Рішення

від 22.12.2011 по справі 5/183

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

5/183

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  5/183

22.12.11

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична фірма "Здоров'я"

до          Закритого акціонерного товариства "Фуршет"

про          стягнення 5 065,34 грн.

            Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача:      Зубрев О.В. –генеральний директор;

від відповідача:  не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична фірма "Здоров'я" (далі –позивач, ТОВ "Фармацевтична фірма "Здоров'я") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Фуршет" (далі –відповідач, ЗАТ "Фуршет") про стягнення з відповідача на користь позивача 5 065, 34 грн., а саме: 3 901,50 грн. інфляційних втрат та, 1 163,84 грн. –3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що рішенням господарського суду міста Києва від 10.08.2011 р. у справі № 61/330 було вирішено розірвати договір № 97 від 01.02.2009 р. про надання послуг, укладений між ТОВ "Фармацевтична фірма "Здоров'я" (позивач) та ЗАТ "Фуршет" (відповідач), а також стягнути з відповідача на користь позивача    15 000, 00 грн. заборгованості, що є сумою попередньої оплати, яка має бути повернута у зв'язку з розірванням договору. Враховуючи ту обставину, що вказане рішення суду було фактично виконане лише 26.09.2011 р. під час здійснення виконавчого провадження, позивач вирішив нарахувати на вказану суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим і звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.10.2011 р. порушено провадження у справі № 5/183 та призначено розгляд справи на 08.11.2011 р.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 08.11.2011 р. та 06.12.2011 р. розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладався на 06.12.2011 р. та 13.12.2011 р. відповідно.

У судовому засіданні 13.12.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив заявлені позовні вимоги відхилити у повному обсязі з підстав, вкладних у долученому до матеріалів справи відзиві на позовну заяву.

Зокрема, в обґрунтування своїх заперечень проти позову, відповідач посилається на те, що у відповідача перед позивачем не існувало жодних грошових зобов'язань на підставі укладеного між ними Договір № 97 від 01.02.2009 р. про надання послуг, оскільки відповідно до умов останнього відповідач мав надавати послуги, з огляд на що, на думку відповідача, не підлягають застосуванню у даному випадку приписи ст. 625 ЦК України.

В судовому засіданні 13.12.2011 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 22.12.2011 р.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 22.12.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

01.02.2009 р. між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) був укладений Договір № 97 про надання послуг, відповідно до п. 1.1. якого  виконавець зобов'язався надати послуги, вказані в п. 2.1. договору, відносно товарів замовника, які вперше постачаються в мережу магазинів "Фуршет", а замовник зобов'язався своєчасно сплатити за надані послуги в строки та в порядку, передбаченому договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору, виконавець надає послуги замовнику з метою підвищення ефективності продажу товарів замовника в мережі магазинів "Фуршет" (згідно з додатком №1 до договору).

Замовник згідно з п. 4.1.1. Договору зобов'язаний забезпечити своєчасну оплату наданих послуг на умовах, обумовлених даних договором та додатковою угодою до даного договору.

Виконавець згідно з п. 4.2.1 Договору зобов'язаний надати послуги в порядку та у строки, передбачені в договорі, надати на підписання акт наданих послуг протягом 10 днів після закінчення надання послуг (п. 4.2.2. Договору).

Пунктом 5.1. Договору встановлена вартість послуг, яка становить 15 000 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ. Розрахунки за послуг здійснюються протягом 3 робочих днів з дати підписання сторонами договору (п. 5.2. Договору). Оплата за послуги здійснюється за безготівковим розрахунком на підставі рахунку-фактури.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.08.2011 р. у справі № 61/330 за позовом ТОВ "Фармацевтична фірма "Здоров'я" до ЗАТ "Фуршет" про розірвання договору     № 97 від 01.02.2009 р. про надання послуг та стягнення 15 000, 00 грн. було встановлено, що 24.02.2009 р. ЗАТ "Фуршет" на ім'я ТОВ "Фармацевтична фірма "Здоров'я" було виписано рахунок-фактуру № В0051-02 на суму 15 000, 00 грн.. в т.ч. ПДВ 2 500, 00 грн., призначення: договір-замовлення № 97 від 01.12.2009 р., додаток № 0 від 24.04.2009 р., найменування платежу: послуги згідно договору.

У свою чергу, позивач на виконання умов Договору платіжним дорученням № 1648 від 30.03.2009 р. перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 15 000, 00 грн. з призначенням платежу: оплата за послуги згідно договору № 97 від 01.02.2009 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд у даній справі визнає встановленим факт перерахування позивачем відповідачу 30.03.2009 р. 15 000, 00 грн. в якості попередньої оплати послуг, що мали бути надані відповідачем згідно з умовами укладеного між сторонами договору.

За наслідками розгляду справи № 61/330 господарський суд міста Києва прийняв рішення від 10.08.2011 р., яким було вирішено розірвати договір № 97 від 01.02.2009 р. про надання послуг, укладений між ТОВ "Фармацевтична фірма "Здоров'я" (позивач) та ЗАТ "Фуршет" (відповідач), а також стягнути з відповідача на користь позивача 15 000, 00 грн. заборгованості та судові витрати у розмірі 371, 00 грн.

Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві Шмуйло Л.А. було відкрито виконавче провадження ВП № 28527767 від 09.09.2011 р. з виконання наказу № 61/330 від 26.08.2011, що був виданий господарським судом міста Києва про стягнення з ЗАТ "Фуршет" на користь ТОВ "Фармацевтична фірма "Здоров'я" боргу в сумі 15 371, 00 грн. та надано строк добровільно виконати рішення суду до 16.09.2011 р.

Платіжним дорученням № 1001046521 від 19.09.2011 р. відповідач перерахував на поточний рахунок ВДВС Подільського РУЮ м. Києва 15 371, 00 грн.

У свою чергу, відповідно до довідки № 1324 від 27.09.2011 р., виданої відділенням № 7 АТ "Сведбанк", грошова сума у розмірі 15 371, 00 грн. надійшла на поточний рахунок ТОВ "Фармацевтична фірма "Здоров'я" 26.09.2011 р.

З огляду на зазначене, позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення зобов'язання з повернення грошових коштів у сумі 15 000, 00 грн. При цьому, як вбачається з розрахунку, доданого до позовної заяви та додатково наданого в судовому засіданні 08.11.2011 р., періодом прострочення позивач вважає строк з 24.02.2009 р., тобто день складання відповідачем рахунку-фактури, що був виставлений на адресу позивача, до 26.09.2011 р., тобто день фактичного виконання рішення суду та отримання позивачем спірних коштів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріалами справи підтверджується, що до прийняття господарським судом міста Києва рішення у справі № 61/330 від 10.08.2011 р. у відповідача перед позивачем були відсутні грошові зобов'язання щодо сплати на користь позивача 15 000, 00 грн., оскільки вказана грошова сума була перерахована позивачем відповідачу в якості попередньої оплати послуг, які мав надати відповідач на підставі укладеного між сторонами Договору, що був чинним на момент здійснення такої оплати та припинив дію лише з набранням законної сили рішенням суду у справі № 61/330, тобто 26.08.2011 р.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, позивачем невірно визначено період прострочення виконання зобов'язання з повернення грошових коштів у сумі 15 000, 00 грн., оскільки такий обов'язок у відповідача виник лише з 26.08.2011 р. та був фактично виконаний в день зарахування відповідних коштів на поточний рахунок позивача –26.09.2011 р.

При цьому, досліджуючи наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та відсотків річних суд критично оцінює заперечення відповідача щодо неможливості застосування приписів ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин, мотивованих відсутністю у відповідача грошових зобов'язань за договором, з огляду на наступне.

Поняття грошового зобов'язання розкривається законодавцем у ст. 1 Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої грошове зобов'язання –це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У свою чергу, частиною 5 статті 11 ЦК України  передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Таким чином, із системного аналізу положень вказаних норм чинного законодавства вбачається, що у зв'язку з прийняттям господарським судом міста Києва рішення у справі         № 61/330 про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі                     15 371, 00 грн., у відповідача починаючи з дати набрання таким рішенням законної сили (26.08.2011 р.) виникло відповідне грошове зобов'язання перед позивачем.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, наведеній в постанові від 05.12.2011 р. у справі № 16/164 (2010), відповідно до якої ч. 5 ст. 11 ЦК України прямо передбачає можливість виникнення грошового зобов'язання на підставі судового рішення, а відтак і застосування до боржника, що прострочив виконання такого зобов'язання, негативних наслідків, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 18.10.2011 р. у справі № 48/23 та Верховний Суд України, постанова від 08.11.2010 р. № 3-12г10).

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Так, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

(Відповідна правова позиція закріплена в Постанові Верховного Суду України                    № 3-73гс11 від 12.09.2011 р. та є обов'язковою згідно зі ст. 111-28 ГПК України при застосуванні вказаної норми права).

Слід зазначити, що приписи ст. 1212 ЦК України також зобов'язують особу, яка набула грошові кошти повернути їх у тому випадку, коли підстава, на якій вони були набуті, згодом відпала. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України на таку суму нараховуються проценти за користування нею, передбачені ст. 536 ЦК України, яка за обставин порушення грошового зобов'язання відсилає до приписів ст. 625 ЦК України.

Згідно приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове – зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних за період з 26.08.2011 р. по 26.09.2011 р. на суму 15 000, 00 грн., оскільки саме цю суму визначено позивачем в якості основи для розрахунку, встановив, що інфляційні втрати складають 15, 00 грн. (15 000, 00 грн. * 1, 001 –15 000, 00 грн.), а 3 % річних 38, 21 грн. (15 000, 00 грн. * 3 % / 365 * 31).

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування висновків, наведених вище.

Враховуючи зазначене, доводи заперечень відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. "Про судове рішення", зі змінами та доповненнями, рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з повернення позивачу суми коштів у розмірі 15 000, 00 грн., позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Фуршет" (04071, м. Київ,           вул. Ярославська, 57; код ЄДРПОУ 32161511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична фірма "Здоров'я" (03124, м. Київ, вул. Радищева, 3; код ЄДРПОУ 30785505) 15 (п'ятнадцять) грн. 00 коп. інфляційних втрат та 38 (тридцять вісім) грн. 21 коп. 3% річних, 1 (одну) грн. 02 коп. витрат по сплаті державного мита та 2 (дві) грн. 36 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                              В.С. Ломака

Повне рішення складено 23.12.2011 р.