Рішення

від 12.12.2011 по справі 48/46

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/46

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  48/46

12.12.11

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Білдінг Солюшнс"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фасад-Матеріали"

простягнення 1 056 965,99 грн.

за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад-Матеріали"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Білдінг Солюшнс"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні:

позивача за зустрічним позовом:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Фасад-Буд"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Логопарк"

відповідача за зустрічним позовом:

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Термобуд плюс"

простягнення 953 156,35 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом:Топчій С.М., Прилепін О.І.

від відповідача за первісним позовом:Сікачов С.М.

від третьої особи 1:Костіна Т.В.

від третьої особи 2:не з'явився

від третьої особи 3:Буяр В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білдінг Солюшнс" (надалі –ТОВ "Білдінг Солюшнс") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад-Матеріали" (надалі –ТОВ "Фасад-Матеріали") про стягнення 1 056 965,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач згідно видаткових накладних здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 1 056 965,99 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.02.2011 р.

В судовому засіданні представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, що належать ТОВ "Фасад-Матеріали" у межах позовних вимог.

Судом в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.02.2011 р. у зв'язку із клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено до 16.03.2011 р.

В судовому засіданні представником відповідача подано відзив на позовну заяву за змістом якого в задоволенні позову просив відмовити повністю, вказував, що спірна поставка товару здійснювалася на підставі договору поставки №25/06/10-ФБ, укладеного між сторонами 25.06.2010 р., згідно умов якого строк оплати заявленої до стягнення заборгованості не настав, крім того вказував на прострочення позивача по поставці спірного товару та неналежну його якість, що призвело до завдання відповідачу збитків. Також, надав підписану сторонами копію договору поставки №25/06/10-ФБ від 25.06.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.03.2011 р. у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи відкладено до 30.03.2011 р.

29.03.2011 р. до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява ТОВ "Фасад-Матеріали" до ТОВ "Білдінг Солюшнс" про стягнення 953 156,35 грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Білдінг Солюшнс" порушено строки поставки спірного товару за договором поставки №25/06/10-ФБ від 25.06.2010 р., у зв'язку з чим ТОВ "Фасад-Матеріали" вказує на обов'язок відповідача за зустрічним позовом сплатити встановлений таким договором штраф у розмірі 200 000,00 грн., а також, відшкодувати завданні ТОВ "Фасад-Матеріали" таким простроченням та поставкою неякісного товару збитки у розмірі 605 173,70 грн. Крім того, позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про стягнення з відповідача за зустрічним позовом заборгованості за поставлений останньому товар та надані послуги у розмірі 147 982,98 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2011 р. прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Фасад-Буд" (надалі –ТОВ "Фасад-Буд") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Логопарк" (надалі –ТОВ "Логопарк"), розгляд зустрічної позовної заяви призначено на 30.03.2011 р.

В судовому засіданні представником позивача за первісним позовом було подано пояснення за змістом якого: вказував на існування між сторонами переписки щодо укладення договору поставки спірного товару, однак такого договору укладено не було; погоджувався із наявністю його заборгованості перед відповідачем за первісним позовом за поставлений бетон; вказував на те, що остання поставка спірного товару була здійснена 29.09.2010 р., а претензії відповідача за первісним позовом щодо його якості були пред'явлені лише 15.03.2011 р. після звернення з первісним позовом до суду про стягнення заборгованості за такий товар.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.03.2011 р. у зв'язку із неявкою представників третіх осіб та невиконанням сторонами вимог ухвал суду розгляд справи відкладено до 13.04.2011 р.

12.04.2011 р. через канцелярію суду представником відповідача за зустрічним позовом подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому в задоволенні зустрічного позову просив відмовити повністю, вказував на неукладеність договору поставки №25/06/10-ФБ від 25.06.2010 р. та надав два різні примірники договору поставки №25/06/10-ФБ від 25.06.2010 р., що підписані лише ТОВ "Фасад-Матеріали".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.04.2011 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Термобуд плюс" (надалі –ТОВ "Термобуд плюс"), розгляд справи відкладено до 27.04.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.04.2011 р. у справі №48/46 призначено почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

01.11.2011 р. до канцелярії суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок №4283/11-11 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами справи №48/46, складений 05.09.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2011 р. поновлено провадження у справі №48/46 та призначено її до розгляду на 23.11.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.11.2011 р. у зв'язку із клопотанням представника відповідача за первісним позовом та неявкою представників третіх осіб розгляд справи відкладено до 12.12.2011 р.

Представники позивача за первісним позовом в судове засідання з'явилися, первісні позовні вимоги підтримують та просять задовольнити їх повністю, в задоволенні зустрічного позову просять відмовити повністю.

В судове засідання представник відповідача за первісним позовом з'явився, подав клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідача за зустрічним позовом ТОВ "Термобуд плюс" за змістом якого в задоволенні первісного позову просить відмовити, зустрічний позов – задовольнити, стягнути з ТОВ "Білдінг Солюшнс" та ТОВ "Термобуд плюс" суму збитків за поставку неякісного товару у розмірі 605 173,37 грн., стягнути з ТОВ "Білдінг Солюшнс"суму штрафу за порушення строку поставки товару у розмірі 200 000,00 грн. та суму заборгованості за поставлений товар та надані послуги у розмірі 147 982,98 грн.

Розглянувши вказане клопотання відповідача за первісним позовом, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу суд приходить до висновку про необхідність відмови в його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Частиною 3 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

З наведеного клопотання відповідача за первісним позовом вбачається, що метою залучення в якості відповідача за зустрічним позовом ТОВ "Термобуд плюс" є покладення на останнього та ТОВ "Білдінг Солюшнс" солідарного обов'язку по відшкодуванню збитків, завданих поставкою товару неналежної якості.

В той же час, із визначених в зустрічному позові підстав не вбачається, що вимоги обґрунтовані неправомірною поведінкою ТОВ "Термобуд плюс", що виключає висновки про те, що така особа може відповідати за зустрічним позовом (із визначених у позові підстав), а тому вказане клопотання відповідача за первісним позовом задоволенню не підлягає.

В судове засідання представник третьої особи 1 з'явився, в задоволенні первісного позову просить відмовити, зустрічні позовні вимоги підтримує.

Представник третьої особи 3 в судове засідання з'явився, проти зустрічного позову заперечує, у вирішенні первісного позову покладається на розсуд суду.

Третя особа 2, повідомлена про час і місце судового засідання належним чином, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, свого повноважного представника в судове засідання не направила, про поважні причини неявки суд не повідомила.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 30.06.2010 р. по 29.09.2010 р. ТОВ "Білдінг Солюшнс" згідно видаткових накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей було поставлено, а ТОВ "Фасад-Матеріали" прийнято товар на загальну суму 2 700 863,67 грн.

В якості оплати вказаного товару відповідачем за первісним позовом на підставі виставлених позивачем за первісним позовом рахунків-фактур було перераховано на користь останнього грошові кошти у загальному розмірі 1 643 897,68 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Спір у справі за первісним позовом виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача за первісним позовом, виконанням відповідачем за первісним позовом грошового зобов'язання по оплаті отриманого у період з 30.06.2010 р. по 29.09.2010 р. товару.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Згідно із ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 1) ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Положеннями ст. 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

З огляду на викладені норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання та права вимоги його виконання є, зокрема, відповідний правочин.

Відповідач за первісним позовом вказує, що спірний товар поставлявся на виконання умов укладеного 25.06.2010 р. між сторонами договору поставки №25/06/10-ФБ, на підтвердження чого надав підписаний представниками сторін текст такого договору.

В той же час, позивач за первісним позовом заперечує проти укладення такого договору у зв'язку із недосягненням сторонами згоди щодо його істотних умов та вказує на здійснення поставки спірного товару за окремими правочинами, оформленими видатковими накладними, рахунками та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

На підтвердження своїх доводів та заперечень сторонами було додано до матеріалів справи три примірники договору поставки №25/06/10-ФБ від 25.06.2010 р. та специфікацію на поставку товару №1 від 25.06.2010 р. з яких вбачається, що їх зміст не є тотожними і лише один примірник такого договору та специфікація підписані з боку ТОВ "Білдінг Солюшнс", директором Прилепіним О.І.

При цьому, представниками позивача за первісним позовом (в т.ч. Прилепіним О.І.) заперечувався факт підписання такого договору.

Отже, для вирішення даного спору по суті з огляду на твердження відповідача за первісним позовом про укладення між сторонами договору поставки №25/06/10-ФБ від 25.06.2010 р. та заперечення позивача за первісним позовом щодо його укладення існує необхідність ідентифікації підписів директора Прилепіна О.І. на договорі поставки №25/06/10-ФБ від 25.06.2010 р. та специфікації на поставку товару №1 від 25.06.2010 р., а саме: чи належать вказані підписи Прилепіну І.О.

Оскільки вирішення даного питання потребує спеціальних знань, то судом на підставі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 27.04.2011 р. було призначено у справі №48/46 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення експертів поставлені наступне питання: "чи виконано підписи на сторінках договору поставки №25/06/10-ФБ від 25.06.2010 р. (а.с.219-222 т.2) та специфікації на поставку товару №1 від 25.06.2010 р. (а.с.223-224 т.2) директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Білдінг Солюшнс" Прилепіним Олександром Ігоровичем?".

01.11.2011 р. до канцелярії суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок №4283/11-11 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами справи №48/46, складений 05.09.2011 р. (надалі –"Висновок").

Відповідно до Висновку підпис від імені Прилепіна Олександра Ігоровича в графі "Директор ___ О.І. Прилепін" на останньому аркуші специфікації на поставку товару №1 (додаток №1 до договору №25/06/10-ФБ від 25.06.2010 р.) від 25.06.2010 р. виконаний самим Прилепіним Олександром Ігоровичем, а підписи від імені Прилепіна Олександра Ігоровича в графі "___ О.І. Прилепін" на кожній сторінці та в графі "Директор ___ О.І. Прилепін" на останній сторінці договору поставки №25/06/10-ФБ від 25.06.2010 р. виконані не Прилепіним Олександром Ігоровичем, а іншою особою з наслідуванням підпису Прилепіна Олександра Ігоровича.

Згідно із ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Із матеріалів Висновку вбачається, що він обґрунтований, містить докладний опис проведеного дослідження, чіткі висновки з поставленого перед експертами питання, а будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність Висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи сторонами не наведено, судом не встановлено, відтак суд приходить до висновку, що наданий Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України Висновок є належним та допустимим в розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказом у справі.

Отже, наданий відповідачем за первісним позовом на підтвердження своїх заперечень та доводів примірник договору поставки №25/06/10-ФБ від 25.06.2010 р. не містить підпису директора ТОВ "Білдінг Солюшнс" О.І. Прилепіна, якому згідно Статуту ТОВ "Білдінг Солюшнс" надано повноваження на укладення від імені товариства договорів.

Відтак, в матеріалах справи наявні три примірники договору поставки №25/06/10-ФБ від 25.06.2010 р., які підписані лише зі сторони ТОВ "Фасад-Матеріали". Тобто, жоден з них не погоджений ТОВ "Білдінг Солюшнс".

Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ч.ч. 2, 3. ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 3 ст. 639 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Суд відзначає, що спір у даній справі стосується порядку поставки, оплати спірного товару та відповідальністю за прострочення по його поставці, а наявні в матеріалах справи три примірники договору поставки №25/06/10-ФБ від 25.06.2010 р. не підписані обома сторонами, а їх зміст не є тотожним у вказаних частинах.

Відтак, за наявними примірниками договору поставки №25/06/10-ФБ від 25.06.2010 р. не можливо встановити визначені сторонами умови поставки, оплати спірного товару та відповідальності за прострочення по його поставці, які в розумінні ст. 180 Господарського кодексу України є істотними умовами господарських договорів, та необхідні для правильного вирішення спору.

Крім того, суд відзначає, що подальше посилання сторін на договір поставки №25/06/10-ФБ від 25.06.2010 р., яке міститься у деяких видаткових накладних, рахунках-фактурах, довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей, призначеннях платежів, та підписання специфікації на поставку товару №1 від 25.06.2010 р., яка є додатком №1 до такого договору, з огляду на відсутність єдиної погодженої обома сторонами редакції договору поставки №25/06/10-ФБ від 25.06.2010 р., не спростовує висновку суду про неможливість визначення за наявними примірниками такого договору дійсних умов поставки, оплати та відповідальності сторін необхідних для вирішення даного спору.

З огляду на викладене вбачається, що сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору поставки №25/06/10-ФБ від 25.06.2010 р., а тому такий договір є неукладеним в розумінні ст. 638 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України і як наслідок не може створювати будь-яких зобов'язань, в т.ч. встановлювати порядок поставки, оплати товару та відповідальність сторін за порушення умов такого договору.

При цьому, сторони не позбавлені укласти відповідний правочин купівлі-продажу у спрощений спосіб, що знайшло своє відображення у видаткових накладних та рахунках-фактурах, які містять номенклатуру (асортимент) товару, його кількість та ціну, містять підписи представників позивача за первісним позовом та ТОВ "Фасад-Матеріали", що діяли на підставі доданих до накладних довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, між сторонами укладено правочини купівлі –продажу, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України –купівля –продаж.

Згідно із ст. 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей) підтверджується поставка позивачем за первісним позовом та прийняття відповідачем за первісним позовом товару на загальну суму 2 700 863,67 грн.

За змістом частин 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Тобто, термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений вищезазначеною спеціальною нормою права –покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Аналогічні висновки щодо визначення строку виконання грошового зобов'язання за змістом ст. 692 Цивільного кодексу України містяться в постановах Вищого господарського суду України від 22.07.2009 р. у справі №3/379/08, від 12.08.2010 р. у справі №22/225-09-6133 та від 14.12.2010 р. у справі №11/165/10.

Суд відзначає, що сторонами не було визначено строків виконання грошового зобов'язання, відтак, підлягають застосуванню положення ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, а враховуючи дати поставки спірного товару строк виконання грошового зобов'язання відповідача за первісним позовом по оплаті поставленого позивачем за первісним позовом у період з 30.06.2010 р. по 29.09.2010 р. товару на момент звернення з позовом до суду настав.

Із наявних в матеріалах справи банківських виписках вбачається та не заперечується сторонами, що в якості оплати отриманого від позивача за первісним позовом спірного товару відповідачем було перерахованого грошові кошти у розмірі 1 643 897,68 грн.

Таким чином, заборгованість ТОВ "Фасад-Матеріали" перед ТОВ "Білдінг Солюшнс" за поставлений у період з 30.06.2010 р. по 29.09.2010 р. товар, строк оплати якої настав, становить 1 056 965,99 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача за первісним позовом грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача за первісним позовом 1 056 965,99 грн. за поставлений у період з 30.06.2010 р. по 29.09.2010 р. товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Фасад-Матеріали" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Білдінг Солюшнс" про стягнення з ТОВ "Фасад-Матеріали" заборгованості у розмірі 1 056 965,99 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються у повному обсязі.

Стосовно зустрічних позовних вимог ТОВ "Фасад-Матеріали" суд відзначає наступне.

По-перше, позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про стягнення з ТОВ "Білдінг Солюшнс" штрафу за прострочення строку поставки спірного товару.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується неустойкою (різновидом якої є штраф), якщо це встановлено договором або законом.

Позивач за зустрічним позовом, як підставу нарахування штрафу, посилається на п. 7.3 договору поставки №25/06/10-ФБ від 25.06.2010 р.

В той же час, судом встановлено, що вказаний договір неукладений, у зв'язку із недосягнення сторонами домовленості щодо його істотних умов (в т.ч. строків поставки та відповідальності за порушення таких строків), а тому правові підстави для стягнення з відповідача за зустрічним позовом штрафу, нарахованого за прострочення по поставці спірного товару, що поставлявся на виконання окремих правочинів купівлі-продажу, відсутні.

По-друге, позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про стягнення з ТОВ "Білдінг Солюшнс" збитків у розмірі 605 173,70 грн., завданих йому поставкою неналежної якості товару.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Положення наведеної норм кореспондуються із приписами статті 688 Цивільного кодексу України, якими визначено порядок повідомлення продавця про порушення умов договору купівлі-продажу (в т.ч. щодо якості поставленого товару).

Частиною 1 ст. 688 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

За змістом наведеної норми вбачається, що у випадку встановлення покупцем поставки неналежної якості товару він зобов'язаний у встановлені відповідним договором строки повідомити про це продавця, а випадку не встановлення таких строків –в розумний строк.

Разом із цим, згідно із ч. 2 ст. 688 Цивільного кодексу України якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов'язку, встановлені частиною першою цієї статті.

Тобто, застосування норм ч. 1 ст. 688 Цивільного кодекси України в частині повідомлення покупцем продавця про порушення договору (в т.ч. щодо неякісного товару) залежить від того чи знав або міг знати продавець про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Із пояснень представників відповідача за первісним позовом (в т.ч. викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 128 т. 1)) вбачається, що останньому стало відомо про наявність дефектів під час монтажу товару після зняття з нього захисної плівки, а в дефектних актах №1 від 05.08.2010 р. та №4 від 27.09.2010 р. визначено, що такий дефект не можливо було встановити до зняття захисної плівки.

Таким чином, підстави вважати, що позивач за первісним позовом знав чи міг знати про наявність дефектів спірного товару до зняття з нього захисної плівки відсутні, та як наслідок відсутні підстави для звільнення відповідача за первісним позовом від обов'язку повідомити продавця про виявлені дефекти в порядку, встановленому ч. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України.

Доказів погодження сторонами строків повідомлення про поставку неналежної якості товару матеріали справи не містять, а відтак, таке повідомлення мало бути направлено на адресу відповідача за зустрічним позовом в розумний строк з моменту виявлення такого порушення.

Із матеріалів справи вбачається, що поставка товару здійснювалася з 30.06.2010 р. по 29.09.2010 р., дефектні акти №1 та №4, на які позивач за зустрічним позовом посилається як на підтвердження поставки неналежної якості товару, були складені 05.08.2010 р. та 27.09.2010 р. відповідно, зі слів позивача за зустрічним позовом товар було повністю змонтовано в вересні-жовтні 2010 року, а вимога про відшкодування збитків №7 від 11.03.2011 р. була направлена на адресу ТОВ "Білдінг Солюшнс" 15.03.2011 р. (відтиск штампу відділення пошти на описі вкладення в цінний лист).

Тобто, позивачем за зустрічним позовом було повідомлено відповідача за зустрічним позовом про поставку неналежної якості товару більше ніж через п'ять з половиною місяців після його використання в будівництві.

Наведений строк повідомлення продавця про поставку товару неналежної якості не може вважатися розумним, а направлення його після звернення ТОВ "Білдінг Солюшнс" з первісним позовом до суду та у вигляді вимоги про відшкодування збитків свідчить про небажання відповідача за первісним позовом погасити заборгованість за поставлений позивачем за первісним позовом спірний товар.

Крім того, посилання ТОВ "Фасад-Матеріали" на додаткові угоди №1 від 09.08.2010 р. та №4 від 27.09.2010 р. до договору №С02_06_10 від 23.06.2010 р. на виконання ремонтних робіт як на підтвердження розміру завданих поставкою неналежної якості товару збитків є безпідставним, оскільки такими угодами лише змінено грошові зобов'язання контрагента ТОВ "Фасад-Матеріали" за їх згодою, а не визначено реальний розмір завданих у зв'язку із поставкою неналежної якості товару збитків.

З огляду на викладене, правові підстави для покладення на відповідача за зустрічним позовом обов'язку по відшкодування завданих позивачу за зустрічним позовом поставкою неналежної якості товару збитків з наведених у зустрічному позові підстав відсутні.

По-третє, ТОВ "Фасад-Матеріали" заявлено вимогу про стягнення з ТОВ "Білдінг Солюшнс" заборгованості за поставлений бетон та надані послуги у загальному розмірі 147 982,98 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що у період з 30.07.2010 р. по 30.09.2010 р. ТОВ "Фасад-Матеріали" поставило, а ТОВ "Білдінг Солюшнс" прийняло керамзитобетон М-100 на загальну суму 35 387,78 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000148 від 30.07.2010 р., №РН-0000169 від 30.08.2010 р. та №РН-0000216 від 30.09.2010 р.

Наведені видаткові накладні містять номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, містять відтиски печаток та підписи представників сторін.

Також, протягом липня-серпня та листопада 2010 року ТОВ "Білдінг Солюшнс" користувалося наданим ТОВ "Фасад-Матеріали" в оренду автокраном КТА-25, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000017 від 30.07.2010 р., №ОУ-0000024 від 31.08.2010 р. та №ОУ-0000048 від 30.11.2010 р. згідно яких розмір орендної плати за вказаний період становить 112 595,20 грн.

Представники сторін пояснили, що договір купівлі-продажу та оренди у формі єдиного документу не складалися, а відтак враховуючи положенням ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України, зміст вказаних видаткових накладних та актів суд приходить до висновку, що між сторонами у спрощений спосіб було укладено правочини купівлі-продажу, оформлені видатковими накладними, та оренди, оформлені актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України в частині купівлі-продажу та Глави 58 Цивільного кодексу України в частині оренди відповідно.

Вказані правочини є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковими для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг)) підтверджується та не заперечується відповідачем за зустрічним позовом у своїх поясненнях від 30.03.2011 р. (а.с. 70-71 т. 2) поставка позивачем за зустрічним позовом ТОВ "Білдінг Солюшнс" керамзитобетону на загальну суму 35 387,78 грн. та користування останнім автокраном протягом липня-серпня та листопада 2010 року, орендна плата за який становить 112 595,20 грн.

За змістом частин 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Суд відзначає, що сторонами не було визначено строків виконання грошового зобов'язання, а тому підлягають застосуванню положення ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України та враховуючи дати поставки спірного товару строк виконання грошового зобов'язання відповідача за зустрічним позовом по оплаті поставленого позивачем за зустрічним позовом у період з 30.07.2010 р. по 30.09.2010 р. керамзитобетону на момент звернення з позовом до суду настав.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, визнання відповідачем за зустрічним позовом вказаної заборгованості та недоведеність ним обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, позовні вимоги ТОВ "Фасад-Матеріали" про стягнення з ТОВ "Білдінг Солюшнс" заборгованості за поставлений керамзитобетон у розмірі 35 387,78 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами не було визначено строків виконання зобов'язання по сплаті орендної плати за користування автокраном, оскільки спірні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), якими оформлено правочини, не містять строку виконання грошового зобов'язання.

При цьому, суд відзначає, що на відміну від норм, якими регулюються правовідносини купівлі-продажу, нормами законодавства, що регулює правовідносини оренди, не встановлено строку виконання грошового зобов'язання по сплаті орендної плати у випадку не погодження його у відповідному правочині, а тому підлягають застосуванню загальні норми про зобов'язання.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, грошове зобов'язання ТОВ "Білдінг Солюшнс" по сплаті на користь ТОВ "Фасад-Матеріали" орендної плати за користування автокраном протягом липня-серпня та листопада 2010 року має бути виконане на протязі семи днів з моменту отримання відповідної вимоги.

Із матеріалів справи вбачається, що вимога про сплату заборгованості (в т.ч. по сплаті спірної орендної плати) №8 від 04.04.2011 р. направлена на адресу відповідача за зустрічним позовом 07.04.2011 р. (відтиск штампу відділення пошти на описі вкладення), а зустрічна позовна заява подана до суду 29.03.2011 р.

Отже, враховуючи приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України строк виконання відповідачем за зустрічним позовом зобов'язання по сплаті заборгованості по спірній орендній платі настав після подачі позову з вимогою про її стягнення до суду, а відтак, підстави вважати наявність порушеного права позивача за зустрічним позовом у наведеній частині на момент звернення з позовом до суду відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Тобто, суд захищає право, яке є порушеним на момент подачі позову.

За таких обставин, правові підстави для задоволення зустрічного позову в частині стягнення з ТОВ "Білдінг Солюшнс" заборгованості по сплаті орендної плати у розмірі 112 595,20 грн. відсутні.

При цьому, суд відзначає, що позивач за зустрічним позовом не позбавлений права на звернення до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості у випадку не виконання відповідачем за зустрічним позовом свого зобов'язання у семиденний термін з моменту направлення відповідної вимоги.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення зустрічних позовних вимог та стягнення з ТОВ "Білдінг Солюшнс" на користь ТОВ "Фасад-Матеріали" заборгованості у розмірі 35 387,78 грн.

В іншій частині заявлених зустрічних позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом покладають на ТОВ "Фасад-Матеріали", а за зустрічним –на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд відзначає, що доказів понесення витрат на оплату експертизи позивачем за первісним позовом не надано, а відтак, правові підстави для включення їх до складу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Білдінг Солюшнс" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад-Матеріали" (02139, м. Київ, вул. Курнатовського, 26, кв. 44; ідентифікаційний код 36405938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білдінг Солюшнс" (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 64, офіс 315; ідентифікаційний код 35781463) заборгованість за поставлені будівельні матеріали у розмірі 1 056 965 (один мільйон п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 99 коп., державне мито у розмірі 10 569 (десять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 66 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад-Матеріали" задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білдінг Солюшнс" 04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 64, офіс 315; ідентифікаційний код 35781463) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад-Матеріали" (02139, м. Київ, вул. Курнатовського, 26, кв. 44; ідентифікаційний код 36405938) заборгованість за поставлений товар у розмірі 35 387 (тридцять п'ять тисяч триста вісімдесят сім) грн. 78 коп., державне мито у розмірі 353 (триста п'ятдесят три) грн. 88 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 8 (вісім) грн. 76 коп. Видати наказ.

5. В іншій частині в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                     Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –19.12.2011 р.