Рішення

від 09.09.2008 по справі 4342-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4342-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

09.09.2008Справа №2-15/4342-2008

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Мате Залки, 27, к. 67; вул.. Субхі, 1, ідентифікаційний код 31859504)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро-тур» (95493, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Кржижановського, 3а, кв. 76, ідентифікаційний код 33773314)

Про стягнення 6323,08 грн.

                                                                                                      Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Соколова Г.В., довіреність б/н від 28.01.2008 р., у справі

Від відповідача – не з'явився

  Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» звернулося з позовом до Господарського суду АР Крим до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро-тур» про стягнення 6323,08 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем строку виконання своїх зобов'язань за договором підряду № П 08/07 від 18.09.2007 р.,  в результаті чого позивачем  була нарахована неустойка у розмірі 6323,08 грн., що і стало приводом для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» з позовом до суду про стягнення вказаної суми неустойки в примусовому порядку.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує з тих підстав, що зобов'язання по виплаті неустойки є наслідком порушення зобов'язання позивачем щодо передачі об'єкта, а отже прострочення кредитора звільняє боржника від відповідальності. Крім того, відповідач зазначає, що з 09.11.2007 р. у відповідності до вимог договору та вимог чинного законодавства договір було розірвано, що мало наслідком припинення всіх зобов'язань сторін.

29.05.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог в порядку статті 22 господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі 6323,08 грн., а також збитки у розмірі 25225,50 грн. Позовні вимоги щодо стягнення збитків позивач обґрунтовує тим, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором № П 08/07 від 18.09.2007 р., позивач був змушений укласти договір підряду для виконання демонтажу невірно встановлених відповідачем конструкцій з третьою особою, що і спричинило додаткові збитки у розмірі 25225,5 грн.

Судом вказана заява була прийнята до розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні та у письмових поясненнях заперечує проти позовних вимог з тих же підстав.

09.06.2008 р. до господарського суду АР Крим була надана заява позивача про уточнення позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі 6323,08 грн. а також понесені збитки у розмірі 26208,40 грн., всього - 32531,48 грн.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зміну позовних вимог,  оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач проти змінених позовних вимог заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, посилаючись додатково на відсутність причинно-наслідкового зв'язку між розірваним 09.11.2008 р. договором підряду № П 08/07 від 18.09.2007 р., по якому не було проведено ніяких робіт, та складеним позивачем самостійно Актом дефектації.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у  судовому засіданні оголошувалася перерва. Після закінчення перерви судове засідання було продовжено.

Строк розгляду справи був продовжений за згодою сторін на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

18.09.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит»  (Замовник) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електро-тур» (Підрядник) (відповідач) був укладений договір № П 08/07 підряду. (а.с. 9-11)

Згідно з пунктом  1.1 Договору Підрядник зобов'язується виконати на завдання Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити наступну роботу: монтаж фасадної навісної системи касетного типу та фасадної системи скління Текно 50 на будівлі гуртожитку ТОВ ТД «Фаворит». Площа під обробку сталевими панелями 60 кв.м. Під монтаж фасадної системи скління Текно 50 – 156 кв.м колір матеріала сталевих панелей «Milk white» та «China red», тонування скла плівкою колір «Світла бронза».

Пунктами 2.1, 2.2 Договору встановлено, що ціна договору становить 126715,00 грн. та визначається у кошторисній документації, що надається Підрядником.

Відповідно до пункту 3.1 Договору Замовник здійснює оплату у відповідності з планом-графіком виконання оплати робіт (матеріалів), наданим підрядником (додаток №1). Перший платіж здійснюється протягом 3-х днів з моменту підписання даного договору.

Оплата здійснюється згідно кошторисної документації. Перша кошторисна документація складається та надається Замовнику не пізніше 3-х днів після підписання даного Договору.

Кінцевий розрахунок за Договором здійснюється Замовником не пізніше 3-х днів після підписання акту виконаних робіт. (пункт 2.3 Договору)

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що строк дії Договору з моменту підписання до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Строк виконання робіт: 45 календарних днів + 14 днів на доставку матеріалів на місце монтажу з моменту передачі об'єкта.

Початком строку виконання робіт є день надходження коштів первинного платежу на розрахунковий рахунок Підрядника. (пункт 4.5 Договору)

Крім того, згідно з пунктом 5.1.2 Договору обов'язком підрядника також є поставити на об'єкт необхідні матеріали згідно доданої до договору відомості ресурсів та здійснити їх приймання, складування та зберігання.

Одним з обов'язків Замовника у свою чергу є передача Підряднику об'єкт в об'ємі та в терміни, встановлені дійсним Договором.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що термін   виконання робіт 45+14 починає обчислюватися у разі надходження  первинного  платежу від позивача на   рахунок відповідача та передачі  позивачем об'єкта, на якому повинні бути   проведені   роботи.

Отже, враховуючи те, що обов'язком Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро-тур» крім виконання монтажних робіт є ще поставка на об'єкт необхідних матеріалів (згідно з пунктом 5.1.2 Договору) суд дійшов наступного висновку.

Положення частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, а також пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, якими закріплений принцип свободи договору, передбачають можливість існування змішаного типу договору, тобто такого договору, який опосередковує різнорідні відносини та поєднує умови, які є необхідними для формування певного виду зобов'язання.

Згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Таким чином, у даному випадку правильне застосування норм матеріального права визначається наданням правильної кваліфікації спірного Договору, оскільки існування в Договорі певних умов того чи іншого зобов'язання може зумовити юридичні наслідки Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір № П 08/07 від 18.09.2007 р. містить елементи як договору підряду, так і договору поставки, оскільки його предметом є як  монтаж відповідних конструкцій так і поставка необхідних матеріалів.

Поняття договору підряду визначено у статті 837 Цивільного кодексу України – за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

До договору підряду застосовуються положення Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом.

Поняття договору поставки розкривається у статті 712 Цивільного кодексу України – за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З наведеного вбачається, що за своєю правовою природою згадані види договорів не суперечать один одному і можуть поєднуватись в одному документі.

Частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України подібне розглядається як змішаний договір. Так, до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У виконання пункту 5.1.2 Договору відповідач поставив на об'єкт необхідні матеріали для виконання робіт на загальну суму 73991,69 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними № РН-0000007 від 16.11.2007 р. (а.с. 14) та № РН-0000004 від 21.09.2007 р. (а.с. 15)

Вказані матеріали були прийняті позивачем, що підтверджується підписами представника у видаткових накладних, засвідчені печатками,  а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей. (а.с. 54-56).

Вказані матеріали були оплачені позивачем, що підтверджується доданими до матеріалів справи виписками по рахунку відповідача від 20.09.2007 р. на суму 34000,00 грн. (а.с. 51) та від 16.11.2007 р. на суму 40000,00 грн. (а.с. 52)

Таким чином, відповідач виконав частину зобов'язань за договором підряду.

Позивач в обґрунтування позовних вимог щодо нарахування неустойки посилається на те, що відповідачем не було здійснено жодного з передбачених договором виду монтажних робіт.

Згідно з пунктом 6.1 Договору за порушення сторонами строків виконання зобов'язань за договором винна сторона сплачує іншій стороні неустойку, яка нараховується від договірної ціни робіт, визначеній з урахуванням офіційного курсу інфляції із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Так, позивачем за прострочення виконання відповідачем робіт було нараховано 6323,08 грн. пені за період з 23.11.2007 р. о 07.03.2008 р.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 4.4 Договору початок перебігу строку здійснення робіт ставиться у безпосередню залежність від моменту передачі позивачем об'єкту.

Крім того, пунктом 5.2.1 Договору на позивача покладений обов'язок передати Підряднику об'єкт в обсязі та в терміни, встановлені дійсним договором.

Проте в порушення статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України позивачем не представлено жодного доказу виконання зазначеного обов'язку, з яким договір пов'язує початок виконання відповідачем монтажних робіт.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 611Цивільного кодексу України зобов'язання по сплаті неустойки є наслідком  порушення зобов'язання.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України   визначено, що боржник  вважається таким, що прострочив якщо він не приступив до виконання  зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом. При цьому частиною 4 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що прострочення боржника не наступає якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Поняття прострочення кредитора міститься в статті 613 Цивільного кодексу України, згідно з яким кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не зробив дій, встановлених договором, актами цивільного законодавства, до здійснення яких боржник не   міг виконувати своїх зобов'язань.

Враховуючи, що обов'язок позивача надати відповідачеві об'єкт для проведення робіт закріплений і договором і Цивільним кодексом України, невиконання вказаного обов'язку привело до порушення позивачем умов договору.

Таким чином, з урахуванням частини 4 статті 612 Цивільного кодексу України а також статті 851 Цивільного кодексу України, невиконання відповідачем робіт по монтажу є не простроченням виконання зобов'язань відповідача за договором а наслідками неналежного виконання умов договору позивачем.

Суд позбавлений права самостійно збирати докази, оскільки змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є основною засадою судочинства в Україні, декларованою в Конституції України. Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Позивачем не було представлено суду відповідних доказів виконання свого обов'язку за договором щодо передачі відповідачу об'єкту.

Оцінивши в сукупності представлені докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення неустойки у розмірі 6323,08 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у розмірі 26208,40 грн., суд вважає вказані вимоги такими, що не підтверджуються матеріалами справи, а отже не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

          В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на статті 224, 225  Господарського кодексу України, тобто визначає та обґрунтовує стягувану з відповідача суму у розмірі 26208,40 грн. як збитки.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 08.02.2008 р. комісією у складі представників  Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» та ТОВ «Югінвестбудсервіс» був складений акт дефектації з переліком робіт по усуненню недоліків, проведенню демонтажу раніше зведених конструкцій. (а.с. 119)

12.02.2008 р. був укладений договір № 5 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» та ТОВ «Югінвестбудсервіс», предметом якого є демонтаж невірного зведених відповідачем конструкцій та зведення нових конструкцій. (а.с. 65)

Згідно Договірної ціни та Локального кошторису затрати на усунення недоліків конструкцій на об'єкті та на проведення демонтажу конструкцій на об'єкті ТОВ ДК «Фаворит» склали 26208,04 грн. (а.с. 120-127)

Позивачем була сплачена ТОВ «Югінвестбудсервіс» сума у розмірі 26208,40 грн., про що свідчить додане до матеріалів справи платіжне доручення № 776 від 27.02.2008 р. (а.с. 67).

Таким чином, позивач зазначає, що ним понесені збитки у розмірі 26208,40 грн. в результаті неправомірних дій відповідача, що і стало приводом для звернення до суду з вимогою про  стягнення вказаною суми збитків з відповідача.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

          З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок.

 Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені  управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 25 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

    - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

     - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені   стороною,  яка  зазнала  збитків  внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

    - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала   збитків,  мала  право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною;

    - матеріальна   компенсація   моральної   шкоди   у   випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

          З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. (в даному випадку відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро-тур»).

Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За відсутністю такого зв'язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв'язок між саме між порушенням зобов'язання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.

          Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічне положення міститься в статті 173 Господарського кодексу України, якою передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  цим  Кодексом,  в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Проте, судом встановлено, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка як і порушення зобов'язання.

Так, підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення неустойки  є невиконання відповідачем зобов'язань по монтажу конструкцій на об'єкті відповідача, а підставою для стягнення збитків - навпаки - неналежне виконання відповідачем договору, зокрема дефекти у виконаних роботах.

Позивачем не представлено доказів виконання відповідачем будь-яких підрядних робіт на об'єкті (актів форми КБ2в, КБ3) всупереч положенням статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно до статті 853 Цивільного кодексу України Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.  

Проте позивачем не представлено суду доказів повідомлення позивача про виявлені недоліки, виклику представників відповідача для складання Акту дефектації, як і про існування такого Акту взагалі.

Більш того, наданий позивачем до матеріалів справи локальний кошторис до Договору підряду №5 від 12.02.08 р. взагалі не містить найменування робіт по демонтажу. (а.с. 124-127)

          Таким чином стягувана  сума у розмірі 26208,40 грн. за своєю правовою природою та в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України не є збитками.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України).

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивач не довів суду безперечних доказів заподіяння збитків Товариством з обмеженою відповідальністю «Електро-тур» у розмірі 26208,40 грн., не довів протиправності дій відповідача та причинного зв'язку між цими діями та спричиненими збитками, через що у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний згідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 09.09.2008 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

         У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.