Постанова

від 17.04.2008 по справі 10/35-на

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000,

м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"17"

квітня 2008 р.                                                                            

Справа №10/35-НА

За

позовом            Приватного підприємця ОСОБА_1 м.

Хмельницький

до              Державної податкової інспекції у м.

Хмельницькому

про              визнання протиправним та скасування

податкового повідомлення-рішення від 30.05.2006р.  

                    №1748871702/0/1723 

Суддя            Виноградова В.В.

Секретар

судового засідання  Дідик Н.Д.

Представники

сторін:         

позивача        ОСОБА_2- за довіреністю №237315 серії ВЕЕ від

31.01.2007р.

відповідача   Мельник

В.В.- за довіреністю №21777/9/10-1 від 17.08.2006р.

                        Петльовий М.С.- за

довіреністю №6314/9/10 від 24.02.2007р.

     Поставна виноситься 17.04.2008р. , так як

в судовому засіданні оголошувалась перерва.

     В судовому засіданні відповідно до ч.3

ст.160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частину постанови .

      Суть спору:

     Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання

протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №1748871702/0/1723

від 30.05.2006р. про донарахування 62357 грн. податку з доходів фізичних осіб

за порушення ч.3 ст. 13, ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України “Про

прибутковий податок з громадян”, вважаючи 

його  таким, що не відповідає

вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

     В обґрунтування позовних вимог вказує на

те, що перевіряючими необґрунтовано зроблено висновок про заниження в 4

кв.2005р, валового доходу на суму 410504 грн. та не взято до уваги положення

ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 „Про

прибутковий податок з громадян”, відповідно до яких оподаткуванню підлягають

доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення

підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи

громадян, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход , тобто

різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами,

безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу та п.13 Інструкції "Про

оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою

діяльністю" (затвердж. наказом ГДПІ України від 21.04.1993р.) відповідно

до якого оподаткуванню підлягають доходи, одержані за звітний податковий період

фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності від продажу нею товарів

(надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без

створення юридичної особи.

   Вважає недоречним посилання  перевіряючих на ст. 3 Закону України від

15.03.2001р. № 2299-ПІ "Про інститути спільного інвестування (пайові та

корпоративні інвестиційні фонди)" та п.4 ст. 34 Закону України „Про

фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від

12.07.2001 р. № 2664-ІП, які лише роз'яснюють значення термінів, а не регулюють

питання оподаткування.

   Стверджує, що позивачем фактично

здійснювалась посередницька діяльність в межах договорів пайової участі в

будівництві, а як наслідок кошти, одержані від пайовика для перерахування

підряднику, до доходу не включаються тому, що вони не відповідають визначенню

поняття дохід, яке надано ст. 13 Інструкції "Про оподаткування доходів

фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю", який зареєстровано

в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 р. за №64. При отриманні коштів від

пайовиків на будівництво житлового будинку виникали боргової зобов'язання перед

ними, які мали бути погашенні з передачею пайовикам по закінченні будівництва

документів для оформлення права власності на відповідну частину житлового

будинку.

  Позивач стверджує, що при укладенні договорів

про пайову участь сторони не ставили собі за мету отримання прибутку або

збереження фінансових активів, оскільки в результаті їх здійснення активи не

змінюються, що і підтверджує відсутність ознак надання фінансової послуги. При

цьому посилається на визначення фінансової послуги  даної в п.5 ст.1 Закону України “Про

фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” та ст. 6 ЦК

України.

   Посилається на лист Держкомпідприємництва

від 05.04.2004 року № 2151, відповідно до якого зроблено висновок про не

включення до виручки фізичної особи-посередника сум, які не належать їй на

праві власності. Вказує на те, що порядок оподаткування грошових коштів

пайовиків регулюється п.п.7.9.1 п. 7.9 ст.7 Закону України „Про   оподаткування   прибутку  

підприємств", де передбачено, що не включаються   до валового доходу і не оподатковуються

грошові кошти або майно, залучені 

платником  податку у зв'язку  із цивільно-правовими договорами, що не

передбачають передачу права власності на такі кошти і майно.

  Щодо висновків твердження перевіряючих про

непідтвердження документально валових витрат в сумі 69168 грн. , вказує на те,

що позивач перебував на спрощеній системі оподаткування (свідоцтво про сплату

єдиного податку від 01.01.2005 р. серії В № 587725) і з його боку порушень не

було.

    Відповідач проти позовних вимог заперечує,

вважаючи, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, на

підставі акту перевірки, яким зафіксовано порушення ст.ст.13 та 14 Декрету КМУ

"Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26. 2 1992р., що

призвело до заниження податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних

осіб від здійснення підприємницької 

діяльності в 2005 році на суму 62357 грн. Вказує на те, що за період, що

перевірявся, приватний підприємець залучав кошти від фізичних осіб на

будівництво житлових будинків, із забудовниками-фізичними особами були укладені

типові договори про залучення коштів від фізичних осіб в управління активами.

   Відповідач стверджує, що ПП ОСОБА_1 розпочав

здійснювати господарську діяльність та обрав спрощену систему оподаткування

обліку та звітності, проте в ІУ кв. 2005 р. на розрахунковий рахунок підприємця

надійшли кошти більше 500 тис. грн., тому у зв'язку з перевищенням дозволеного

ліміту, що передбачене ст.1 Указу Президента України "Про спрощену систему

оподаткування", підприємець перейшов на загальну систему оподаткування,

обліку та звітності.

   Вказує, що ПП ОСОБА_1 займався господарською

діяльності, а саме здійснював  залучення

коштів від фізичних осіб для будівництва. Починаючи з ІУ кв. 2005 року ОСОБА_1

надходили кошти від фізичних осіб як "дольова участь у будівництві"

або "пайовий внесок" на будівництво житла, тобто як визначено ст.3

Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та

корпоративні інвестиційні фонди)" від 15.03.2001р., він повинен здійснювати

професійну діяльність з управління активами на підставі ліцензії.                         Наявність такої

ліцензії у СГД - фізичної особи ОСОБА_1 перевіркою не встановлено.

 Посилається на те, що позивачем порушено

вимоги ст.13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян", відповідно

до якої передбачено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий

дохід, тобто різниця між: валовим доходом (виручки в грошовій та натуральній

формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаним з

одержанням доходу. При цьому, перевіркою встановлено, що ПП ОСОБА_1 самостійно

задекларував в частині валового доходу тільки частину   отриманих  

коштів   в   сумі  

592 000грн., тоді як перевіркою встановлено отримання валового доходу в

сумі 1002504 грн. (без урахування ПДВ), 

сума витрат, яка відображена в розділі 1.3 декларації про доходи,

поданої в ДПІ у М.Хмельницькому фізичною особою ОСОБА_1, складає 591176,70

грн., проте 69168 грн. суми витрат не підтверджених документально. Робить

висновок про порушення  ст.13 Декрету

Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", а

саме: за незадекларування в повному та достовірному обсязі отриманого валового

доходу та завищення валових витрат, що призвело до заниження податкового

зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у 2005 році на суму 62357 грн..

   Ухвалами суду від 10.09.2007р  та від 22.11.2007р. провадження у справі

зупинено в зв'язку із призначенням судово-бухгалтерської експертизи та

додаткової судово-бухгалтерської експертизи.

   Відповідно до висновку судово-бухгалтерської

експертизи №1329 та висновку додаткової судово-бухгалтерської експертизи №2799

при дослідженні наданих документів, документально не підтверджено зазначені в

акті №2120/17-2/НОМЕР_1 від 10.05.2006р. „Про результати планової виїзної

документальної перевірки своєчасності, достовір6ності, повноти нарахування та

сплати податків і зборів ( обов'язкових платежів) до бюджету та державних

цільових фондів суб'єктом господарювання -фізичною особою ОСОБА_1 за період з

01.04.2003р. по 31.12.2005р. „ висновки ДПІ у м. Хмельницькому , на підставі

яких визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в

розмірі 62357 грн. спірним податковим повідомлення-рішенням ДПІ у м.

Хмельницькому від 30.05.2006р. №1748871702/0/1723.

   Відповідно до висновку   додаткової судово-бухгалтерської експертизи

№2799  документально не підтверджуються

висновки ДПІ у м.  Хмельницькому про

отримання в 4 кварталі 2005р. фізичною особою ОСОБА_1 валового доходу в сумі

1002504 грн., про заниження позивачем податкового зобов'язання по податку з

доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в 2005р. на

суму 62357 грн., валові витрати понесені ПП ОСОБА_1 в 4 кв. 2005р. у сумі

591176,70 грн. та висновки податкового органу про завищення валових витрат в 4

кв. 2005р. на суму 69168 грн., документально підтверджується отримання ПП

ОСОБА_1 пайових внесків від пайовиків у сумі 1015353 грн. , отримання валового

доходу у розрізі операцій за 4 кв. 2006р. документально не підтверджується  і не підтверджуються розмір витрат пов'язаних

з одержанням такого доходу.

   Позивач в наданих поясненнях погоджується з

висновками судово-бухгалтерських експертиз.

 Відповідач в наданих поясненнях проти

висновків судово-бухгалтерських експертиз заперечує, посилаючись на положення

Закону України  „Про податок з доходів

фізичних осіб”, Указ Президента Президента України „Про спрощену систему

оподаткування, обліку та звітності” , Декрету Кабінету міністрів України „ Про

прибутковий податок з громадян”, Інструкцію „Про оподаткування доходів фізичних

осіб від зайняття підприємницькою діяльності „ , затверджено наказом Головної

державної податкової інспекції  України

від 21.04.1993р. №12 , вважаючи їх такими, що не відповідають фактичним обставинам

справи та суперечливим вимогам чинного законодавства.

Розглядом

матеріалів справи встановлено:

Працівниками

ДПІ у м. Хмельницькому проведено планову виїзну документальну перевірку

своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів

(обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів суб'єктом

підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.04.2003р. по

31.12.2005р., про що складено акт перевірки від 10.05.2006р.

№2120/17-2/НОМЕР_1.

За

результатами перевірки зроблено висновок про порушення ст.ст.13,14 Декрету

Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян”, що призвело до

заниження податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від

здійснення підприємницької діяльності в 2005р. на 62357 грн.,  яким встановлено порушення ПП ОСОБА_1

ст.ст.13,14 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з

громадян” від 26.12.1992р. №13-92, а саме не включено в IV кварталі 2005р. до

валового доходу кошти, які одержані від фізичних осіб в межах договорів пайової

участі в будівництві житлового будинку в сумі 410504 грн. та віднесення до

складу валових витрат за вказаний період витрат, які не були підтверджені

документально, в сумі 69168 грн.. 

В

акті перевірки зафіксовано, що  починаючи

з 4 кв. 2005р. на розрахунковий рахунок суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1 надходили кошти від фізичних осіб, як "дольова участь у

будівництві" або "пайовий внесок" на будівництво житла -

житлового будинку по вул. Молодіжна, 2/3 "в",  кінцевим етапом по завершенню якого є

передача прав власності на квартири фізичним (юридичним) особам вкладникам

(пайовикам). Позивач самостійно будівництво не здійснює, а наймає підрядчика.

Перевіряючими

зроблено висновок, що операції ПП ОСОБА_1 із залучення грошових коштів фізичних

(юридичних) осіб з метою подальшого фінансування будівництва для таких осіб

мають ознаки фінансової послуги, визначення якої наведено в Законі України

"Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні

фонди)" від 15.03.2001 року №2299-Ш, зокрема статтею 3 цього Закону

передбачено, що компанія з управління активами - господарське товариство, яке

здійснює професійну діяльність з управління активами на підставі ліцензії.

Наявність такої ліцензії у ПП ОСОБА_1 не встановлено, а також не встановлено

наявність ліцензії на виконання певних будівельних робіт.

Під

час перевірки податковим органом враховано, що сума валового доходу, одержаного

ПП ОСОБА_1 у 5 кв. 2005р., відображена останнім в розділі 1.3 декларації про

доходи, поданої до ДПІ у м. Хмельницькому, в сумі 592000 грн.. 

Оскільки

ПП ОСОБА_1 ліцензії на залучення грошових коштів фізичних (юридичних) осіб з

метою подальшого фінансування будівництва житла не отримував, йому не

делеговані в установленому порядку такі повноваження іншою особою, яка має такі

права, а також самостійно задекларував в частині валового доходу тільки частку

отриманих коштів (в сумі 592000 грн.), перевіркою враховано усі кошти, отримані

від здійснення підприємницької діяльності (кошти від фізичних осіб на будівництво

житла) у IV кварталі 2005 року до складу валового доходу.

Зроблено

висновок, що  ПП ОСОБА_1 в порушення

вимог ст.13 та 14 Декрету КМ України "Про прибутковий податок з

громадян" №13-92 від 26.12.1992 р. (із змінами та доповненнями) не в

повному обсязі включено до складу валового доходу кошти, що надійшли на

розрахунковий рахунок від здійснення підприємницької діяльності у IV кварталі

2005 року, а саме отримано валовий доход в розмірі 1002504 грн. (без урахування

ПДВ), що на 410504 грн., більше ніж задекларовано. Крім того, встановлено

віднесення до складу валових витрат ПП ОСОБА_1 у IV кварталі 2005 року суми у

розмірі 69168 грн., яка не підтверджена документально.

На

підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове

повідомлення-рішення від 30.05.2006р. №1748871702/0/1723 про донарахування

податку із доходів фізичних осіб в сумі 62357 грн., яке позивач просить

скасувати, посилаючись на те, що воно прийняте з порушенням норм чинного

законодавства.

Досліджуючи

надані сторонами докази, наведені представниками сторін міркування та

заперечення,  оцінюючи їх в сукупності,

судом  приймається до уваги наступне:

Відповідно

до ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та

органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на

підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та

законами України.

Відповідно

до ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з

громадян” оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом

календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення

юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти

оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним

доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом

(виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими

витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не

можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими

органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною

державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством

економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим

підприємствам та підприємництву.

До

складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати,

які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають

амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку

підприємств".

Згідно

ч.1 ст. 13 Інструкції „Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття

підприємницької діяльності”, затвердженої наказом Головної державної податкової

інспекції України від 21.04.1993р. №12 із змінами, внесеними наказом ДПА

України від 16.07.2003р. №352 (зареєстровано в Міністерстві юстиції №64 від

09.06.2003р.) передбачено, що оподаткуванню підлягають доходи, одержані за

звітний податковий період фізичною особою - суб'єктом підприємницької

діяльності від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її

підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

        Відповідно до ст.1 Указу Президента

України „Про застосування спрощеної системи оподаткування” виручкою від

реалізації продукції  (товарів,  робіт, 

послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької

діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з

продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

     Податковим органом в акті документальної

планової перевірки №2120/19-2/НОМЕР_1 від 10.05.2006р. зроблено висновок про

заниження ПП ОСОБА_1 валового доходу на суму 410504 грн. за рахунок не

включення до доходу за 4 квартал 2005р. коштів від фізичних осіб, які

перераховані останньому на його поточний рахунок згідно укладених договорів

пайової участі. При цьому, перевіряючі послались на ст.3 Закону України „Про

інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)

від 15.03.2001р. № 2299-ІІІ та п.4 ст.34 Закону України „Про фінансові послуги

та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12.07.2001р. №2664-ІІІ.

     Як слідує з матеріалів справи, в 4

кварталі 2005 року ПП ОСОБА_1 були укладені договори пайової участі по

будівництву житлового будинку по вул. Молодіжній,2/3 „в” в м. Хмельницькому,

про що зазначено в акті перевірки та не заперечується  сторонами.

    Відповідно до п.п.1.1 договорів

передбачено, що їх предметом є правові відносини між сторонами по пайовому

фінансуванню будівництва квартири шляхом залучення коштів або матеріалів

фізичної особи (сторони-2) в подальше використання їх ПП ОСОБА_1 (стороною-1)

для будівництва об'єкта. При цьому, внесені стороною-2 кошти або передані на

будівництво матеріали не переходять у власність сторони-1, тобто позивача.

    Пунктом 1.3 договору передбачено укладання

ПП ОСОБА_1 на будівництво житлового будинку договорів підряду з будівельною

організацією. Відповідно до п.2.3 договорів ПП ОСОБА_1 має право розпоряджатися

внесеними коштами, але в межах умов Договору. До фактичної вартості будівництва

включаються всі витрати та заплановані прибутки включаючи витрати на утримання

Сторони 1, та інші платежі по договорах пов'язаних із дозволами, проектуванням,

будівництвом та передачею будинку та мереж експлуатуючим організаціям (п.2,6

договору). Закінчений житловий будинок ПП Кудінов передає об'єднанню мешканців

або ЖЕКУ.

   Виходячи із викладеного, судом зважається на

те, що укладаючи договори на пайову участь, ПП ОСОБА_1 виступає як Замовник

будівництва житлового будинку з повноваженнями повіреного, що діє у межах

договорів про пайову участь в будівництві та заключає договори підряду на

будівництво житлового будинку. При цьому, предметом договорів про пайову участь

в будівництві є отримання квартир у житловому будинку у власність пайовиків

після закінчення будівництва та вводу будинку в експлуатацію. За умовами

договорів, грошові кошти, які поступають на рахунок ПП ОСОБА_1, не переходять у

його власність. Дані грошові кошти є спільною частковою власністю співвласників

- пайовиків. Договорами про пайову участь не передбачено отримання пайовиками

прибутку на вкладені в будівництво кошти, внесені грошові кошти дають право

пайовикам на отримання квартир.

   Відповідно до висновків

судово-бухгалтерської експертизи протягом 4 кв. 2005р. на рахунок ПП ОСОБА_1

надійшло 1016903,95 грн., із них по пайовій участі у будівництві житлового

будинку по вул. Молодіжна, 2/3 -1015353 грн. ( решта-1550,95 грн. - процент

банку). 

З

матеріалів справи та висновків судово-бухгалтерської експертизи вбачається, що

грошові кошти які надходять від пайовиків на рахунок ПП ОСОБА_1 для оплати за

роботи підрядника, не є доходом в розумінні п.п.1.21 та.1.31 ст.1  Закону України „Про оподаткування прибутку

підприємств" . При отриманні коштів від пайовиків, у ПП ОСОБА_1 виникають

боргові зобов'язання перед ними, ці зобов'язання погашаються при передачі

документів на оформлення права власності на частину житлового будинку.

Порядок

оподаткування грошових коштів пайовиків регулюється п.7.9 ст.7 Закону України

„Про оподаткування прибутків підприємств, відповідно до якого грошові кошти та

майно залучені платником податку по цивільно-правових договорах, які не

передбачають перехід права власності на такі кошти та майно, не включаються до

валового доходу.

      Враховуючи вищенаведене та висновки

судово-бухгалтерської експертизи надходження грошових коштів від пайовиків не є

виручкою від реалізації продукції, товарів ( робіт, послуг) та  не відносяться до валового доходу позивача.

      Щодо понесених валових витрат позивача,

судом враховуються висновки судово-бухгалтерської експертизи згідно якого

протягом 4 кв. 2005р. з розрахункового рахунку позивача проведена оплата за

будівельно-монтажні роботи на об'єкті за адресою вул. Молодіжна,2/3 на суму

154387, 85 грн. та будівельні матеріали в сумі 431783, 41 грн., що є витратами,

пов'язаними з оплатою та виконанням будівельно -  монтажних робіт, оплатою та отриманням

будівельних матеріалів  по будівництву

будинку, який будувався за рахунок коштів пайовиків та не є валовими

витратами  позивача.

     Посилання перевіряючих на те, що господарська

діяльність позивача по залученню внесків на будівництво є фінансовою послугою

згідно вимог Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання

ринків фінансових послуг” від 12.07.2001р. №2664-ІІІ, спростовується наступним.

  Пунктом 5 ст.1 вказаного Закону передбачено,

що фінансова послуга -це операції з фінансовими активами, що здійснюються в

інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках,

передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових

активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових

активів. При цьому, ст.4 вказаного Закону передбачено, що фінансовими послугами

вважаються послуги: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків

та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2)

довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4)

залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; 5)

фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах

фінансового кредиту; 7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ грошей;

9) послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення; 10)

торгівля цінними паперами; 11) факторинг; 12) інші операції, які відповідають

критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 цього Закону.

          Проте, господарська діяльність згідно

укладених договорів пайової участі в будівництві житла не підпадає під ознаки

фінансової послуги в розумінні Закону України „Про фінансові послуги та

державне регулювання ринків фінансових послуг”.

Крім

того, в акті перевірки зроблено висновок про те, що ПП ОСОБА_1 при здійсненні

господарської діяльності по залученню коштів пайовиків необхідно придбавати

ліцензію для здійснення діяльності з управління активами з посиланням на Закон

України „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні

інвестиційні фонди) від 15.03.2001р. № 2299-ІІІ.

Статтею

3 зазначеного Закону передбачено, що корпоративний інвестиційний фонд або

пайовий інвестиційний фонд, який проводить діяльність, пов'язану з об'єднанням

грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні

папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість. Корпоративний інвестиційний

фонд створюється у формі відкритого акціонерного товариства і проводить

виключно діяльність із спільного інвестування (ст. 7). Пайовий інвестиційний

фонд - це активи , що належать інвесторам на праві спільної часткової

власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та

обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності.

Мінімальний обсяг активів пайового інвестиційного фонду не може бути меншим

розміру початкового статутного фонду корпоративного інвестиційного фонду.

Укладені

ПП ОСОБА_1. договори на пайову участь не передбачали залучення грошових коштів

з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів,

корпоративні права та нерухомість; пайові внески не є пайовим інвестиційним

фондом, який створюється компанією чи товариством ; операції з залучення

грошових коштів на будівництва житла по пайовій участі не мають ознак надання

фінансових послуг, а тому вважати, що така господарська діяльність підлягає

ліцензуванню є безпідставним.

Судом

також зважається на те, що відповідно до Порядку оформлення результатів

документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства

суб'єктами підприємницької діяльності затвердженого Наказом ДПА №429 від

16.09.2002 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002 р.

за N 1023/7311 факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства

викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі

із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському

та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.1.7), не

допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також

суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів. (

п.2)..  

Відповідачем

безспірних та беззаперечних доказів не подано.

Враховуючи

вищенаведене, донарахування позивачу оскаржуваним податковим

повідомленням-рішенням податкових зобов'язань по податку доходи фізичних осіб

та відповідно і застосування штрафних санкцій є неправомірним та таким, що не

відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству.

         З огляду на  викладені обставини та враховуючи приписи ст.

19 Конституції України та  ч.2, ст.71 КАС

України, в силу яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій

чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування

правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача,

якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд вважає позовні вимоги

позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2006р.

№1748871702/0/1723  обґрунтованими та

такими що підлягають задоволенню.

Враховуючи

задоволення позову згідно ч. 3 ст. 94 КАСУ судові витрати, здійснені позивачем

присуджуються йому. При цьому, згідно ч. 1 ст. 94 цього Кодексу документально

підтверджені судові витрати присуджуються з Державного  бюджету України.

Керуючись

ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104,105, 158-163, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7

„Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства

України, суд   

ПОСТАНОВИВ:

        Позов Приватного підприємця ОСОБА_1 м.

Хмельницький до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання

протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2006р.  №1748871702/0/1723  задоволити.

        Визнати протиправним та скасувати

податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому від 30.05.2006р.  №1748871702/0/1723 про донарахування 62357

грн. податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути

з Державного бюджету України на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

(ідентифікаційний код НОМЕР_1)  3 грн. 40

коп. (три гривні 40 коп.) відшкодування 

судового збору, 2320, 32 грн. ( дві тисячі триста двадцять грн.. 20

коп.) витрат на проведення судово - бухгалтерської експертизи.

Згідно

ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають

право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява

про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення,

апеляційна скарга подається протягом  20

днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Львівського

апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Згідно

ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено, КАСУ набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку

заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але

апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої

інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання

апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної

сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

                    Суддя                                                                     

В.В. Виноградова

Постанова

складена та підписана в повному обсязі 

21.04.2008р.

Віддруковано

3 примірники:1 до справи 2 позивачу 3 відповідачу