Постанова

від 22.05.2008 по справі 22-а-986/2008

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Харківський апеляційний

адміністративний суд

Справа № 2-а-79/07                        Головуючий 1 інстанції:

Поймай Ю.С.

Категорія: 49                                                            

Доповідач: Філатов Ю.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня  2008 р.                                          

Справа № 22-а-986/2008

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Філатов Ю.М., судді Водолажська Н.С.,

Гуцал М.І.

при секретарі Житєньовій Н.М.

за участю представників:

позивача - не прибув

відповідача - Олійник Т.М.

третьої особи - Максимчук О.В.

розглянувши у

відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного адміністративного суду

апеляційну скаргу відповідача, Кременчуцької виховної колонії УДДУПВП в

Полтавській області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука

від 27.07.2007р. по справі №2-а-79/07

за позовом ОСОБА_1

 до      Кременчуцької виховної колонії

УДДУПВП в Полтавській області

треті особи Управління державного департаменту України з

питань виконання покарань у Полтавській області, ГУ ДКУ в Полтавській області

про                 скасування рішення і визнання дій неправомірними

встановила:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, яким просив стягнути

з відповідача на його користь 2579 грн. 14 коп. - заборгованість по заробітній

платі, пеню в сумі 578 грн. 94 коп., інфляційні - 315 грн. 61 коп., 3% річних -

94 грн. 28 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку - 14856 грн. 84

коп., а всього 18424 грн. 81 коп.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27.07.2007р. по

справі №2-а-79/07 позов задоволений частково.

Стягнуто з Кременчуцької виховної колонії Управління Державного

департаменту України з питань виконання покарань у Полтавській області на

користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільнені в сумі

14856 грн. 84 коп.; пеню в розмірі 578 грн. 94 коп., інфляційні - 315 грн. 61

коп., 3% річних - 94 грн. 28 коп. та 184 грн. 25 коп. в рахунок відшкодування

сплаченого позивачем судового збору, а всього стягнути 16029 (шістнадцять тисяч

двадцять дев'ять) грн. 92 коп.

Не погоджуючись з постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука

від 27.07.2007р. по справі №2-а-79/07 відповідач, Кременчуцька виховна колонія

УДДУПВП в Полтавській області, подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та

прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої

інстанції порушені норми матеріального і процесуального права.

Третя особа, Управління державного департаменту України з питань виконання

покарань у Полтавській області, підтримує вимоги, викладені у апеляційній

скарзі.

Позивач вважає, що постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука

від 27.07.2007р. по справі №2-а-79/07 прийнята у відповідності до вимог чинного

законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача та

представників відповідача та третьої особи колегія суддів встановила, що

позивач знаходився у трудових правовідносинах з відповідачем.

Наказом № 150-ОС від 31.12.2005 року його було звільнено у зв'язку з

вислугою років.

При звільнені йому була надана довідка № 62 згідно із якою відповідач

зобов'язався виплатити йому грошову компенсацію в розмірі 3223 грн. 79 коп.

29.09.2006 року з вказаної суми він отримав тільки 267 грн. 65 коп.

Посилаючись на те, що відповідач при звільненні неповністю з ним

розрахувався позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 2579

грн. 14 коп. - заборгованість по заробітній платі, пеню в сумі 578 грн. 94

коп., інфляційні - 315 грн. 61 коп., 3% річних - 94 грн. 28 коп., середній

заробіток за час затримки розрахунку - 14856 грн. 84 коп., а всього 18424 грн.

81 коп.

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції виходив з наступного.

Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ системи виконання

покарань, а саме у Кременчуцькій виховній колонії з 20.02.1987 року по

31.12.2005 року.

При звільнені позивачу не було виплачено грошову компенсацію за

невикористане майно в сумі 3223 грн. 79 коп.

29.09.2006 року йому частково із вищевказаної суми виплатили 267 грн. 65

коп., що сторонами не оспорюється.

Оскільки позивачу в подальшому була виплачена грошова компенсація в повному

обсязі то суд першої інстанції дійшов висновку, що підлягає стягненню з

відповідача на користь позивача середній заробіток за затримку розрахунку при

звільнені в сумі 14856 грн. 84 коп., пеня в розмірі 578 грн. 94 коп.:

інфляційні - 315 грн. 61 коп., 3% річних - 94 грн. 28 коп., а всього необхідно

стягнути 15845 грн. 67 коп.

Висновки Автозаводського районного суду м. Кременчука на можуть бути

визнані обґрунтованими з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи позивач посилається на те, що при

звільнені відповідач надав йому довідку № 62, згідно якої зобов'язувався

сплатити грошову компенсацію замість належних предметів форменого

обмундирування в розмірі 3 223,79 грн. Але судом першої інстанції не

прийнято до уваги той факт, що 

вищезазначена довідка видана

Управлінням Державного Департаменту України з питань виконання

покарань у Полтавській області і підписана заступником начальника

УДДУПВП відповідальним за облік - Володько А.М.

Відповідно, облік та видача виплат за речове майно здійснюється УДДУПВП у

Полтавській області, а також компенсація за належне речове майно проводиться

згідно кошторисних призначень, наданих Управлінням.

Таким чином, безпосередньо Кременчуцька виховна колонія не здійснювала

ніяких правочинів, відповідно до яких, зобов'язувалась виконати певні дії, а

саме, виплатити грошову компенсацію за речове майно. Установа не вступала в

правовідношення з позивачем і не приймала на себе ніяких зобов'язань.

Відповідно до  ст. 509 ЦКУ зобов'язанням

є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої

сторони певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати

від боржника виконання його обов'язку. Підставою для виникнення

зобов'язання відповідно до ч. 1. ст. 11 ЦКУ, являються договори та інші правочини.

Кременчуцька виховна колонія не здійснювала ніяких правочинів, відповідно до

яких, зобов'язувалась вчинити певні дії стосовно виплати грошової компенсації,

а тому не має підстав для виконання зобов'язання. Відповідно до ст.24 Закону

України «Про державну кримінально-виконавчу службу України», фінансування

діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за

рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом.

Кошти з Державного бюджету на фінансування діяльності установи надходять до

головного розпорядника коштів, а саме Державного департаменту України з питань

виконання покарань м. Київ, звідти - централізовано до управління Державного

департаменту України з питань виконання покарань у Полтавській області, а

управління розподіляє кошти згідно кошторисних призначень до Кременчуцької

виховної колонії. Таким чином 

виплата  за речове майно залежить

від наявності коштів на ці витрати.

Отже  Кременчуцька виховна колонія

може здійснює виплати за речове майно по мірі надходження коштів з Державного

бюджету у порядку черговості. Крім цього, як свідчать матеріали справи , на

момент прийняття постанови, установа повністю розрахувалася зі ОСОБА_1.,

виплативши суму компенсації за речове майно, що підтверджують відповідні

видаткові касові ордера.

Безпідставним є нарахування середнього заробітку за затримку розрахунку при

звільнені в сумі 14 856 грн. на підставі ст.ст. 116, 117 КЗпП.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1. не знаходився у трудових

правовідношеннях з відповідачем  і не

вступав у відповідні цивільно-правові відношення (не підписував

цивільно-правову угоду), а був прийнятий для проходження служби. На осіб

рядового і начальницького складу не поширюються дія норм Кзпп, оскільки  Діяльність вищезазначених осіб

регламентується Законом України «Про державну кримінально-виконавчу службу

України», Положенням «Про проходження служби», Дисциплінарним статутом, а також

іншими Наказами Департаменту та Управління.

На підставі

викладеного колегія суддів вважає, що постанова Автозаводського районного суду

м. Кременчука від 27.07.2007р. по справі №2-а-79/07 прийнята з

порушенням норм матеріального права, керуючись 

ст.. ст.. 160, 167, 195, 196, 198, 

п. 4 ст.202, ст..ст.205, 207, 209, 254 КАС України

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну Кременчуцької виховної колонії УДДУПВП в Полтавській області на

постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27.07.2007р. по

справі №2-а-79/07 скаргу задовольнити.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука

від 27.07.2007р. по справі №2-а-79/07 скасувати.

Прийняти нову постанову, 

якою в задоволенні позову відмовити.

Роз'яснити сторонам, що дана постанова  набирає чинності з моменту її проголошення і

може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого

адміністративного суду України протягом місяця з дня виготовлення її повного

тексту.

Повний текст постанови виготовлений 27.05.2008 р.

Головуючий суддя                підпис                      Філатов Ю.М.

Судді                          підпис                      Водолажська Н.С.

                                                   підпис                      Гуцал М.І.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ:

Суддя                                                                       

Ю.М. Філатов