Постанова

від 15.12.2011 по справі 2а/0270/4638/11

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

15 грудня 2011 р.           Справа № 2а/0270/4638/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,

розглянувши у порядку письмового провадження матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів   

до:   товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб"  

про: стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів до  товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" (далі - ТОВ "Хлібороб") про  стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в порушення статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів  в кількості 1 особи, в зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та  пеню у розмірі, встановленому чинним законодавством.  

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.  

Представник відповідача у судові засідання, що призначалися на 28 листопада та 15 грудня  2011 року, не з'являвся, хоча про час і місце розгляду справи  повідомлявся вчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.  31, 38 ).

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 КАС України, суд вважає, що наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовільнити, враховуючи наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" використовує найману працю та зобов'язане виконувати соціальні програми по охороні прав малозахищених верств населення, в тому числі інвалідів, зокрема шляхом створення чи виділення робочих місць для працевлаштування інвалідів згідно законодавства України.

Відповідачем до Фонду подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 13 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 0 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19  Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", також самостійно розрахована відповідачем і становить - 0,52 особи (а.с. 4).

Оскільки відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 особи, до останнього застосовано адміністративно – господарську санкцію у розмірі  середньомісячної заробітної плати штатного працівника на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом та пеня, які відповідачем не сплачені, що стало підставою для звернення з позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон) встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.          

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількості робочих місць округлюється до цілого значення.

Статтею 18 Закону встановлено, що забезпечення  прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу,  в тому числі з умовою про виконання  роботи вдома,   здійснюється   шляхом  їх  безпосереднього  звернення  до підприємств,  установ,  організацій   чи   до   державної   служби зайнятості.

Підприємства зобов'язані виділяти та створювати робочі  місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень частини 3 статті 18 Закону Державна служба зайнятості здійснює пошук  підходящої  роботи відповідно  до рекомендацій МСЕК,  наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Статтею 20 Закону, зокрема,  передбачено, що  підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині 1 цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Порушення термінів сплати вказаних санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк     (частина 2 статті 20 Закону).

Статтею 18 Закону також встановлено, що підприємства, поміж іншого,  зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення викладені в Інструкції  щодо заповнення форми звітності N 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої наказом Міністерства праці та  соціальної політики України від 19.12.2005  № 420, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України  21 грудня 2005 р. за № 1534/11814, відповідно до якої підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів із встановленим рівнем  для працевлаштування.

Згідно положень пункту 2.1  Інструкції   щодо заповнення форми №10-ПІ (річна)  "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої  Наказом Міністерства праці та соціальної політики   України  № 42 від    10.02.2007 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 року за №  117/13384,   роботодавцями  щороку складається  звіт форми № 10-ПІ, в якому, зокрема,  відображаються дані щодо  середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу, середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність та кількості інвалідів,  які  повинні  працювати  на робочих місцях,  і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

При цьому,  відповідно до  пунктів  3.3, 3.4 вказаної Інструкції  у рядку 03 відображається кількість інвалідів -  штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями  та фізичними особами, що використовують найману  працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 року Про реалізацію статей  19 та  20  Закону України  "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Порядок).

Згідно із пунктом 2 Порядку звіт  про   зайнятість   і   працевлаштування   інвалідів роботодавці подають  (надсилають  рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність  вільних  робочих  місць  (вакантних посад)  для  працевлаштування інвалідів подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових  внесків на  загальнообов'язкове  державне соціальне страхування на випадок безробіття за  формою,  затвердженою  Мінпраці  за  погодженням  з Держкомстатом.

З  аналізу  наведених положень  вбачається, що на  суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів,   надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, звітувати перед Фондом соціального захисту інвалідів, а у разі недотримання вимог чинного законодавства сплачувати адміністративно-господарські санкції.

Водночас, як свідчать матеріали справи, відповідачем вживались деякі заходи для організації працевлаштування інвалідів шляхом надання інформації в місцевий центр зайнятості щодо потреби в працівниках з обмеженими фізичними можливостями.  

Так, судом встановлено, що на запит позивача вих.  №01-08/514 від 21.09.2011 року (а.с.5) щодо надання інформації про наявність вільних робочих місць, Бершадський районний центр зайнятості надав відповідь вих. №1730 від 27.09.2011 року (а.с.6), з якої випливає, що працевлаштування інвалідів товариством не проводилось, в зв`язку з тим, що із заявленого населеного пункту безробітних із числа інвалідів на обліку немає.

Однак, матеріали справи не містять доказів щомісячного звітування відповідача протягом 2010 року до Бершадського районного центру зайнятості. В матеріалах справи наявні лише  звіти за березень-грудень 2010 року (а.с. 7-16).

З огляду на викладене, відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1-го робочого місця, щомісяця не звітував перед центром зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів і, як наслідок, повинен був самостійно розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 4507 грн. 69 коп.

Більше того, із поданого відповідачем звіту форми №10-ПІ видно, що товариством у стрічці "Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" зазначений показник 0,52, проте в даному випадку кількість робочих місць підлягає округленню у відповідності до частини 2 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Оскільки, адміністративно-господарські санкції відповідачем вчасно не сплачені, Вінницьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів ТОВ "Хлібороб" нараховано пеню в розмірі 243 грн.00 коп. обґрунтованість стягнення якої також підтверджено матеріалами  справи.

Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" передбачено, що спори, які виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.  

Доказів, які б спростовували доводи позивача та доказів проведення розрахунків представник відповідача суду не надала. Враховуючи те, що відповідач не забезпечив  встановленого нормативу  робочих місць, призначених для працевлаштування  інвалідів, не проінформував у порядку встановленому законодавством центр зайнятості, самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції у строки встановлені Законом,  суд приходить до висновку що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.  

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовільнити.

Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" (вул. Котовського, 1, с. Війтівка, Бершадський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 32842308) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Пирогова, 135 А, м. Вінниця, р/р 31219230700041, держбюджет Бершадський район, код 34701172, ГУДКУ у Вінницькій області, м. Вінниця, МФО 802015, призначення платежу: *; код ЄДРПОУ платника, код бюджетної класифікації 50070000, символ звітності 230 "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2010 рік) адміністративно-господарські санкції в розмірі 4507 (чотири тисячі п'ятсот сім) гривень 69 копійок та пеню в розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 00 копійок.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                       Яремчук Костянтин Олександрович   

15.12.2011