Постанова

від 26.12.2011 по справі 2а/2370/8135/2011

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26 грудня 2011 року                                                         Справа № 2а/2370/8135/2011

26.12.11

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого –судді Грицаєнко О.Л.,

при секретарі –Кириченко Н.В.,

за участю представників сторін: позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю), ОСОБА_2 (за посадою), відповідача –ОСОБА_3 (за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Пелікан»до Cмілянської об‘єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ПП «Пелікан»звернулось до суду з позовом до Cмілянської ОДПІ Черкаської області, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.07.2011 року № 0000732301 та № 0000722301, винесені на підставі акту № 1552/23/31383297 від 18.07.2011 р. «Про результати невиїзної позапланової перевірки ПП «Пелікан»з питань щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань взаємовідносин з ТОВ «Авто-Сплінт»та ПП «Луганськенерголюкс»за період з 01.12.2009 р. по 31.12.2010 р.». Позов обґрунтовано тим, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення, винесені з порушенням норм Закону України «Про податок на додану вартість», Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

В судовому засіданні директор та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник  відповідача проти адміністративного позову заперечував, вважав його безпідставним та необґрунтованим, надав заперечення на адміністративний позов та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Суд встановив, що приватне підприємство «Пелікан»зареєстровано виконкомом Смілянської міської ради 19.02.2001 р., код ЄДРПОУ 31383297, взято на облік в Смілянській ОДПІ 28.02.2001 року за № 27-ПП. Позивач зареєстрований як платник ПДВ 01.03.2001 року за № 32254080, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 313832923046.

З 7 по 13 липня 2011 р. посадові особи Смілянської ОДПІ Черкаської області провели невиїзну позапланову перевірку ПП «Пелікан»щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань взаємовідносин з ТОВ «Авто-Сплінт»та ПП «Луганськенерголюкс»за період з 01.12.2009 р. по 31.12.2010 р. (а.с. 9-15). Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 14563 грн., в тому числі за лютий 2010 р. в сумі 7240 грн., за грудень 2010 р. в сумі 5830 грн., за січень 2010 р. в сумі 1493 грн. та завищено ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся на загальну суму 2822 грн., у тому числі за січень 2011 р. в сумі 2822 грн.    

На підставі акта перевірки Смілянською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.07.2011 р.: № 0000732301, яким позивачу зменшена заявлена до відшкодування з бюджету сума податку на додану вартість у розмірі 2822 грн. за січень 2011 р., штрафна санкція - 1 грн. та № 0000722301, яким збільшено суму грошового зобов‘язання з ПДВ в сумі 18204 грн., в тому числі за основним платежем 14563 грн., за штрафними санкціями –3641 грн.

У акті перевірки відповідач зазначив (а.с. 14, на звороті), що операції з придбання ПП «Пелікан»товарів у ТОВ «Авто-Сплінт»та ПП «Луганськенерголюкс», внаслідок яких підприємство задекларувало податковий кредит з ПДВ за лютий 2010  р. в сумі 7240 грн. (податкові накладні ТОВ «Авто-Сплінт»: № 110211 від 11.02.2010 року ПДВ у сумі 325,25 грн., № 1102 від 11.02.2010 р. ПДВ у сумі 1833,53 грн.,  № 170201 від 17.02.2010 р. ПДВ у сумі 2250 грн.,  № 240202 від 24.02.2010 р. ПДВ у сумі 1016 грн., № 240203 від 24.02.2010 р. ПДВ у сумі 707,33 грн., № 240204 від 24.02.2010 р. ПДВ у сумі 167,87 грн.,  № 240201 від 24.02.2010 р. ПДВ у сумі 940,24 грн.), за грудень 2010 р. в сумі 10145 грн. (податкові накладні ПП «Луганськенерголюкс»№ 11202 від 01.12.2010 р. ПДВ у сумі 6830 грн.,  № 91215 від 09.12.2010 р. ПДВ у сумі 3189,58 грн.,  № 91216 від 09.12.2010 р. ПДВ у сумі 125,90 грн.) є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, а саме: не надають право на податковий кредит в зв‘язку з порушенням п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями).   

Суд з‘ясував, що позивач та ТОВ «Авто-Сплінт»уклали договори від 10.01.2010 р. № 4, від 05.02.2010 р. № 5, від 08.02.2010 р. № 6, від 22.02.2010 р. № 7 (а.с. 45-48 т. 1), за умовами яких ТОВ «Авто-Сплінт»зобов'язалось поставити товар на склад покупця (позивача). Товар передається покупцю з передачею всієї необхідної товаросупровідної документації: рахунку-фактури, накладної на передачу товарно-матеріальних цінностей, податкової накладної, паспорту на товар, сертифікату якості, акту приймання-передачі.

На підтвердження факту виконання зобов'язань за вказаним договором  позивач надав копії первинних документів, а саме:

-          видаткові накладні: № 110201 від 11.02.2010 р., № 1102 від 11.02.2010 р., № 160201 від 16.02.2010 р., № 250202 від 25.02.2010 р., № 250203 від 25.02.2010 р., № 250204 від 25.02.2010 р., № 2502782 від 25.02.2010 р. (а.с. 26-32 т. 1), які підтверджують факт передачі товару – тістозмішувальної машини МТМ-60, просіювача борошна ПВ-250 та матеріалів. Всього поставлено товари та матеріали на загальну суму 43440 грн. 81 коп.;

-          податкові накладні: № 110211 від 11.02.2010 р. ПДВ у сумі 325,25 грн., № 1102 від 11.02.2010 року ПДВ у сумі 1833,53 грн.,  № 170201 від 17.02.2010 року ПДВ у сумі 2250 грн.,  № 240202 від 24.02.2010 р. ПДВ у сумі 1016 грн., № 240203 від 24.02.2010 р. ПДВ у сумі 707,33 грн., № 240204 від 24.02.2010 р. ПДВ у сумі 167,87 грн., № 240201 від 24.02.2010 р. ПДВ у сумі 940,24 грн. (а.с. 16-22 т. 1);

-          платіжні доручення № 209 від 12.02.2010 р., № 24 від 17.02.2010 р., № 26 від 24.02.2010 р., які підтверджують факт сплати позивачем вартості поставленого товару у сумі 43440,81 грн.  (а.с. 36-38 т. 1);

-          специфікації до договорів (а.с. 50-56 т. 1); товарно-транспортні накладні та подорожні листи (а.с. 39, 40, 43-45 т. 2).

Суд  також з‘ясував, що позивач та ПП «Луганськенерголюкс»уклали договір від 01.10.2010 р. № 11 (а.с. 49 т. 1), за умовами якого ПП «Луганськенерголюкс»зобов'язалось поставити товар на склад покупця (позивача). Товар передається покупцю з передачею такої документації: рахунку-фактури, накладної на відвантаження товару, податкової накладної, паспорту на товар, сертифікату якості, акту приймання-передачі.

На підтвердження факту виконання зобов'язань за вказаним договором  позивач надав копії первинних документів, а саме:

-          видаткові накладні: № ЛЄ-011202 від 01.12.2010 р. на суму 40980 грн., № ЛЄ-091215 від 09.12.2010 р. на суму 19137,47 грн., № ЛЄ-091216 від 09.12.2010 р. на суму 755,42 грн., (а.с. 33-35 т. 1), які підтверджують факт передачі товару –тістозмішувальної машини Л4-ХТВ (2 шт.), просіювача борошна та матеріалів. Всього поставлено товарів на загальну суму 60872,88 грн.;

-          податкові накладні: № 110202 від 01.12.2010 р. ПДВ у сумі 6830 грн., № 91215 від 09.12.2010 р. ПДВ у сумі 3189,58 грн.,  № 91216 від 09.12.2010 р. ПДВ у сумі 125,90 грн. (а.с. 23-25 т. 1);

-          платіжні доручення № 149 від 02.12.2010 р., № 161 від 09.12.2010 р., які підтверджують факт сплати позивачем вартості поставленого товару у сумі 60872,88 грн.  (а.с. 39-40 т. 1);

-          специфікації до договорів (а.с. 50-56 т. 1), сертифікату відповідності (а.с. 47 т. 2), паспорту на блок управління з цифровим таймером БУ-1ТМ (а.с. 48-51 т. 2), товарно-транспортної накладної та подорожнього листа (а.с. 41-42 т. 2).

Суд з‘ясував, що у акті перевірки позивача є посилання на акти перевірки його контрагентів, а саме: акт перевірки ТОВ «Авто-Сплінт»№ 8870/7/23-313 від 18.08.2010 р. та акт перевірки ПП «Луганськенерголюкс»від 24.03.2011 р. № 12434/23-311. У вказаних актах зазначено, що господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Разом з тим, суд врахував, що згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997 р. (далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Законом України № 168/97-ВР визначено дві підстави для виникнення права на податковий кредит, а саме: фактична сплата коштів постачальнику в оплату придбаних товарів, в т.ч. і ПДВ та факт отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів, в якій зазначено суми ПДВ. Таким чином, з урахуванням вимог п. 7.1 Закону України № 168/97-ВР, покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому впливати на надходження цих сум ПДВ до Державного бюджету України.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення (розрахована згідно з пп. 7.7.1  цього пункту), яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем  товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, згідно Закону України № 168/97-ВР обов‘язковою умовою виникнення у платника податку права на податковий кредит та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, є наявність сплати платником податку у звітному періоді відповідних сум податку, що, як вбачається з матеріалів справи, і було зроблено позивачем.

На думку суду, доводи, якими відповідач заперечує позовні вимоги, є надуманими, а тому його позиція є недоведеною.

Абзацом 1 п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. Згідно з п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Суд встановив, що контрагенти позивача на час укладення договорів купівлі-продажу та передачі позивачу товарів мали статус платників податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100254539 від 13.11.2009 р. про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Авто-Сплінт»та свідоцтвом № 100233912 від 12.12.2006 р. про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Луганськенерголюкс»(а.с. 145, 148 т. 1).

Суд також з‘ясував, що ТОВ «Авто-Сплінт»припинено лише 25.08.2010 р., що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців  станом на 26.07.2011 р. (а.с. 59-62 т. 1), тобто на момент здійснення господарських операцій з позивачем –лютий 2010 р. ТОВ «Авто-Сплінт»не було припиненим.

Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому отримані податкові накладні, оскільки здійснення поставки товару та надання послуг не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суд встановив, що платник податку: позивач надав належні підтверджуючі первинні документи, які свідчать про здійснення господарських операцій і мав право на формування податкового кредиту згідно податкових декларацій. Порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість»відсутні.

Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій, позивач надав для долучення до матеріалів справи договори купівлі-продажу та поставки, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі, довіреності, докази відвантаження товарів на підтвердження факту реалізації, придбаного у ТОВ «Авто-Сплінт»та у ПП «Луганськенерголюкс»товару та матеріалів.

Зокрема, суд з‘ясував, що позивач підписав договори купівлі-продажу тістозмішувальних машин, блоків управління, комплектуючих  з ТОВ «Форестер-М»№ 1 від 18.01.2011 р. (а.с. 184 т. 1), з ТОВ «Каравай»№ 3 від 24.01.2011 р. (а.с. 191 т. 1), з ТОВ «Роді» № 9 від 16.02.2011 р. (а.с. 200 т. 1),  з ПП «Імпексмаш»№ 24 від 12.08.2011 р. (а.с. 217 т. 1), з ВАТ «Смілянський машинобудівний завод»№ 2/328-7-2010 від 12.02.2010 р., № 2/328-8-2010 від 19.03.2010 р., № 2-328-10-2010 від 24.06.2010 р., № 2-328-11-2010 від 20.07.2010 р.  (а.с. 231 т. 1, а.с. 4, 30, 38 т. 2),  предметом поставки яких є тістозмішувальні машини, блоки управління, комплектуючі товари. На виконання вказаних договорів, позивач у період з лютого 2010 р. по вересень 2011 р. поставив контрагентам вказані, у видаткових накладних, товари.

З огляду на викладені обставини, висновок відповідача про те, що позивач не мав правових підстав відносити до податкового кредиту суми за податковими накладними, виданими його контрагентами (ТОВ «Авто-Сплінт»та ПП «Луганськенерголюкс»), є помилковим. Таким чином, враховуючи наявність у позивача первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, позивачем підтверджено правомірність формування сум податкового кредиту за перевіряємий період та позивачем вірно визначено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 2822 грн.,  в зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги  підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд прийшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення суперечать вимогам чинного законодавства, є необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 159–163, 254 КАС України, суд, – 

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.07.2011 р. № 0000722301, №0000732301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Пелікан» (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, буд. 67 Г, кім. 206, ідентифікаційний код 31383297) судові витрати із сплати судового збору у сумі 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                          О.Л. Грицаєнко