Постанова

від 18.07.2011 по справі 2а/0570/10309/2011

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Україна  

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 18 липня 2011 р.                                                                       справа № 2а/0570/10309/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:  12.00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді  Бєломєстнова О. Ю.

при секретарі                                                  Аврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у м. Торезі

до Державного підприємства «Шахта №3-БІС»

про  надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі  379967,36 грн. за рахунок майна зазначеного платника податків, що перебуває у податковій заставі

за участю представника позивача   Сулімова О.П.

представника відповідача  Бараненко Г.Ю.

ВСТАНОВИВ:

          Державна податкова інспекція у м. Торезі  звернулася до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Шахта №3-БІС» про  надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі  379967,36 грн. за рахунок майна зазначеного платника податків, що перебуває у податковій заставі.

В обґрунтування позовних  вимог позивач посилається на те, що станом на 08.06. 2011 року за відповідачем обліковується податковий борг перед бюджетом, що виник внаслідок нездійснення підприємством своєчасної сплати податкових зобов'язань за деклараціями з податку на прибуток від 08.05.2009р. №6241, від 06.08.2009р. №12018, від 06.11.2009р. №17281, від 03.02.2010 №21477, від 06.05.2010р. № 5934, від 05.08.2010р. № 10914, від 05.11.2010р. № 15914, від 07.02.2011р. № 20405, від 10.05.2011рр. №12149, податковим повідомленням-рішенням від 15.04.2009р. №0001421510, рішенням про розстрочення податкового боргу від 31.08.2006р. № 17/24-014-10, рішенням про розстрочення податкового боргу від 31.10.2006р. №27/24-014, податковим повідомленням-рішенням від 17.12.2010р. № 0002931510. На підставі п. 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» інспекцією були направлені відповідачу перша та друга податкові вимоги. Перша вимога  від 26.11.2003р. №1/22 вручена головному бухгалтеру підприємства 26.11.2003р. Друга податкова  вимога від 29.12.2003р. №2/123 також була вручена головному бухгалтеру підприємства 30.12.2003р. На теперішній час  податковий борг не сплачений. Додатково пояснив, що у підприємства відсутні банківські рахунки, тому позивач не звертався до суду щодо стягнення податкового боргу. У зв'язку з цим просить суд  надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі  379967,36 грн. за рахунок майна зазначеного платника податків, що перебуває у податковій заставі.

          Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, які викладені  у позовній заяві.

          Представник відповідача в судове засідання з'явився, адміністративний позов не визнав з підстав, які викладені у запереченнях від 05.07.2011р. №263. Зазначає, що станом на 08.06.2011р. у нього дійсно мається заборгованість у сумі 379589грн. 36 коп. Але наказом Міністерства вугільної промисловості України від 11.04.2006р. № 221 «Про припинення діяльності ДП «Шахта №3-БІС» шляхом ліквідації» припинена діяльність ДП «Шахта №3- БІС».

Згідно Господарського кодексу України, Гірничого Закону України,  Закону України «Про державну реєстрацію  юридичних та фізичних осіб –підприємців», постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.1997р. № 939 «Про затвердження порядку ліквідації збиткових  вугледобувних та вуглепереробних підприємств Міністерства вугільної промисловості»   почала свою роботу ліквідаційна комісія, якою було розміщено оголошення  про ліквідацію ДП «Шахта №3-БІС» в Державному реєстрі  і газеті «Голос України» №88 від 17.05.2006р. Претензії кредиторів приймались ліквідаційною комісією протягом 2-х місяців з дня публікації оголошення.  Після цього  був складений реєстр кредиторів на суму 39371411,17 грн. та проміжний ліквідаційний баланс станом на 01.12.2006р., які були затверджені Міністерством вугільної промисловості України. Також, відповідач зазначає, що рішенням Торезького міського суду  №2-3893 від 13.12.2007р. та №2-3898 від 13.12.2007р. накладено арешт на майно ДП «Шахта №3-БІС». У зв'язку з цим просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідач – Державне підприємство «Шахта №3-БІС» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Торезької міської ради Донецької області 28.10.2003р., свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №490656, код ЄДРПОУ 32367056.

Як зазначено у наданому позивачем розрахунку ДП «Шахта №3-БІС» має податковий борг у розмірі 379967,36 грн., який виник на підставі декларацій з податку на прибуток: від 08.05.2009р. №6241, від 06.08.2009р. №12018, від 06.11.2009р. №17281, від 03.02.2010 №21477, від 06.05.2010р. № 5934, від 05.08.2010р. № 10914, від 05.11.2010р. № 15914, від 07.02.2011р. № 20405, від 10.05.2011рр. №12149, податкового повідомлення-рішення від 15.04.2009р. №0001421510, рішення про розстрочення податкового боргу від 31.08.2006р. № 17/24-014-10, рішення про розстрочення податкового боргу від 31.10.2006р. №27/24-014, податкового  повідомлення-рішення від 17.12.2010р. № 0002931510.

На підставі п. 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» інспекцією були направлені відповідачеві перша та друга податкові вимоги. Перша вимога  від 26.11.2003р. №1/22 вручена головному бухгалтеру підприємства 26.11.2003р. Друга податкова  вимога від 29.12.2003р. №2/123 також була вручена головному бухгалтеру підприємства 30.12.2003р.

Сума податкового боргу відповідачем не сплачена.

           Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

З урахування  цього предметом доказування у даній категорії справ є знаходження майна відповідача у податковій заставі.

На час виникнення у відповідача  податкового боргу та реєстрації податкової застави був чинним Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».  

Пунктом 1.17 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі – Закон 2181)  визначено, що податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

Вартість активів, на які поширюється податкова застава встановлювалася п.п. 8.2.2 ст. 8 Закону № 2181. Згідно з нею право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005 року по справі № 2/рп-2005 виконання конституційного обов'язку, передбаченого статтею 67 Конституції України реалізується сплатою кожним податків і зборів. При унормуванні цих суспільних відносин держава має право визначати механізми, які забезпечують платником належну сплату податків і зборів. Одним із способів такого забезпечення є введений Законом інститут податкової застави.

Конституційним Судом України було встановлено, що поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобов'язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.

З огляду на викладене, положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яке передбачало можливість поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків незалежно від суми податкового боргу, порушує справедливе вирішення питань застосування права податкової застави (статті 8, 42 Конституції України), тобто є неконституційним.

Таким чином, розмір податкової застави виходячи із загальних принципів права повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності.

З наведеного слідує, що розмір податкової застави не повинен перевищувати суми податкового боргу платника податків.

У контексті прямих вказівок Конституційного Суду України на те, що розмір податкової застави повинний відповідати розміру податкового боргу та не може перевищувати його, суд вважає, що зазначення про необхідність забезпечення гарантованого відшкодування несплачених податків та зборів не можна тлумачити як дозвіл перебільшення розміру податкової застави над сумою податкового боргу.

Для встановлення обставин щодо виконання цього обов'язку податковим органом до суду був наданий витяг про внесення запису до Державного реєстру застав рухомого майна (а.с.38).

Згідно цього витягу  до державного реєстру застав рухомого майна 12.12.2003 року внесено запис про заставу номер 2124-1127, який містить наступні дані: тип застави – податкова застава. Дата виникнення податкової застав: 26.11.2003, заставодержателі – ДПІ у м. Торезі; заставодавці: ДП «Шахта №№-БІС», майно – всі активи; запис про реєстрацію застави дійсний до 11.12.2008р.

Також, позивачем був наданий до суду  витяг з реєстру обтяжень рухомого майна станом на  10.12.2008 року.

Відповідно до цього витягу, позивачем 10.12.2008 року були зареєстровані зміни відомостей про обтяження: термін дії (до змін) -11.12.2008р; термін дії (після змін) -10.12.2013р.; підстава: абз.1,2,3,4 п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судом встановлено, що  податковою інспекцією було внесено зміни до державного реєстру обтяжень рухомого майна 10 грудня 2008 року, тобто після винесення рішення Конституційним Судом України, яким визначено неконституційними підпункту 8.2.2 пункту 8.2  статі 8  Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, однак будь-яких змін, щодо визначення конкретного майна, на яке поширюється право податкової застави податковим органом здійснено не було.

Таким чином, зареєстроване право податкової застави розповсюджено на усе майно відповідача, що є неправомірним з огляду на висновки Конституційного суду  України.

Активи платника податків, що має податковий борг, за винятком активів, визначених у підпункті 8.2.3 пункту 8.2 статті 8 Закону N 2181, передаються у податкову заставу, яка підлягає обов'язковій реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Згідно з пунктом 8.3 статті 8 Закону N 2181 обов'язок щодо реєстрації податкової застави у відповідному державному реєстрі застав покладено на податковий орган.

Надані суду акти опису активів, на які поширюється право податкової застави 63/24-012-1 від 12.08.2005р.,  №25824-012-1 від 29.10.2007р., не були зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, ані одразу після їх складання та підписання, ані у період дії Податкового кодексу України до моменту звернення до суду з цим позовом.

Обґрунтованих причин або будь-яких пояснень щодо неможливості  реєстрування у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зазначених актах опису суду надано не було.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні акти опису майна, які належним чином зареєстровані в реєстрі обтяжень рухомого майна. Тому неможливо  визначити включене до податкової застави майно, на продаж якого суд може дати дозвіл.

Крім того, суд приймає до уваги те, що  наказом Міністерства вугільної промисловості України від 11.04.2006р. № 221 «Про припинення діяльності ДП «Шахта №3-БІС» шляхом ліквідації» була  припинена діяльність ДП «Шахта №3- БІС».

Згідно із п. 97.2 ст. 97 Податкового кодексу України у разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов'язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України.  Аналогічні висновки містяться у статті 12 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 61 Господарського кодексу України претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами; черговість та порядок задоволення вимог кредиторів визначаються відповідно до закону.

Пунктом 1 статті 112 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Як вбачається з рішення  Торезького міського суду міського суду  №2-3893 від 13.12.2007р. та №2-3898 від 13.12.2007р. відповідач має заборгованість  по заробітній платі в сумі 12122грн.30 коп. та 12428,24 грн.

Крім того, в матеріалах справи міститься реєстр кредиторів  ДП «Шахта №3-БІС» до проміжного ліквідаційного балансу станом на 01.12.2006р. (а.с.78-79), який свідчить  про наявність заборгованості першої та другої черги.

З огляду на викладене, враховуючи приписи п. 97.2 ст. 97 Податкового кодексу України в погашення податкового боргу  можливо використати майно платника податків лише при відсутності заборгованості, яка  погашається у першу та другу чергу.

          З огляду на вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.          

Судові витрати відповідно до ст. 94  КАС України стягненню  не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Державної податкової інспекції у м. Торезі до Державного підприємства «Шахта №3-БІС» про  надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі  379967,36 грн. за рахунок майна зазначеного платника податків, що перебуває у податковій заставі відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 18 липня 2011р. Постанова складена у повному обсязі  22 липня    2011р.  

Суддя                                                                                                Бєломєстнов О. Ю.