Ухвала

від 10.10.2006 по справі 2/715-7/149

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/715-7/149

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА             

10.10.06                                                                                           Справа  № 2/715-7/149

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді                           Скрутовського П. Д.

суддів                                      Онишкевич В. В.

                                           Слука М. Г.     

Розглянувши апеляційні скарги Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 07/1105 від 20.07.2006 р. та Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»№ НЗЕ-10/2532 від 11.07.2006 р.

на постанову  господарського суду Львівської  області  від 27.06.2006 р.

у справі № 2/715-7/149

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м. Львів   

до Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

про скасування рішення № 1886 від 03.03.2006 р.

за участю представників сторін:

від позивача –явка необов'язкова –Завалишин Ю. О. –юрисконсульт (довіреність № НЮ-1078 від 22.09.2006 р.)

від відповідача –явка необов'язкова –Гридіна Н. В. –завідуюча юридичного відділу (довіреність № 01/1327 від 12.09.2006 р.)

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 р. у склад колегії було введено суддю Слуку М. Г. у зв'язку з виходом його з відпустки.

Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені права і обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України. Згідно клопотання сторін, технічна фіксація судового процесу не здійснюється, ведеться протокол судового засідання. Заяв про відвід суддів не надходило.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2006 р. було закінчено підготовку даної справи до розгляду і призначено на 10.10.2006 р., явка сторін не була визнана обов'язковою.

Постановою господарського суду Львівської області від 27.06.2006 р. у справі № 2/715-7/149 за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м. Львів до Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення № 1886 від 03.03.2006 р. в частині донарахування 37 401, 46 грн., в тому числі 1 403, 90 грн. страхових внесків, 41 грн. пені за їх несвоєчасну сплату, 451, 91 грн. неприйнятих до заліку витрат та 36 223, 52 грн. штрафних санкцій позов задоволено частково, спірне рішення визнано протиправним в частині донарахування 35 997, 56 грн. страхових внесків за безкоштовний проїзд працівників залізничного транспорту та 41 грн. пені за їх несвоєчасну сплату, в задоволенні решти позову відмовлено.

          При винесенні оскаржуваної постанови місцевий господарський суд керувався нормами Закону України «Про залізничний транспорт», а також Постановою Кабінету міністрів України № 160 від 21.02.2001 р. «Про реалізацію ч. 2 ст. 16 Закону України «Про залізничний транспорт»»та мотивував її тим, що витрати підприємств залізничного транспорту, пов'язані з безоплатним проїздом працівників залізничного транспорту, не включаються до складу валових витрат цих підприємств, а відповідно –внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням, не нараховуються на дані витрати. Щодо проведеного донарахування страхових внесків на витрати з оплати праці в сумі 1 403, 90 грн. та витрат на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 262, 05 грн. і по догляду за дитиною –180, 86 грн., то суд зазначив, що проведені донарахування відповідають закону, оскільки ці витрати входять до Фонду заробітної плати та страхових сум, а тому відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Скаржник, позивач у справі, не погодився з постановою господарського суду Львівської області, подав апеляційну скаргу, в якій вказує підстави, з яких вважає, що дана постанова підлягає скасуванню, а слід прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю, зазначаючи, що сума донарахованих страхових внесків становить 1 403, 90 грн., а сума 35 997, 56 грн., які суд визначив як страхові внески за безкоштовний проїзд працівників залізничного транспорту, є загальною вартістю квитків, наданих для безкоштовного проїзду працівникам, на які, на думку відповідача, необхідно було нарахувати внески в розмірі 1 403, 90 грн. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»відповідачем застосовано штрафну санкцію на суму 35 997, 56 грн. Так, позивач вважає, що суд мав би скасувати рішення і в частині нарахування внесків у сумі 1 403, 90 грн., оскільки визначив у своїй постанові, що на витрати, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам, внески не нараховуються.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги, викладені в своїй апеляційній скарзі.

Відповідач у справі, подаючи свою апеляційну скарг, просить постанову господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на те, що суддею при винесені постанови неправильно було застосовано норми матеріального права, а саме не встановлено прямого безпосереднього зв'язку між донарахованими страховими внесками в сумі 1 403, 90 грн., які донараховані відповідно до чинного законодавства та сумами 35 997, 56 грн., яка є штрафною санкцією за неповну сплату страхових внесків і 41 грн. пені, яка також нарахована на суму донарахованих внесків. Спірне рішення було прийнято на підставі ст. 30 Закони України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», яка передбачає відповідальність страхувальника за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала вимоги, викладені в своїй апеляційній скарзі.

Позивач, скориставшись правом, наданим ст. 191 КАС України, подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому звертається до норм п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням», а також  ст. 1 Закону України «Про оплату праці», відповідно до яких розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках, зокрема, для роботодавців –до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб. Крім того, позивач посилається на Постанову Кабінету міністрів України № 160 від 21.02.2001 р. «Про реалізацію ч. 2 ст. 16 Закону України «Про залізничний транспорт»», якою встановлено, що витрати підприємств залізничного транспорту, пов'язані з безоплатним проїздом зазначених осіб, не включаються до складу валових витрат цих підприємств, тобто зазначені витрати не належать до витрат на оплату праці.

До заперечення на апеляційну скаргу позивач долучив Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 04.07.2006 р.

          Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційних скаргах та у відзиві на апеляційну скаргу відповідача, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанову місцевого господарського суду слід змінити, задовольняючи вимоги позивача повністю, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення з наступних підстав:

          Із матеріалів даної справи вбачається, що представниками Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведено перевірку вагонного депо Здолбунів –відокремленого підрозділу без права юридичної особи Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», за результатами якої складено Акт № 0560 від 16.02.2006 р., на підставі якого прийняте рішення № 1886 від 03.03.2006 р. про застосування та зарахування до бюджету Фонду сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме 1 403, 90 грн. донарахованих страхових внесків, 41 грн. пені за несвоєчасну сплату цих внесків, 262, 05 грн. витрат по тимчасовій непрацездатності та 189, 86 грн. витрат на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, що не підтверджено бухгалтерськими документами у звіті за 2005 рік, поданого до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

          Відповідно до п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», базою (об'єктом) для нарахування збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян є заробітна плата платника цього податку.

          Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата –це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

          У абз. 3 ст. 2 цього ж Закону зазначено, що до структури заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

За змістом ст. 1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування», розмір внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням для роботодавців встановлений в розмірі 2, 9 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Відповідно до п. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням», розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках для роботодавців –до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

Отже, зазначені норми законодавчих актів встановлюють розмір внесків, виходячи із сум фактичних витрат на оплату праці.

П. 5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін.

          Надання безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту та членам їх сімей, відповідно до ст. 16 Закону України «Про залізничний транспорт», є додатковим благом. Порядок та умови надання цих та інших пільг встановлюється Кабінетом міністрів України.

          Так, згідно Постанови Кабінету міністрів України № 160 від 21.02.2001 р. «»Про реалізацію ч.ч. 2 та 3 ст. 16 Закону України «Про залізничний транспорт», витрати підприємств залізничного транспорту, пов'язані з безоплатним проїздом працівників та членів їх сімей, не включаються до складу валових витрат цих підприємств.

          Отже, фактичні витрати підприємства на забезпечення такого соціального захисту працівників не є фактичними витратами на оплату праці.

          Господарський суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вартість безкоштовного проїзду працівників залізничного транспорту не включаються до складу фонду заробітної плати, не є складовою заробітної плати, а також не є базою для нарахування та утримання внесків до фондів обов'язкового соціального страхування.

Колегія суддів апеляційної інстанції приймає до уваги доводи позивача, які викладені в його апеляційній скарзі, щодо того, що сума 35 997, 56 грн. є загальною вартістю квитків, наданих для безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту, а не страховими внесками за безкоштовний проїзд працівниками залізничного транспорту, а тому скасуванню підлягає рішення № 1886 від 03.03.2006 р. в повному обсязі.

Таким чином, враховуючи наведене, а також положення чинного законодавства України та практики Вищого адміністративного суду України при розгляді справ з аналогічним предметом спору, апеляційна інстанція дійшла висновку, що постанова місцевого господарського суду прийнята з неповним врахуванням обставин справи, а тому підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 184, 195, 199, 200-205, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, -

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення;

2.          Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»задоволити;

3.          Постанову господарського суду Львівської області від 27.06.2006 р. у справі № 2/715-7/149 змінити;

4.          Позовні вимоги задоволити повністю;

5.          Постанова може бути оскаржена в установленому законом порядку.

6.          Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду;

Головуючий-суддя                                                                      П. Д. Скрутовський

Суддя                                                                                          В. В. Онишкевич  

Суддя                                                                                          М. Г. Слука