Рішення

від 10.01.2012 по справі 5026/2665/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

           10 січня 2012 року                                        Справа № 02/5026/2665/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Комзюк О.Л.,

за участю представників: позивача: не з‘явився, відповідача: не з‘явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агровет Атлантик"

до приватного підприємства "Тео-2006"  

про стягнення 11 968 грн. 60 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 11 968 грн. 60 коп., в тому числі 10898 грн. заборгованості за поставлений товар відповідно до договору Д-1/1 № 348 від 04.07.2011, 467 грн. 63 коп. пені, 602 грн. 97 коп. процентів річних. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що на виконання умов вказаного Договору позивач поставив відповідачу товар, а останній прийняв його, однак, відповідач не повністю розрахувався за товар, внаслідок чого утворився прострочений борг з оплати за товар, а тому відповідач повинен сплатити суму боргу та договірні проценти і пеню за прострочення виконання грошових зобов'язань.

До початку судового засідання 10.11.2012 від позивача надійшла заява, у якій позивач повністю підтримує позовні  вимоги та просить суд розглядати справу за відсутності його представника.

Від відповідача надійшов відзив на позов за підписом директора приватного підприємства "Тео-2006", у якому відповідач просить прийняти рішення без участі його представника за наявними  документами, та вказує, що на даний час додаткових доказів не має.

На підставі статті 75 ГПК України справа розглянута за наявними у ній матеріалами, за відсутності представників сторін.

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агровет Атлантик" (Постачальник за договором, позивач у справі) в особі директора Шевчука Максима Володимировича та Приватне підприємство "Тео-2006" (Покупець за договором, відповідач у справі) в особі директора Пацьори Михайла Івановича   уклали Договір поставки товару Д-1/1 № 348 від 04 липня 2011 року, далі –Договір, за умовами якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця товар, а саме кормові добавки, білкові вітамінно-мінеральні добавки, комбікорми, замінники цільного молока та обладнання кількісні, якісні та інші характеристики яких визначатимуться у додатках та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену договором грошову суму.

Згідно пункту 2.4. Договору датою поставки товару вважається дата підписання  товарної накладної Покупцем.

В розділі 2 Договору виписані умови поставки та приймання товару по кількості та якості. Зокрема, в підпункті 2.5. Договору сторонами визначено, що  приймання товару по кількості та якості проводиться Покупцем в момент його отримання від Постачальника у відповідності до умов даного договору, вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю № П-6 від 15.06.1965 р. зі змінами та доповненнями, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7 від 25.04.1966 р. зі змінами та доповненнями та у відповідності до стандартів і технічних умов товару.  

Відповідно до підпункту 4.5. Договору Покупець зобов'язався провести попередню оплату кожної партії товару авансовим платежем до моменту відпущення товару зі складу Постачальника. Авансовий платіж сторони домовились встановити в розмірі 70 % (сімдесят відсотків) від вартості кожної заявленої партії товару визначеної в рахунку-фактурі.

Решту частину оплати партії товару 30%  Покупець проводить на умовах відстрочення кінцевого розрахунку. Сторони домовились встановити 5 (п'ять) календарних днів  відстрочки платежу.

Договором передбачена відповідальність сторін за порушення умов договору. Так, підпунктом 7.3. Договору визначено, що порушення строків оплати Товару Покупцем тягне за собою право Постачальника на стягненні пені з винної сторони в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Також в підпункті 7.4. Договору вказано, що у випадку прострочення виконання зобов'язання по оплаті вартості товару, Покупець сплачує на користь Постачальника проценти за неправомірне користування грошовими коштами в розмірі 20 процентів річних з простроченої суми за весь час прострочення.

На виконання умов Договору 02 серпня 2011 року відповідач перерахував на рахунок позивача кошти  в сумі 7000 грн.  Позивач поставив відповідачу товар  на суму 17 898 грн. по видатковій накладній № 4024 від 03 серпня 2011 року через ОСОБА_1 на підставі  довіреності серії ЯПТ  № 179244 від 03 серпня 2011 року. Товар отриманий представником відповідача без зауважень чи претензій. У накладній вказане посилання на договір № 348 від 04.07.2011.  

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечено відповідачем, залишок  вартості  отриманого товару в сумі 10898 грн. у встановлений в договорі строк відповідач не оплатив.

Таким чином, борг з оплати за товар становить 10898 грн., що підтверджується належними доказами і не спростовано відповідачем.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Договір Д-1/1 № 348 від 04 липня 2011 року, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, за своєю правовою природою є господарським договором поставки.

Господарські договори між суб'єктами господарювання укладаються за правилами встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст.173, 179, 263 ГК України).

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар вважається виконаним в момент вручення товару покупцеві. Аналогічно виписано це положення  в пункті 1.3. Договору, в якій вказано, що право власності на придбаний товар  переходить від Постачальника до Покупця з моменту отримання поставленого товару відповідно до умов Даного договору по видаткових накладних.

Згідно зі статтями  193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства;  одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

За приписом частини 2 статті 193 ГК України  кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У договорі сторони визначили, що у випадку порушення Покупцем своїх зобов'язань по оплаті товару,  він сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 20 % річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Строк оплати товару встановлений договором 5 днів з моменту його отримання, отже, виходячи із факту отримання товару 03.08.2011,  повна оплата його вартості повинна бути здійснена відповідачем не пізніше 07.08.2011,  тому зобов'язання з оплати за товар є простроченим із 08.08.2011 року.

Нарахування позивачем пені здійснено за прострочення платежу по видатковій накладній № 4024 від 03.08.2011 року за період прострочення з 09.08.2011 року по 17.11.2011 року, що становить 467,63 грн.  

Позивачем також здійснено нарахування договірних процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення відповідно до підпункту 7.4. Договору за прострочення виконання грошових зобов'язань у період прострочення з 09.08.2011 року по 17.11.2011 року в сумі 602,97 грн.

Суд вважає обґрунтованим нарахування позивачем  договірних процентів річних, відповідно до умови підпункту 7.4. Договору, що відповідає припису статті 625 Цивільного кодексу України, в якій надано право сторонам за договором встановлювати інший процент річних, ніж це встановлено у вказаній статті, і розмір цих процентів законом не обмежується.   

Розрахунки пені в сумі 467,63 грн. та договірних процентів річних в сумі  602,97 грн., нарахованих у зв'язку з простроченням виконання грошових зобов'язань, виконані вірно, вимога  про їх стягнення з відповідача відповідає умовам Договору, обставинам справи, праву позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не заперечив проти позовних вимог позивача, не спростував встановлені судом факти, у відзиві на позов вказав про відсутність у нього додаткових доказів у справу.

З огляду на викладені норми законодавства та встановлені фактичні обставини справи, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 10898 грн. боргу з оплати за товар, 467,63 грн. пені та 602,97 грн. договірних процентів річних.

          Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені останнім судові витрати при поданні позову, а саме: 1411,50 грн. судового збору.

З огляду на викладене, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити повністю.

Стягнути із приватного підприємства "Тео-2006" (19960, Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Лящівка, вул. Леніна, 60 А, ідентифікаційний код 34503841) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агровет Атлантик" (19100, Черкаська область, Монастирищенський район, м. Монастирище, вул. Гагаріна, 39, кв. 10, ідентифікаційний код 34323885) -  10898 грн. боргу, 467 грн. 63 коп. пені, 602 грн. 97 коп. процентів річних, 1411 грн. 50 коп. судового збору.  

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

         Суддя                                                                                               А.Д.Пащенко