Рішення

від 02.12.2011 по справі 12/306

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  12/306

02.12.11

За позовом                     Товариство з обмеженою відповідальністю «УРП-3»

До                               Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія «Гарант Авто»

Про                              стягнення страхового відшкодування 53 984, 60 грн.           

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

від позивача          ОСОБА_1 –предст. (дов. б/н від 20.07.2011 р.)

від відповідача          ОСОБА_2 –предст. (дов. №1558-1/14 від 10.05.2011)

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю “УРП-3”(далі –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія “Гарант Авто”(далі –відповідач) про стягнення страхового відшкодування 53 984, 60 грн.

Ухвалою суду від 21.09.2011 р. порушено провадження у справі №12/306, розгляд справи призначено на 12.10.2011 р.

У судовому засіданні від 12.10.2011 р. представник відповідача надав заяву про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 розгляд справи було відкладено на 16.11.2011 відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з перебуванням судді Прокопенко Л.В. на лікарняному, судове засідання призначене на 16.11.2011 не відбулось.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 16.11.2011 справу було передано в провадження судді Палію В.В.

Оскільки, 16.11.2011 розгляд справи не відбувся, наступне судове засідання має бути відкладено на іншу дату.

Ухвалою суду від 16.11.2011 відкладено розгляд справи на 02.12.2011.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 21.11.2011, в зв'язку з виходом судді Л.В. Прокопенко з лікарняного, справу №12/306 було передано в провадження судді Прокопенко Л.В.

В судовому засіданні 02.12.2011 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, з підстав, що викладені у відзиві.

В судовому засіданні 02.12.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2009 був укладений Договір УБG №0031860 добровільного страхування майна юридичних осіб (далі –Договір страхування) між ТОВ «СП Укрспецмед»зі Страховиком –ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Київської філії «Оптіма»правонаступником якого є ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант Авто», об'єктом страхування якого виступало нежиле приміщення загальною площею 207,5 кв.м. за адресою: 04070, м. Київ, вул. Боричів Тік 35, літера А', 2 поверх, а Вигодонабувачем по вищевказаному договору страхування є ТОВ «УРП-3».

Згідно з Договором страхування страхова сума складає 323 473,00 грн. така сума визначається на підставі Звіту про оцінку майна Науково-дослідного і проектно-технологічного центру від 21.10.2003, який встановлює вартість об'єкту оцінки –нежилої будівлі загальною площею 907,5 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Боричів Тік 35, літера А' (далі - Будівля) у розмірі 1 557 732,00 грн, а вартість другого поверху (об‘єкт страхування) загальною площею 207,5 кв.м. відповідно - 323 473,00 грн., це той документ на який спирався Страхувальник під час укладання Договору страхування при визначенні страхової суми об‘єкту страхування.

07.10.2010 у зазначених приміщеннях Будівлі сталося пожежа, тому ТОВ «УРП-3»звернувся до ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант Авто»з необхідним пакетом документів відповідно до Договору страхування. Страховиком була сформована справа за номером 113516 і призначений аварійний комісар –ОСОБА_3

05.11.2010 відповідач надіслав позивачу лист, відповідно до якого повідомив позивача про визначення вартості збитку нанесеного через пошкодження нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Боричів Тік 35, літера А', на підставі звіту №399/7 експерта ОСОБА_4, згідно якого вартість ремонтно-оздоблювальних робіт другого поверху без урахування фізичного зносу складає 47 172,00 грн. та вартість відновлювального ремонту протипожежної сигналізації без урахування фізичного зносу складає 2 741,00 грн., а разом –49 913,00 грн.

Відповідач посилається на ще один звіт за №400/7 про оцінку майна того ж експерта ОСОБА_4, що ринкова вартість об'єкту оцінки загальною площею 207,5 кв.м. будівлі за адресою: м. Київ, вул. Боричів Тік 35, літера А', складає 4 943 608,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на п.10.15 Договору страхування, за яким якщо за будь-яких причин, в тому числі за домовленістю Сторін (страхування в частці), страхова сума за Договором страхування менше дійсної вартості майна, то Страховик виплачує страхове відшкодовування в такому ж співвідношенні до розміру збитку, як страхова сума, зазначена в Договорі страхування, співвідноситься до дійсної вартості майна.

Під час судового засідання представником відповідача було зазначено, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. №1440 «Про затвердження Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»- дійсна вартість майна для цілей страхування - вартість відтворення (вартість заміщення) або ринкова вартість майна, визначені відповідно до умов договору страхування.

Таким чином, відповідач повідомив, що страхове відшкодування виплачуватись не буде, так, як розмір франшизи, яка складає 5 000,00 грн., перевищує суму страхового відшкодування, а саме:

49 913,00*323 473,00/4 943 608,00=3 265,94 грн.

Представник позивача у судовому засіданні звернув увагу на те, що коли Страховик посилається на п 10.15 Договору страхування, то при застосуванні принципу страхування в частці основну уваги слід приділити поняттю «дійсна вартість»майна.

Пункт 10.6. Договору страхування констатує, що дійсна вартість майна визначається для нерухомого майна у розмірі будівництва (відновлення, придбання) в даній місцевості будівлі або споруди, повністю аналогічній застраховані з урахуванням зносу та експлуатаційно-технічного стану.

Відповідно до абзацу 4 ст. 9 Закону України «Про страхування»розмір страхової суми та (або) розмір страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Дана норма знаходить своє відображення у Договорі страхування, а саме у п.п. 1.2, 4.1-4.3., де зокрема зазначається, що страхова сума відображає дійсну вартість застрахованого майна.

Відповідно до абзацу 15 ст. 9 Закону України «Про страхування»при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

В пункті 1.2 Договору страхування сказано, що об‘єктом страхування є майно вартістю 323 473,00 грн. Пункт 1.3 дає короткий опис такого майна.

Розглянувши надані учасниками процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 4 ст. 9 Закону України «Про страхування»розмір страхової суми та (або) розмір страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Щодо заперечень представника відповідача, то саме відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. №1440 «Про затвердження Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»- дійсна вартість майна для цілей страхування - вартість відтворення (вартість  заміщення) або ринкова вартість майна, визначені відповідно до умов договору страхування.

Під час укладання Договору страхування Сторони, відповідно до його умов, керувались поняттям «дійсна вартість»під час визначення страхової суми, а у своєму листі №12543-2/21 від 04.11.2010 Страховик посилається на звіт за №400/7 про оцінку майна від 14.10.2010 року, де встановлюється «ринкова вартість»об'єкту страхування (про це свідчить висновок та порівняльний підхід який використовувався при оцінці майна), що відповідно до умов Договору страхування не є підставою для визначення дійсної вартості майна, а тому не може братися за основу в розрахунках, тому приймаючи рішення, господарський суд не приймає до уваги такий звіт, який суперечить п. 10.6. Договору страхування.

Відповідно до Договору страхування Сторони обумовили дійсну вартість  майна в розмірі 100% страхової суми та визначили її на рівні 323 473,00 грн., що підтверджується Звітом про оцінку майна Науково-дослідного і проектно-технологічного центру від 21.10.2003 року, на який опирався Страхувальник під час укладання Договору страхування., а також Звітом про ретроспективну оцінку об‘єкта нерухомого майна, що визначає його дійсну вартість для цілей страхування станом на 01.12.2009 року (період укладання Договору страхування) на рівні 327 352,00 грн.

ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант Авто»провела розрахунки виплати страхового відшкодування з помилкою, чим порушило право Вигодонабувача на отримання страхового відшкодування, яке відповідно до отриманих документів під час врегулювання події складає: 49 913,00 (вартість збитку на підставі оцінки №399/7 експерта Гармідаровой Ю.П.) - 5 000,00(франшиза) = 44 913,00 грн. (вартість матеріального збитку, що підлягає відшкодуванню).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України) суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ст. 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а ч. 2 цієї статті передбачає відповідальність боржника перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідач до теперішнього часу не виконав свої зобов'язання за договором.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Надані представником позивача розрахунки сум втрат від інфляції у розмірі 2 538,30 грн., 3% річних у розмірі 1 059,45 грн. та пені розміром 5 473,85 грн. судом перевірені і відповідають вимогам чинного законодавства України, що є підставою для задоволення позовних вимог і в цій частині позову.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає зазначені вимоги обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись ст. 9 Закону України «Про страхування», статтями 525, 526, 610, 612, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 22, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Публічного акціонерного товариство «Українська страхова компанія «Гарант Авто»(01004, м. Київ, Червоноармійська,15/2, код 24724205)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УРП-3»(04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 2-А, Пошт. адреса.: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 53-А, код 33404795) заборгованість у розмірі 53 984,60 грн. (п‘ятдесят три тисячі дев‘ятсот вісімдесят чотири грн. 60 коп.),  витрати зі сплати державного мита у розмірі 539, 85 грн. (п‘ятсот тридцять дев‘ять грн. 85 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.(двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                Л. В. Прокопенко