Постанова

від 20.12.2011 по справі 2а-13025/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 20 грудня 2011 року                      № 2а-13025/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Григоровича П.О., секретаря судового засідання Очколяса О.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаксимум»

до  Державної податкової інспекції у Голосіївському  районі м. Києва

про  скасування податкового повідомлення –рішення №0000992220 від 08.08.2011р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмаксимум»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення –рішення №0000992220 від 08.08.2011р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до нього безпідставно застосовано штрафні санкції за порушення строків встановлених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки сплачений позивачем товар прибув на територію України  та перебував під митним контролем Київської регіональної митниці з 27.05.2010р. Отже позивач вважає, у відповідача були відсутні підстави для нарахування пені в порядку ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи тим, що перевіркою проведення розрахунків у грошовій формі при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за контрактом від 02.02.2010р. №2010PLMA009 встановлено, що на виконання умов даного контракту ТОВ «Укрмаксимум»було перераховано нерезиденту валютні кошти у загальному розмірі 12 628,68 дол. США, проте товар від нерезидента, станом на 19.09.2010р., на митну територію України не надійшов, що є  порушенням ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».  За результатами перевірки винесено податкове повідомлення - рішення за №0000992220 від 08.08.2011р., відповідно до якого позивачу нараховано суму грошового зобов’язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 8400,76 грн.  А тому вважає винесене податкове повідомлення –рішення правомірним та просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні 30.11.2011р. встановлена можливість розглядати справу на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України в порядку письмового провадження, з огляду на те, що представниками сторін подано відповідну письмову заяву.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, –

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової адміністрації у Голосіївському районі м. Києва  проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаксимум»(код ЄДРПОУ 36556319) з питань дотримання вимог валютного  законодавства під час розрахунків з фірмою «Nanning PLMA Commercial and Trade Company Ltd»(Китай) за контрактом від 02.02.2010р. №2010PLMA009, про що складено акт перевірки від 29.07.2011 року за № 136/1-22-20-36556319.

Перевіркою встановлено порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме:  несвоєчасне надходження на територію України товару, у сумі 12628,68 дол. США (еквівалент 100453,57 грн.) за контрактом від 02.02.2010р. №2010PLMA009 з фірмою «Nanning PLMA Commercial and Trade Company Ltd»(Китай), кількість днів прострочення –292.

З аналізу Акту перевірки вбачається, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»є ті обставини, що перевіркою проведення розрахунків у грошовій формі при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за контрактом від 02.02.2010р. №2010PLMA009 встановлено, що на виконання умов даного контракту ТОВ «Укрмаксимум»було перераховано нерезиденту валютні кошти у загальному розмірі 12 628,68 дол. США (еквівалент 100 453,57 грн.). Товар (гігієнічні прокладки та довідники) від нерезидента на митну територію України не надійшов. Граничний термін надходження товару –19.09.2010р. Висновок Міністерства економіки України на продовження термінів розрахунків за вказаним зовнішньоекономічним контрактом ДПІ у Голосіївському район м. Києва не надано. З посиланням на Інструкцію про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої Постановою Правління національного банку України від 24.03.1999р. №136, відповідач вважає, що датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, слід вважати   дату завершення оформлення ВМД, тобто пеня за порушення законодавчо встановлених строків розрахунків нараховується до моменту завершення оформлення ВМД.

Відповідно, в своїх запереченнях відповідач зазначає, що оскільки позивачем не було завершено митне оформлення імпортованого товару за період з 10.06.2011р. по 08.07.2011р., ДПІ у Голосіївському районі м. Києва відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»було винесене податкове повідомлення –рішення від 08.08.2011р. №0000992220 та нараховано суму грошового зобов’язання за платежем пеня за порушення розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 8400,76 грн.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням звернувся з вказаним позовом до суду про його скасування.

Правомірність винесення вказаного податкового повідомлення –рішення і є предметом розгляду даної справи.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд з висновками, викладеними в акті перевірки не погоджується та бере до уваги наступне.

Як встановлено в акті перевірки, ТОВ «Укрмаксимум»укладено зовнішньоекономічний контракт від 02.02.2010р. №2010PLMA009 з фірмою «Nanning PLMA Commercial and Trade Company Ltd»(Китай) щодо імпорту засобів гігієни та довідників.

На виконання укладеного імпортного контракту від нерезидента фірми «Nanning PLMA Commercial and Trade Company Ltd»(Китай) 08.07.2011р. на підставі вантажної митної декларації №117946 ТОВ «Укрмаксимум»отримано товар (прокладки гігієнічні жіночі) на суму 12628,68 дол. США (еквівалент 100660,68 грн.)

Відповідно до абзацу 1 статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№185/94 від 23.09.1994р. (зі змінами та доповненнями), «імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики».

Тобто, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, повинні бути виконані не пізніше 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 та 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно ст. 2 цього Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Як встановлено в ході розгляду справи, позиція відповідача ґрунтується на тому, що законодавство України кореспондує дату імпорту товару з фактом оформлення ВМД типу ІМ-40.

Також відповідач вважає, що датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України слід вважати дату завершення оформлення ВМД та посилається на підпункт 3.3 пункту 3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Національного банку України від 24.03.1999р. №136 (надалі - Інструкції), де зазначено, що «банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування») та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг».

Але суд звертає увагу, що за змістом цього підпункту Інструкції, уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім документа, який згідно з умовами договору засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом, якщо цим документом є вантажна митна декларація, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі вантажних митних декларацій.

Крім цього, відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Інструкції, «здійснення поставки - це оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках)».

Таким чином, Інструкцією передбачено, що поставка нерезидентом продукції на територію України може підтверджуватися не лише оформленою вантажною митною декларацією, а й іншими документами, що засвідчують виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки за договором.

Згідно ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»(із змінами і доповненнями) імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Поняття «момент перетину товаром митного кордону України»визначається також нормами Митного кодексу України від 11.07.2002р. із змінами та доповненнями.

Зокрема, згідно п. 2 ст. 1 Митного кодексу України передбачено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно ст. 40 Митного кодексу України визначено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також міститься у п. 35 ст. 1 Митного кодексу України, відповідно до якого пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Статтею 43 Митного кодексу України встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ст. 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Суд, на підставі аналізу наведених норм, вбачає, що під поставкою імпортного товару слід вважати факт ввезення товару на митну територію України.

Крім того, пунктом 1 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 № 574, встановлено, що вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

При цьому, згідно п. 1.8 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 № 307, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.97 за № 443/2247 із змінами і доповненнями, для визначення митної вартості товару встановлено також момент перетину митного кордону, а саме: б) при морських і річкових перевезеннях: при експорті - здійснення або завершення митного оформлення в порту навантаження на території України; при імпорті - початок або здійснення митного оформлення в першому порту вивантаження чи перевантаження на території України, якщо факт перевантаження підтверджено митним органом цього порту.

Враховуючи викладене, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне зазначити, що первинним є факт переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товаросупровідному документі на вантаж відтиску штампу «під митним контролем»з відповідною датою, що підтверджує факт перетину товаром митного кордону України.

Абзацом 1 статті 58 Митного кодексу України визначено, що облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, - це реєстрація митним органом зазначених товарів і транспортних засобів з метою здійснення їх митного контролю.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, на підставі імпортного контракту № від 02.02.2010р. №2010PLMA009, укладеного позивачем з фірмою «Nanning PLMA Commercial and Trade Company Ltd»(Китай), на митну територію України надійшов товар, що підтверджується штампами Київської регіональної митниці «Під митним контролем»на вантажній митній декларації ІМ 40 №100000016/2010/638744 від 08.07.2011р.(копія у матеріалах справи).

Матеріали справи свідчать про відсутність порушень з боку позивача норм ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»з огляду на перебування даного товару під митним контролем Київської регіональної митниці з 27.05.2010р.

Таким чином суд, вважає, що висновки акту перевірки від 29.07.2011р. №136/1-22-20-36556319 про те, що товар від нерезидента на митну територію України не надійшов базуються виключно на суб’єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

          Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення –рішення №0000992220 від 08.08.2011р., винесеного ДПІ у Голосіївському районі м. Києва є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ «Укрмаксимум»в даному випадку підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення –рішення №0000992220 від 08.08.2011р. Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва.

Постанова  може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                                                П.О. Григорович