Рішення

від 19.06.2006 по справі 5/3494

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/3494

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" червня 2006 р. Справа № 5/3494

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Брагіної Я.В.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Омельчук С.І., директор

від відповідача Левчук Т.В., дор. від 03.03.06р., Сліпко О.М., дор. від 17.01.06р.  

Розглянув справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Агромас" (м. Київ)  

до Закритого акціонерного товариства "Малинбудсервіс" (м. Малин)

про стягнення 1430372,05 грн.

Спір розглядається у більш тривалий термін, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України у відповідності до ч. 4 ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача 141796,60 грн. перерахованих в якості попередньої оплати за пиломатеріали у відповідності до договорів № 25/03 від 25.03.02р., № 04/02 від 04.02.03р., 149675,60 грн. заборгованості за відвантажені будівельні матеріали, а також  1137081,85 грн. пені та штрафу.

Представник позивача у судовому засіданні  позовні вимоги підтримав, пояснив, що позивач поставив продукцію на виконання умов договору №11 від 16.08.2000р. на суму 149675,60грн. і перерахував кошти в сумі 141796,60грн. як попередню оплату згідно договору №25/03 від 25.03.02р. та №04/02 від 04.02.03р., але відповідач не поставив продукцію на вимогу і не повернув отримані кошти, заперечував проти заявлених клопотань  представника відповідача щодо відкладення розгляду справи, в зв'язку з незакінченням перевірки  Прокуратурою Малинського району та витребування від Акціонерного видавничо-поліграфічного товариства "Оберіг" інформації щодо отримання нової печатки позивачем.

Відповідач  надав письмовий відзив на позовну заяву, у якому позов не визнав. Представники відповідача теж в засіданні суду проти позову заперечували, пояснили, що між сторонами  спірний договір не був укладений, оскільки між  сторонами не досягнуто згоди по істотних умовах договору, а саме,  щодо ціни та предмету поставки, а крім того,  щодо стягнення неустойки зазначив , що навіть якщо і був би договір укладений, то  сплинув  строк позовної давності,  за отримані кошти розрахувався з позивачем, що підтверджується накладними та актом від 06.08.03р., заявив клопотання про   відкладення розгляду справи, в зв'язку з незакінченням перевірки  Прокуратурою Малинського району та витребування від Акціонерного видавничо-поліграфічного товариства "Оберіг" інформації щодо отримання нової печатки позивачем.

Суд оглянув у судовому засіданні документи: розрахунок  заборгованості, договори,  платіжні доручення, довіреності, банківські виписки, претензію, листи, накладні, поштові квитанції.

Заслухавши пояснення  представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд ,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно усної домовленості між сторонами, позивач відвантажив відповідачу товар на загальну суму  299019,30 грн., що підтверджується  довіреностями № 374384 від 27.11.02р., № 374382 від 29.10.02р., № 374364 від 26.08.02р., № 695914 від 03.03.03р., № 830310 від 14.04.03р., № 695917 від 05.03.03р., № 830317 від 12.05.03р., № 695946 від 27.06.03р., № 359849 , № 772588 від 28.08.01р., № 359844  та накладними № 27 від 19.05.03р., № 32 від 21.11.02р., № 31 від 25.11.02р., № 18-2 від 28.08.02р., № 19 від 29.10.02р., № 18-16 від 28.08.02р., № 08 від 03.03.03р., № 21 від 14.04.03р.,  № 10 від 07.03.03р.,  № 25 від 13.05.03р., № 35 від 27.06.03р.,  № 14 від 25.06.02р., № 11 від 23.05.02р., № 142 від 08.11.02р., № 70 від 17.09.01р. ( а.с. 35 - 48, т. 1).

Частково відповідач розрахувався, поставивши позивачеві продукцію, вартість якої зарахована останнім в рахунок погашення заборгованості, що вбачається із розрахунку суми боргу (а.с.8,т.1) і не заперечується представником  позивача в судовому засіданні.

Таким чином, сума боргу  відповідача перед позивачем на день розгляду справи в  суді складає149675,60грн..

10.07.03 року позивач надіслав вимогу  №10/09 про сплату боргу (а.с.31,т.1).

Проте,  відповідач залишив її без відповіді і без задоволення.

На підставі пункту 10   договору №11 від 16.08.2000 року, позивач просить стягнути з відповідача  9371,91грн. неустойки (штрафу,пені) за невиконання останнім умов договору.

Разом з тим, суд приходить до висновку,  що поставка зазначеної вище продукції здійснювалась не на підставі  договору №11 від 16.08.2000 року,  оскільки в накладних та договорі не має посилання на зазначений договір. Крім того, як вбачається із  пункту четвертого договору №11, загальна сума договору складає 30000грн., а поставка продукції здійснена на суму 299019,30грн.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення  149675,60грн., а в частині стягнення 9371,91грн. про відмову в позові.

Крім того, 25.03.02р. між сторонами був укладений договір поставки пиловочника № 25/03  та 04.02.03р. договір поставки пиловочника і пиломатеріалів № 04/02, за якими відповідач зобов'язався поставити, а позивач прийняти зазначений товар і оплатити його (а.с.15,24,т.1).

Згідно третього розділу вищезазначених договорів оплата товару  здійснюється у формі часткової попередньої оплати.

Позивач на виконання умов договорів, в якості попередньої оплати перерахував відповідачу  141796,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 10 від 10.02.03р., № 06 від 03.02.03р., № 03 від 17.01.03р., № 04 від 27.01.03р.,№ 29 від 19.08.02р., № 22  від 07.06.02р., № 44 від 25.11.02р., № 51 від 28.12.02р., № 47 від 11.12.02р., № 50 від 26.12.02р. , № 52 від 12.05.03р., № 72 від 03.07.03р.,  № 29 від 31.03.03р., № 44 від 15.04.03р., № 27 від 21.03.03р., № 28 від 26.03.03р., № 24 від 28.02.03р., № 26 від 06.03.03р., № 19 від 14.02.03р., № 21 від 24.02.03р. ( а.с. 17 - 21, 25 - 29, т. 1) та банківськими виписками ( а.с. 94 - 98, 100 - 104, т. 1), а також не заперечується представником відповідача у судовому засіданні.

10.07.03 року та 16.09.03 року позивач надіслав відповідачеві вимоги про поставку пиломатеріалів відповідно до договору № 25/03 від 25.03.02р.,  № 04/02 від 04.02.03р. ( а.с. 14, 22) , які  останній залишив без відповіді і без задоволення.

Таким чином, існує заборгованість відповідача перед позивачем на суму 141796,60 грн. і в цій частині суд задовільняє позов.

На підставі розділу 10   договорів № 25/03 від 25.03.02р.,  № 04/02 від 04.02.03р. позивач просить стягнути з відловідача  1127706,90 грн. неустойки (штрафу,пені) за невиконання відповідачем умов договорів.

Проте, суд приходить до висновку про відмову в частині стягнення  1127706,90 грн. неустойки, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи , письмові вимоги позивач надіслав відповідачу 10.07.03р. та 16.09.03р., тобто про порушення свого права позивач дізнався  18.07.03 року та 23.09.03р., коли відповідач у семиденний термін не поставив йому товар і не повернув кошти.

Відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені).

Тому, позивач повинен був звернутись з позовом до суду в частині стягнення неустойки  до 18.07.2004 року за договором  №25/03 від 25.03.02р. та за договором №04/02 від 04.02.03р. до 23.09.04р.

Але звернувся з позовом до суду  07.12.04 року, пропустивши строк позовної давності, оскільки відповідно до ст.ст.71,72,76 ЦК УРСР (в редакції 1963р., чинної на день виникнення спірних відносин) був встановлений загальний строк позовної давності в три роки, а для позовів про стягнення неустойки  скорочений строк - тривалістю в шість місяців. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові  (ч.2,3 ст. ст.267 ЦК України).

Оскільки строк позовної давності закінчився  15.07.2004 року,  то   суд керуючись пунктом 6  Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та ст. 256, ч.3 ст. 267 ЦК України, враховуючи заяву відповідача щодо пропуску строку позовної давності, приходить до висновку, що позивач пред'явив позов після закінчення  строку  позовної давності і тому відмовляє в позові в частині стягнення неустойки в сумі 1127706,90грн.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив,  доказів поставки відповідачу товару чи повернення коштів не надав.

Згідно п. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він  може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст.525,526 ЦК України).

Суд, не приймає до уваги заперечення відповідача та надані докази, зокрема, накладні № 103 від 07.11.02р., № 43 від 27.07.02р., №124  від 21.11.02р., № 117 від 18.11.02р.. ( а.с.77-82, т. 1), оскільки із накладних не вбачається поставка товарів на виконання спірного договору відповідачем. Позивач заперечує факт отримання товарів на зазначену суму. Пояснює, що не підписував спірні накладні на отримання товарів і довіреності на їх отримання не видавав Данченко Олексію  Миколаєвичу чи іншій особі. Печатка позивача була викрадена, що підтверджується довідкою Управління внутрішніх справ Подільського району м. Києва від 06.09.2000р.

Крім того, суд не приймає до уваги і надану   довіреність  від 04.07.01р. відповідачем ( а.с. 112,т.1), оскільки  вона не відповідає вимогам  пункту 3  Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей  за № 293/1318 від 12.06.96р., бланки довіреностей є документами суворої звітності, що вимагає: їх виготовлення з друкарською нумерацією відповідно до Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку; обліку їх одержання, зберігання та використання як бланків суворої звітності; пронумерування, прошнурування та скріплення печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства журналу реєстрації довіреностей...

Отже, надана  довіреність від 04.07.01р. відповідачем  не  може бути належним доказом у справі, який би підтверджував факт отримання продукції позивачем.

Згідно ч.2 ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що  позовні вимоги в сумі 291472,20 грн. є обгрунтованими, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які знаходяться в матеріалах справи і підлягають задоволенню, а в частині стягнення 1137081,85 грн. неустойки відмовляє.

Крім того, суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача щодо відкладення розгляду справи, в зв'язку з тим, що не закінчена перевірка Прокуратурою Малинського району щодо вчинення правопорушень посадовими особами відповідача та про витребування від  Акціонерного видавничо-поліграфічного товариства "Оберіг" інформації щодо виготовлення печатки позивача, оскільки відповідачем не заперечується факт отримання коштів від позивача, а надану  довіреність від 04.07.01 року суд не приймає до уваги як належний доказ, що підтверджував би факт отримання продукції позивачем.  

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно- технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст. 71 ЦК УРСР ( в редакції 1963р.), ст.ст. 256, 258, 261, 267, 525, 526, 530, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України , керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства " Малинбудсервіс", м. Малин, Житомирської області, вул. Огієнко, 63 - Г, код 22064710 на користь Закритого акціонерного  товариства " Агромас", м. Київ, вул. Драгоманова, 31 - В, кв. 2, код 21698465:

- 291472,20 грн. боргу;

- 1700 грн. витрат по сплаті державного мита;

- 24,05 грн. витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного  строку з дня підписання мотивованого рішення у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя Брагіна Я.В.

Дата підписання мотивованого рішення: 29 червня 2006 року.

Віддрукувати:  

1 - в справу

2 - позивачу, 3 - відповідачу