Постанова

від 29.09.2009 по справі 12/306

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № < Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29.09.2009р. № 12/306

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Рудик Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій незаконними та стягнення коштів,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій незаконними та стягнення коштів.

Позивач подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та заяву, із якої вбачається, що вона підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить виплатити їй кошти на оздоровлення як потерпілій від наслідків ЧАЕС за 2007 рік.

Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлене належним чином, явку свого представника в судове засідання 29.09.2009 року не забезпечило. В матеріалах справи містяться заперечення відповідача-1, з яких вбачається, що Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації позовні вимоги не визнає, вважає дії відповідачів правомірними та такими, що вчинені у відповідності до норм чинного законодавства України. Вказало, що Законами України про Державний бюджет на 2007 рік були призупинені виплати пільг окремим категоріям громадян, а розмір щорічної допомоги на оздоровлення передбачений постановою Кабінету Міністрів України. Підстав для визначення іншого розміру для донараховування та виплати позивачу у 2007 році не було.

Представник Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат позов не визнав та зазначив, що до повноважень Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат не належить встановлювати розміри щорічної допомоги на оздоровлення.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія І), інвалідом ІІ групи.

Згідно з ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону України від 06.06.96р. N230/96-ВР щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам I і II групи - п`ять мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч.5 ст. 48 даного Закону в редакції Закону України від 06.06.96 р. N230/96-ВР щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, надається одна з них, за вибором особи.

Станом на час розгляду справи стаття 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи у редакції Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI передбачає, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996р. та № 562 від 12.07.2005р. були передбачені розміри допомог для визначених категорій громадян, до яких належить позивач.

Судом встановлено, що позивачу виплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік в значно меншому розмірі, ніж передбачено статтею 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи .

Законом України Про Державний бюджет на 2007рік було призупинено дію ст. 48 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При вирішенні даного адміністративного спору суд враховує рішення Конституційного Суду України про соціальні гарантії громадян від 09.07.2007р. № 6-рп/2007, в якому були визначені такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) окремі положення Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", зокрема це стосується ст. 48 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В пункті 4 цього Рішення Конституційний Суд України додатково зазначив, що його рішення має преюдиціальне значення, тобто є таким, що не потребує доказів при прийняті рішень для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України -права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік`розмір мінімальної заробітної плати за період з 1 січня 2007 року становив 400 гривень, з 1 квітня 2007 року - 420 гривень, з 1 липня 2007 року - 440 гривень та з 1 жовтня 2007 року - 460 гривень.

В ч. 7 ст. 48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону України від 06.06.96р зазначалось, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Оскільки в матеріалах справи не містяться дані щодо моменту виплати позивачу зазначеної соціальної допомоги, суд виходив із пояснень представників сторін, які були надані під час судового засідання. Зокрема, було з`ясовано, що дана виплата здійснювалася у 2007 р. в ІІ-му півріччі.

Із пояснень представників сторін судом встановлено, що позивачу виплачувалась щорічна допомога на оздоровлення за 2007 рік в період приблизно в липні -вересні 2007 року у значно меншому розмірі, а саме 120 грн. При цьому є підстави вважати, що така виплата здійснювалася після названого вище Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007.

Отже, заборгованість по сплаті позивачу одноразової щорічної допомоги за 2007 рік становить - 1980 грн. 00 коп. (420 грн. х 5 = 2100 -120 грн.)

Відповідно до ч.5 ст. 48 Закону України Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи`щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

У відповідності до пп. 3.3 п.3 Положення про Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що затверджено розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.01.2007 року головним завданням Центру є здійснення контролю за правильністю призначення, перерахунку, нарахування і виплати всіх видів соціальної допомоги, інших грошових виплат.

З огляду на встановлені обставини, позов позивача підлягає задоволенню.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд приходить до висновку, що позв пред`явлений до відповідачів правомірно.

Відповідачі не довели правомірності своєї позиції у суді.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову.

На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 разової щорічної допомоги на оздоровлення згідно зі ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2007 рік у розмірі 1980 грн. 00 коп.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Цвіркун Ю.І.