Постанова

від 14.02.2012 по справі 5016/3717/2011(17/178)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

              

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"14" лютого 2012 р.

Справа № 5016/3717/2011(17/178)

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Головея В.М.,

Суддів: Ліпчанська Н.В., Шевченко В.В.

(склад колегії суддів змінений згідно розпорядження виконуючого обов'язки голови Одеського апеляційного господарського суду №97 від 13.02.2012р.)

при секретарі судового засідання: Ткачук Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н, дата видачі: 14.02.2012р.

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н, дата видачі: 14.02.2012р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Південь-Рециклінг”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 21.12.2011р.

по справі №5016/3717/2011 (17/178)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Південь-Рециклінг”

про стягнення заборгованості за договором найму (оренди) у розмірі 182 582,92грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Представниками позивача в судовому засіданні не було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, отже фіксація судового процесу не здійснювалась відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 14.02.2012р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И Л А:

31.10.2011р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі ФОП ОСОБА_3.) звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Південь-Рециклінг” (далі ТОВ „Південь-Рециклінг”) про стягнення заборгованості за договором найму (оренди) у розмірі 182 582,92грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору оренди нежилого приміщення складу від 17.09.2010р., норм Цивільного кодексу України й Господарського кодексу України та мотивовані тим, що відповідач, в порушення  умов договору має перед позивачем прострочені орендні платежі на суму 182 582,92 грн.

Крім цього, в позовній заяві позивач просив суд в забезпечення позову накласти арешт на видаткову частину банківських рахунків, що належать відповідачеві.

Господарський суд Миколаївської області розглянув заяву та відмовив в забезпеченні позову.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги вважає безпідставними посилаючись на те, що спірний договір найму (оренди) не можна вважати укладеним, оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, по-друге, з метою завищення орендної плати позивач при укладанні договору вводив в оману відповідача в частині загальної площі об'єкта оренди,  по-третє, позивач постійно перешкоджав у правомірному користуванні відповідачем об'єктом оренди, внаслідок чого підстави для задоволення позову відсутні.

21.12.2011р. відповідач надав заперечення на пояснення позивача з посиланням на те, що у порушення умов договору оренди земельної ділянки від 18.03.2004 р. позивач здійснивши передачу відповідачу у користування земельної ділянки, на якій відповідач здійснював складування відібраних відходів, порушив умови цільового призначення земельної ділянки.

Господарським судом Миколаївської області відхилені заперечення відповідача, оскільки останнім не надано належних доказів в обґрунтування цих заперечень.

Також, відповідач надав до суду першої інстанції клопотання про залучення в якості третьої особи Природоохоронну прокуратуру Миколаївської області, яке суд відхилив, оскільки права та обов'язки сторін за договором оренди від 17.09.2010р. жодним чином не стосуються прав та обов'язків вищезазначених осіб щодо виконання умов договору оренди від 17.09.2010р.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.12.2011р. (суддя Коваль С.М.) позов задоволено в повному обсязі. З відповідача стягнута  заборгованість за договором оренди у розмірі 173 137,46 грн. основної заборгованості, 8 486,83 грн. –неустойки, 958,63 грн. –збитків від інфляції, 1 825,83 грн. –державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення а всього 182 582,92 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції посилався на те, що відповідач не надав суду жодних документів, що свідчать про проведення відповідних проплат, а отже орендарем неналежно виконувалися взяті договірні зобов'язання перед орендодавцем.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції ТОВ „Південь-Рециклінг” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_3 повністю, стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір, оскільки вважає що судом не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають норм матеріального та процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Скаржник належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.01.2012р., проте представник в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.   

В судовому засіданні представники позивача просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням господарського суду Миколаївської області, 17.09.2010р. між сторонами було укладено договір найму (оренди) нежилого приміщення (складу) за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв за плату на певний строк у користування (оренду) нерухоме майно у вигляді нежилого приміщення, позначене на плані-схемі літ.О, загальною площею 972 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1., вартість якого складає 578019 грн., а також для користування об'єктом оренди відповідачу надається право користування прилеглою територією площею 1028 кв.м.

Відповідно до п.1.1. договору сторони обумовили, що орендодавець зобов'язаний передати орендарю за плату на певний строк у користування (оренду) нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення складу, позначене на плані - схемі літ. “О”, загальною площею 972 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, належного орендодавцю на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25.04.2008 року., а орендар зобов'язаний прийняти за плату на певний строк у користування (оренду) вказане нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України,  за  договором  найму  (оренди)  наймодавець  передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктами 5.1 та  5.2. договору сторони визначали, що за користування об‘єктом оренди орендар сплачує орендодавцю оренду плату в розмірі 26 500 гривень щомісячно. В орендну плату не включаються витрати орендатора на оплату комунальних послуг. Орендна плата сплачується орендарем орендодавцеві щомісячно до двадцятого числа наступного місяця за попередній місяць оренди.

Правилами ч. 1 та ч. 5 ст. 762 ЦК України передбачено, що за  користування  майном  з  наймача  справляється  плата, розмір якої встановлюється договором найму. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за  користування  майном вноситься щомісячно,  якщо інше не встановлено договором.

Умовами п.5.1, п.5.2 та п. 5.3 договору зазначено, що відповідач за користування приміщенням складу повинен був сплатити орендодавцю з початку дії договору оренди –17 вересня 2010 року по 17 вересня 2011 року - закінчення строку дії договору 26 500 грн. щомісячно.

Строк дії договору сторони визначили пунктом 4.1. договору який було  встановлено з дати підписання сторонами договору та склав один календарний рік, тобто до 17.09.2011 р.

Як з'ясовано господарським судом, ТОВ „Південь-Рециклінг” свої зобов'язання за вищевказаним договором своєчасно не виконало, розрахунки за користування майном здійснювало не в повному обсязі, згідно акта звірки взаємних розрахунків сума боргу ТОВ „Південь-Рециклінг” з орендних платежів станом на 05.07.2011р. з урахуванням індексу інфляції склала 115 120,79 грн.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього закону, відмова від виконання зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Саме на зазначених положеннях Цивільного кодексу України суд дійшов обґрунтованого висновку про правомірність стягнення на користь ФОП ОСОБА_3 заборгованості з орендної плати.

Посилання відповідача на те, що підписуючи договір, сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, у зв'язку  з чим договір не може вважатися укладеним, не може бути прийнято колегією суддів до уваги оскільки укладений між позивачем та відповідачем договір оренди   найму (оренди) нежилого приміщення складу відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема статті 284 Господарського кодексу, відповідно до якої істотними умовами договору оренди є:  об'єкт оренди (склад і  вартість  майна  з урахуванням її індексації);  строк, на який укладається  договір  оренди; орендна  плата  з  урахуванням   її  індексації; порядок   використання  амортизаційних  відрахувань; відновлення  орендованого  майна  та  умови  його  повернення  або викупу.

Твердження відповідача про те, що позивачем замовчувалось існування обставин, які мають істотне значення, а саме те, що в договорі невірно зазначена загальна площа об'єкту оренди також не можуть бути прийняті до уваги так як такі розбіжності ( 972 і 901 кв.м.) не є суттєвими й жодним чином не свідчать про намір позивача ввести відповідача в оману.

Крім того, акт прийому - передачі нежилого приміщення підписано сторонами договору 17.09.2010 року. Жодних претензій щодо технічного стану об'єкту оренди, розбіжностей у орендній площі та передачі його в користування з боку відповідача не зазначено. Таким чином, відповідачу достеменно було відомо про технічну характеристику об'єкту оренди, а його твердження щодо введення його позивачем в оману є безпідставними.

Посилання відповідача на те, що сторонами не були досягнуті істотні умови договору оренди, тому вважає, що договір оренди є не укладеним, не можуть бути прийняті до уваги, тому що відповідно до діючого законодавства сторонам договору надано право досудового та судового урегулювання спорів щодо укладання договорів, що передбачено ст..ст.181,188 ГК України, але станом на момент розгляду справи відповідач не скористався правами наданими йому вказаними правовими нормами, що свідчить про відповідність договору діючому законодавству, тому твердження відповідача про неукладеність договору є безпідставними.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що відповідач не виконував свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором щодо сплати орендної плати, сплачував нсвоєчасно і не в повному обсязі, а тому підставне, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України стягнув з відповідача на користь позивача 173137,46 грн. боргу з орендної плати.    

Надані позивачем розрахунки основного боргу, і збитків від інфляції  відповідачем не оспорені ні в цілому ні за їх складовими, перевірені як місцевим, так і апеляційним судом та є правильними і вірними.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача, а тому відповідач повинний відшкодувати позивачеві понесені витрати по справі у повному обсязі, а саме: 1825,83–на сплату держмита та 236 грн. –на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись cm.cm.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 21.12.2011р.  по справі №5016/3717/2011(17/178) залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                            Головей В.М.

Суддя                                                                                Ліпчанська Н.В.

Суддя                                                                                Шевченко В.В.