Постанова

від 12.09.2008 по справі 20/157пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/157пн

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.09.2008 р.                                                                          справа №20/157пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Діброви  Г.І.

суддів Величко  Н.Л. , Шевкової  Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача:Курдибах І.В. – виписка з наказу № 12/к від 30.12.98 р.,

від відповідача:Не з»явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Лілія», м. Шахтарськ Донецької області

на рішення господарського суду

Донецької області

від17.07.2008 року

по справі№20/157пн (головуючий суддя Мальцев М.Ю., суддів Мартюхіна Н.О., Морщагіна Н.С.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Василь і К», м. Шахтарськ Донецької області

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Лілія», м. Шахтарськ Донецької області

проВизнання права власності та визначення частки

ВСТАНОВИВ:

У 2006 році  позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Василь і К», м. Шахтарськ Донецької області, звернувся до господарського  суду  Донецької  області з  позовною  заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лілія», м. Шахтарськ Донецької області про визнання права власності та визначення частки.

28.05.06 р. позивач надав уточнення до позовних вимог, якими зазначив, що просить суд першої інстанції визнати будівлю під магазини, розташовані за адресою: м. Шахтарськ, вул. Леніна, 24 «А», що мають літеру В, такою, що належить на праві спільної часткової власності ТОВ «Василь і К»спільно з ТОВ «Лілія». Встановити частку позивача в будівлі під магазини, розташовані за адресою:  м. Шахтарськ, вул. Леніна, 24 «А»та знаходяться в спільній частковій власності у вигляді, що визначений на викопіювальному поверховому плану під № 9, площею 42,1 м2.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.08.06 р.  позовні вимоги позивача було задоволено в повному обсязі.  Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.06 р. рішення господарського суду Донецької області від 18.08.06 р. було скасовано, а у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «Василь і К», м. Шахтарськ Донецької області було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.07 р.  постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.06 р.  та рішення господарського суду Донецької області від 18.08.06 р. було скасовано, а справу № 20/157пн направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В постанові зазначено про правильність висновку суду про участь позивача у спільному з відповідачем будівництві спірного об»єкту та щодо його власності на будівельні матеріали, які передані йому до статутного фонду за актом прийому-передачі від 15.09.2004р.; виникнення у позивача права спільної часткової власності на новостворену будівлю і зазначено тільки про не визначення загальної вартості об»єкту будівництва та частки позивача в ньому з урахуванням вкладу співвласників в об»єкт будівництва.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.11.07 р. по справі               № 20/157пн було призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Висновком експерта  від 25.02.08 р. було зазначено наступне:

1. Дійсна вартість нежилої одноповерхової будівлі літ. В, розташованої  за адресою: м. Шахтарськ, вул. Леніна, 24а, загальною площею 417,5кв.м., сумарною площею приміщень 370,9кв.м., станом на лютий 2004р. складала 115337 грн.

2. Дійсна вартість нежилого приміщення № 9 площею 42,1 кв. м. у складі будівлі, яка визначена у технічному паспорті БТІ на  викопіюванні поверхового плану під літ. „В” по вул. Леніна, 24-а в м. Шахтарську на момент вводу в експлуатацію у лютому 2004 р. складала 13092 грн.

3. Вартість приміщення № 9 в загальній вартості будівлі, яка визначена у технічному паспорті БТІ на  викопіюванні поверхового плану під літ. „В” по              вул. Леніна, 24-а в м. Шахтарську на лютий 2004 р. складала 11%.

Позивач 16.07.08 р. надав уточнення до позовних вимог, якими просив суд першої інстанції визнати за ТОВ «Василь і К»право спільної  часткової власності на будівлі Бокси під літ. «В»за адресою: м. Шахтарськ, вул. Леніна, 24-а спільно з ТОВ «Лілія».  Також просив місцевий господарський суд визначити частку ТОВ «Василь і К»в праві спільної часткової власності на будівлю Бокси під літ. «В»за адресою: м. Шахтарськ, вул. Леніна, 24-а у вигляді приміщення, зазначеного в технічному паспорті БТІ на викопіюванні поверхового плану під № 9 площею 42,1 кв. м., вартість якого становить 11/100 від загальної вартості будівлі під літ. «В».

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.07.08 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Василь і К», м. Шахтарськ Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лілія», м. Шахтарськ Донецької області про визнання права власності та визначення частки  були задоволені в повному обсязі. Рішення мотивоване тим, що  оскільки матеріалами справи підтверджено факт внесення позивачем свого вкладу в будівництво будівлі під магазини на виконання умов п. 1.4 договору та приймаючи до уваги висновок експерта, приписи ч. 2 ст. 357 Цивільного кодексу України стосовно порядку визначення розміру часток у праві спільної часткової власності у разі, якщо цей розмір не встановлено за домовленістю сторін,  то суд дійшов висновку, що частка позивача у спільній частковій власності  сторін складає 11/100 від загальної вартості будівлі під літ. «В».

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лілія»,                                м. Шахтарськ Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України.   Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 17.07.2008р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Василь і К»,                          м. Шахтарськ Донецької області, надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу  без задоволення, а рішення –без змін.

05.09.08 р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду від заявника апеляційної скарги надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 20/157пн, у зв»язку з тим, що директор підприємства знаходиться у відпустці з 01.09.08 р., згідно наказу № 14-к.

Судова колегія розглянула зазначене клопотання та залишила його без задоволення, оскільки участь у господарському процесі приймають юридичні особи, а не фізичні, заявник про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 09.08.08 р. поштового відправлення - ухвали суду про порушення апеляційного провадження, клопотання підписане в.о. директора, який мав можливість направити до судового засідання іншого уповноваженого представника підприємства. Крім того, явка сторін ухвалою суду від 07.08.08 р. не була визнана обов'язковою та сторони були попереджені про те, що у разі їх неявки, апеляційну скаргу буде розглянуто за наявними матеріалами в справі.

Також скаржником 05.09.08 р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду було надано клопотання щодо запрошення до судового засідання представника БТІ для надання пояснень щодо здійсненої технічної документації, що належить ТОВ «Василь і К».

Судова колегія розглянула надане відповідачем клопотання та залишила без задоволення, оскільки по-перше, скаржником зазначено про «повторное»звернення до суду апеляційної інстанції, тоді як не було першого звернення, по-друге, явка судового експерта та представника БТІ є недоцільною, по-третє, клопотання не містить обґрунтування вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України щодо можливості суду апеляційної інстанції прийняти додаткові докази по справі. У зв»язку з чим, додані до клопотання документи повертаються на адресу скаржника.

В судовому засіданні позивач підтримав свої  заперечення щодо апеляційної скарги.

Заявник апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лілія», м. Шахтарськ Донецької області, до  судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 09.08.08р. ухвали суду про порушення апеляційного провадження від 07.08.08р. Своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, явка сторін ухвалою суду від 07.08.08р. не була визнана обов'язковою, неявка  без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки відповідно до ст. 129 Конституції України одним з основних принципів судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, ч. 2 ст. ст. 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом її прав, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, які виникають у державі. Згідно ст. 2 Закону України «Про судоустрій», суд здійснює правосуддя у відповідності із принципом верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України і законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 Закону України «Про судоустрій» встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності  - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи,  висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону Україну “Про судоустрій” та ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 20.11.97 р. було укладено договір про часткову участь в будівництві будівлі під магазини.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що сторони домовились приймати участь в будівництві будівлі під  магазини  в частковому відношенні.

Згідно п.1.2 договору, відповідач надає позивачеві  викопіювання частини генерального плану будівництва комплексу критого ринку (замовником розробки проекту є відповідач) та виділяє позивачеві земельну ділянку  під забудову.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що Забудовник сплачує за проектну документацію та її погодження  500 грн. 00 коп.

 У відповідності до п. 1.4. договору, частка Забудовника в будівництві будівлі під магазини складається з  розміру плати за викопіювання проектної документації та витрат на будівництво  приміщення у відповідності до  кошторису.      

Згідно п. 1.5 договору, будівництво приміщення під магазин Забудовник здійснює самостійно.

 Пунктом 2.1 договору передбачено, що Землекористувач зобов'язаний своєчасно передати Забудовнику належним чином оформлене викопіювання проектних документів, надати копію державного акту про право володіння (користування) землею, виділити земельну ділянку  відповідно до проектної документації щодо забудови ринку.

Відповідно до п.п. 2.2 та 3.1 договору, Забудовник зобов'язаний в 3-денний строк після підписання договору сплатити за викопіювання проектної документації, будівельні роботи здійснювати відповідно до діючих норм та правил, після закінчення будівництва приміщення зареєструвати його в Бюро технічної інвентаризації.

Позивач платіжним дорученням № 6 від 06.04.99 р. перерахував відповідачеві 500 грн. 00 коп. за проектну документацію.

У відповідності до протоколу № 3 від 10.10.97 р., будівництво спірного приміщення здійснювалося засновником ТОВ „Василь і К” громадянином Курдибахою В.М. за власний рахунок та власними матеріалами за дорученням засновників товариства.

Пунктом 3.2 зазначеного протоколу також встановлено, що засновнику    ТОВ „Василь і К” Курдибаха В.М. ще було доручено після закінчення будівництва надати звіт про використання матеріалів та передати їх на баланс підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.04 р. актом прийому-передачі майна засновник ТОВ „Василь і К” Курдибаха В.М. передав  до статутного фонду товариства у його власність будівельні матеріали на суму 6850 грн.  00 коп.

У січні 2006 р. громадянин Курдибаха В.М. звернувся до Шахтарського міськрайонного суду Донецької області із позовом про визнання права власності на використані при будівництві спірного приміщення будівельні матеріали, передані в наступному до статутного фонду ТОВ „Василь і К”.

Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 12.04.06 р. по справі 22-5590-2006р. позов було задоволено.

Апеляційний суд Донецької області рішенням від 04.07.06 р. рішення Шахтарського міськрайонного суду від 12.04.06 р. скасував, а у задоволенні позову - відмовив.

При цьому, рішенням апеляційного суду Донецької області встановлено, що будівельні матеріали, про які йдеться в позові, тобто ті, які були використані громадянином Курдибахою В.М. при будівництві спірного об'єкту, є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю „Василь і К”.

Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до господарського суду Донецької області суду із  вимогами про визнання за ним права власності на збудовану під магазини будівлю, розташовану  у м. Шахтарську по вул. Леніна, 24-а, що зазначена на викопіюванні поверхового плану під літерою „В”,  в складі спільної часткової власності та про встановлення частки позивача в цій власності у вигляді  приміщення, зазначеного на викопіюванні поверхового плану під № 9, площею 42,1 кв.м., в будівлі  під магазини, розташованій за вищевказаною адресою.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правові норми, які підлягають застосуванню, матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з умов укладеного договору,  суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що за своїм змістом укладений між сторонами договір є договором про спільну діяльність.

Статтею 1130 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються  спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

У відповідності до ст. 1132 Цивільного кодексу України, за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Згідно із ст. 1133 Цивільного кодексу України, вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Статтею 1134 Цивільного кодексу України зазначено, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.        

Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється за рішенням суду.

 Відповідно до ст. 355 Цивільного кодексу України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).  Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної  власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Статтею 356 Цивільного кодексу України зазначено, що  власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до ст. 357  Цивільного кодексу України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

 Згідно ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на  новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).  Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до  експлуатації.  До завершення будівництва (створення майна) особа  вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використанні в процесі цього будівництва (створення  майна).

Як  вбачається з матеріалів справи, а саме з Договору, протоколу № 3 від 10.10.97 р. та платіжного доручення № 6 від 06.04.99 р., на виконання умов договору позивач перерахував відповідачеві грошову суму та доручив засновнику товариства гр-ну Курдибаха В.М. здійснити будівництво спірного приміщення власними силами та  своїми матеріалами.

Враховуючи звіт від 10.01.98 р., акт прийому-передачі майна засновниками  від 15.09.04 р., висновок, викладений у рішенні  апеляційного суду Донецької області від 04.07.06 р. по справі № 22-5590-2006 р., постанову Вищого господарського суду України  по цій справі від 01.02.07 р.,  в подальшому право власності на вищезазначені матеріали набув позивач.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт внесення позивачем свого вкладу в будівництво будівлі під магазини та приймаючи до уваги висновок експерта,  суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що  частка позивача у спільній частковій власності сторін складає 11/100 від загальної вартості будівлі під літ. „В”.

 Отже, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України  рішення господарського суду Донецької області від 17.07.2008 року у справі № 20/157пн ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лілія»,                 м. Шахтарськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 17.07.2008 року у справі  № 20/157пн залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 17.07.2008 року у справі № 20/157пн   –без змін.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п'ятиденний строк  та може бути оскаржена  до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.

Головуючий          Г.І.  Діброва

Судді:          Н.Л.  Величко

          Т.А.  Шевкова

Надр.5 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3 –відповідачу;

4 –ДАГС;

5 –ГС Дон. обл.;

Ложка Н.Л.