Рішення

від 16.06.2006 по справі 2/1374

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/1374

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" червня 2006 р. Справа № 2/1374

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Брагіної Я.В.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Яроцький О.М., директор

від відповідача Кухарчук О.Ф., дор. № 17-а-01 від 22.02.06р., Третяков В.М., директор  

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтердрев" (м. Бердичів)  

до Колективного підприємства "Авторемонтний завод" (м.Бердичів)

про стягнення 616158,69 грн

У судовому засіданні 14.06.06р. оголошувалась перерва до 16.06.06р.

Спір розглядається у більш тривалий термін, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України за погодженням сторін  у відповідності до ч. 4 ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача 616158грн. 69коп. збитків, в зв'язку з неналежним виконанням умов договорів оренди від 04.06.01р. та від 01.03.01р., оскільки відповідач розірвав їх в односторонньому порядку та невиконанням умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду  Житомирської області від 11.11.03р.

17.05.06р. позивач надав уточнення позовних вимог, в яких просить стягнути з відповідача збитки  у розмірі 1173,95 доларів США, 11235,92 EUR та 276642,94грн.,  витрат, пов'язаних із ремонтом  орендованого приміщення в розмірі 108541,01грн.,  переплату в розмірі 275,39грн. орендних платежів і за електроенергію у розмірі 6390,81грн. та збитків, пов'язаних із наданням юридичних послуг і моральної шкоди в сумі 135000,00грн.  

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги, у тому числі уточнені,  підтримав в повному обсязі, пояснив, що по вині відповідача позивач не використовує орендоване майно, тому йому завдані збитки на заявлену в уточненні позовних вимог суму. Крім того, переплатив відповідачеві вартість використаної електроенергії, оскільки відповідач неправильно нараховував їм її вартість, а саме,  більше, ніж  обліковували показники лічильника.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, пояснили, що позивач не надав належних доказів, в підтвердження понесених збитків, а надані рішення суду, якими стягнуто з відповідача заборгованість за борги 2001-2003 років ніяким чином не пов'язані з діями позивача. Крім того, пояснили, що позивач зобов'язувався сплачувати вартість використаної електроенергії як за активну, так і за реактивну електроенергію. Розрахунки за використану електроенергію проводились пропорційно плащі, яку займав позивач по орендних договорах на підставі виставлених рахунків  електропостачальної організації.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

01 березня та 04 червня 2001р. між позивачем і відповідачем булиукладені договори на оренду виробничого приміщення та обладнання, за яким відповідач передав у  тимчасове користування  два приміщення 35 кв.м. і обладнання строком на десять років  відповідно до додатків до договору для використання в цілях переробки деревини, зберігання продукції, ремонту транспортних засобів (а.с.132-134,136,т.1).

Пунктом 6.1. зазначеного вище договору визначено права і обов'язки позивача як орендаря, серед яких: використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням; проводити поточний та капітальний ремонт за згодою позивача; своєчасно здійснювати орендні платежі та оплачувати використану електроенергію; утримувати орендоване майно у повній справності.

А пунктом 2.1 та 5.1 договору визначено права і  обов'язки відповідача , зокрема: передати майно позивачеві, здійснювати перевірку порядку використання орендарем майна, що орендується, у відповідності до умов договору; ознайомити позивача з правилами технічної експлуатації майна,  що орендується, і за необхідності направити свого фахівця для проведення відповідного інструктажу на місці експлуатації; надавати інформаційне та косультаційне сприяння позивачеві щодо порядку експлуатації орендованого  майна, забезпечувати  орендаря електроенергією при наявності її на підприємстві орендодавця.

Як встановлено постановою Житомирського апеляційного господарського суду  від 24 січня 2006 року відповідач надіслав позивачеві лист 08.08.03 року, в якому повідомив про одностороннє розірвання договору оренди, а також опломбував приміщення та обладнання, які здавались в оренду  позивачеві.

Тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтердрев" подало позов про усунення перешкод в користуванні орендованим майном (а.с.47-48,т.2).  

Ухвалою господарського суду від 11 листопада 2003 року у справі № 15/91"Д" (а.с.41,т.1) було припинено провадження у справі, в зв'язку із затвердженням мирової угоди, згідно якої відповідач зобов'язувався  із 11.11.03 року зняти пломби із приміщень та обладнання по договору оренди , які були встановлені в серпні 2003 року та дотримуватись умов договору оренди.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 01 серпня 2005 року у справі №8/100"Д" (а.с.209, т.1) встановлено,  що відповідач не виконав умови зазначеної вище мирової угоди, затвердженої судом.

Зазначене рішення суду вступило в законну силу, оскільки постановою Житомирського апеляційного суду залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с.47-48, т.2).

Відповідно до ст.35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Проте, суд приходить до висновку про відмову в позові в частині стягнення збитків в розмірі  1173,95 доларів США;  11235,92  EUR і 276642,94грн. та витрат, пов'язаних з ремонтом приміщення виходячи з наступного:  

- Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором обо законом, зокрема: і відшкодування збитків. А збитками  є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально  одержати, якби її право не було порушено (упущена вигода) (ст.22 ЦК України).

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.614 ЦК України).

Відповідно до ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або одержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що  підлягають відшкодуванню, відносяться: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст.225 ГК України).   

Цивільно-правова відповідальність  за невиконання зобов'язання виникає за наявності: збитків, протиправності дій  (вини), безпосереднього причинного зв'язку між збитками і протиправними діями - вини.

Таким чином, тільки за наявності усіх перелічених вище підстав відповідач повинен відшкодувати збитки (неодержані доходи) позивачеві.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав належних доказів, що підтверджували би причинення йому збитків та розмір збитків, в зв'язку з порушенням зобов'язання відповідачем та  причинного зв'язку між діями відповідача і збитками.

На підставі ч.2 ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна строна повинна довести ті обставини, на які вона посилається як  на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд не приймає до уваги надані позивачем докази, зокрема: договори від 04.04.01р., від 12.10.01р.,  від 15.05.03р., від 27.02.03р., від 01.09.03р., контракти від 26.03.02р., від 19.04.02р. і від 29.01.03р. (а.с. ); рішення суду Житомирської області, якими стягнуто заборгованість з позивача за отримані кошти чи товари (а.с.  ), а також претензії, вимоги (листи) (а.с. 27-34, 53-64, 169,173,178,183-188 - т.1, а.с.75 - 87, 90-96,113-115,133,137- т.2  ) про стягнення  боргу з позивача, оскільки зазначені докази підтверджують  про  отримані позивачем товарно-матеріальні цінності, за які  позивач не розрахувався на протязі 2001р.-липня 2003року, тобто ще до порушення умов договорів оренди відповідачем (до 08.08.03р.).

Враховуючи вимоги ст.225 ГК України, ст.22 ЦК України, суд приходить до висновку, що не являються збитками  борги  позивача за отримані товари, кошти від інших юридичних  чи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності,  також про відсутній  причинний зв'язок між діями відповідача і збитками, якщо такі і поніс позивач (сплачену  неустойку, штраф).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з ремонтом орендованого приміщення та обладнання  на загальну суму 108541грн.

Проте, позивач не надав належних доказів, які б підтверджували вартість  ремонту приміщення та обладнання.

Надані позивачем докази, а саме: акти від 06.07.01р. від 25.06.01р.,від 30.03.02 р., від 30.11.01р., від 31.10.01р., від 27.09.01р., від 20.07.01р. від 31.12.01р. (а.с.17- 26,т.1) суд не приймає до уваги, оскільки вони складені в односторонньому порядку позивачем, вартість ремонту не узгоджена з відповідачем.

Слід зазначити, що суд враховує і такі обставини, що  договір оренди приміщення та обладнання укладений на десять років. Рішенням господарського суду  Житомирсьбкої області  від 07.06.04 року у справі 15/33"Д"  відмовлено в позові відповідача до позивача про розірвання договору оренди та звільнення орендованого приміщення, а рішенням у справі 8/100"Д" зобов'язано відповідача виконати умови мирової угоди 11.11.03 року та зняти пломби зі столярного цеху, складського приміщення  і здійснювати пропуск працівників  позивача та його транспорту до орендованого приміщення.   

Враховуючи вище викладене, господарський суд приходить до висновку, що позивач безпідставно заявив позов про стягнення вартості ремонту, прийнятого в оренду майна ще і тому, що позивач вправі  використовувати орендоване майно протягом дії договорів оренди (десяти років), оскільки договори оренди не розірвані як уже суд зазначав вище.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача переплачених коштів за використану електроенергію в сумі 6390,81грн., обгрунтовуючи вимоги тим, що відповідач безпідставно нараховував йому вартість використаної електроенергії не по електролічильнику, а ще витрати, які нараховувалась електропостачальною організацією відповідачеві.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині теж не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до п.4.6,4.7 договору оренди від 01.03.01 року позивач зобов'язувався сплачувати відповідачеві вартість використаної електроенергії до 15 числа кожного місяця.

Згідно п.7.12 "Правил користування електричною енергією", затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.96р., з відповідними змінами, зареєстрованих в Міністерстві України 14.11.02 року за №903/7191  "обсяг електричної, спожитої основним споживачем, визначається як різниця між обсягом електричної енергії, визначеним за показами розрахункового засобу обліку основного споживача, та обсягом електричної енергії, визначеним засобом обліку субспоживача, з урахуванням втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача.

Втрати електричної енергії в мережах основного споживача, пов'язані з передачею електричної енергії субспоживачам, ураховуються пропорційно до частки її споживання різними субспоживачами (п.7.16 зазначених вище Правил).

Слід зазначити, що позивач не надав суду доказів, які б підтверджували  використаної ним електроенергії   за спірний період і по показниках лічильника. Представник пояснив суду, що спору не має щодо кількості використаної електроенергії.

Таким чином, суд вважає, що позивач не довів , що переплатив вартість спожитої електроенергії.

Позивач просить стягнути з відповідача  кошти, пов'язані з переплатою орендних платежів в сумі 275,39грн. станом на 08.08.03 року.

Відповідно до п.4.1 договору оренди від 01.03.01р. та  пункту  4.1 додатку до нього  позивач зобов'язувався  сплачувати орендні платежі таким чином: з 04.04.01р. по 30.04.01р. -500грн., з 01.05.01р. - 1000грн., з 01.11.01р. 1500грн., з 01.07.02р. по 31.07.02р. 1000грн., а з 01.08.02р. до  закінчення терміну оренди - 400грн.(а.с.133-135,т.1).

Згідно п.4.1 договору оренди від 04.06.01року позивач зобов'язувався сплачувати орендні платежі в сумі 60грн. в місяць (а.с.132,т.1).

На підставі виставлених рахунків відповідачем  позивач,   перерахував орендну плату  відповідачеві станом на 08.08.03року більше на 275,39грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками (а.с.22,26,30,31,34,37,40,77,79,80 -86, т.3)  і не заперечується представником відповідача в засіданні суду. Тому в цій частині суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача моральну (немайнову шкоду) у розмірі 135000грн.

Як вбачається із уточнення позовних вимог, позивач не обгрунтував  свої вимоги в цій частині. А його представник в засіданні суду пояснив, що в зв'язку з тим, що відповідач звертався в правоохоронні органи із необгрунтованими заявами, то йому причинена моральна шкода.  

Проте, в підтвердження позових вимог щодо причинення моральної шкоди як юридичній особі не надав належних доказів.

Слід зазначити, що надані позивачем звернення в правохоронні органи відповідача суд не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються наданими доказами відповідачем, зокрема: постановою Бердичівського міськрайонного суду від 08.06.06р., рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 19.09.05р., ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 10.10.05р., листом  Прокуратури м. Бердичева від 13.02.04р. за №4564.

Згідно уточнених вимог позивач просить стягнути з відповідача збитки, понесені, в зв'язку  з оплатою юридичних послуг в сумі 5400грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України, витрати, що підлягають  сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України " Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Стаття 2 Закону України " Про адвокатуру" визначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу  адвоката України.

Таким чином, ст. 44 ГПК України передбачає відшкодування сум у вигляді судових витрат, які були сплачені стороною за отримання юридичних послуг  лише адвокату, а не будь - якому представнику.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що виконавець по договору про надання юридичних послуг № 21  від 20.08.03р. - Шкабрій Михайло Петрович має статус адвоката в розумінні ст. 2 Закону України " Про адвокатуру".

Крім того,  із договору №21 від 20.08.03 року, укладеного між позивачем і приватним підприємцем Шкабрій Михайлом Петровичем випливає, що останній здійснює роботи по правовому обслуговуванню  позивача (а.с.35-36), а не надає прававу допомогу щодо представництва інтересів в суді по даній справі . Рахунком №2 від 02.04.04р. та актом виконаних робіт від 05.04.04р. підтверджується, що приватний підприємець надавав  допомогу і в частині підготовки відзиву по іншій справі, зокрема: по справі №15/34.   

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в частині стягнення 5400,00грн.  збитків  по сплаті за юридичні послуги.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку про  задоволення  позову в частині стягнення 275,39грн., а в решті позовних вимог відмовляє.

Судові витрати суд покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 22,23,611,614,ч.2ст.623 ЦК України, 224, 225 ГК України, ст.ст. 33,34,35, 43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Бердичівський авторемонтний завод", 13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Індустріалізації, буд.3, код 05396623;

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтердрев", 13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Індустріалізації, буд.3, код 31322906;

- 275,39 грн. - переплату, пов'язану із сплатою орендних платежів,

- 2,75 грн. витрати, пов'язані із сплатою державного мита,

- 0,53 грн. витрат, пов'язаних із сплатою за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення  десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення  суду у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя Брагіна Я.В.

Дата підписання мотивованого рішення: 27 червня 2006 року.

Віддрукувати:  

1 - в справу

2 - поз.

            3- відп.