Постанова

від 26.10.2006 по справі 5/3494

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/3494

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "26" жовтня 2006 р.                                                           Справа № 5/3494

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Зарудяної Л.О.

суддів:                                                                        Вечірка І.О.

                                                                                   Ляхевич А.А.

при секретарі                                                            Воробйовій Т.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача:     Омельчук С.І. - директор (протокол №1 загальних зборів акціонерів ВАТ"Агромас" від 17.04.1998 р.),

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Малинбудсервіс", м.Малин

на рішення господарського суду Житомирської області

від "19" квітня 2006 р. у справі № 5/3494 (суддя Брагіна Я.В.)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Агромас", м.Київ  

до Закритого акціонерного товариства "Малинбудсервіс", м.Малин

про стягнення 1430372,05 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 19.06.2006р. у справі №5/3494 позов ЗАТ "Агромас" до ЗАТ "Малинбудсервіс" про стягнення 1430372,05грн.  задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 291472,20грн. боргу, 1700грн. витрат по сплаті державного мита, 24,05грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ЗАТ "Малинбудсервіс" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення господарського суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповнотою з'ясування та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, наступним:

- суд безпідставно поклав в основу рішення про задоволення позову в частині стягнення з ЗАТ "Малинбудсервіс" 291472,20 грн. боргу, накладні та довіреності, хоча такі документи мають незаповнені графи та містять вигадані відомості про паспортні дані отримувачів товару, містять підписи не працівників ЗАТ "Малинбудсервіс" про отримання товару або взагалі не містять підпису посадової особи, що видала довіреність, та особи, що отримала товар. Про існування довіреностей ніби-то виданих ЗАТ "Малинбудсервіс" для отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей на суму 546368,44 грн. відповідач дізнався в судовому засіданні, а тому не міг отримати і не отримував ТМЦ на суму 546368,44 грн. від ЗАТ "Агромас". Всі документи, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги і доводить поставку ЗАТ "Малинбудсервіс" ТМЦ на суму 546368,44 грн. є недійсними відповідно до норм Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей № 293/1318 від 12.06.1996 року;

- довіреність від 04.07.2001 року, видана ЗАТ "Агромас" на ім"я Данченка О.М., яку суд не прийняв до уваги як неналежний доказ, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей № 293/1318 від 12.06.1996 року, не повинна відповідати вимогам названої інструкції, тому що ця довіреність, видана ЗАТ "Агромас" на ім"я Данченка О.М., підтверджувала його статус як представника позивача в місті Малині, який працював від імені ЗАТ "Агромас" наряду з ЗАТ "Малинбудсервіс" і з іншими підприємствами міста. Така довіреність протягом двох років позивачем не оспорювалася - бухгалтерська документація позивача та акти звірок підтверджують, що отримані позивачем від відповідача ТМЦ на підставі документів за підписом Данченка О.М. відображалися в документах бухгалтерського обліку позивача і, таким чином, свідчать про поставку позивачу пиломатеріалів;

- пояснення позивача, що у нього була викрадена печатка, що підтверджується довідкою УВС Подільського району м.Києва від 06.09.2000 року , не може свідчити про неотримання ним поставлених матеріалів, бо на накладних стоїть відтиск такої ж печатки як і на його нині виданих документах;

- необгрунтованим є рішення суду в частині відмови в задоволенні клопотань представників ЗАТ "Малинбудсервіс" в судовому засіданні щодо повторення запитів суду про витребування доказів.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги. Рішення господарського суду Житомирської області від 19.06.2006р. вважають законним та обгрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги був належним чином повідомлений, про що свідчить реєстр відправлення рекомендованої кореспонденції за 25.07.2006р.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 149675,60грн. заборгованості за відвантажені будівельні матеріали згідно договору №11 від 16.08.2000р., 141796,60грн. перерахованих в якості попередньої оплати за пиломатеріали у відповідності до договорів №25/03 від 25.03.2002р. та №04/02 від 04.02.2003р., а також 1137081,85грн. пені та штрафу.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 19.06.2006р. позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 291472,20грн. боргу, 1700грн. витрат по сплаті державного мита, 24,05грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відвантажив відповідачу товар на загальну суму  299019,30 грн., що підтверджується  довіреностями № 374384 від 27.11.02р., № 374382 від 29.10.02р., № 374364 від 26.08.02р., № 695914 від 03.03.03р., № 830310 від 14.04.03р., № 695917 від 05.03.03р., № 830317 від 12.05.03р., № 695946 від 27.06.03р., № 359849 , № 772588 від 28.08.01р., № 359844  та накладними № 27 від 19.05.03р., № 32 від 21.11.02р., № 31 від 25.11.02р., № 18-2 від 28.08.02р., № 19 від 29.10.02р., № 18-16 від 28.08.02р., № 08 від 03.03.03р., № 21 від 14.04.03р.,  № 10 від 07.03.03р.,  № 25 від 13.05.03р., № 35 від 27.06.03р.,  № 14 від 25.06.02р., № 11 від 23.05.02р., № 142 від 08.11.02р. ( а.с. 35 - 47, т. 1) та актом звірки від 24.07.2001р. (а.с. 32, т.1).

Відповідач у відзиві на позов визнає, що в період з серпня 2001р. по листопад 2002р. отримав від позивача будівельних матеріалів на суму 268709,10грн., а за перше півріччя 2003р. - товарів на суму 8399,12грн. (а.с.66, т.1).

Відповідач за одержані матеріальні цінності розрахувався частково, поставивши позивачеві в рахунок погашення боргу продукцію на суму 149343,70грн., що вбачається із розрахунку суми боргу (а.с.8,т.1) та не заперечується позивачем.

Таким чином, сума боргу відповідача перед позивачем складає149675,60грн.

10.07.03 року позивач надіслав вимогу  №10/09 про сплату боргу (а.с.31,т.1), яка відповідачем залишена без відповіді і задоволення.

На підставі пункту 10 договору №11 від 16.08.2000 року, позивач просить стягнути з відповідача  9371,91грн. неустойки (штрафу, пені) за невиконання останнім умов договору.

Проте, твердження позивача про те, що продукція згідно накладних отримана відповідачем  на виконання договору №11 від 16.08.2000 р. є безпідставним, оскільки в зазначених накладних відсутнє посилання на договір №11 як підставу одержання продукції. Посилання на договір №11 від 16.08.2000 р. відсутнє також і в довіреностях на одержання продукції.

Як вбачається із  пункту четвертого договору №11, загальна сума договору складає 30000грн., а поставка продукції здійснена на суму 299019,30грн.

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку, що поставка по вказаних вище накладних здійснювалась не за договором №11, та задоволив позов в частині стягнення  149675,60грн. боргу, відмовивши в позові в частині стягнення 9371,91грн. неустойки, оскільки відповідно до ст.180 ЦК УРСР, діючого в період поставки продукції, угода про неустойку (штраф, пеню) повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку (штраф, пеню).

Крім того, 25.03.02р. між сторонами був укладений договір поставки пиловочника № 25/03, згідно якого відповідач зобов'язався поставити позивачу пиловочник на суму 120000грн., та 04.02.03р. договір поставки пиловочника і пиломатеріалів № 04/02, за якими відповідач зобов'язався поставити позивачу пиломатеріали на суму 89600грн., а позивач зобов'язаний прийняти зазначений товар і оплатити його (а.с.15,24,т.1).

Згідно з розділом 5 договорів поставка товару має бути здійснена на протязі 10 днів з моменту подачі по телефаксу заявки позивачем відповідачу.

Відповідно до розділу 3 вищезазначених договорів оплата товару  здійснюється у формі часткової попередньої оплати.

Позивач на виконання умов договорів, в якості попередньої оплати перерахував відповідачу  141796,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 10 від 10.02.03р., № 06 від 03.02.03р., № 03 від 17.01.03р., № 04 від 27.01.03р.,№ 29 від 19.08.02р., № 22  від 07.06.02р., № 44 від 25.11.02р., № 51 від 28.12.02р., № 47 від 11.12.02р., № 50 від 26.12.02р. , № 52 від 12.05.03р., № 72 від 03.07.03р.,  № 29 від 31.03.03р., № 44 від 15.04.03р., № 27 від 21.03.03р., № 28 від 26.03.03р., № 24 від 28.02.03р., № 26 від 06.03.03р., № 19 від 14.02.03р., № 21 від 24.02.03р. ( а.с. 17 - 21, 25 - 29, т. 1) та банківськими виписками ( а.с. 94 - 98, 100 - 104, т. 1).

10.07.2003р. позивач надіслав відповідачеві вимоги №10/08, №10/07 про поставку пиломатеріалів відповідно до договорів № 25/03 від 25.03.02р.,  № 04/02 від 04.02.03р. ( а.с. 14, 22, т.1) , які  останній залишив без відповіді і без задоволення.

16.09.2003р. позивач надіслав відповідачу претензію за №16/09, яка теж залишилась без задоволення.

Згідно ст.ст. 525, 526, ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На час розгляду справи, відповідач не подав суду доказів проведення розрахунків у повному обсязі. У зв'язку з цим, борг відповідача перед позивачем становить 141796,60 грн.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який  одержав  суму  попередньої  оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати  передання  оплаченого   товару   або   повернення   суми попередньої оплати.

Розділом 10 договорів № 25/03 від 25.03.02р. та № 04/02 від 04.02.03р. передбачено, що у випадку невиконання зобов'язань по договору, винна сторона виплачує штраф у розмірі 10% від суми договору, а також за невиконання зобов'язань по договору у встановлені строки, винна сторона виплачує пеню в розмірі 0,1% від суми договору за кожен день прострочки, на протязі перших п'яти днів, 1% від суми договору за кожен день прострочки, на протязі наступних десяти днів і 2% від суми договору за кожен день прострочки, в подальшому до повного погашення заборгованості.

На підставі зазначеного розділу позивач просить стягнути з відповідача  штраф в сумі 12000грн. та пеню в сумі 660600грн. за договором №25/03 від 25.03.2002р.; штраф в сумі 8119,66грн. та пеню в сумі 446987,28грн. за договором №04/02 від 04.02.2003р.

Враховуючи вимоги розділу 5 договорів №25/03 та №04/02, факт направлення позивачем відповідачу вимоги (заявки) про поставку пиломатеріалів 10.07.2003р., пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, частину 2 ст.258 ЦК України, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові в частині стягнення штрафу, пені в зв'язку із закінченням строку позовної давності, оскільки відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів поставки відповідачу товару чи повернення коштів не надав ні місцевому господарському суду, ні суду апеляційної інстанції.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який  одержав  суму  попередньої  оплати товару,  не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати  передання  оплаченого   товару   або   повернення   суми попередньої оплати.

Судом першої інстанції обгрунтовано не прийнято до уваги заперечення відповідача та надані докази, зокрема, накладні № 103 від 07.11.02р., № 43 від 27.07.02р., №124  від 21.11.02р., № 117 від 18.11.02р.. ( а.с.77-82, т. 1), оскільки із накладних не вбачається поставка товарів на виконання укладених договорів.

До того ж, згідно вказаних накладних товар отримував гр.Данченко О.М., довіреність на ім'я якого не відповідає вимогам чинного законодавства (а.с.112, т.1).  

Так, відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей  за № 293/1318 від 12.06.96р., бланки довіреностей є документами суворої звітності, що вимагає: їх виготовлення з друкарською нумерацією відповідно до Правил виготовлення бланків  цінних  паперів і документів суворого обліку; обліку їх одержання, зберігання та використання як бланків суворої звітності; пронумерування, прошнурування   та скріплення печаткою і підписами керівника і головного  бухгалтера підприємства журналу реєстрації довіреностей; видачі бланків і журналів особі, на яку покладені обов'язки з реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей, за видатковою накладною; контролю за своєчасним поданням документів (актів, накладних, ордерів тощо), що свідчать про використання довіреностей, або невикористаних довіреностей; списання використаних бланків довіреностей за актом.

Надана  довіреність від 04.07.01р. на ім'я Данченка О.М. не  може бути належним доказом у справі, який би підтверджував факт отримання продукції позивачем, оскільки вона не відповідає вимогам п.3 зазначеної Інструкції (а.с.112, т.1).

Згідно ч.2 ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в процесі повторного розгляду справи апеляційним господарським судом.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в сумі 291472,20 грн. як таких, що є обгрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які знаходяться в матеріалах справи, та відмову в задоволенні решти позовних вимог.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства "Малинбудсервіс", м.Малин не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Житомирської області від 19.06.2006 р. у справі №5/3494 має бути залишено без змін.

 Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 19.06.2006 р. у справі №5/3494 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Малинбудсервіс", м. Малин  - без задоволення.

2. Справу №5/3494 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                 Зарудяна Л.О.

судді:

                                                                                           Вечірко І.О.  

                                                                                           Ляхевич А.А.  

 Віддрук. 4 прим.

1 - до справи

2,3 - сторонам

4 - в наряд