 2006 року №6, є реальн ими та здійснювалися у межах звичайної господарської дія льності відповідачів.

Позивачем також не надано д оказів про недостовірність і нформації, зазначеної у розр ахункових документах (видатк ових касових ордерах).

Відповідно до статті 208 цьог о Кодексу якщо господарське зобов' язання визнано недій сним як таке, що вчинено з мето ю, яка завідомо суперечить ін тересам держави і суспільств а, то за наявності наміру в обо х сторін - у разі виконання зоб ов' язання обома сторонами - в доход держави за рішенням с уду стягується все одержане ними за зобов' язанням, а у ра зі виконання зобов' язання о днією стороною з другої стор они стягується в доход держа ви все одержане нею, а також вс е належне з неї першій сторон і на відшкодування одержаног о. У разі наявності наміру лиш е у однієї із сторін усе одерж ане нею повинно бути поверне но другій стороні, а одержане останньою або належне їй на в ідшкодування виконаного стя гується за рішенням суду в до ход держави.

Конфіскаційні санкції, пер едбачені даною нормою, не мож уть застосовуватися за сам ф акт несплати податків (зборі в, інших обов' язкових плате жів) однією зі сторін договор у. За таких обставин правопор ушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для з астосування санкцій, передба чених частиною першою статті 208 Господарського кодексу Укр аїни, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з м етою, яка завідомо суперечит ь інтересам держави і суспіл ьства, наприклад, вчинення уд аваного правочину з метою пр иховання ухилення від сплати податків чи з метою неправом ірного одержання з державног о бюджету коштів шляхом відш кодування податку на додану вартість у разі його несплат и контрагентами до бюджету.

Враховуючи не підтверджен ня укладення спірного догово ру з метою, яка завідомо супер ечить інтересам держави та с успільства, застосування нас лідків, передбачених статтею 208 Господарського кодексу Укр аїни є неможливим.

Аналогічна правова позиці я викладена Вищим адміністра тивним судом України в поста нові від 07 лютого 2008 року у спра ві №К-12405/06, в ухвалі від 07 грудня 2 010 року у справі №К-57949/09, в ухвалі від 16 лютого 2011 року у справі №К -18297/07.

Згідно з частиною першою ст атті 71 Кодексу адміністратив ного судочинства України кож на сторона повинна довести т і обставини, на яких ґрунтуют ься її вимоги та заперечення , крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На думку Окружного адмініс тративного суду міста Києва, позивач не надав належних та беззаперечних доказів, які б підтверджували укладення ві дповідачами договору трансп ортного експедирування від 0 6 січня 2006 року №6 з метою, яка зав ідомо суперечить інтересам д ержави та суспільства, та які б свідчили про нікчемність в казаного правочину, а тому, ви ходячи з меж заявлених позов них вимог, системного аналіз у положень законодавства Укр аїни та доказів, наявних у мат еріалах справи, у задоволенн і адміністративного позову Д ПІ у Голосіївському районі м іста Києва має бути відмовле но в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керу ючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодекс у адміністративного судочин ства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адмініс тративного позову Державній податковій інспекції у Голо сіївському районі міста Києв а відмовити повністю.

Постанова набирає закон ної сили відповідно до статт і 254 Кодексу адміністративног о судочинства України.

Постанова може бути оскарж ена до суду апеляційної інст анції за правилами, встановл еними статтями 185-187 Кодексу адм іністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьмен ко