Рішення

від 22.12.2011 по справі 169.1-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311   

РІШЕННЯ

Іменем України

22.12.2011

Справа №5002-18/169.1-2011

За позовом  -  Концерну "Військторгсервіс", м. Київ (вул. Молодогвардійська, 28-А, м. Київ, 01001) в особі філії "Кримське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс", м. Сімферополь (вул. Вузлова, 7, м. Сімферополь, АР Крим, 95047)

до відповідачів: 1.          Новофедорівської селищної ради, АР Крим, Сакський район,  смт Новофедорівка (вул. Героїв, 2, смт Новофедорівка, Сакський район, АР Крим, 96547)

2.          виконавчого комітету Новофедорівської селищної ради, Сакський район,                            смт. Новофедорівка (вул. Героїв, 2, смт Новофедорівка, Сакський район, АР Крим, 96547)

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – 1.Міністерство оборони України, м. Київ (Повітрянофлотський проспект, 6, м. Київ, 01001);

2. Євпаторійська КЕЧ району (97400, м. Євпаторія, вул. Пушкіна, 35)

За участю військового прокурора Сімферопольського гарнізону (вул. Казанська, 27, м. Сімферополь, 95003)

про визнання недійсними та скасування рішень.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Прокурор – не з’явився

Від позивача  - ОСОБА_1 – представник, довіреність № 98  від 27.12.10 р.

Від відповідача-1 - ОСОБА_2 – представник,  довіреність № б/н  від 28.11.11 р.

Від відповідача-2 - ОСОБА_2 – представник, довіреність № б/н  від 28.11.11 р.

Від третьої особи -1- ОСОБА_3 – начальник ю/в, довіреність № 220/4/д  від 05.01.11 р.

Від третьої особи-2 – не з’явився

Суть спору: Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Кримське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" звернувся до господарського суду з позовною заявою до Новофедорівської селищної ради і виконавчого комітету Новофедорівської селищної ради про визнання недійсними та скасування рішення 23-ої сесії 4-ого скликання Новофедорівської селищної ради “Про надання згоди на приймання у комунальну власність Новофедорівської територіальної громади об’єктів Міністерства оборони України” від 04 січня 2005 року № 262, рішеннь Виконавчого комітету Новофедорівської селищної ради “Про визнання права власності на нерухоме майно, передане Міністерством оборони України (Директива МО № Д-49 від 03 листопада 2004 року), розташоване на території Новофедіровської територіальної громади: комбінат побутового обслуговування, адміністративно –господарський комплекс (вул. Марченко, 2а), магазин, кафе, магазин, кіоск (вул. Марченко, 2Е), підсобне господарство, дитячий садок, пожежне депо за Новофедорівською селищною радою” від 11 серпня 2006 року № 203 в частині наступних об’єктів нерухомості: комбінат побутового обслуговування, літер “А” загальною площею 358,2 кв.м., площа забудови 180,8 кв.м. у смт. Новофедорівка по вул. Севастопольська, 1,  магазин літер “А” загальною площею 165,9 кв.м.; кафе літери “Б” загальною площею 265, 2 кв.м; магазин  літери “В” загальною площею 122,2 кв.м, кіоск літери “Г” загальною площею 21,8 кв.м у смт. Новофедорівка по вул. Марченко, 2е; підсобне господарство літери “А” загальною площею 528,3 кв.м у смт. Новофедорівка, вул. Сердюкова, 17, рішення Виконавчого комітету Новофедорівської селищної ради “Про визнання права власності на нерухоме майно, передане Міністерством оборони України (Директива МО № Д-49 від 03 листопада 2004 року), розташоване на території Новофедіровської територіальної громади: комбінат побутового обслуговування, адміністративно –господарський комплекс (вул. Марченко, 2а), магазин, кафе, магазин, кіоск (вул. Марченко, 2Е), підсобне господарство, дитячий садок, пожежне депо за Новофедорівською селищною радою” від 11 серпня 2006 року № 205 в частині наступних об’єктів нерухомості: комбінат побутового обслуговування, літер “А” загальною площею 358,2 кв.м, площа забудови 180,8 кв.м у смт. Новофедорівка по вул. Севастопольська, 1,  магазин літер “А” загальною площею 165,9 кв.м; кафе літери “Б” загальною площею 265, 2 кв.м; магазин  літери “В” загальною площею 122,2 кв.м, кіоск літери “Г” загальною площею 21,8 кв.м у смт. Новофедорівка по вул. Марченко, 2е; підсобне господарство літери “А” загальною площею 528,3 кв.м у смт. Новофедорівка, вул. Сердюкова, 17.

Позовні вимоги обґрунтовані прийняттям спірних рішень  відповідачів всупереч вимогам закону щодо майна, яке не є військовим, а відтак не підлягало передачі у комунальну власність Міністерством оборони України; порушено майнові права позивача, за яким зазначене майно закріплено на праві повного господарського відання.

Відповідачі відхилили позовні вимоги, вказавши, що позов подано неналежним позивачем, що не наділений правами управління державним майном, віднесеним до сфери приналежності Міністерства оборони України; передача майна в комунальну власність здійснена відповідно до чинного законодавства та не визнана недійсною, а відтак майно набуто з державної у комунальну власність за встановлених законом підстав.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18  березня 2011  року у задоволенні позову відмовлено; судове рішення ґрунтується на набутті територіальною громадою права власності на передане їй державне майно за встановлених законодавством підстав, відсутності порушень при прийнятті спірних рішень положень законодавства.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 рішення місцевого господарського суду залишено без змін як законне та обґрунтоване.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2011 постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 та рішення господарського суду АР Крим від 18.03.2011 у справі № 5002-8/169-2011 скасовані, справу направлено на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

Справі привласнений № 5002-18/169.1-2011 і автоматизованою системою документообігу господарського суду АР Крим справу розподілено на суддю Осоченко І.К.

Ухвалою господарського суду від 15.11.2011 року справа № 5002-18/169.1-2011 була прийнята судом до свого розгляду.

У судовому засіданні 29.11.2011 року представник позивача надав суду письмові пояснення, які були залучені судом до матеріалів справи.

29.11.2011 року у судовому засіданні представник відповідача-1 надав суду письмові пояснення, в яких просить суд в позові відмовити у повному обсязі. Суд залучив такі пояснення до матеріалів справи.

Також, у судовому засіданні 29.11.2011 року представник третьої особи надав суду письмові пояснення, в яких просить суд позов задовольнити у повному обсязі. Суд залучив такі пояснення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 29.11.2011 року за ініціативою суду у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору була залучена Євпаторійська КЕЧ району (97400, м. Євпаторія, вул. Пушкіна, 35).

14.12.2011 року на адресу господарського суду від третьої особи-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 14.12.2011 року представник позивача надав письмові пояснення, які були залучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.12.2011 року представник відповідача надав суду клопотання, в якому просить суд витребувати з архіву справу господарського суду Автономної Республіки Крим  № 2-26/18357-2006.  Суд відмовив в задоволенні такого клопотання.

Також, у судовому засіданні 14.12.2011 року представник відповідача надав суду уточнені пояснення, в яких просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Суд залучив такі пояснення до матеріалів справи.

14.12.2011 року, у судовому засіданні представник відповідача надав суду клопотання про витребування судом наступних документів:

1) актів приймання-передачі майна у виконання Директиви Д-49 від 03.11.2004 року та Наказу начальника ДП МО України «Кримське управління військової торгівлі № 10 від 02.03.2005»;

2) актів перевірок виконання Наказу начальника ДП МО України «Кримське управління військової торгівлі» № 10 від 02.03.2005 по Директиві Д-49 від 03.11.2004 р.

Суд задовольнив таке клопотання.

Прокурор  та представник Євпаторійській КЕЧ району у судові засідання 14.12.2011  та 22.12.2011 року не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справ були проінформовані належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Враховуючи строки розгляду справ господарськими судами України, які передбачені  статтею 69 ГПК України, а також те, що матеріали справи в достатньому обсязі  характеризують правовідносини учасників процесу, суд вважає можливим розглянути дану справу  за відсутністю   прокурора та  третьої особи -2.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників  судового процесу, суд

                                 В С Т А Н О В И В :

04 січня 2005 року 23-ою  сесією 4-ого скликання Новофедорівської селищної ради   було прийнято  рішення   “Про надання згоди на приймання у комунальну власність Новофедорівської територіальної громади об’єктів Міністерства оборони України”  № 262.

11.08.2006 року  Виконавчим  комітетом  Новофедорівської селищної ради   було прийнято  рішення № 203  “Про визнання права власності на нерухоме майно, передане Міністерством оборони України (Директива МО № Д-49 від 03 листопада 2004 року), розташоване на території Новофедіровської територіальної громади: комбінат побутового обслуговування, адміністративно –господарський комплекс (вул. Марченко, 2а), магазин, кафе, магазин, кіоск (вул. Марченко, 2Е), підсобне господарство, дитячий садок, пожежне депо за Новофедорівською селищною радою”.

11 серпня 2006 року   Виконавчим  комітетом  Новофедорівської селищної рад  було прийнято  рішення  № 205  “Про визнання права власності на нерухоме майно, передане Міністерством оборони України (Директива МО № Д-49 від 03 листопада 2004 року), розташоване на території Новофедіровської територіальної громади: комбінат побутового обслуговування, адміністративно –господарський комплекс (вул. Марченко, 2а), магазин, кафе, магазин, кіоск (вул. Марченко, 2Е), підсобне господарство, дитячий садок, пожежне депо за Новофедорівською селищною радою”.

Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Кримське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" звернувся до господарського суду  АР Крим  з позовною заявою до Новофедорівської селищної ради і виконавчого комітету Новофедорівської селищної ради про визнання недійсними та скасування рішення 23-ої сесії 4-ого скликання Новофедорівської селищної ради “Про надання згоди на приймання у комунальну власність Новофедорівської територіальної громади об’єктів Міністерства оборони України” від 04 січня 2005 року № 262, рішення Виконавчого комітету Новофедорівської селищної ради “Про визнання права власності на нерухоме майно, передане Міністерством оборони України (Директива МО № Д-49 від 03 листопада 2004 року), розташоване на території Новофедіровської територіальної громади: комбінат побутового обслуговування, адміністративно –господарський комплекс (вул. Марченко, 2а), магазин, кафе, магазин, кіоск (вул. Марченко, 2Е), підсобне господарство, дитячий садок, пожежне депо за Новофедорівською селищною радою” від 11 серпня 2006 року № 203,  рішення  виконавчого комітету Новофедорівської селищної ради “Про визнання права власності на нерухоме майно, передане Міністерством оборони України (Директива МО № Д-49 від 03 листопада 2004 року), розташоване на території Новофедіровської територіальної громади: комбінат побутового обслуговування, адміністративно –господарський комплекс (вул. Марченко, 2а), магазин, кафе, магазин, кіоск (вул. Марченко, 2Е), підсобне господарство, дитячий садок, пожежне депо за Новофедорівською селищною радою” від 11 серпня 2006 року № 205.

Розглянувши  такі позовні вимоги по суті, суд приходить  до висновку, що такі вимоги   не обґрунтовані,  заявлені   безпідставно, а  тому задоволенню не підлягають,  при цьому   суд виходить  з наступного:

На підставі Постанови Ради Міністрів СРСР  від 05 серпня 1985 року  № 724 «Про заходи для подальшого розвитку матеріально-технічної бази торгівлі і громадського  харчування до 2000 року» начальником  Сакського гарнізону  (Саки-4)  був прийнятий  Наказ № 106 від 25  грудня 1991 року, на підставі якого було наказано передати на баланс військторгу 676 будівлі, які побудовані  для магазинів, столових,  комбінатів  побутового  обслуговування та інших  торгівельних точек  (а/с 66 т. 3).

На виконання такого   Наказу № 106  від 25.12.1991 року   був підписаний Акт прийому-передачі будівель, який був затверджений  Начальником гарнізону Саки – 4  26.12.1991 року (а/с 67-69  т. 3).

На підставі наказу  № 149  Міністерства оборони України від 06.05.1997 року   воєнторг 676 був приєднаний до «Державного  підприємства Міністерства оборони України   «Кримське управління військової  торгівлі».     

Згідно преамбули Статуту «Державного підприємства Міністерства оборони України  «Кримське управління військової торгівлі» ( у редакції станом на 1997 рік – момент створення  підприємства  та саме ця  редакція статуту  позивача  діяла на момент  прийняття оскаржувальних рішень) «Державне підприємство Міністерства оборони України   «Кримське управління військової  торгівлі»  засноване  на державній  власності                і     п і д п о р я д к о в а н е     М і н і с т е р с т в у   о б о р о н и   України, є правонаступником організації «Кримське управління військової торгівлі» та державних підприємств Міністерства оборони України , в тому числі  і «Військового  торгу № 676  м. Євпаторія».

Відповідно до статті 2.1  Статуту  «Державного  підприємства  Міністерства оборони України «Кримське управління військової  торгівлі»  підприємство створено  з метою: надання торговельних послуг і задоволення споживчого попиту військовослужбовців,  членів їх сімей, працівників, ветеранів військової служби, а також інших верств населення; забезпечення високої  культури  обслуговування, задоволення соціальних та економічних потреб  трудового колективу за рахунок отриманих  прибутків відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом  4.2 Статуту  «Державного  підприємства  Міністерства оборони України «Кримське управління військової торгівлі» зазначено, що майно       підприємства    є    д е р ж а в н о ю     власністю  і  закріплюються    за  ним на  праві      п о в н о г о      г о с п о д а р с ь к о г о    в і д а н н я.  Підприємство володіє, користується  та розпоряджується  зазначеним майном  на свій  розсуд, вчиняючи  до нього   будь-які  дії, які не суперечать  чинному  законодавству та цьому статуту.

Згідно пункту 4.4 Статуту   «Державного  підприємства Міністерства оборони України  «Кримське управління військової  торгівлі»  відчуження  засобів виробництва, що  є державною власністю і закріплені за  Підприємством, здійснюється з а    п о г о д ж е н н я м   з   о р г а н о м    у п р а в л і н н я   м а й н о м  у  порядку, що встановлений  чинним  законодавством.   

23.09.1997 року начальником  Кримського управління військової торгівлі був виданий  Наказ № 12 «Про створення структурних підрозділів військової  торгівлі  в Криму», згідно якого військторг № 676 м. Євпаторія був перейменований у  філіал КУВТ – військторг   № 95  (м. Євпаторія)  (а/с 64-65  т. 3).

Указом Президента України  від 21.08.1997 року № 888 було затверджено  Положення   про Міністерство оборони  України, відповідно  до  частини 1 статті  1 якого   Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового  управління,   у підпорядкуванні   якого   перебувають  Збройні  Сили України.

Відповідно  до статті 12 Положення   про Міністерство оборони України  міністр оборони України в межах повноважень Міністерства відповідно до законодавства    в и д а є  накази і  д и р е к т и в и,  контролює  їх виконання. У випадках, передбачених законодавством, нормативно-правові акти Міноборони України, видані в межах його  компетенції,   є  обов’язковими  для  виконання   центральними   і    м і с ц е в и м и    о р г а н а м и     в и к о н а в ч о ї     в л а д и,    о р г а н а м и     м і с ц е в о г о     с а м о в р я д у в а н н я, підприємствами, установами  та організаціями   незалежно від  форми власності та  громадянами.

03 листопада 2004 року, враховуючи пропозицію Новофедорівської селищної ради, погоджену з Міністерством фінансів України, Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України, Фондом майна України, Державним комітетом статистики України, Міністр оборони України видав  Д и р е к т и в у  № Д-49 "Про безкоштовну передачу військового майна в комунальну власність територіальної громаді смт. Новофедорівка", якою запропоновано головнокомандуючому Військ Протиповітряної оборони Збройних Сил організувати безоплатне вилучення з балансу Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району військового майна згідно з Переліком нерухомого військового майна, яке безоплатно передається до комунальної власності територіальної громади смт. Новофедорівка (додаток І до директиви), та його безоплатну передачу до комунальної власності  територіальної громади смт. Новофедорівка.

04 січня 2005 року на підставі Директиви Міністра Оборони України № Д-49 від 03 листопада 2004 року на 23-ій сесії Новофедорівська селищна рада  4-ого скликання прийняла рішення № 262, яким надала згоду на прийняття у комунальну власність Новофедорівської територіальної громади об’єктів Міністерства Оборони України.

Відповідно до Директиви Міністра Оборони України від 03 листопада 2004 року № Д-49   04.03.2005 року   складений акт прийому-передачі військового нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державного підприємства Міністерства Оборони України “Кримське управління військової торгівлі”, в комунальну власність Новофедорівської територіальної громади № 39; даний акт затверджено керівником Державного підприємства Міністерства Оборони України “Кримське управління військової торгівлі”.

На підставі рішення 23-ої сесії 4-ого скликання Новофедорівської селищної ради “Про надання згоди на приймання у комунальну власність Новофедорівської територіальної громади об’єктів Міністерства оборони України” від 04 січня 2005 року № 262 та Директиви Міністра  оборони України від 03 листопада 2004 року № Д-49 Виконавчим комітетом Новофедорівскої селищної ради були прийняті рішення № 203 та 205 від 11 серпня 2006 року  "Про визнання права власності на нерухоме майно, передане Міністерством Оборони України (Директива МО № Д-49 від 03.11.2004), розташоване на території Новофедорівської територіальної громади: комбінат побутового обслуговування, адміністративно-господарський комплекс (вул. Марченко, 2а), магазин, кафе, магазин, кіоск (вул. Марченко, 2Е), підсобне господарство, дитячий садок, пожежне депо, за Новофедорівською селищною радою”.   

Відповідно до  пункту  2  Роз‘яснень  Президії Вищого  Арбітражного  Суду   України від 26.01.2000 року № 02-5/35 «Про деякі  питання практики вирішення спорів, пов’язаних  з визнанням недійсними  актів державних чи інших  органів»  підставами для визнання  акта недійсним є невідповідність  його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом  компетенції органу,  який видав  цей акт.   

Суд зауважує, що згідно  пункту 51  статті 26  Закону України «Про  місцеве   самоврядування в Україні» (у редакції, яка діяла на момент прийняття рішення від 04.01.2005 року) до виключної  компетенції сільських, селищних, міських рад   відноситься  надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності.

Тобто 23-ю сесією 4-ого скликання Новофедорівської селищної ради на  законних  правових підставах в межах   своєї   к о м п е т е н ц і ї   було прийняте рішення  “Про надання згоди на приймання у комунальну власність Новофедорівської територіальної громади об’єктів Міністерства оборони України”  від 04 січня 2005 року  № 262.

Відповідно  до статті 29 Закону України  «Про  місцеве самоврядування в Україні»  (у редакції, яка діяла на момент прийняття  рішень  № 203 та 205 від 11 серпня 2006 року ), яка визначає повноваження щодо управління комунальною  власністю, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Враховуючи  приписи  вищезазначеної судом статті 29 Закону України «Про  місцеве самоврядування в Україні», суд  приходить до висновку, що виконавчим комітетом Новофедорівскої селищної ради в межах    с в о є ї   к о м п е т е н ц і ї   були прийняті рішення  № 203 та 205 від 11 серпня 2006 року  "Про визнання права власності на нерухоме майно, передане Міністерством Оборони України (Директива МО № Д-49 від 03.11.2004), розташоване на території Новофедорівської територіальної громади: комбінат побутового обслуговування, адміністративно-господарський комплекс (вул. Марченко, 2а), магазин, кафе, магазин, кіоск (вул. Марченко, 2Е), підсобне господарство, дитячий садок, пожежне депо, за Новофедорівською селищною радою”.

У  2008 році Концерн "Військторгсервіс", м. Київ  в особі філії "Кримське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс» вже звертався до господарського  суду АР Крим  з позовом до відповідачів: Новофедорівської селищної ради, АР Крим, Сакський район, смт Новофедорівка та виконавчого комітету Новофедорівської селищної ради, Сакський район, смт. Новофедорівка про визнання недійсним та скасування  рішення від 04 січня 2005 року № 262, рішень № 262 та 263  та визнання права  власності  (справа № 2-13/14201-2007).

Вищий господарський суд України  у своєї Постанові від 02 липня 2008 року у справі № 2-13/14201-2007  зазначив, що в матеріалах справи міститься текст директиви Міністра Оборони У країни № Д-49 від 03.11.2004 року,   який   с в і д ч и т ь   про   н а я в н і с т ь     н е о б х і д н и х      п о г о д ж е н ь,   а додаток № 1 до Директиви   містить   перелік  нерухомого майна  та рухомого майна, яке передається до комунальної власності  територіальної   громади  селища Новофедорівка  (аркуш  4 такої Постанови  ВГСУ).

Така Постанова ВГСУ   не була оскаржена учасниками процесу до Верховного Суду  України, а тому набрала законної чинності.

Відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи, що у  справах №  2-13/14201-2007  (новий номер 2-6/7745.1-2008)    та  5002-18/169.1-211  беруть участь  ті  ж  самі сторони,   суд, враховуючи приписи  Постанови  Вищого Господарського Суду України від 02 липня 2008 року, вважає встановленим факт  наявності всіх необхідних  погоджень Директиви Д-49 від 03.11.2004 року,  а враховуючи  і  приписи  Положення про Міністерство оборони  України,  яке було затверджено  Указом Президента України від 21.08.1997 року № 888, приходить до висновку, що Міністром оборони України на законних правових засадах  була  прийнята така  Директива  № Д-49 від 03.11.2004 року.

Крім того, суд зауважує, що до теперішнього часу така Директива Міністра Оборони  України № Д-49 від 03.11.2004 року   а  ні скасована,  а ні визнана   недійсною.

На виконання приписів такої Директиви Міністра Оборони України № Д-49 від 03.11.2004 року між уповноваженими представниками сторін і був складений та   підписаний   Акт № 39  прийому-передачі військового майна  (Акт  (б/н)  прийому – передачі  військового  майна), якій був затверджений начальником ДП МОУ «КУВТ»  Ханякіним С.А. та секретарем Новофедорівської  селищної  ради   04  березня 2005 року  без будь-яких  зауважень.

Відповідно до пункту  2  Роз‘яснень  Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 «Про деякі  питання практики вирішення спорів, пов’язаних  з визнанням недійсними  актів державних чи інших  органів» підставами для визнання  акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або  визначеній законом  компетенції органу,  який видав  цей акт. Обов’язковою  умовою визнання акта недійсним  є також порушення  у  зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних  законом інтересів підприємства чи організації  -  п о з и в а ч а   у справі.  Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення  не встановлено,  у господарського суду  немає правових підстав для задоволення позову.

Виходячи з положень   Роз‘яснень  Президії Вищого арбітражного суду   України від 26.01.2000 року № 02-5/35 «Про деякі  питання практики вирішення спорів, пов’язаних  з визнанням недійсними  актів державних чи інших  органів»,  суд   вважає   за необхідне    зауважити  наступне:     

Позивачем у даній справі є Концерн "Військторгсервіс", м. Київ (вул. Молодогвардійська, 28-А, м. Київ, 01001) в особі філії "Кримське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс", м. Сімферополь.      

04 січня 2005 року 23-ю  сесією  4-ого скликання Новофедорівської селищної ради   було прийнято рішення “Про надання згоди на приймання у комунальну власність Новофедорівської територіальної громади об’єктів Міністерства оборони України”  № 262.

У той час як дата  проведення державної реєстрації Концерну «Військторгсервіс»  - 22.07.2005 року, що зазначено у його Свідоцтві про державну реєстрацію  Серії А00 № 696216 (а/с 48  т. 1).

Міністром оборони України був затверджений Статут Концерну «Війсьторгсервіс», у пункті 1.1 якого зазначено, що концерн  «Військторгсервіс»  є державним  господарським об’єднанням, заснованим на державній власності. Концерн належить до сфери управління  Міністерства оборони України (а/с 12-33 т. 1).

При цьому господарський  суд зауважує, що на момент  п р и й н я т т я   відповідачем  -1    оскаржувального  позивачем   рішення № 262   такої юридичної  особи   як   Концерн  «Військторгсервіс» ще    н е    і с н у в а л о,   такий      Концерн   н а    м о м е н т     й о г о    с т в о р е н н я      не     б у в  правонаступником  будь-якої юридичної особи.

У пункті   1.5  Статуту Концерну «Війсьторгсервіс»  перелічені підприємства, що входять  до складу Концерну, першим у цьому списку  зазначено – державне підприємство Міністерства оборони України  «Кримське управління військової  торгівлі» (а/с 13 т. 1).        

У подальшому,   05.04.2007 року Міністром оборони України  був прийнятий Наказ  № 137 «Про реорганізацію державного підприємства Міністерства оборони України  «Кримське управління військової торгівлі», на підставі якого міністр наказав припинити діяльність Державного підприємства Міністерства оборони України  «Кримське управління військової торгівлі», ідентифікаційний код 24301918, реорганізувавши його шляхом приєднання до Концерну «Військторгсервіс» та визнати Концерн «Військторгсервіс» правонаступником  усіх майнових прав та обов’язків державного підприємства Міністерства оборони України «Кримське управління військової торгівлі».

Згідно Довідки № 2380 з ЕДРПОУ  датою  с т в о р е н н я   філії  «Кримське управління військової  торгівлі» Концерну «Військторгсервіс»  значиться   08.05.2007    р о к у,   тобто  на момент  прийняття   в с і х   оскаржувальних рішень    такої   філії      н е     і с н у в а л о.

 З   Положення про   ф і л і ю  «Кримське управління  військової  торгівлі»  Концерну «Військторгсервіс», копія якого  залучена позивачем до матеріалів справи   (а/с  34-45  т. 1),  судом    н е     в б а ч а є т ь с я,   що     така    ф і л і я   є  правонаступником   Д е р ж а в н о г о     п і д п р и є м с т в а   Міністерства оборони  України  «Кримське   управління військової торгівлі».

Відповідно до  пункту 7 частини 1 статті 92 Конституції України правовий режим власності в державі  визначається виключно законами України.

Відповідно до частини 2  статті 326 Цивільного Кодексу України від імені та в інтересах держави України право власності  здійснюють  відповідні органи  державної влади.

Правові основи управління об’єктами державної власності  в Україні встановлено Законом України «Про управління  об’єктами  державної власності».

У статті 1 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» зазначено, що управління об’єктами державної власності в Україні - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб’єктами, визначеними цим  Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об’єктів, пов’язаних з володінням, користуванням і розпорядженням  ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Це відповідає пункту 5 статті 116 Конституції України, в якому Кабінету Міністрів України, як вищому органу у системі  органів виконавчої влади, надано право здійснювати управління об’єктами  державної  власності відповідно до закону.

Враховуючи вищевикладене, суд  вважає, що  належне представництво інтересів держави у даній категорії справ, відповідно до чинного законодавства України, здійснюють Кабінет Міністрів України  та уповноважені  органи  виконавчої влади.

Згідно  статті 317 Цивільного Кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 318 Цивільного Кодексу України визначено, що суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.

Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

Стаття 2  Цивільного кодексу України   встановлює, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Враховуючи вищевикладене,  а також  положення  пункту 2  Роз‘яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших  органів», в  яких  визначено, що обов’язковою  умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації  -  п о з и в а ч а   у справі,  суд  приходить до висновку, що відсутній факту такого порушення прав та охоронюваних законом  інтересів   п о з и в а ч а    по даній справі   -   Концерну "Військторгсервіс", м. Київ в особі філії "Кримське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс", м. Сімферополь.

Таке  спірне майно до 04.01.2005 року мало статус державного майна, а тому   належне представництво інтересів держави у даній категорії справ, відповідно до чинного  законодавства України, здійснюють Кабінет Міністрів України та уповноважені органи  виконавчої влади: у даному випадку уповноваженим органом виконавчої влади є Міністерство   оборони України.

Спірне  майно а ні Концерну "Військторгсервіс", а ні його філії "Кримське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс", м. Сімферополь  на   п р а в і   в л а с н о с т і  ніколи  не належало, що і не заперечувалося позивачем у ході судового  розгляду даної справи.

З метою повного та всебічного  розгляду даної справи судом до участі  у справі у якості 3-ї  особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, була залучена  Євпаторійська КЕЧ району, у якої суд витребував відповідні документи та письмові  пояснення відносно:

чи перебувало спірне майно на балансі Євпаторійської КЕЧ району або на обліку  Євпаторійської КЕЧ району відповідно до складу майна, що вилучалося Директивою №Д-49 від 03.11.2004 р. на момент прийняття оскаржувальних рішень;

-          чи перебуває таке  спірне майно на балансі або обліку Євпаторійської КЕЧ району, що вилучалося Директивою № Д-49 від 03.11.2004 р., на теперішній час?

-          чи перебувало спірне майно на балансі або обліку Євпаторійської КЕЧ району, яке зазначене у оскаржувальних рішеннях, станом на момент прийняття таких рішень, чи перебуває на балансі або обліку Євпаторійської КЕЧ району на теперішній час? , про що зазначено  було  в  ухвалах суду від   29.11.2011 та від 14.12.2011.

Однак   представник  Євпаторійської КЕЧ району  так і  не з’явився   на виклик  суду  у судові засідання, витребувані судом документи  до матеріалів справи  так і не  надав.       Враховуючи  ті  документи, які містяться у матеріалах  даної  справи,  суд керується Роз’ясненнями     Вищого  Арбітражного суду України  від 02.04.1994 року № 02-5/225 «Про деякі  питання практики   вирішення спорів, пов’язаних  з судовим захистом  права  державної власності»,   у пункті 7 яких чітко зазначено, що знаходження майна на балансі підприємства (організації), ще не є  безспірною ознакою  його права власності.  Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі  якого  державного підприємства знаходиться   майно,  воно  не  втрачає   статусу  державної власності.

   На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що всі оскаржувані   позивачем рішення були прийнятті відповідачем-1 та відповідачем-2 у межах своєї компетенції та відповідають вимогам закону, а також  те, що судом   не вбачається  порушень у  зв’язку з прийняттям відповідного акта  прав та охоронюваних  законом інтересів позивача по даній справі, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову, а тому  в  задоволенні   позову   відмовляє.   

Судові витрати  у порядку ст. 44, 49 ГПК України   суд відносить на  позивача.

Вступна та резолютивна частини  рішення оголошені  суддею  у судовому засіданні  22.12.2011 року.

Повний   текст рішення  складений та підписаний  суддею  26.12.2011 року.

Керуючись ст.  44, 49, 82-85  ГПК України,   суд

                                              В  И Р І Ш И В :

В позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.