Постанова

від 08.12.2011 по справі 2а-8219/11/0170/12

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 грудня 2011 р. 10:52

Справа №2а-8219/11/0170/12

Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі Лиган М..В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія"          

до   Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим              

про скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

позивача –  ОСОБА_1, довіреність №01-17/сср-1355 від 20.06.11р.;

відповідача – ОСОБА_2, довіреність №7/10-0 від 10.03.11р.;  

          Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.11р. №0000554001, мотивуючи свої вимоги тим, що зазначене рішення прийняте із порушенням норм податкового законодавства.            

           Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.07.11р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

           Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

           Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, наведених у запереченнях на позов від 16.08.11р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» 25.05.09р. зареєстроване Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим у якості юридичної особи (а.с. 52).

У період з 17.05.11р. по 23.05.11р. відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» з питань правильності дотримання норм податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з Підприємством «Портал» ХОР ВОІ СОІУ (код за ЄДРПОУ 36033360), за період з 01.01.11р. по 28.02.11р. За результатами перевірки було складено акт №203/40-01/36499654 від 25.05.11р. Перевіркою було встановлено порушення позивачем ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, що виразилось у вчинені правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з Підприємством «Портал» ХОР ВОІ СОІУ та п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що виразилось у завищенні суми податкового кредиту на загальну суму 263923,77грн., в тому числі: у січні 2011 року на суму 161979,26грн. та у лютому 2011 року на суму 101944,51грн. (а.с. 7-16).

На підставі зазначених порушень відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 08.06.11р. №0000554001, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 263923,77грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 1,00грн.  (а.с. 17).

Згідно п.п.41.1.1 п.41.1. ст. 41 ПК України органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є контролюючими органами в розумінні Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані  діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень,  суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи  прийняті (вчинені) ним  рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач вказує що, відповідно до проведених ДПІ в Московському районі м. Харкова перевірок та складених на їх підставі актів від 31.01.11р. №49/23/36033360 «Про неможливість проведення перевірки Підприємства «Портал» ХОР ВОІ СОІУ» та від 29.04.11р. №1307/23/36033360 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Підприємства «Портал» ХОР ВОІ СОІУ в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ за січень 2011 року», контрагент-постачальник, Підприємство «Портал» ХОР ВОІ СОІУ, не має трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, відсутнє за своєю юридичною адресою, у зв'язку з чим, йому анульовано свідоцтво платника ПДВ, що економічно необхідно для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, в зв'язку з чим, позивач є вигодонабувачем, та сформований ним податковий кредит не відповідає приписам чинного законодавства.

У підтвердження формування податкового кредиту, позивачем до податкового органу були надані податкові накладні, виписані Підприємством «Портал» ХОР ВОІ СОІУ, платіжні доручення про перерахування позивачем грошових коштів на рахунок контрагента за укладеними договорами, а також надані товарно-транспортні накладні (а.с. 18-39, 84-111, 123-126).

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (Пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктами 201.4, 201.5, 201.6 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно до положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Судом встановлено, що спірні суми ПДВ включені за фактом отримання від постачальника – Підприємством «Портал» ХОР ВОІ СОІУ, податкових накладних  на загальну суму 1583542,65грн., у тому числі ПДВ 263923,77грн., які є належним чином оформленими (а.с. 26, 28, 30).

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Податкового кодексу України.

Податковий кодекс України, а саме п. 198.6 ст. 198, передбачає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) – коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

Крім того, законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит  та наданням податкової звітності його контрагентом.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної позивач є платником податку на додану вартість.

         Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

        Таким чином, позивачем, під час формування податкового кредиту, булу дотримані положення Податкового кодексу України.

Відповідно до статей 203, 205 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

  Статтею 215 Кодексу встановлено, що підставою для здійснення підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з акту перевірки, позивачем, в порядку ЦК України, були укладені договори та здійснені відповідні розрахунки з контрагентом.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що  підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, ковпачки MEDOFF РР 32*46 з дозатором, оприбутковані відповідно до акту від 03.01.11р. №008371, направлені на відпуск в виробництво, згідно накладних від 20.01.11р. №017/SMI, від 21.01.11р. №020/SMI, від 20.01.11р. №022/AVA, оприбутковані відповідно до акту від 21.01.11р. №0008373, направлені на випуск в виробництво, згідно накладної від 25.01.11р. №024/SMI. Накладною від 27.01.11р. №000011/AVA ковпачки MEDOFF РР 32*46 з дозатором, оприбутковані повернено з виробництва, накладними від 07.02.11р. №034/1/LKA, від 07.02.11р. №035/1/ LKA ковпачки MEDOFF РР 32*46 з дозатором направлено на відпуск в виробництво, відповідно до акту від 01.02.11р. №008375 оприбутковано ковпачки MEDOFF РР 32*46 з дозатором, та відповідно до накладних від 08.02.11р. №039/1/LKA, від 09.02.11р. №040/1/LKA їх направлено на відпуск в виробництво (а.с. 83).

Суд зазначає, що оскільки факт придбання позивачем товару у Підприємства «Портал» ХОР ВОІ СОІУ, сплату його вартості, в тому числі ПДВ, та реалізація його у своїй господарській діяльності підтверджується матеріалами справи, то у даному випадку, відсутність у Підприємства «Портал» ХОР ВОІ СОІУ трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, відсутність за своєю юридичною адресою, у зв'язку з чим, йому анульовано свідоцтво платника ПДВ, не свідчить про порушення позивачем п.1 та п. 5 ст.203, ст.215, ст. 216, ст.228 Цивільного кодексу України, що виразилось, на думку відповідача, в укладанні позивачем правочинів з  Підприємством «Портал» ХОР ВОІ СОІУ, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру             

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що контрагенту позивача - Підприємству «Портал» ХОР ВОІ СОІУ, відповідно до даних ДПІ в Московському районі м. Харкова, свідоцтво платника ПДВ було анульовано 12.04.11р., тоді як господарські відносини позивач та контрагент мали у  січні-лютому 2011 року.

Частинами 1,2 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Суд зазначає, що встановлення ціни і погодження її з контрагентами є правом особи, що здійснює господарську діяльність.

Також позивачем був зроблений висновок про отримання податкових накладних без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, без посилання в акті перевірки та без оцінки будь-яких документів, у тому числі, податкових накладних, що свідчили б про цей факт.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем, під час перевірки не досліджувались та не оцінювались первинні бухгалтерські документи позивача (з зазначенням їх номеру, назви, дати), на підставі яких позивачем здійснювалось формування податкового кредиту.

Таким чином, суд не може погодитися з висновками відповідача щодо недодержання позивачем вимог п.1 та п. 5 ст.203, ст.215, ст. 216, ст.228 Цивільного кодексу України в момент укладання угоди між позивачем та Підприємством «Портал» ХОР ВОІ СОІУ, та вчинення даного правочину без мети настання правових наслідків.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до п.1 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Позивач, відповідно до заявлених ним вимог просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.06.11р. №0000554001.

Проте враховуючи, що скасування рішення не буде в повному обсязі слугувати захистом порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.06.11р. №0000554001.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 08.06.11р. №0000554001 про донарахування податку на додану вартість у сумі 263923,77грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 1,00грн. є протиправним і підлягає скасуванню.   

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо  судове  рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних  повноважень, суд присуджує  всі  здійснені нею  документально підтверджені судові  витрати з Державного бюджету України.                  

          В судовому засіданні 08.12.11р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 13.12.11р.

                На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 08.06.11р. №0000554001 про донарахування податку на додану вартість у сумі 263923,77грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 1,00грн.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» (97530, АР Крим, Сімферопольський район, с. Мазанка, вул. Садова, 19) 3,40грн.

У разі неподання  апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі – з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                                Котарева Г.М.