Рішення

від 14.12.2011 по справі 47/430

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  47/430

14.12.11

За позовом  Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Фармація»

до                 Приватного підприємства «Гроссмейстер»

про               стягнення 31614,03 грн.

                                                                                                                                 Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1. –представник за довіреністю

Від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 14.12.2011, у відповідності до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України,  оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

          Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 31614,03 грн., за договором № W23/01/10 від 20.01.2010, з яких: 25198,04 грн. - основний борг, 3 808,97 грн. –пеня, 1908,59грн. –інфляційних збитків, 698,43 -3% річних, а також відшкодування судових витрат.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2011 було порушено провадження у справі №47/430 та призначено до розгляду на 06.12.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2011 розгляд справи відкладено на 14.12.2011.

В судовому засіданні 14.12.2011 представник позивача, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що ним було поставлено та передано у власність відповідачу товар, за який останній не розрахувався в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вартості зазначеного товару в сумі 25198,04 грн. Також, за прострочення виконання зобов'язання по оплаті товару по договору, позивач просив суд на підставі ст.231 Господарського кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 3808,97грн.-пені, 1908,59інфляційних збитків, 698,43 -3% річних.

Відповідач своїх представників в судові засідання 06.12.2011, 14.12.2011 не направляв, причин неявки представника  не повідомив, вимог ухвал суду щодо надання витребуваних документів та письмового відзиву - не виконав, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження,зазначеній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців № 614730. Через канцелярію суду ніяких заяв та клопотань не подавав. Також суд зазначає і те, що відповідач не був позбавлений процесуального права надати витребувані документи та пояснення по справі шляхом направлення їх на адресу суду поштовим відправленням або надання через канцелярію суду.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ

20.01.2010 між позивачем ТОВ «Бізнес Центр Фармація», якпродавець тавідповідачПП «Гроссмейстер», як покупець було укладено договір поставки №W23/01/10 (надалі Договір), згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар –косметичну продукцію виробництва компанії «Weleda»,Німеччина(далі -  іменується товар) в асортименті  та кількості, що вказані у Додатках (Специфікаціях)  які є невід'ємними частинами цього Договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити (п. 1.1).

Умовами Договору № W23/01/10від 20.01.2010  сторони погодили, що розрахунки за поставлений за цим договором товар здійснюються у строк не пізніше 60 календарних днів з дати поставки кожної партії товару (п.3.3), ціна товару зазначається у накладних на кожну партію товару (п.3.1), розрахунки здійснюється у безготівковій формі в національній валюті України (п.3.4.), за прострочення оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочки(п.8.3).

Згідно з накладними до договору №W23/01/10від 20.01.2010 (належним чином засвідчена позивачем копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судовому засіданні по справі), а саме: № 7814- ТОВ від 13.04.2010 на суму 5150,42грн., № 7875- ТОВвід 13.04.2010 на суму 3838,08 грн., № 9541 від 29.04.2010 на суму 1786,18 грн., № 12478-ТОВ від 10.06.2010 на суму 971,68 грн., № 14424-ТОВ від 06.07.2010 на суму 3018,60грн., № 14437-ТОВ від 06.07.2010 на суму 3519,90грн., №14438-ТОВ від 06.07.2010 на суму 6913,18грн., підписаних представниками позивача (продавця) та відповідача (покупця), загальна вартість переданого позивачем та прийнятого відповідачем,без зауважень та будь-яких заперечень, товару складає 25198,04грн.

Як зазначав позивач у позові, відповідачем всупереч умов Договору №W23/01/10від 20.01.2010 не було здійснено оплату переданого позивачем товару, оскільки позивачем було передано товар на суму 25198,04грн., який відповідачем був прийнятий, але не оплачений в сумі 25198,04грн., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар згідно з вищенаведеними  накладними, за розрахунками позивача яка складає –25198,04грн.

Відповідно до позовної заяви оскільки відповідач свого обов'язку по повній оплаті поставленого  позивачем  та прийнятого відповідачем товару не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) основної заборгованості у розмірі 25198,04грн. розміру 3% річних –698,43грн., витрат з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1908,59грн., пені врозмірі 3 808,97грн. та судових витрат.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу  України.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору№ W23/01/10від 20.01.2010було поставлено відповідачу товар на суму 25198,04грн., який останнім було прийнято, що підтверджується підписом та відбитком штампу відповідача на наведених вище накладних, але у встановлений  пунктом 3.3. Договору строк, а саме: строк не пізніше 60 календарних днів з дати поставки кожної партії товарув сумі25198,04 грн. відповідачем не оплачена. Оплата в сумі 25198,04грнгрн. здійснена відповідачем не була, доказів протилежного станом на момент вирішення спору суду надано не було.

Таким чином суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по договору №W23/01/10від 20.01.2010 існує непогашена заборгованість в сумі 25198,04грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений позивачем, та прийнятий, але не оплачений відповідачем товар в строкне пізніше 60 календарних днів з дати поставки кожної партії товару - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою що підлягає задоволенню в  сумі 25198,04грн.

Крім цього, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 3% річних –698,43грн., витрат з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1908,59 грн.,  та пені в розмірі 3 808,97грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив  до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Статтею 230 Господарського кодексу України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 8.3  Договору W23/01/10від 20.01.2010 за несвоєчасну оплату покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Суд, враховуючи, що відповідач прострочивперед позивачем виконання зобов'язання  по повній та своєчасній оплаті поставленого позивачем товару в сумі 25198,04грн.,у встановлений  пунктом 3.3. Договору строк, а саме: строк не пізніше 60 календарних днів з дати поставки кожної партії товару в сумі 25198,04 грн. відповідачем не оплачена., за період з 12.06.2010 по 17.10.2011,станом на день розгляду справи в суді, у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість, а отже суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача  3% річних  та витрат з урахуванням індексу інфляції законними та обґрунтованими.

          З огляду на вищенаведене, а також здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру пені, суд погоджується з наведеним розрахунком, щодо сум, строків і ставок нарахувань, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі3 808,97грн.за період з 12.06.2010 по 17.10.2011, зазначений позивачем, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання та визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

         Враховуючи вказану норму Цивільного кодексу України та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру 3 % річних, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі698,43грн., за період з 12.06.2010 по 17.10.2011 та  розміру інфляційних втрат в сумі 1908,59 грн. є законними та  обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме: стягненнясуми основного боргу за поставлений товар згідно  договору №W23/01/10від 20.01.2010 в розмірі25198,04грн., сума 3% річних 698,43грн.,сума інфляційних втрат в розмірі 1908,59грн.,та сума пені в розмірі 3 808,97грн.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Гроссмейстер»(код ЄДРПОУ 33829639,  місцезнаходження: 03035 м. Київ, вул. Кудряшова, 5, прим 145А.),на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Фармація»(код ЄДРПОУ, 30177378 місцезнаходження: м. Київ, вул. Смілянська,1), суму основного боргу –25198(двадцять п'ять тисяч сто дев'яносто вісім) грн. 04 коп.., суму витрат з урахуванням індексу інфляції -1908( одна тисяча дев'ятсот вісім) грн. 59 коп., 3% річних - 698 (шістсот дев'яносто вісім) грн. 43 коп., пені- 3 808 (три тисячі вісімсот вісім) грн. 97 коп.,а також 316 (триста шістнадцять) грн. 14 коп., витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.          

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання

апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення –19.12.2011