Постанова

від 10.01.2012 по справі 9/17-3416-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГО СПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2012 р. Справа № 9/17-3416-2011

Одеський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.

суддів Ярош А.І., Журавль ова О.О.

При секретарі Гераси менко Ю.А.

за участю представників сторін станом на 13.12.2011 року:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю; ОСОБА_2, за до віреністю;

від відповідача: ОСОБА_3 , за довіреністю;

за участю представників сторін станом на 10.01.2012 року:

від позивача: ОСОБА_2, за довіреністю;

від відповідача: не з' я вився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритом у судовому засіданні апеляці йну скаргу Дочірнього під приємства „МВ”

на рішення господарськ ого суду Одеської області ві д 04 листопада 2011 року

у справі № 9/17-3416-2011

за позовом Державного п ідприємства „Іллічівський м орський торгівельний порт”, Одеська обл., м. Іллічівськ, ву л. Праці, 6

до Дочірнього підприєм ства „МВ”, Одеська обл., м. Іллі чівськ, вул. Леніна, 1, кв. 2-Н

про стягнення 207 568, 93 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" звернулось до господарсько го суду Одеської області з по зовною заявою до Дочірнього підприємства „МВ” про стягне ння 207 568, 93 грн.

Відповідач проти стягненн я пені та трьох процентів річ них заперечував у повному об сязі, посилаючись на підстав и викладені у відзиві від 17.10.2011 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04 л истопада 2011 року по справі № 9/17 -3416-2011 (суддя Меденцев П.А.) провад ження у справі в частині стяг нення основного боргу припин ено, стягнуто з ДП „МВ” на кори сть ДП „ІМТП” суму пені у розм ірі 101 931, 87 грн., інфляційній витр ати у розмірі - 1 970, 68 грн., 3 % річн их у розмірі - 1 675, 60 грн., держми та - 2075, 69 грн., 236 грн. витрат на ІТ З судового процесу.

Не погоджуючись із вказани м рішенням, Дочірнє підприєм ство „МВ” звернулось до Одес ького апеляційного господар ського суду з апеляційною ск аргою, в якій просить скасува ти частково рішення господар ського суду Одеської області від 04 листопада 2011 року по спра ві № 9/17-3416-2011 в частині стягнення пені у розмірі 101 931, 87 грн., інфляц ійній витрати у розмірі - 1 970, 68 грн., 3 % річних у розмірі - 1 675, 60 грн., держмита - 2075, 69 грн., 236 грн. в итрат на ІТЗ судового процес у, припинити провадження у сп раві.

Свої вимоги скаржник мотив ує тим, що суд не повністю з' я сував обставини, що мають зна чення для справи, та порушив н орми матеріального та процес уального права.

09.12.2011 року до апеляційного го сподарського суду від позива ча надійшов відзив на апеляц ійну скаргу, в якому він проси ть рішення господарського су ду залишити без змін, а апеляц ійну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні відпо відно до ст.77 ГПК України огол ошувалась перерва.

Сторони, згідно приписів ст . 98 ГПК України, були належним ч ином повідомлені про день, ча с і місце розгляду апеляційн ої скарги, про що свідчать пош тові повідомлення та розписк и.

Відповідно до ст.85 ГПК Украї ни у судовому засіданні огол ошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляці йної скарги та відзиву, наявн і матеріали справи та обстав ини, на які посилається скарж ник, заслухавши представникі в сторін, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої і нстанції норм матеріального та процесуального права, апе ляційний господарський суд д ійшов до висновку, що апеляці йна скарга не підлягає задов оленню з наступних підстав.

Апелянт наполягає на тому , що розмір пені не повинен пе ревищувати подвійної обліко вої ставки НБУ, оскільки відп овідно до ст. З Закону України "Про відповідальність за нес воєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не мо же перевищувати подвійної об лікової ставки Національног о банку України, що діяла у пер іод, за який сплачується пеня .

Колегія суддів вважає, що таке твердження не відповід ає дійсності з огляду на наст упне.

Закон України "Про відповід альність за несвоєчасне вико нання грошових зобов'язань" н адає право сторонам самостій но визначати розмір неустойк и за невиконання грошових зо бов'язань.

Згідно ст.ст.6, 627 ЦК України ст орони є вільними в укладенні договору, виборі контрагент а та визначенні умов договор у.

Пункт 2 ч. 2 ст. 551 ЦК України дає сторонам право збільшувати в договорі розмір неустойки, що встановлений законом.

Тобто, відповідно до вимог ч инного законодавства сторон и в договорі можуть відступи ти від положень актів цивіль ного законодавства і врегулю вати свої відносини на власн ий розсуд, тому встановлена с торонами у договорі відповід альність за прострочення вик онання зобов'язання у більшо му розмірі не суперечить мат еріальному праву України.

Передбачає можливість сто рін самостійно встановлюват и в договорі штрафні санкції і п.6 ст.231 ГК України.

Колегія суддів зазначає, щ о вказані вище нормативно-пр авові акти є однаково спеціа льними, оскільки регулюють р озмір неустойки за невиконан ня грошових зобов'язань. Врах овуючи, що Цивільний кодекс У країни був прийнятий пізніше за Закон України "Про відпові дальність за несвоєчасне вик онання грошових зобов'язань" , а також положення ст. 6 ЦК Укра їни, згідно з якими сторони в д оговорі можуть відійти від п оложень актів цивільного зак онодавства і врегулювати сво ї відносини на власний розсу д, стягнення з відповідача пе ні у розмірі 0,5 % від прострочен ої суми за кожен день простро чки, відповідно до п. 8.2.1 Догово ру № 132-0, є обґрунтованим та зак онним.

Про можливість учасників г осподарських правовідносин встановлювати інші, ніж пере дбачено Цивільним кодексом У країни, види забезпечення ви конання зобов'язань визначен о частиною другою статті 546 Ци вільного кодексу України, що узгоджується із свободою до говору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України , йдеться у пункті 3 Інформац ійного листа Вищого господар ського суду України від 15.03.2011 ро ку №01-06/249. Таким чином, вимоги по рту про стягнення з відповід ача пені в розмірі 0,5 % від неспл аченої вартості послуг за ко жний день прострочення є зак онними і обґрунтованими.

Відповідач вважає, що пеня т а річні взагалі не підлягают ь сплаті оскільки позивач т а відповідач є сторони за до говором про спільну діяльн ість. Колегія суддів з тако ю позицією відповідача не п огоджується, оскільки з преа мбули договору №132-0 вбачаєтьс я, що цей договір укладений мі ж портом та відповідачем, як о собою уповноваженою на веден ня спільних справ учасників за договором про спільну дія льність (що діє на підставі до віреності та статуту) та кошт и за договором мають перерах овуватись на рахунок порту з розрахункового рахунку спіл ьної діяльності, таким чином штрафні санкції також мають бути стягнуті з розрахунков ого рахунку спільної діяльно сті.

Крім того позивач вважає, що таке стягнення буде відоб ражено в бухгалтерському обл іку спільної діяльності та в процесі розподілу прибутку між учасниками спільної діял ьності.

Відповідно до вимог частин и 1 ст.43 Господарського процес уального кодексу України, го сподарський суд оцінює доказ и за своїм внутрішнім переко нанням, що ґрунтується на все бічному, повному і об' єктив ному розгляді в судовому про цесі всіх обставин справи в ї х сукупності, керуючись зако ном.

Аналізуючи висновки, зробл ені місцевим господарським с удом при винесенні оскаржува ного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те , що висновки суду першої інст анції повністю відповідають обставинам справи, суд першо ї інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розг лянута у відповідності до ді ючих норм матеріального та п роцесуального права і тому п ідстав для скасування рішенн я немає.

Всі інші зауваження, викл адені у апеляційній скарзі , колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладе них вище.

Відповідно до роз'яснень Пл енуму Верховного суду Україн и, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове ріш ення", рішення є законним тоді , коли суд, виконавши всі вимог и процесуального законодавс тва і всебічно перевіривши о бставини, вирішив справу у ві дповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю від ображені обставини, що мають значення для даної справи, ви сновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають д ійсності і підтверджуються д остовірними доказами, дослід женими у судовому засіданні.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що а пеляційна скарга не підляга є задоволенню, а рішення гос подарського суду слід зали шити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГП К України, апеляційний госпо дарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „М В”, Одеська обл., м. Іллічівськ , на рішення господарського с уду Одеської області від 04 лис топада 2011 року по справі № 9/17-3416-2011 залишити без задоволення, р ішення господарського суду без змін.

Постанова набирає законно ї сили з дня її прийняття і мож е бути оскаржена у касаційно му порядку до Вищого господа рського суду України.

Повний текст постанови підписаний 16 січня 2012 року.

Головуючий суд дя: М.В. Михайл ов

Суддя: А.І. Ярош

Суддя: О.О. Журавльов