Рішення

від 18.09.2008 по справі 15/307-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/307-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.09.08           Справа № 15/307-08.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДиАД”, м. Донецьк

до відповідача Приватного підприємства “Торгівельної марки “Дідусь Мороз”, м. Лебедин, Сумська область

про стягнення 6815 грн. 18 коп.

                                                                   СУДДЯ                    Резниченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача:   не з‘явився

Від відповідача: не з‘явився

     Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 6815 грн. 18 коп. заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу №657 від 01 вересня 2006р., а саме 4990 грн. 21 коп. основного боргу, 248 грн. 87 коп. -  3% річних, 1576 грн. 10 коп. інфляційних збитків.

Відповідач відзив на позов не подав, в засідання суду не з'явився.

     Ухвала про відкладення розгляду справи №15/307-08 від 29.07.2008р., що направлялася судом на адресу, яка зазначена позивачем в позовній заяві,  була повернута поштою з відміткою “за закінченням терміну зберігання”.

     Позивач на виконання ухвали суду №15/307-08 від 29.07.2008р. подав в дане судове засідання довідку державного реєстратора серії АВ, №529220, щодо місця реєстрації відповідача, відповідно до якої станом на 07.08.2008р. місцезнаходженням  відповідача є: Сумська область, м. Лебедин, вул. Пролетарська, 18, тобто відповідач знаходиться за адресою, що вказана позивачем у позовній заяві.

Оскільки, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв‘язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» вважаються належними доказами виконання господарським судом обов‘язку щодо повідомлення учасників судового процесу.

Тому, враховуючи викладене, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

         Крім цього, як вбачається з вказаної довідки реєстратора, 25.01.2008р. до Єдиного державного реєстру державним реєстратором було введено запис про внесення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов‘язано з її банкрутством.

     Оскільки, відповідно до ч. 8 ст. 36 Закону України «Про  державну реєстрацію юридичних осіб – та фізичних осіб – підприємців» дата внесення до ЄДР запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи, а як вбачається з вищевикладеного, державним реєстратором було внесено тільки запис про судове рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов‘язано з її банкрутством, і остаточного запису про припинення юридичної особи, згідно до вимог  Закону України «Про  державну реєстрацію юридичних осіб – та фізичних осіб – підприємців», внесено не було, суд вважає що підстави для припинення провадження по справі відсутні і розглядає справу по суті.

       Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 01.09.2006р. був укладений договір купівлі-продажу №657, за умовами п. 1.1. якого позивач зобов‘язується передати покупцеві у власність товар, а відповідач зобов‘язується прийняти продукти харчування (товар) та оплатити його вартість на умовах договору.

Ціна одиниці товару, а також вартість партії товару попередньо узгоджується між сторонами та вказується у накладних, котрі є невід‘ємною частиною даного договору (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору оплата отриманого товару здійснюється покупцем (відповідачем) у термін до 7 календарних днів з моменту отримання товару.

По видатковим накладним у вересні 2006 року позивач поставив відповідачу за договором продукцію, за яку відповідач у встановлений договором строк оплати розрахунок не провів, а саме розрахувався частково у розмірі 1594 грн. 22 коп., і залишок боргу відповідача станом на день розгляду справи в суді склав 4 990 грн. 21 коп.

Факт отримання відповідачем продукції за договором підтверджується матеріалами справи, а саме накладними, на яких міститься підпис та штамп відповідача (копії накладних долучені до матеріалів справи).

Таким чином, оскільки відповідач розрахунки з позивачем не провів, позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

 Тобто, на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу за поставлені продукти харчування склала  4 990 грн. 21 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 4 990 грн. 21 коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі  ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526,  527 Цивільного кодексу України.

      Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору купівлі-продажу №657 від 01 вересня 2006р. позивач просить стягнути з відповідача 248 грн. 87 коп. -  3% річних та 1576 грн. 10 коп. інфляційних збитків.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

     Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 248 грн. 87 коп. -  3% річних та 1576 грн. 10 коп. інфляційних збитків  за порушення терміну виконання грошових зобов‘язань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Торгівельної марки “Дідусь Мороз” (Сумська область, м. Лебедин, вул. Пролетарська, 18, код 32738965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДиАД” (м. Донецьк, вул. Артема, 142, код 30701488) 4 990 грн. 21 коп. основного боргу, 248 грн. 87 коп. -  3% річних та 1576 грн. 10 коп. інфляційних збитків, 102 грн. 00 коп. витрат по держмиту, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                                   О.Ю.Резниченко

Повний текст рішення підписано 18.09.08р.