Постанова

від 27.06.2008 по справі 39/332пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем

України

24.06.2008 р.                                                                         

справа №39/332пд

Донецький апеляційний господарський

суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів:

за участю представників сторін:

від позивача:

ОСОБА_1. - паспорт НОМЕР_1від

19.09.1997р. ОСОБА_2- паспорт НОМЕР_2 від 10.09.1996р. ОСОБА_3. - по дов. №

50 від 11.01.2008р.,

від відповідача:    від 3 особи:

ТОВ " "Авто Плюс

Ltd" м.Донецьк - не з'явився ПП "Автостудія":  ОСОБА_4. - паспорт  НОМЕР_3від 15.01.1998р. Виниченко М.В. - по

дов. б/н від 26.05.08р.,   Хмара М.О.

-по дов. №08-05 від 08.05.08р.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу:

Приватного підприємства

"Авто студія" м.Донецьк

на рішення господарського суду:

 Донецької області

від:

20.05.2008 року ( підписане

26.05.2008 р.)

по справі:

№39/332пд

за позовом:

1.ОСОБА_1м.Донецьк

2.ОСОБА_2м.Донецьк

до:  3 особа:

1.Товариства з обмеженою

відповідальністю "Авто Плюс Ltd" м.Донецьк 2.Приватного

підприємства "Автостудія" м.Донецьк Товариство з обмеженою

відповідальністю "Продторг 2003" м.Донецьк

про:

визнання недійсним договору

купівлі - продажу об'єкту незавершеного будівництва від 25.05.2003 року,

укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Плюс

Ltd" м.Донецьк (код ЄДРПОУ 30670759) та приватним підприємством

"Авто студія" м.Донецьк (код ЄДРПОУ 32496309); повернення сторін в

попереднє положення, яке існувало до укладання вказаної угоди;

зобов"язання кожної із сторін повернути все отримане на виконання

вказаної угоди: приватне підприємство "Авто студія" м.Донецьк (код

ЄДРПОУ 32496309) зобов"язати повернути товариству з обмеженою відповідальністю

"Авто Плюс Ltd" м.Донецьк (код ЄДРПОУ 30670759) отриманий за угодою

об"єкт; товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Плюс

Ltd" м.Донецьк (код ЄДРПОУ 30670759) зобов"язати повернути

приватному підприємству  "Авто

студія" м.Донецьк (код ЄДРПОУ 32496309) отримані за угодою 8500грн. (в

редакції заяви від 20.05.2008р., стор.83, том 7)  

В С Т А Н О В

И В:

Позивачі,  ОСОБА_1м.Донецьк ( далі по тексту -ОСОБА_1.)

та ОСОБА_2м.Донецьк ( далі по тексту -ОСОБА_2.), звернулися в

судовому порядку з позовними вимогами до відповідачів, Товариства з обмеженою

відповідальністю “Авто Плюс Ltd” м. Донецьк ( далі по тексту -ТОВ “Авто

Плюс Ltd”) та Приватного підприємства “Автостудія” м. Донецьк ( далі по

тексту -ПП "Автостудія"),  за

участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Товариства з обмеженою відповідальністю "Продторг 2003" м.Донецьк (

далі по тексту -ТОВ "Продторг 2003") 

про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного

будівництва від 29.05.2003 р. укладеного між ТОВ “Авто Плюс Ltd” та ПП “Авто

студія”; повернення сторін у первісний стан, що існував до укладення угоди;

зобов'язання кожну зі сторін повернути все отримане на виконання вказаної угоди

ПП “Автостудія” зобов'язати повернути ТОВ “Авто плюс Ltd” отриманий за угодою об'єкт,

ТОВ “Авто Плюс Ltd” зобов'язати повернути ПП“Авто студія” отримані за угодою 8

500 грн. (з урахуванням остаточних уточнень позовних вимог викладених в заяві

від 20.05.2008р. (а.с.83 том 7) поданій в порядку ст..22 Господарського

процесуального кодексу України).

Рішенням від 20.05.2008р.  у справі №39/332пд  господарський суд Донецької області (

головуючий суддя Морщагіна Н.МС., судді: Волошинова Л.В., Сковородіна О.М.) після

нового розгляду справи (попередні судові рішення були скасовані постановою Вищого

господарського суду  України  від 05.11.2007р. по справі №2-262/06) позовні

вимоги задовольнив частково. Визнав недійсним договір купівлі-продажу

від 29.05.2003 р., укладений між ТОВ “Авто плюс Ltd”  та ПП “Авто студія”. Зобов'язав ПП “Авто

студія”  повернути ТОВ “Авто Плюс Ltd”

отриманий за договором купівлі-продажу б/н від 29.05.2003 р. об'єкт, окрім

майна відчуженого ПП “Авто студія” за договором купівлі-продажу б/н від

30.12.2003 р., а саме: частини незавершеної будівництвом будівлі кафе загальною

площею 122,5 кв.м., розташованої за адресою: 83114, м. Донецьк, пр. Панфілова,

25 в Київському районі. Зобов'язав ТОВ “Авто Плюс Ltd”  повернути ПП “Авто студія” отримані за

договором купівлі-продажу б/н від 29.05.2003 р. грошові кошти в сумі 8 500 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовлено.

Відповідач, ПП

"Автостудія" ( м. Донецьк), з прийнятим місцевим господарським

судом  рішенням не погодився та подав

апеляційну скаргу, наполягаючи на скасуванні рішення господарського суду

Донецької області від 20.05.2008 року у справі №39/332 пд з прийняттям нового

рішення, яким просить відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог.

Заявник апеляційної скарги

обґрунтовує  апеляційні вимоги тим,

що  рішення господарського суду першої

інстанції  ухвалене  з порушенням норм  матеріального та процесуального права,

вважає, що позивачі не надали суду доказів того, що оскаржена угода була

укладена з порушенням норм 

законодавства.

Розпорядженням першого заступника

голови Донецького апеляційного господарського суду від 24.06.2008 року в

порядку ст.29 Закону України “Про судоустрій України ” від 07.02.2002р.

№3018-ІІІ в зв'язку з відпусткою судді Величко Н.Л. змінено склад судової

колегії (головуючий суддя: Алєєва І.В., судді: Акулова Н.В., М'ясищев А.М.) по розгляду

апеляційної скарги Приватного підприємства №Авто студія" м.Донецьк на

рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2008 року  у справі №39/332 пд.

Відповідач, ТОВ “Авто Плюс Ltd”,

свого представника в судове засідання не направив, надав відзив б/н від

23.06.08р. на апеляційну скаргу, в якому проти доводів викладених в апеляційній

скарзі заперечував, вважаючи рішення господарського суду таким, що відповідає

нормам чинного законодавства, просить рішення суду першої інстанції залишити

без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

В судовому засіданні представник

скаржника, третьої особи, позивачів 

висловилися на підтримку доводів викладених в апеляційній скарзі, та

запереченнях на неї.

Судовий процес фіксувався за

допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.4 4,

ст.811, ст.99, ст.101 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши доводи апеляційної

скарги, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду  дійшла висновку про  відсутність підстав для задоволення

апеляційної скарги з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи,

09.12.1999р. між громадянами ОСОБА_5. та ОСОБА_4. було укладено установчий

договір про створення та діяльність ТОВ “Авто Плюс Ltd”.

Рішенням виконавчого комітету

Київської районної ради м. Донецька № 686 від 20.12.1999 р. зареєстровано  Статут Товариства.

Відповідно п.2.4 Статуту ТОВ “Авто

Плюс Ltd” в своїй діяльності керується законодавством України,  вказаним Статутом, рішеннями органів

управління товариства.

Розділом 6 Статуту передбачено, що

вищим органом  управління товариства є

загальні збори учасників, а воля учасників оформляється протоколом за підписом

головуючого на зборах та секретаря. 

Директор товариства  в межах своєї

компетенції без довіреності представляє товариство у всіх організаціях і

установах, підписує договори і інші документи, є розпорядником коштів і майна

Товариства, самостійно визначає і затверджує штатний розклад  товариства, видає довіреності.

Згідно змін до установчого договору

ТОВ “Авто Плюс Ltd” від 25.05.2001 р. та від 10.09.2001 р., змінено склад

учасників Товариства виведено зі складу ОСОБА_6та залучено ОСОБА_1., ОСОБА_2

За результатами загальних зборів

учасників товариства 04.02.2003 р., оформлених протоколом № 1 від 04.02.2003

р., з метою поліпшення діяльності Товариства 

вирішено  реалізувати прибудоване

двохповерхове приміщення і  прилеглу до

нього територію.

29 травня 2003 року  між ТОВ “Авто Плюс Ltd” м. Донецьк та

ПП “Авто студія” укладено договір купівлі-продажу б/н, згідно якого Продавець

зобов'язався передати у власність Покупця об'єкт незавершеного будівництва

-будівлю станції технічного обслуговування загальною площею 662, 0 кв.м., у

тому числі 487, 0 кв.м. - загальна частина, 171, 7 кв.м. підвал, 3,3 кв.м. -

прибудова, розташоване за адресою 83114, м. Донецьк, пр. Панфілова, б/н в

Київському районі, а Покупець зобов'язався прийняти об'єкт та сплатити за нього

встановлену грошову суму. Факт передачі майна підтверджується актом

приймання-передачі від 30 травня 2003 року.

Як встановлено господарським судом

першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, вартість майна Покупцем

сплачена частково в сумі 8 500 грн. 00 коп.

Причиною виникнення спору зі справи

стало питання стосовно  перевищення  ОСОБА_4. ( на той час директором ТОВ “Авто

Плюс Ltd” м. Донецьк) повноважень щодо укладення вищевказаного договору.

За предметом позову йдеться про

визнання недійсним  договору

купівлі-продажу б/н 29 травня 2003 року, так як він укладений  всупереч рішенню загальних зборів учасників

від 4 лютого 2003 року та суперечить встановленим цілям діяльності підприємства

та інтересам ТОВ “Авто Плюс Ltd”, внаслідок зловмисної змови сторін.

Цивільні відносини, які виникли до

набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.03.2003 року ,

застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати

після набрання ним чинності.

Ухвалюючи рішення по справі,

господарський суд першої інстанції з огляду на положення п.9 Прикінцевих та

перехідних положень Цивільного кодексу України до вказаних правовідносин

застосував положення Цивільного кодексу Української РСР  від 18.07.1963 року ( далі по тексту ЦК УКСР)

та  положення нормативних актів, чинних

на момент укладення спірного договору купівлі.

Статтею 60 ЦК УРСР встановлені  правові наслідки недодержання сторонами при

вчиненні правочину вимог закону .

Відповідно до ст. 48 ЦК УСРС

недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Згідно ч.1 ст.58 Закону України

“Про господарські товариства” (в редакції, що діяла на момент вчинення

оспорюваного правочину), вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю

є загальні збори його учасників. Компетенція виконавчого органу товариства з

обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій

від імені товариства встановлюються цим Законом і статутом товариства.

Господарським судом першої

інстанції проаналізовано законодавство, що регулювало спірні правовідносини, та

зазначено, що Законом України “Про власність” від 7 лютого 1991 року, (в

редакції, що діяла на момент вчинення оспореного правочину), встановлено, що

суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних

підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні

товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні

спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші

організації, що є юридичними особами. А відповідно до ч. 2, 3 ст. 30 цього

Закону право колективної власності здійснюють вищі органи управління власника

(загальні збори, конференції, з'їзди тощо). Окремі функції по господарському

управлінню колективним майном може бути покладено вищими органами управління

власника на створювані ними органи.

Зі змісту наведених норм чинного

законодавства та Статуту підприємства вбачається, що  вищим органом управління Товариства є

загальні збори,  воля учасників

товариства оформляється протоколом за підписом головуючого на зборах та

секретаря, а директор Товариства може підписувати відповідні угоди щодо майна

товариства у межах своєї компетенції, тобто з дотриманням вимог закону за

наявності рішення вищого органу управління власника - загальних зборів

учасників товариства.

Судова колегія Донецького

апеляційного господарського суду вважає правильним висновок господарського суду

Донецької області, що виходячи з  норм

чинного законодавства та Статутних документів ТОВ “Авто Плюс Ltd”  укладення директором цього Товариства угод

щодо розпорядження майном Товариства можливе лише за наявності рішення

загальних зборів з цього питання.

Як вбачається з матеріалів справи,

загальні збори учасників ТОВ “Авто Плюс Ltd” як вищий орган управління

Товариством не виявляли своєї волі на продаж спірного об'єкту незавершеного

будівництва, й відповідного рішення загальними зборами Товариства, яке могло

бути оцінене як належний доказ по справі, не приймалося.

Виходячи з такого, договір

купівлі-продажу від 29.05.2003 р., який передбачає продаж ТОВ “Авто Плюс

Ltd”  спірного об'єкту, укладений поза

межами компетенції директора Товариства без наявності рішення загальних зборів

щодо такого розпорядження майном товариства, тобто з порушенням вимог закону та

Статуту товариства.

Водночас, як правомірно зазначив

суд першої інстанції,  із змісту

протоколу № 1 від 04.02.2003 р. також не вбачається надання  загальними зборами учасників дозволу щодо

реалізації будівлі всієї станції технічного обслуговування, що складалася

з  двоповерхової будівлі (виробничий цех,

офіс), підвалу, двоповерхової частини прибудови (за проектом кафе).

Натомість, як вбачається з пояснень

позивачів, згідно зазначеного протоколу загальними зборами учасників ТОВ “Авто

Плюс Ltd” прийняте рішення про реалізацію прибудованої двоповерхової будівлі та

прилеглої до неї території, а саме: мова йшла про  двоповерхову частину прибудови (за проектом

кафе).

Відповідно до ст. 63 ЦК УРСР

правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює,

припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі

наступного схвалення правочину цією особою.

За загальними правилами

господарського судочинства кожна сторона повинна довести ті обставини, на які

вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які

відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами

доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (статті 33,

34 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, заявником апеляційної

скарги ні  суду першої інстанції, ні  суду апеляційної інстанції не представлено

доказів того, що оспорений договір купівлі-продажу від 29.05.2003 р. був

укладений на підставі рішення загальних зборів ТОВ “Авто Плюс Ltd”,  або був в наступному схвалений загальними

зборами цього товариства.

За таких обставин, суд першої інстанції

дійшов правильного висновку щодо визнання недійсності оспореного договору від

29 травня 2003 року з підстав ст. 48 ЦК УРСР.

Відповідно до ч. 2 ст. 48, ст. 60

ЦК УРСР недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що

пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін

зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на

виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема

тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій

послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на

момент відшкодування.

При цьому, як  встановлено судом першої інстанції і

вбачається з матеріалів справи, частина незавершеної будівництвом будівлі кафе

загальною площею 122,5 кв.м., розташованої за адресою: 83114, м. Донецьк, пр.

Панфілова, 25 в Київському районі, що входила до складу майна, відчуженого

ТОВ  “Авто Плюс Ltd” за договором від

29.05.2003 р. на користь ПП “Авто студія”, реалізоване останнім ТОВ “Продторг

2003” за договором купівлі-продажу від 30.12.2003 р. Вказаний договір у

встановленому порядку судом недійсним не визнавався, та є чинним, правомірність

набуття ТОВ “Продторг 2003” права власності на спірне майно додатково

встановлено рішення господарського суду Донецької області від 15.04.2008 р. у

справі № 2/85пн, що набрало законної сили 26.04.2008 р., та у встановленому

законом порядку не скасовано.

З такого, є правильним висновок

суду першої інстанції про часткове задоволення наслідків недійсності правочину

у вигляді двосторонньої реституції.

Що стосується інших тверджень

скаржника, викладені в апеляційній скарзі, 

то вони, на думку апеляційного суду, є необґрунтованими, оскільки не

спростовують правомірних висновків суду першої інстанції, які  викладені у оскаржуваному рішенні.

Твердження скаржника щодо порушення

господарським судом ч.2 ст.84 Господарського процесуального кодексу

України  судова колегія  не приймає до уваги як безпідставні. Разом з

тим зазначає, що сторона у відповідності до 

ч.1 ст.89 Господарського процесуального кодексу України має право

звернутися до суду із заявою про роз'яснення рішення суду, якщо вважає, що

зазначений судовий акт містить  неоднозначну

трактовку.  

Враховуючи вищенаведене, судова

колегія дійшла висновку, що при винесенні оскарженого рішення, місцевий суд

з'ясував всі обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку та правомірно

задовольнив позовні вимоги, в зв'язку з чим апеляційний суд не знаходить

підстав для його скасування.

Результати апеляційного провадження

у справі №39/332 пд оголошені в судовому засіданні ( вступна та резолютивна

частини постанови), повний текст підлягає підписанню за приписами

Господарського процесуального кодексу України 

протягом п'яти днів з дня оголошення 

вступної та резолютивної частини.

Беручи до уваги викладене,

керуючись ст.ст.50-51, ст. 811, ст.ст.91-93, ст.99, ст.101, ст.102,

ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Донецький

апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О

В И В:

Рішення  господарського суду Донецької області від 20.05.2008

року у справі №39/332 пд - залишити без зміни.

Апеляційну скаргу Приватного

підприємства "Автостудія" 

м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від

20.05.2008 року у справі №39/332 пд - залишити без задоволення.

Постанова складена та підписана в

повному обсязі 01.07.2008р.

Головуючий:         

Судді: