Рішення

від 19.12.2011 по справі 59/235

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

59/235

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  59/235

19.12.11

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Чароітбуд»

до                     Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ»

про                     стягнення 16 380,52 грн.

                                                                                                    Суддя  Картавцева Ю.В.

Представники:     

Від позивача                    Тішевський В.М. –генеральний директор (наказ № 1-К від 04.06.2008 р.)

Від відповідача          не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чароітбуд" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" про стягнення заборгованості за договором підряду на виконання робіт № 114 від 27.09.2010 р. в розмірі 16 380,52 грн. (14 941,59 грн. –основний борг, 429,48 грн. –3% річних, 1009,45 грн. –інфляційні втрати).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.09.2010 р. між ТОВ "Чароітбуд" та ЗАТ "Бліц-Інформ" (у зв'язку з приведенням діяльності у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства»від 17.09.2008 p. № 514-VI змінено на Приватне акціонерне товариство "БЛІЦ-ІНФОРМ") укладено договір підряду на виконання робіт № 114, відповідно до умов якого за замовленням відповідача позивач власними силами, зі своїх матеріалів, придбаних за цінами погодженими з замовником, на власному обладнанні та на власний ризик зобов'язується виконати роботи з облаштування з/б полів приміщення складу запчастин на третьому поверсі корпусу № 170 ОТ "Блиц-Принт" за адресою: м. Київ, вул. Мурманська, 7, згідно технічного замовлення (додаток № 1), а замовник зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх відповідно до умов даного договору ( п. 1.1 договору).

Позивач на виконання умов п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.5 договору та взятих на себе зобов'язань виконав роботи, обумовлені договором, про що 11.11.2010 р. в порядку розділу 5 договору між сторонами підписано акт здачі-приймання виконаних робіт на суму 63 425,02 грн.

Згідно з вказаним актом відповідач прийняв виконані позивачем роботи в повному обсязі, претензії щодо таких у замовника відсутні, а до сплати за вирахуванням сплаченого авансу підлягало 15 987,42 грн.

Зобов'язання щодо оплати в повному обсязі виконаних позивачем робіт відповідачем здійснені не були, станом на момент звернення з позовом до суду є не погашеними у сумі 14 941,59 грн.

У зв'язку з наявною сумою заборгованості за виконані роботи, стягненню підлягає 429,48 грн. 3% відсотків річних від суми заборгованості та 1 009,45 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.11.2011 р. порушено провадження у справі №59/235 та призначено справу до розгляду на 12.12.2011 р.

Представники сторін в судове засідання 12.12.2011 р. не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників сторін, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд, відповідно до вимог ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 19.12.11 р., зобов'язав сторін виконати вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 03.11.2011 р. про порушення провадження у справі № 59/235.

В судовому засіданні 19.12.11 р. представник позивача надав суду витребувані документи, підтримав заявлені вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно з п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р.»у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 19.12.11 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги,  суд,  –

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2010 року між ТОВ «Чароітбуд»(далі –підрядник) та ЗАТ «Бліц-Інформ»(у зв'язку з приведенням діяльності у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства»від 17.09.2008 р. № 514-VI  змінено назву на Приватне акціонерне товариство «БЛІЦ-ІНФОРМ») (далі –замовник) укладено договір підряду на виконання робіт № 114 (далі –договір).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 114 від 27.09.2010 р. є договором будівельного підряду.

Стаття 317 Господарського кодексу України встановлює, що загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Так, п. 1.1 договору сторони погодили предмет останнього, а саме: за замовленням відповідача позивач власними силами, зі своїх матеріалів, придбаних за цінами погодженими з замовником, на власному обладнанні  та на власний ризик зобов'язується виконати роботи з облаштування з/б полів приміщення складу запчастин на третьому поверсі корпусу № 170 ОТ «Блиц-Принт»за адресою: м. Київ, вул. Мурманська, 7, згідно технічного замовлення (додаток № 1), а замовник зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість робіт складає 67 768,00 грн., з урахуванням ПДВ, та згідно додатку № 2 «Кошторис».

Пунктом 8.1 договору сторони погодили, що останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2010 р., але у будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторона  ми взятих на себе зобов'язань.

Також, сторонами було погоджено істотні умови договору підряду, на виконання взятих на себе зобов'язань за яким та умов п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.5 останнього позивач виконав роботи, обумовлені договором підряду на виконання робіт № 114 від 27.09.2010 р., про що 11.11.2010 р., в порядку розділу 5 договору, між сторонами підписано акт здачі-приймання виконаних робіт на суму 63 425,02 грн.

Як встановлює ч. 4 ст. 882 ЦК України належність оформлення передання робіт підрядником і прийняття їх замовником підтверджується актом, підписаним обома сторонами.

Таким чином, суд доходить до висновку про доведеність виконання позивачем, та прийняття відповідачем робіт за договором підряду на виконання робіт № 114 від 27.09.2010 р. на суму 63 425,02 грн.

Як те встановлено положеннями ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

В ході розгляду справи судом встановлено, що пунктом 2.2 договору сторони погодили зобов'язання для замовника протягом десяти робочих днів з дати підписання договору перерахувати на рахунок підрядника аванс у розмірі 47 437,60 грн., в тому числі ПДВ.

Разом з тим, пунктом 2.3 договору сторони визначили, що кінцеві розрахунки між сторонами проводяться шляхом перерахування замовником на розрахунковий рахунок підрядника суми за фактично виконані роботи протягом п'яти банківських днів після підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі виконаних робіт.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач на виконання умов договору 29.09.2010 року здійснив перерахування на рахунок позивача 47 437,60 грн. як попередню оплату за влаштування з/б полів, а також 28.12.2010 р. сплатив 1 045,83 грн.

Станом на час вирішення спору відповідач доказів оплати суми заборгованості за виконані позивачем підрядні роботи в сумі 14 941,59 грн. не надав.

Тож, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду на виконання робіт № 114 від 27.09.2010 р. у визначені строки (до 18.11.2010 р.) за Приватним акціонерним товариством «Бліц-Інформ»утворилась заборгованість у розмірі 14 941,59 грн., яка є документально підтвердженою та відповідачем не спростованою.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати виконаних позивачем підрядних робіт згідно з договором. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем належними та допустимими доказами не спростований, у зв'язку з чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 14 941,59 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Отже, інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3 % річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. З такими висновками погодився Верховний суд України у постанові № 06/212 від 16.05.2006 р.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому ж місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця –червня.

Суд погоджується з розрахунком інфляційних втрат ТОВ «Чароітбуд»за період прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду на виконання робіт № 114 від 27.09.2010 р. в сумі 1 009,45 грн., наданим позивачем, і вважає його обґрунтованим, оскільки такий узгоджується з зазначеними вище положеннями законодавства та наданими Верховним Судом України рекомендаціями, викладеними в листі від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», тож вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором підряду на виконання робіт № 114 від 27.09.2010 р., тож з нього, в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 429,48 грн. –3% річних, розраховані відповідно до періодів прострочення з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат в силу положень закону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом до суду) покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, господарський суд  міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ»(02156, м. Київ, вул. Кіото, б. 25, код ЄДРПОУ 20050164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чароітбуд»(02152, м. Київ, вул. Бучми, б. 6-А, кв. 85, код ЄДРПОУ 35913507) 14 941 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сорок одну) грн. 59 коп. заборгованості, 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн. 48 коп. 3% річних, 1 009 (одну тисячу дев'ять) грн. 45 коп. інфляційних втрат, 163 (сто шістдесят три) грн. 81 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість)  грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                    Ю.В. Картавцева

Дата складання

повного рішення: 21.12.11 р.