Постанова

від 20.12.2011 по справі 22/251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2011                                                                                           № 22/251

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Разіної  Т.І.

суддів:             

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 – керівник групи претензійно-позовної роботи з юридичними особами юридичного відділу СВП «Енергозбут Київенерго» за довіреністю № Д07/2011/04/22-26 від 22.04.2011 року

від відповідача: Сторожкова О.Ф. – директор згідно наказу № 01 від 01.11.2005 року;

ОСОБА_1 – представник за довіреністю б/н від 01.07.2011 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2011 р. у справі № 22/251

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», м. Київ

до         товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт», м. Київ

про       стягнення заборгованості та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року публічне акціонерне товариство «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» 294204 грн. 42 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем згідно укладеного договору № 71423 від 18.09.2007 р. рахувалась заборгованість по оплаті за використану електричну енергію, яка на 01.07.2011 р. становила 253 156, 12 грн. та була ним частково сплачена, у зв’язку з чим, враховуючи допущене прострочення, з урахуванням вимог Цивільного кодексу, позивач просить вирішити спір про стягнення боргу, 3% річних, інфляційних збитків в судовому порядку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.10.2011 р. у справі № 22/251 за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»  в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій позов задоволено частково (суддя Самсін Р.І.).

Припинено провадження в частині розгляду вимог про стягнення з відповідача 91 000 грн. основного боргу.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 94 713 грн. 84 коп.. боргу за активну електричну енергію.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 002 грн. 17 коп. судових витрат.

В іншій частині в позові відмовлено.

Розстрочено сплату заборгованості по основному боргу, визначеної у п. 3 резолютивної частини даного судового рішення шляхом виплати  відповідачем на користь позивача суми заборгованості в розмірі 94 713 грн. 84 коп. рівними частинами щомісячно в періоді до 01.04.2012 р. згідно наступного графіку:

у жовтні 2011 року –15 785 грн. 64 коп.;

у листопаді 2011 року –15 785 грн. 64 коп.;

у грудні 2011 року –15 785 грн. 64 коп.;

у січні 2012 року –15 785 грн. 64  коп.;

у лютому 2012 року –15 785 грн. 64 коп.;

у березні 2012 року – 15 785 грн. 64 коп.

          Зазначено, що зобов’язання визначені даним пунктом не обмежують відповідача сплатити на користь позивача всі присуджені до стягнення за даним рішенням суми, раніше зазначеного строку.

Рішення мотивовано тим, що складеним сторонами актом звірки підтверджується наявність заборгованості відповідача  за договором № 71423 від 18.09.2007 р. в сумі 183 713 грн. 84 коп. (при врахуванні оплати в сумі 2 000 грн. у липні 2011 р.).

Також, розрахунок заявлених до стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3% річних здійснений позивачем при поданні позовної заяви, судом не може бути перевірений, оскільки розрахунки проводились у відношенні нарахувань, які містили помилку , а саме по сумі 67 442,28 грн.

При цьому судом першої інстанції застосовано норми ст.ст. 193, 275, 276 ГК України, ст.ст. 526, 611, 625 ЦК України, п. 2.3.3, 2.3.4, 4.2.2, 9.5 договору № 71423 від 18.09.2007 р. Крім того, судом першої інстанції припинено провадження згідно ч. 1 ст. 80 ГПК України та у відповідності до частини другої п. 5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995 р. «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів» в частині стягнення з відповідача суми позовних вимог у розмірі 91 000 грн. припинено, оскільки згідно представленого суду першої інстанції розрахунку боргу за електричну енергію по договору № 71423 та наданих платіжних доручень була сплачена  відповідачем після звернення позивача до суду та є свідченням відсутності спору між сторонами в цій частині.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2011 р. у справі № 22/251 в частині відмовлених інфляційних збитків, 3 % річних та пені та постановити нове рішення, яким позов акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» до товариства з обмеженою відповідальністю «Столічний комфорт» задовольнити в повному обсязі. Відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по оплаті судового збору за подання скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, дано неправильну юридичну оцінку обставинам справи, що є підставою для його скасування. З огляду на це апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та не відповідає нормам чинного законодавства.

На думку апелянта, рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2011 року у справі № 22/251 винесене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, оскільки при розгляді справи судом порушено загальні принципи судочинства, закріплені ст. 125 Конституції України та ст.ст. 4-2 (принцип рівності сторін перед законом і судом), 4-3 (принцип змагальності), 4-7 (порядок прийняття судових рішень) ГПК України.

Оскаржуючи вказане рішення,  апелянт посилається на ст.ст. 9, 625, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 265, 276 ГК України.

13.12.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов уточнений розрахунок позовних вимог.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 р. № 01-23/3/5, розгляд апеляційної скарги у справі № 22/251 здійснюється у складі колегії суддів: головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Дзюбко П.О., Гарник Л.Л.

Позивач в судовому засіданні 20.12.2011 року підтримав доводи апеляційної скарги, з підстав, викладених в ній.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.12.2011 року заперечив проти доводів апеляційної скарги. Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем надано не було.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно  до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до приписів п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи,  18 вересня 2007 р. між АЕК «Київенерго» та ТОВ «Столичний комфорт» було укладено договір № 71423 на постачання електричної енергії, згідно з яким постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами, а споживач (відповідачу справі) оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід’ємною частиною.

Згідно з пунктами  2.3.3, 2.3.4 договору споживач зобов’язувався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів».

Відповідно до п.1 вказаного додатку 2.2 до договору, розрахунковий період починається першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця. Строки сплати за фактично спожиту теплову енергію відповідачем порушені у відношенні суми боргу що виникла за період з 01.10.2007р. по 01.07.2011р..

Договір набуває чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2007 р.; договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною стороною не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.5 договору). Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Судом першої інстанції встановлено, що складеним сторонами актом звірки розрахунків за електричну енергію між  ПАТ «Київенерго» та ТОВ «Столичний комфорт» за договором № 71423 від 18.09.2007 року підтверджується наявність заборгованості відповідача  за договором № 71423 від 18.09.2007 р. в сумі 183 713 грн. 84 коп. (при врахуванні оплати в сумі 2 000 грн. у липні 2011 р.).

В судовому засіданні 20.12.2011 року, користуючись правами, наданими ст. 22 ГПК в порядку ст. 267 ЦК України представником позивача було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

 Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у  три роки.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням положень ст. 257 ЦК України заборгованість відповідача може бути нарахована лише в період з 01.07.2008 р. по 01.07.2011 р. та складає 183713 грн. 84 коп. (сальдо на кінець періоду з ПДВ, а саме на 01.07.2011 року згідно акту № 71423 від 18.09.2007 року) – 63340 грн. 79 коп. (сальдо на кінець періоду з ПДВ, а саме на 30.06.2008 року згідно акту № 71423 від 18.09.2007 року) = 120373 грн. 05 коп.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що з урахуванням строку позовної давності провадження у справі  підлягає припиненню на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України згідно представленого суду розрахунку боргу за електричну енергію по договору № 71423 та наданих платіжних доручень у сумі 63340 грн. 79 коп.

У відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

За приписами ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами; зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Окрім того, згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало  бути виконано.

Згідно п. 4.2.2 договору  за внесення платежів, передбачених п.п. 2.3.3-2.3.4 договору, з порушенням термінів, визначених додатками «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у платіжному документі.

Отже, з огляду на наведене колегія суддів  зазначає, що сума пені згідно п. 4.2.2. договору підлягає стягненню з урахуванням шестимісячного терміну, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України за період з 01.01.2011 по 01.07.2011 в сумі 216 грн. 67 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунками суду апеляційної інстанції сума інфляційних втрат та трьох відсотків річних, що підлягає стягненню є більшою, ніж заявлено позивачем у позовній заяві.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав та законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки таких клопотань від позивача не надходило, спір розглядається судом саме в межах, заявлених позивачем вимог.

Отже, за розрахунками позивача стягненню підлягають 30606 грн. 96 коп. інфляційних втрат та 8890 грн. 13 коп. трьох відсотків річних.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в частині стягнення суми боргу в розмірі 91 000 грн. (2 000 грн. – 29.07.2011 р., 4 000 грн. – 30.08.2011р., 25 000 грн. – 29.09.2011 р., 20 000 грн. та 15 000 грн. – 14.10.2011 р., 25 000 грн. – 20.10.2011 р.) судом першої інстанції правомірно припинено провадження на підставі п.1 ст. 80 ГПК України згідно представленого суду розрахунку боргу за електричну енергію по договору № 71423 та наданих платіжних доручень була погашена відповідачем після звернення позивача до суду, що підтверджує відсутність спору між сторонами в цій частині.

Виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд зазначив, що з  урахуванням умов договору (додаток № 2.2) строки сплати вартості спожитої електричної енергії у відношенні заборгованості по якій виник спір у даній справі, з боку відповідача були порушені, що є підставою для задоволення вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 94713грн. 84 коп., що виник в періоді з 01.10.2007 р. по 01.07.2011 р. (при врахуванні часткової сплати).

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції допущено арифметичну помилку, оскільки з урахуванням суми, на яку припинено провадження у справі, а саме 91000 грн., сума боргу в період з  01.10.2007 р. по 01.07.2011 р. складає: 183713 грн. 84 коп. – 91000 грн. = 92713 грн. 84 коп.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що з урахуванням умов договору (додаток № 2.2) строки сплати вартості спожитої електричної енергії у відношенні заборгованості по якій виник спір у даній справі, з боку відповідача були порушені, що є підставою для задоволення вимог про стягнення суми основного боргу, що виник в періоді з 01.07.2008 р. по 01.07.2011 р. (при врахуванні строку позовної давності, часткової сплати та припинення провадження у справі на 91 000 грн. в порядку п. 1 ст. 80 ГПК України) в розмірі: 92713 грн. 84 коп. – 63340 грн. 79 коп. (сальдо на кінець червня 2008 року з урахуванням трирічного строку позовної давності) = 29 373 грн. 05 коп.

Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів зазначає, що при розгляді питання стягнення інфляційної складової, 3% річних, суд першої інстанції повинен був зробити розрахунки на підставі витребуваних у сторін доказів в порядку, передбаченому п. 4 ч. 1 ст. 65 ГПК України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду: зобов’язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження.

Колегія суддів приходить до висновку, що неправильні розрахунки позивача в даному випадку не є підставою нездійснення перерахунку місцевим господарським судом суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд не виконав всі вимоги  процесуального закону, не перевіривши усі обставини, вирішив спір з порушенням матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст.ст. 43, 104 ГПК України  наявні підстави  для часткового скасування  рішення місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Київенерго» у формі товариства з обмеженою відповідальністю підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до положень статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 35, 43, 44, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2011 р. у справі № 22/251 задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2011 р. у справі № 22/251 скасувати частково, виклавши  резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

 2. Припинити провадження в частині розгляду вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» 91000 грн. основного боргу.

 3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» (01001, м. Київ, вул. Михайлівська 18, літера «В», р/р 2600231126 у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» МФО 380805, ідент. код 33833708) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (на рахунок 26038301201 у Головному управлінні по місту Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк» МФО 322669; 01001, м. Київ, пл. І. Франка 5, ідент. код юрид. особи 00131305) 29373 грн. 05 коп. (двадцять дев’ять тисяч триста сімдесят три гривні п’ять копійок) боргу за активну електричну енергію, 8890 грн. 13 коп. (вісім тисяч вісімсот дев’яносто гривень тринадцять копійок) 3% річних та 30606 грн. 96 коп. (тридцять тисяч шістсот шість гривень дев’яносто шість копійок) інфляційних втрат, 216 грн. 67 коп. (двісті шістнадцять тисяч шістдесят сім копійок) пені.

 4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» (01001, м. Київ, вул. Михайлівська 18, літера «В», р/р 2600231126 у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» МФО 380805, ідент. код 33833708) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (на рахунок 26000306201 у Головному управлінні по місту Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк» МФО 322669; 01001, м. Київ, пл. І. Франка 5, ідент. код юрид. особи 00131305) 690 грн. 87 коп. (шістсот дев’яносто гривень вісімдесят сім копійок) державного мита та 64 грн. 40 коп. (шістдесят чотири гривні сорок копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.    В іншій частині в позові відмовити».

6.  Припинити провадження в частині розгляду вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» 63340 грн. 79 коп. основного боргу.

7. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» (ідент. код 33833708) 345 грн. 43 коп. (триста сорок п’ять гривень сорок три копійки) судового збору за розгляд апеляційної скарги.

 8.   Доручити господарському суду міста Києва видати накази.

Головуючий суддя                                                                      

Судді