Постанова

від 22.12.2011 по справі 2а/0570/21283/2011

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Україна  

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 22 грудня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/21283/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:   

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді  Буряк І. В.

при секретарі          Телешові В.О.

за участю представників сторін:          

позивача:                              ОСОБА_1 (дов.)

відповідача:                              ОСОБА_2 (дов.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву           Товариства з обмеженою відповідальністю «Тирэкс»

до           Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про           визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 01.04.2011р №0001132340

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тирэкс» (надалі – позивач, ТОВ «Тирэкс») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (надалі – відповідач, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 01.04.2011р №0001132340.  

Позов мотивовано незгодою із висновками акту перевірки від 11.03.2011р. № 301/23-2/30623397, на підставі якого прийнято спірне рішення, щодо визначення відповідачем не повернутого внеску в сумі 5 644,35 грн. у статутний фонд ТОВ «Тирэкс» у якості безповоротної фінансової допомоги. Також, позивач зазначає, що перевіряючими не було враховано судове рішення від 07.10.2002р., акт державного виконавця від 19.12.2002р., постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.04.200р., а також відповідні бухгалтерська довідка та пояснення, які підтверджують наявність безнадійної заборгованості, яка була включена до складу убутку балансової вартості.

В судовому засіданні від 22.12.2011р. представник позивача позовні підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву за змістом яких проти позовних вимог заперечує, вважаючи висновки акту перевірки від 11.03.2011р. № 301/23-2/30623397 щодо заниження податку на прибуток за 4 квартал 2010р. внаслідок не включення до складу валових доходів безповоротної фінансової допомоги у вигляді внеску засновників до статутного фонду, та завищення убутку балансової вартості запасів за 3 квартал 2009р. через відсутність підтверджуючих документів  – обґрунтованими.

У судовому засіданні від 22.12.2011р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

ТОВ «Тирэкс» зареєстровано у якості юридичної особи, ідентифікаційний код: 30623397, місцезнаходження: 83055, м. Донецьк, проспект Театральний, б. 7, 04.11.2010р. внесено до реєстру рішення засновників щодо припинення юридичної особи, про що зазначено у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців,  знаходиться на обліку у ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька.

Відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 14.02.2011р., за наслідками якої складений відповідний акт перевірки від 11.03.2011р. № 301/23-2/30623397.

Згідно висновку вказаного акту перевіркою встановлені порушення:

- п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення убутку балансової вартості запасів за 3 квартал 2009 року на суму 15 746,00 грн.;

- пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження прибутку за 4 квартал 2010р. на суму 1 411,00 грн.

На підставі акту перевірки від 11.03.2011р. № 301/23-2/30623397 відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 01.04.2011р №0001132340, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 21 446,25 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 17 157,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4 289,25 грн.

Підставою для встановлення заниження прибутку за 4 квартал 2010р. на суму 1 411,00 грн. стало не включення до складу валових доходів безповоротної фінансової допомоги у вигляді внеску засновників до статутного фонду ТОВ «Тирэкс», що не був їм повернутий у сумі 5 644,45 грн.

При цьому, сума у розмірі 5 644,45 грн. розглядається у якості безповоротної фінансової допомоги у зв'язку із тим, що статутний капітал у загальному розмірі 7 400,00 грн., що був сформований у майновій формі, був повернутий учасникам ТОВ «Тирэкс» лише у загальній сумі 1 755,65 грн.

Висновку про завищення убутку балансової вартості запасів за 3 квартал 2009 року на суму 15 746,00 грн. перевіряючи дійшли на підставі наступного.

Перевіркою встановлено, що  за період з 01.01.2008р. по 31.08.2008р. фактичні залишки товарно-матеріальних цінностей, які відображені у зворотно-сальдових відомостях по дебету 28 «товари» відсутні. Також, за цей період не встановлено фактів продажу, списання на власні виробничі та господарські потреби будь яких товарно-матеріальних цінностей, у тому числі з рахунку 28 «товари».

При розрахунку приросту/убутку балансової вартості запасів позивачем відображено суму 62 985,00 грн. без підтверджуючих документів, що призвело до завищення убутку балансової вартості запасів за 3 квартал 2009р. на 62 985,00 грн.

У відповідності до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

А згідно п. 1.28 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», інвестиція – це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

При цьому, пряма інвестиція – це господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою, про що зазначено у підпункті 1.28.2 вказаного пункту.

Таким чином, внесене до статутного капіталу майно має статус прямої інвестиції.

Із пояснень представника позивача вбачається, що частина внеску до статутного фонду у розмірі 5 644,35 грн. не була повернута учаснику ТОВ «Тирэкс» через недостатність майна при ліквідації підприємства.

Вказане твердження не спростоване представником відповідача.

Підпунктом 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» або іншими положеннями цього закону не передбачено набуття інвестицією статусу безповоротної фінансової допомоги внаслідок відсутності майна для її повернення при ліквідації суб'єкта господарювання.

Відповідно до пп. 4.2.5 п. 4.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

При цьому, випадків щодо включення до складу валового доходу отриманих платником податків прямих інвестицій у разі їхнього неповернення при ліквідації підприємства – непередбачено.

Таким чином, відповідачем безпідставно визначено безповоротною фінансовою допомогою суму у розмірі 5 644,35 грн., яка була одержана ТОВ «Тирэкс» у якості прямої інвестиції, але не повернена учаснику при ліквідації підприємства.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Із наданих позивачем пояснень вбачається, що за договором від 03.09.2011р. консигнації позивачем був переданий товар приватному підприємцю ОСОБА_3 на загальну суму 315 896,25 грн. з метою подальшої реалізації. Право власності на товари, що були передані за договором консигнації, збереглось за консигнантом - ТОВ «Тирэкс».

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.10.2002р. у справі №17-6-38/02-7667 на користь ТОВ «Тирэкс» стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_3 315 896,25 грн. боргу за отриманий товар.

Із акту державного виконавця від 19.12.2002р. вбачається, що у приватного підприємця ОСОБА_3 не було майна для стягнення в рахунок погашення зазначеного боргу, у зв'язку із чим, постановою від 29.04.2003р. виконавчий документ повернений стягувачу - ТОВ «Тирэкс».

Таким чином, заборгованість приватного підприємця ОСОБА_3 перед позивачем підпадає під поняття безнадійної заборгованості, визначеному у п. 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Частина зазначеної заборгованості у розмірі 62 985,00 грн. була задекларована у декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2009р. у якості убутку балансової вартості запасів, оскільки передані приватному підприємцю ОСОБА_3 товари знаходились на балансі позивача.

Зазначена обставина представником відповідача не спростована.

Вказані операції відображені у бухгалтерській довідці від 30.09.2003р., оборотно-сальдовій відомості по рахунку 281.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

На підставі наведеного, Суд вважає, що позивач правомірно відобразив у декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартал 2009р. у якості убутку балансової вартості запасів частину заборгованості приватного підприємця ОСОБА_3 за товари, які остання отримала з метою подальшої реалізації за договором консигнації від 03.09.2001р., але які не були передані у власність контрагента позивача.

Суд зазначає, що факт набуття вказаною заборгованістю статусу безнадійної заборгованості підтверджується наданими до матеріалів справи документами, які не були взяти до уваги при проведені перевірки відповідачем та розгляду скарг позивача у порядку адміністративного оскарження.

На підставі наведеного, Суд вбачає наявність підстав для скасування спірного рішення, як такого, що прийнято необґрунтовано та безпідставно.

Частиною першою ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тирэкс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька 01 квітня 2011 року №0001132340.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тирэкс»  (ідентифікаційний код: 30623397, місцезнаходження: 83055, м. Донецьк, проспект Театральний, б. 7) 28 (двадцять вісім) гривень 23 (двадцять три) копійки судового збору.

3. Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.. 254 КАС України.

4. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 22 грудня 2011 року, повний текст виготовлено 27 грудня 2011 року.

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                      Буряк І. В.