Рішення

від 21.12.2011 по справі 5016/3717/2011(17/178)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "21" грудня 2011 р.                                 Справа №  5016/3717/2011(17/178)

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при  секретарі  Кондратовій О.В.,

з участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, особисто,

                   ОСОБА_2, довіреність б/№ від 21.12.2011р.

                   ОСОБА_3, довіреність б/№ від 21.12.2011р.

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність № 165 від 28.11.2011р.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5016/3717/2011(17/178)        

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 54028, АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю  “Південь-Рициклінг”, 54028, м.Миколаїв, вул. 4-та Поздовжня,76,

про: стягнення заборгованості за договором найму (оренди) у розмірі 182 582,92 грн.,-

                                                         В С Т А Н О В И В:

       Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Південь-Рициклінг” про стягнення заборгованості за договором найму (оренди) у розмірі 182 582,92 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору оренди нежилого приміщення складу  від 17.09.2010р., норм Цивільного кодексу України й Господарського кодексу України та мотивовані тим, що відповідач, в порушення умов договору має перед орендодавцем прострочені на цей час орендні платежі  на суму 182 582,92 грн.

Крім того, в  позовній заяві позивач  просить суд  в забезпечення позову накласти арешт на видаткову частину банківських рахунків, що належать відповідачеві -    Товариству з обмеженою відповідальністю  “Південь-Рициклінг”.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п.3 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 23.08.94 р. N 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

При розгляді  заяви про забезпечення позову суд застосовує норми ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень.

Таким чином, заявник має обгрунтувати належними доказами наявність підстав для забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 12.12.2006 року № 01-8/2776).

Заявником не надано доказів наявності даних обставин, тому суд дійшов до висновку, що  в забезпеченні позову слід відмовити.

Відповідач  проти позову заперечував та у відзиві на позовну заяву останнім було зазначено, що  спірний договір найму (оренди) не можна вважати укладеним, оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, по - друге, з метою завищення орендної плати позивач при укладанні договору вводив в оману відповідача в частині загальної площі об'єкта оренди, по - третє, позивач постійно перешкоджав у правомірному користуванні відповідачем об'єктом оренди.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, при цьому суд виходив з такого:

17 вересня 2010 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ( надалі-позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю  “Південь-Рициклінг”,  було укладено договір найму (оренди) нежилого приміщення складу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (надалі - договір).

Пунктом 1.1. договору сторони обумовили, що орендодавець зобов'язаний передати орендарю за плату на певний строк у користування (оренду) нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення складу, позначене на плані - схемі літ. «О», загальною площею 972 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, належного орендодавцю на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25.04.2008 року., а орендар зобов'язаний прийняти за плату на певний строк у користування (оренду) вказане нерухоме майно.

Пунктами 5.1 та  5.2. договору сторони визначали, що за користування об‘єктом оренди орендар сплачує орендодавцю оренду плату в розмірі 26 500 гривень щомісячно. В орендну плату не включаються витрати орендатора на оплату комунальних послуг. Орендна плата сплачується орендарем орендодавцеві щомісячно до двадцятого числа наступного місяця за попередній місяць оренди.

Строк дії договору сторони визначили пунктом 4.1. договору, який було  встановлено з дати підписання сторонами договору та склав один календарний рік, до 17 вересня 2011 року.

          Матеріали справи свідчать, що 17 вересня 2010 року за актом приймання передачі об’єкт оренди орендодавцем дійсно було передано орендарю, що свідчить про належне виконання позивачем взятих на себе договірних зобов’язань.

          Відповідач в свою чергу, за даними позивача, орендну плату вносив частково та несвоєчасно, а з червня 2011 року взагалі припинив здійснювати орендну плату повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України,  за  договором  найму  (оренди)  наймодавець  передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За правилами ч. 1 та ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за  користування  майном  з  наймача  справляється  плата, розмір якої встановлюється договором найму. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за  користування  майном вноситься щомісячно,  якщо інше не встановлено договором.

Згідно з умовами п.5.1, п.5.2 та п. 5.3 договору, відповідач за користування приміщенням складу повинен був сплатити орендодавцю з початку дії договору оренди –17 вересня 2010 року по 17 вересня 2011 року - закінчення строку дії договору, 26 500 грн. щомісячно.

Таким чином, за розрахунком позивача (арк. спр. 61), заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі складає суму у розмірі 173 137,46 грн.   

Всупереч ст. ст. 32,33 ГПК України відповідач не надав суду жодних документів, що свідчать про проведення відповідних проплат, таким чином це свідчить про  неналежне виконання  орендарем взятих на себе договірних зобов’язань перед орендодавцем.

Відповідно до правил  абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України,  якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.  

Крім того, позивач склав акт звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем,підписаний та скріплений печатками сторін, що підтверджує те, що відповідачем була визнана заборгованість за договором оренди, яка станом на  05.07.2011 року з урахуванням індексу інфляції склала 115 120, 79 грн.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що у разі несплати або несвоєчасної сплати орендної плати, орендар сплачує на користь орендодавця від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої орендної плати пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який стягується пеня.

Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено,  якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

 Таким чином, враховуючи вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що останнім цілком правомірно нараховано боржнику до стягнення неустойки у вигляді пені в розмірі 8 486,83 грн.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України,  боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і у випадку невиконання ним грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеної норми, позивач також правомірно звернувся до суду  з вимогою стягнути з боржника за весь період прострочення платежів по орендній платі збитків від інфляції в розмірі 958,63 грн.

У відповідності до ст. ст. 526, 629 ЦК України одностороння відмова  від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших  вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 32, ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази    подаються    сторонами    та    іншими   учасниками судового процесу.

Посилання відповідача на те, що підписуючи договір, сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, а саме: при зазначені вартості майна та визначені розміру орендної плати сторонами не враховано її індексацію та інші істотні умови встановлені законодавством, у зв'язку  з чим договір не може вважатися укладеним, підлягає відхиленню судом з огляду на наступне:

Відповідно до умов ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Укладений між позивачем та відповідачем договір оренди   найму (оренди) нежилого приміщення складу відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема статті 284 Господарського кодексу, відповідно до якої істотними умовами договору оренди є:  об'єкт оренди (склад і  вартість  майна  з урахуванням її індексації);  строк, на який укладається  договір  оренди; орендна  плата  з  урахуванням   її  індексації; порядок   використання  амортизаційних  відрахувань; відновлення  орендованого  майна  та  умови  його  повернення  або викупу.

І взагалі, відповідно до діючого законодавства сторонам договору надано право досудового та судового урегулювання спорів щодо укладання договорів.

В разі виявлення стороною договору порушення його істотних умов сторона договору зобов'язана вчинити дії щодо їх усунення. Так, у відповідності до п. п. 4, 5, 8 ст. 181 ГК України, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірника протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей по договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Більш того, відповідно до ч. 2, 4 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержанні відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Але, станом на момент розгляду справи відповідач не скористався правами наданими йому вказаними правовими нормами, що свідчить про відповідність договору діючому законодавству, тому твердження відповідача про неукладеність договору відхиляється судом.

Твердження відповідача про те, що позивачем замовчувалось існування обставин, які мають істотне значення, а саме те, що в договорі невірно зазначена загальна площа об'єкту оренди (нежитлового приміщення -складу Літ «О»(54,00 * 18,00 м)) оскільки у  відповідності до рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25.04.2008 року загальна площа зазначеного нежитлового приміщення складає 901 кв.м., а в спірному договорі зазначено неіснуючу площу - 972 кв. м., також не є обґрунтованим та недоказаним з боку відповідача:

Відповідно до технічного паспорту нежитлових приміщень АДРЕСА_1 - площею забудови нежитлового приміщення - складу Літ. «О»переданого відповідачу в оренду є 972, 0 кв. м. є. Такі розбіжності є не суттєвими й жодним чином не свідчать про намір позивача ввести відповідача в оману. Крім того, відповідно до п.1.3 договору для обслуговування об'єкта оренди відповідачу було надано право користуватись прилеглою до складу територією площею 1028 кв. м. Таким чином, відповідач користувався не тільки загальною внутрішньою площею приміщення, а й прилеглою територією, відповідно всією площею забудови об'єкту оренди.

Відповідно до п.п. 3.2., 3.3. передача об'єкта оренди здійснюється за актом приймання - передачі. В акті приймання - передачі зазначається технічний стан об'єкту оренди.

Акт прийому - передачі нежилого приміщення підписано сторонами договору 17.09.2010 року. Жодних претензій щодо технічного стану об'єкту оренди, розбіжностей у орендній площі та передачі його в користування з боку відповідача не зазначено. Таким

чином, відповідачу достеменно було відомо про технічну характеристику об'єкту оренди, а його твердження щодо введення його позивачем в оману є безпідставними.

Щодо  посилань відповідача на наявність факту у перешкоджанні йому позивачем можливості користування об'єктом оренди, також є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами, оскільки  надані відповідачем докази, а саме доповідні записки від 05.07.2011р., 06.07.2011 року і акт від 25.08.2011 року є односторонніми. Більш того, питання про усунення перешкод у користуванні не стосується предмету цього спору.

Щодо клопотання позивача про залучення в якості третіх осіб Миколаївську міську раду та природоохоронну прокуратуру Миколаївської області, то дане клопотання судом відхиляється, оскільки права та обов‘язки сторін за договором оренди від 17.09.2010р. жодним чином не стосуються прав та обов‘язків вищезазначених осіб щодо виконання умов договору оренди від 17.09.2010р.      

З огляду на вище викладене, відповідачем не надано належних доказів в обгрунтування своїх заперечень, тому останні відхиляються судом з огляду на їх необгрунтованність.

Таким чином, суд дійшов висновку про  задоволення позовних вимог стосовно  стягнення з відповідача 173 137,46 грн. - суми боргу за договором оренди нежилого приміщення складу від 17.09.2010р.,  8 486,83 грн. неустойки, 958,63 грн. збитків від інфляції.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

1.   Позов задовольнити в повному обсязі.

       2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  “Південь-Рициклінг”, 54028, м.Миколаїв, вул. 4-та Поздовжня,76, ідентифікаційний код 36579184 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 54028, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, 173 137,46, грн. (сто сімдесят три тисячі сто тридцять сім грн. 46 коп.)  основної  заборгованості, 8 486,83 грн. (вісім тисяч чотириста вісімдесят шість грн. 83 коп.)- неустойки, 958,63 грн. (дев‘ятсот п‘ятдесят вісім грн. 63 коп.)- збитків від інфляції,  1825,83 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять п‘ять грн. 83 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

    Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення  строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає  законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

   Суддя                                                        С.М.Коваль

      Рішення підписано 26.12.2011 року.