Рішення

від 13.12.2011 по справі 38/442

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

38/442

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  38/442

13.12.11

За позовомВсеукраїнської громадської організації «Жива планета»

ДоНаціональної української академії аграрних наук

Треті особиНікітський ботанічний сад –Національний науковий центр –Третя особа 1Міністерство екології та природних ресурсів України –Третя особа 2

Провизнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії

Суддя Власов Ю.Л.

Представники:

Від позивачаБорейко В.Є.

Від відповідача Олександров О.П.

Від третьої особи 1Плугатар Ю.В.

Від третьої особи 2не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про: 1) визнання протиправною бездіяльності Відповідача, пов'язаної з невжиттям заходів для реорганізації та не реорганізацією природного заповідника «Мис Мартьян»в окрему юридичну особу; 2) поновлення порушених прав та інтересів шляхом зобов'язання Відповідача здійснити заходи для реорганізації та реорганізувати природний заповідник «Мис Мартьян»в окрему юридичну особу.

13.12.11р. Позивач у судовому засіданні подав заяву про зміну предмету позову, в якій просить суд: 1) припинити протиправні дії Відповідача, пов'язані з невиконанням ч.3 ст.5 закону України «Про природно-заповідний фонд України»від 16.06.92р. №2456-ХІІ, абз.4 п.5 постанови Верховної ради України «Про введення в дію закону України «Про природно-заповідний фонд України»від 16.06.92р. №2457-ХІІ шляхом невжиття заходів для надання статусу юридичної особи природному заповіднику «Мис Мартьян»; 2) поновити порушені права та інтереси шляхом зобов'язання Відповідача виконати ч.3 ст.5 закону України «Про природно-заповідний фонд України»від 16.06.92р. №2456-ХІІ, абз.4 п.5 постанови Верховної ради України «Про введення в дію закону України «Про природно-заповідний фонд України»від 16.06.92р. №2457-ХІІ шляхом вжиття заходів для надання статусу юридичної особи природньому заповіднику «Мис Мартьян».

Заявлені позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідачем не виконані вимоги вказаних норм права щодо надання заповіднику «Мис Мартьян»статусу юридичної особи.

Відповідач заперечив проти задоволення позову посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Третя особа 1 проти задоволення позову заперечила посилаючись на обставини, викладені у поясненні на позовну заяву.

Ухвалою від 21.10.11р. позовна заява була прийнята до розгляду, провадження у справі було порушено, розгляд справи був призначений на 24.11.11р.

Ухвалою від 24.11.11р. залучено до участі у справі на стороні Відповідача в якості третіх осіб Нікітський ботанічний сад –Національний науковий центр та Міністерство екології та природних ресурсів України та відкладений розгляд справи на 13.12.11р.

У судовому засіданні Позивач заявив подав клопотання про відкладення розгляду справи. Розглянувши вказане клопотання, суд відмовив в його задоволенні в зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

У судовому засіданні 13.12.11р. Позивачем подано клопотання про заміну відповідача Української академії аграрних наук на її правонаступника Національну академію аграрних наук України. Враховуючи викладене, суд у відповідності до статті 25 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне замінити відповідача у справі Українську академію аграрних наук (код ЄДРПОУ 00024360) на Національну академію аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00024360).

Судом досліджені надані докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

20.02.73р. постановою Ради Міністрів Української РСР № 84 «Про організацію нових державних заповідників та розширення Чорноморського державного заповідника»прийнято пропозицію Державного комітету Ради Міністрів УРСР по охороні природи про організацію в Кримській області державного заповідника «Мис Мартьян».

22.09.90р. на базі Південного відділення ВАСГНІЛ засновано Українську академію аграрних наук (Відповідача), згідно постанови Ради Міністрів УРСР №279.

          Відповідно до п.1 статуту Відповідача, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.06р. №175 Відповідач є державною науковою організацією.

          Згідно п.52 статуту Відповідача у віданні останнього перебувають: інститути, ботанічні сади, заповідники,  бібліотеки, державні сільськогосподарські дослідні станції, галузеві дослідні станції, інші наукові установи, а також проектно-конструкторські організації, дослідні господарства,   експериментальні і дослідні виробництва,  інші підприємства та організації,  які забезпечують  виконання  завдань академії.

          Відповідно до п.68 статуту об'єкти майнового комплексу Відповідача належать їй на праві господарського відання і передаються установам, підприємствам та організаціям,  що перебувають у віданні Відповідача, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених законодавством та цим Статутом.

          Відповідно до п.69 Статуту Відповідач, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу, забезпечує  реалізацію прав держави  як власника цих об'єктів, ефективно їх використовує та розпоряджається  у межах, визначених  законодавством, з метою розвитку науки і техніки для задоволення соціальних,  економічних та інших потреб держави.

07.07.10р. рішенням Господарського суду міста Києва у справі 32/185 відмовлено у позові Благодійному фонду Дніпровського району міста Києва «Київський еколого-культурний центр»про визнання протиправною бездіяльності Відповідача та зобов'язання останнього реорганізувати заповідник «Мис Мартьян»в окрему юридичну особу. Підстави вказаного позову були такими ж, як і у даній справі.

29.09.10р. постановою Київського апеляційного господарського суду вказане рішення залишено без змін.

21.12.10р. постановою Вищого господарського суду України вказані судові рішення та постанова залишені без змін.

При цьому Вищим господарським судом встановлено, що суди правильно зазначили, що згідно з приписами спеціального закону, а саме ч.1 ст.53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»рішення про створення природних заповідників приймаються виключно Президентом України, але аж ніяк не Відповідачем. При цьому, у ч.1 ст.53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»не йдеться про створення за рішенням Президента України лише нових заповідників, чим спростовуються твердження скаржників про зворотне, яке ґрунтується на довільному звуженні тлумачення цієї статті. Крім того, норма ч.1 ст.53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»в редакції 05.05.93р. також допускала можливість створення заповідників лише за рішенням Президента України, в зв'язку з цим не заслуговують на увагу посилання позивачів на п.4 постанови Верховної ради України «Про впорядкування управління заповідниками та національними природними парками»від 23.12.93р. №3788-ХІІ в обгрунтування виникнення саме у Відповідача обов'язку надати заповіднику «Мис Мартьян»статус юридичної особи, оскільки на відміну від  Закону України «Про природно-заповідний фонд України»вказана постанова не регулює порядок та підстави створення природних заповідників. Апеляційним судом правильно враховано, що безпосередньо в Законі України «Про природно-заповідний фонд України»відсутні норми про приведення діяльності раніше створених заповідників у відповідність з даним законом, зокрема норми, які б передбачали обов'язковість надання статусу юридичної особи заповідникам, створеним до набрання чинності цим законом.

16.11.11р. Міністерство екології та природних ресурсів України видало наказ №452, яким затвердило Положення про природний заповідник «Мис Мартьян»(далі –Положення).

          Згідно з п.1.1 Положення природний заповідник «Мис Мартьян»організовано у 1973 році згідно з постановою Ради Міністрів Української РСР від 20.02.1973 № 84 «Про організацію нових державних заповідників і розширення Чорноморського державного заповідник»на території Ялтинської міської ради АР Крим.

          Згідно п.1.2 Положення заповідник підпорядкований Відповідачу. Його управління здійснюється спеціальною адміністрацією Третьої особи 1.

Відповідно до п.1.3 Положення заповідник входить до складу природно-заповідного фонду України та охороняється як національне надбання, має особливий режим охорони, відтворення та використання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.5 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються Центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища щодо територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки загальнодержавного значення, а також регіональні ландшафтні парки є юридичними особами.

Відповідно до ст.53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України.

Згідно з ст.11 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища. Для забезпечення державного управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду можуть створюватися спеціальні підрозділи центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища та його органів на місцях, а на території Автономної Республіки Крим - органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»управління природними заповідниками, біосферними заповідниками, національними природними парками, ботанічними садами, дендрологічними та зоологічними парками загальнодержавного значення, а також регіональними ландшафтними парками здійснюється їх спеціальними адміністраціями. Спеціальні адміністрації очолюють керівники, які призначаються за погодженням із центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, а на території Автономної Республіки Крим - також з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим.  Спеціальні адміністрації можуть створюватися також для управління ботанічними садами, дендрологічними парками, зоологічними парками місцевого значення та парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва за рішенням органів, у віданні яких вони перебувають. До складу спеціальної адміністрації по управлінню територіями та об'єктами природно-заповідного фонду входять відповідні наукові підрозділи, служби охорони, господарського та іншого обслуговування.

Відповідно до п.4 постанови Верховної ради України «Про впорядкування управління заповідниками та національними природними парками»від 23.12.93р. №3788-ХІІ постановлено Академії наук України, Українській академії аграрних наук, Міністерству лісового господарства України та Міністерству освіти України відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" у двомісячний строк вирішити питання щодо надання статусу юридичної особи всім підвідомчим заповідникам та національним природним паркам, здійснити невідкладні заходи для розвитку їх матеріально-технічної бази, укомплектування штатів наукових відділів, служб охорони та інших підрозділів відповідними фахівцями, упорядкування системи оплати їх праці тощо.

Як встановлено судом, 20.02.73р. постановою Ради Міністрів Української РСР № 84 «Про організацію нових державних заповідників та розширення Чорноморського державного заповідника»прийнято пропозицію Державного комітету Ради Міністрів УРСР по охороні природи про організацію в Кримській області державного заповідника «Мис Мартьян».

Як встановлено судом, 22.09.90р. на базі Південного відділення ВАСГНІЛ засновано Українську академію аграрних наук (Відповідача), згідно постанови Ради Міністрів УРСР №279.Відповідно до п.1 статуту Відповідача, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.06р. №175 Відповідач є державною науковою організацією. Згідно п.52 статуту Відповідача у віданні останнього перебувають: інститути, ботанічні сади, заповідники,  бібліотеки, державні сільськогосподарські дослідні станції, галузеві дослідні станції, інші наукові установи, а також проектно-конструкторські організації, дослідні господарства,   експериментальні і дослідні виробництва,  інші підприємства та організації,  які забезпечують  виконання  завдань академії. Відповідно до п.68 статуту об'єкти майнового комплексу Відповідача належать їй на праві господарського відання і передаються установам, підприємствам та організаціям,  що перебувають у віданні Відповідача, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених законодавством та цим Статутом.  Відповідно до п.69 Статуту Відповідач, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу, забезпечує  реалізацію прав держави  як власника цих об'єктів, ефективно їх використовує та розпоряджається  у межах, визначених  законодавством, з метою розвитку науки і техніки для задоволення соціальних,  економічних та інших потреб держави.

Як встановлено судом 07.07.10р. рішенням Господарського суду міста Києва у справі 32/185 відмовлено у позові Благодійному фонду Дніпровського району міста Києва «Київський еколого-культурний центр»про визнання протиправною бездіяльності Відповідача та зобов'язання останнього реорганізувати заповідник «Мис Мартьян»в окрему юридичну особу. Підстави вказаного позову були такими ж, як і у даній справі. 29.09.10р. постановою Київського апеляційного господарського суду вказане рішення залишено без змін. 21.12.10р. постановою Вищого господарського суду України вказані судові рішення та постанова залишені без змін. При цьому Вищим господарським судом встановлено, що суди правильно зазначили, що згідно з приписами спеціального закону, а саме ч.1 ст.53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»рішення про створення природних заповідників приймаються виключно Президентом України, але аж ніяк не Відповідачем. При цьому, у ч.1 ст.53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»не йдеться про створення за рішенням Президента України лише нових заповідників, чим спростовуються твердження скаржників про зворотне, яке ґрунтується на довільному звуженні тлумачення цієї статті. Крім того, норма ч.1 ст.53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» в редакції 05.05.93р. також допускала можливість створення заповідників лише за рішенням Президента України, в зв'язку з цим не заслуговують на увагу посилання позивачів на п.4 постанови Верховної ради України «Про впорядкування управління заповідниками та національними природними парками»від 23.12.93р. №3788-ХІІ в обгрунтування виникнення саме у Відповідача обов'язку надати заповіднику «Мис Мартьян»статус юридичної особи, оскільки на відміну від  Закону України «Про природно-заповідний фонд України»вказана постанова не регулює порядок та підстави створення природних заповідників. Апеляційним судом правильно враховано, що безпосередньо в Законі України «Про природно-заповідний фонд України»відсутні норми про приведення діяльності раніше створених заповідників у відповідність з даним законом, зокрема норми, які б передбачали обов'язковість надання статусу юридичної особи заповідникам, створеним до набрання чинності цим законом.

Як встановлено судом 16.11.11р. Міністерство екології та природних ресурсів України видало наказ №452, яким затвердило Положення про природний заповідник «Мис Мартьян» (далі –Положення). Згідно з п.1.1 Положення природний заповідник «Мис Мартьян»організовано у 1973 році згідно з постановою Ради Міністрів Української РСР від 20.02.1973 № 84 «Про організацію нових державних заповідників і розширення Чорноморського державного заповідник» на території Ялтинської міської ради АР Крим. Згідно п.1.2 Положення заповідник підпорядкований Відповідачу. Його управління здійснюється спеціальною адміністрацією Третьої особи 1. Відповідно до п.1.3 Положення заповідник входить до складу природно-заповідного фонду України та охороняється як національне надбання, має особливий режим охорони, відтворення та використання.

З наведеного вбачається, що рішення про створення природного заповідника приймає Президент України, а не Відповідач, подальші дії з визначення завдання, характеру функціонування, режиму територій, об'єктів природно-заповідного фонду, розробки та затвердження положення про природний заповідник, його державну реєстрацію здійснює Третя особа 2, а не Відповідач, а спеціальна адміністрація Відповідача здійснює лише управління цим заповідником.

При цьому у ст.53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»не обмежуються повноваження Президента України лише створенням нових заповідників, тому суд не приймає до уваги відповідні доводи Позивача. Норма ст.53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»в редакції 05.05.93р. також допускала можливість створення заповідників лише за рішенням Президента України, в зв'язку з цим не заслуговують на увагу посилання Позивача на п.4 постанови Верховної ради України «Про впорядкування управління заповідниками та національними природними парками» від 23.12.93р. №3788-ХІІ в обгрунтування виникнення саме у Відповідача обов'язку надати заповіднику «Мис Мартьян»статус юридичної особи, оскільки на відміну від  Закону України «Про природно-заповідний фонд України»вказана постанова не регулює порядок та підстави створення природних заповідників. Також, в Законі України «Про природно-заповідний фонд України»відсутні норми про приведення діяльності раніше створених заповідників у відповідність з даним законом, зокрема норми, які б передбачали обов'язковість надання статусу юридичної особи заповідникам, створеним до набрання чинності цим законом. Дані висновки також підтверджуються постановою Вищого господарського суду України у справі 32/185.

          За вказаних обставин суд вважає, що у Відповідача відсутні спірні зобов'язання, відповідно відсутні протиправні дії, тому позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.4, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Суддя                                                                                                           Ю.Л. Власов

Рішення підписане 23.12.2011 р.