Рішення

від 17.04.2008 по справі 5/503-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/503-07

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"17" квітня 2008 р.                                                                                          Справа № 5/503-07

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Пересувна механізована колона № 19”, м. Васильків

доРегіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, м. Київ

провизнання права власності на майно

за участю представників:

позивача:Павлюк М.П. –дов. від 21.11.2007р. № 88

відповідача:Любенко С.В. –дов. від 06.02.2008р. № 11

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства “Пересувна механізована колона № 19” (далі –позивач) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі –відповідач) про визнання права власності за позивачем на гуртожитки, які знаходяться за адресою Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 45, 64 (далі - спірні об'єкти нерухомого майна).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що  ВАТ “Пересувна механізована колона № 19” по завершенню процесу приватизації пересувної механізованої колони № 19 –структурного підрозділу орендного державно-кооперативного тресту “Білоцерківсільбуд” набуло право власності на спірні об'єкти нерухомого майна, які були включені до складу придбаного ним цілісного майнового комплексу. В силу зазначених обставин позивач стверджує, що він є власником спірних об'єктів нерухомого майна. Разом з тим, відповідач не включив спірні гуртожитки в перелік нерухомого майна, переданого до статутного фонду відкритого акціонерного товариства “ПМК-19, який є правовстановлюючим документом та відповідно до вимог чинного законодавства підставою для оформлення права власності.

В підтвердження позовних вимог позивач посилається на план приватизації, акт оцінки вартості майна орендного підприємства, аудиторський висновок.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області надало суду пояснення в яких, зокрема, зазначило, що спірні гуртожитки є об'єктами державного житлового фонду, приватизація якого регулюється приписами Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, в зв'язку з чим на час приватизації позивача, яка здійснювалась відповідно до вимог Закону України “Про приватизацію державного майна”, спірні гуртожитки, як об'єкти державного житлового фонду, не підлягали приватизації відповідно до вимог зазначеного Закону.

Через канцелярію господарського суду Київської області 20.02.2008р. надійшло клопотання про залучення до участі у справі мешканців спірних гуртожитків, яке підписане представником С. Неділько. Проте, до клопотання не додано доказів в підтвердження повноважень останнього на підписання зазначеного клопотання, оскільки додані до клопотання копії доручень, в підтвердження повноважень представника, незавірені належним чином. Враховуючи наведене, суд не приймає до розгляду зазначене клопотання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:  

Відкрите акціонерне товариство “Пересувна механізована колона № 19”, створене в процесі приватизації державного майна та засноване відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 25.07.2006р. № 7/64-ВП, шляхом перетворення пересувної механізованої колони № 19 – структурного підрозділу орендного державно-кооперативного тресту “Білоцерківсільбуд” у відкрите акціонерне товариство згідно із Законом України “Про приватизацію державного майна”, в редакції, яка діяла на момент приватизації, Порядком перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 1992р. N 686 та планом приватизації.

Позивач, посилаючись на план приватизації, як на доказ, який підтверджує його вимоги, стверджує, що він по завершенню процесу приватизації став власником об'єкта  приватизації, та, зокрема, набув право власності на спірні гуртожитки, які були включені до складу цілісного майнового комплексу та увійшли до статутного фонду новоствореного відкритого акціонерного товариства.

Відповідно до плану приватизації пересувної механізованої колони № 19 –структурного підрозділу орендного державно-кооперативного тресту “Білоцерківсільбуд”, затвердженого наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області № 6/255-ВП від 19.07.1996р. спосіб об'єкта приватизації визначено –продаж акцій відкритого акціонерного товариства.

Розділом 8 плану приватизації встановлено, що об'єкт приватизується, як цілісний майновий комплекс.

          У розділі 2 плану приватизації визначена загальна вартість цілісного майнового комплексу, яка складає 100752792 тис. крб., в тому числі:

-          вартість майна, що підлягає приватизації –33679075 тис. крб.;

-          вартість майна, що належить орендарю –42773525 тис. крб.;

-          вартість державного житлового фонду –24288698 тис. крб.;

-          вартість об'єктів, які не підлягають приватизації –11494 тис. крб.   

          Судом досліджено інвентаризаційний опис житлового фонду пересувної механізованої колони № 19 –структурного підрозділу орендного державно-кооперативного тресту “Білоцерківсільбуд” станом на травень 1996р., який складався інвентаризаційною комісією та, зокрема, на підставі якого був складений акт оцінки вартості майна орендного підприємства та встановлено, що на балансі останнього знаходилось 17 об'єктів житлового фонду на загальну суму 32112235 тис. крб., в тому числі і спірні гуртожитки.

В той же час, як вбачається з плану приватизації та вказаної інвентаризаційної описі, в суму вартості державного житлового фонду, яка визначена в плані приватизації, не входить сума вартості спірних гуртожитків.

          Суд зазначає, що оцінка вартості цілісного майнового комплексу, а також визначення розміру статутного фонду господарського товариства, що створюється у процесі приватизації чи корпоратизації на час приватизації позивача здійснювалась відповідно до вимог Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 1995 р. N 36 (надалі - Методика).

Пунктом 9 Методики  встановлено, що розмір статутного фонду акціонерного товариства, що створюється в процесі приватизації чи корпоратизації, визначається як вартість цілісного майнового комплексу відповідно до розділу III та з дотриманням вимог розділу VI цієї Методики.

Згідно п. 39 розділу VI Методики вартість майна цілісного майнового комплексу, зокрема, зменшується на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та об'єктів, що не підлягають приватизації.

Згідно зі ст. 127 Житлового кодексу України під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнанні для цієї мети жилі будинки.

Жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території УРСР, утворюють житловий фонд (ст. 4 Житлового кодексу України).

За змістом ст.ст. 4, 5, 6 Житлового кодексу України гуртожитки відносяться до об'єктів державного житлового фонду.

Відповідно до вимог зазначеної методики цілісний майновий комплекс - це господарський об'єкт із закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг). Оцінка вартості цього комплексу здійснюється на підставі балансу підприємства. Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи підприємств (цехи, виробництва, дільниці тощо), які виділяються в установленому порядку в самостійні об'єкти приватизації з подальшим складанням розподільного балансу.

За змістом ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, в редакції, яка діяла на момент приватизації, цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданим йому державою державною земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

Отже, виходячи із вказаних норм законодавства, об'єкти державного житлового фонду, зокрема, спірні гуртожитки не входять до складу цілісного майнового комплексу та не можуть бути включені до статутного фонду новоствореного акціонерного товариства.

Частиною 2 ст. 3 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств”, в редакції, яка діяла на час приватизації позивача, встановлено, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів.

Таким чином, гуртожитки як об'єкти державного житлового фонду не підлягали приватизації відповідно до вимог Закону України “Про приватизацію державного майна”.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.07.2006р. у справі 17/399.  

Оскільки приватизація цілісного майнового комплексу пересувної механізованої колони № 19 –структурного підрозділу орендного державно-кооперативного тресту “Білоцерківсільбуд” відбувалася відповідно до вимог Закону України “Про приватизацію державного майна”, то твердження позивача, що по завершенню процесу приватизації  майнового комплексу у нього виникло право власності на спірні гуртожитки спростовується встановленими обставинами справи та суперечить зазначеним нормам законодавства.  

Посилання позивача, як на підставу своїх вимог на те, що спірні об'єкти нерухомого майна по завершенню процесу приватизації увійшли до статутного фонду новоствореного товариства є безпідставними і не підтвердженими жодним доказом, а також, спростовуються виданим регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області переліком нерухомого майна, переданого до статутного фонду ВАТ “ПМК-19”, в якому спірні гуртожитки відсутні.

Суд при вирішенні спору також враховує, що позивачем під час розгляду справи не було надано до суду акта прийому-передачі приватизованого майна та додаток до нього, у якому зазначено майно, яке увійшло до статутного фонду новоствореного в процесі приватизації відкритого акціонерного товариства “Пересувна механізована колона № 19” та доказів, які б підтверджували, що регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області по завершенню процесу приватизації пересувної механізованої колони 19 - структурного підрозділу орендного державного-кооперативного тресту “Білоцерківсільбуд” передало у власність новоствореного відкритого акціонерного товариства “Пересувна механізована колона № 19” спірне майно –гуртожитки, розташовані за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 45 та 64.

Посилання позивача на аудиторський висновок, як на доказ, який підтверджує набуття позивачем по завершенню процесу приватизації права власності на спірні гуртожитки, не приймається судом до уваги, оскільки вказаний висновок не є правовстановлювальним документом відповідно до законодавства України та в розумінні ст. 34 ГПК України не є належним та допустимим доказом.

З огляду на зазначене, та враховуючи перелічені норми законодавства, суд приходить до висновку про недоведеність та безпідставність позовних вимог, в зв'язку з чим відмовляє в їх задоволенні.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85, 11121 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

В позові відмовити повністю.

          Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

           Суддя                                                                              

Дата підписання рішення  09.09.2008р.