Рішення

від 11.01.2012 по справі 5013/2009/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5013/2009/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "11" січня 2012 р.Справа № 5013/2009/11

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Царенко К.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5013/2009/11

за позовом: Прокурора Гайворонського району в інтересах держави в особі Гайворонської районної державної адміністрації, Кіровоградська область, м. Гайворон  

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестагросервіс", Кіровоградська область, Гайворонський район, с. Могильне  

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Мощенської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, Кіровоградська область, Гайворонський район, с. Мощене

про зобов'язання повернути земельну ділянку  

Представники сторін:

від прокуратури -  Сігіда Л.М., старший прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах, посвідчення № 884;

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали;

від 3-ї особи - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Прокурором Гайворонського району Кіровоградської області подано позов в інтересах держави в особі Гайворонської районної  державної адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестагросервіс" з вимогою зобов'язати (спонукати) останнього повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 24,8 га, що розташована за межами населеного пункту с. Мощене, невитребувані  земельні частки (паї) № № 72, 73, 74, 75-1, 76, 77, Гайворонській районній державній адміністрації шляхом її звільнення.

Подання позову обґрунтовано тим, що відповідач займає зазначену земельну ділянку за договором, який з огляду на відсутність його державної реєстрації є неукладеним, та при наявності інших порушень оформлення права оренди землі.

Ухвалою господарського суду від 02.11.2011 р. поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Крім того, даною ухвалою за клопотанням прокурора залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Мощенську сільську раду Гайворонського району Кіровоградської області.

Позивач у листі від 26.12.2011 р. позовні вимоги прокурора підтримав в повному обсязі (а.с. 83).

Відповідач позов заперечив (а.с. 45-47), вказавши на те, що він не має жодного відношення до обставин того, хто має передавати спірну земельну ділянку в оренду і його вина в тому, що сільська рада не мала відповідних повноважень та не приймала необхідних рішень, відсутня. За поясненням відповідача, договір не зареєстровано, оскільки це тимчасова угода. Відповідачем зазначено про те, що ним, як орендарем по тимчасовій угоді, повністю та своєчасно сплачується орендна плата, будь-які нарікання з приводу неналежного користування земельною ділянкою відсутні. Товариством проведено роботи по обробітку землі під урожай 2012 р. і повернення  земельної ділянки спричинить збитки.

В судовому засіданні 11.01.2012 р. представником прокурора позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві, підтримано в повному обсязі.

Позивач та відповідач участі своїх представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином сповіщенні про дату, час і місце засідання суду (а.с. 92, 93 ).

Мощенська сільська рада Гайворонського району Кіровоградської області свого представника в засідання суду також не направила, поряд з цим, в матеріалах справи міститься заява сільської ради про розгляд справи за відсутності її  представника (а.с. 39).

Виходячи з положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України, основною умовою для відкладення розгляду справи є  не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховую наведене, граничний строк вирішення спору по даній справі, належне повідомлення сторін про дату, час і місце проведення засідання суду, а також фактичну участь представника позивача в засіданні суду 27.12.2011 р., а представника відповідача - 13.12.2011 р. та подання сторонами власних пояснень і відзиву на позов, господарський суд розглядає справу за відсутності в засіданні суду представників сторін та на основі наявних у справі документів.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази і заслухавши пояснення представників сторін та наведенні обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, господарський суд

                                                           ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи слідує, що 19.01.2011 р. між Мощенською сільською радою, яка виступила орендодавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестагросервіс", як орендарем,  підписано договір оренди землі (тимчасова угода), на виконання умов якого зазначена сільська рада передала відповідачеві в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 24,8 га  (а.с. 13).

За актом приймання-передачі від 19.01.2011 р. здійснено фактичну передачу  відповідачеві зазначеної в договорі від 19.01.2011 р. земельної ділянки (а.с. 14).

Згідно з пунктом 8 договору, його укладено тимчасово, до виготовлення Договору оренди на землю, але не більше одного 2011 с/г року.

Вказаний договір підписано обома сторонами  - Мощенською сільською радою (орендодавець) і товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестагросервіс" (орендар) та скріплено печатками.

Законом України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та іншими законами України і договором оренди землі.

У відповідності до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 4  названого Закону, орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Орендарями, відповідно до статті 5 Закону України "Про оренду землі", є юридичні особи України

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, яка передана відповідачеві в оренду за договором від 19.01.2011 р. та з приводу повернення якої виник спір, є паями громадян колишнього КСП "Маяк", розташованими  на території Мощенської сільської ради (а.с. 18, 50, 95, 100-108).

Відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право на земельну частку (пай) мають: колишні члени сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; інші громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай) (ст. 1 Закону).

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією (ст. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" ).

Згідно з пунктом 16 Перехідних положень Земельного кодексу України громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства (п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України).

У тих же випадках, коли земельна ділянка є невитребуваною, вона за рішенням відповідної сільської (селищної), міської ради чи районної державної адміністрації може передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання її власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається в договорі оренди земельної ділянки (ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)").

До 1 січня 2002 р. (згідно із ст. 3 Земельного кодексу України в редакції від 13 березня 1992 р. із наступними змінами і доповненнями) місцеві ради народних депутатів розпоряджалися землею, що знаходилась в межах їх територій, крім земель загальнодержавної власності, шляхом передачі її у власність або у користування.

Таким чином, відповідні сільські, селищні, міські ради мали змогу розпорядитися і невитребуваними земельними частками (паями) до моменту звернення осіб, що мають право на земельну частку (пай) або їх спадкоємців для реалізації їх права на земельну частку (пай).

Після набуття юридичної сили 1 січня 2002 р. нового Земельного кодексу України змінилося і регулювання правовідносин щодо використання невитребуваних земельних часток (паїв).

Так, відповідно до п. 12 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, до розмежування земель державної і комунальної власності, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні та міські ради, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади.

З наявних в матеріалах справи документів слідує, що земельна ділянка, яка займається відповідачем за договором від 19.01.2011 р., розташована за межами населеного пункту. Інформація про реєстрацію державних актів  на відповідні земельні ділянки  у відділі ДЗК відсутня (а.с. 76).

З наведеного слідує, що право на розпорядження земельною ділянкою, з приводу якої виник спір, має Гайворонська районна державна адміністрація Кіровоградської області.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як повідомлено Гайворонською районною державною адміністрацією, яка підтверджує перебування спірної земельної ділянки в її розпорядженні, нею повноваження щодо укладення договорів оренди земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, сільським, селищним або міським радам не делегувались (а.с. 15, 33).

З викладеного слідує, що Мощенська сільська рада не мала повноважень розпоряджатися земельною ділянкою, з приводу повернення якої виник спір, шляхом передачі її в оренду.

Жодних розпоряджень щодо надання спірної земельної ділянки  в оренду відповідачеві Гайворонською РДА не приймались та земельна ділянка в оренду вказаним органом не передавалась.

Згідно зі статтею  20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Будь-яких виключень щодо реєстрації таких договорів названа норма не містить.

Указом Президента України від 17 лютого 2003 року "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру", який у силу статті 106 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України, функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру покладено  на Державний комітет України по земельних ресурсах.

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 23 травня 2003 року N135, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 травня 2003 р. за N408/7729, установлено, що реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди землі здійснює державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах".

Поміж тим, матеріали справи не містять інформації щодо реєстрації договору оренди землі, сторонами якого є Мощенська сільська рада та товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестагросервіс", державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельних ресурсах. Натомість, відділ Держкомзему у Гайворонському районі повідомив, що реєстрація будь-яких договорів оренди на зайняту відповідачем земельну ділянку площею 24,8 га не проводилась (а.с. 27).

У відповідності до частини першої статті 210 Цивільного кодексу України  правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з частиною третьою статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Таким чином, не будучи зареєстрованим у встановленому законом порядку, договір оренди землі від 19.01.2011 р., що підписаний між Мощенською сільською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестагросервіс", не може вважатися укладеним.

Неукладений договір не породжує для сторін договору прав та обов'язків, на досягнення яких було спрямовано їх волевиявлення при документальному оформленні договору, а отже товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестагросервіс" не набуло статусу орендаря за договором від 19.01.2011р.

Як звертає увагу Верховний Суд України у постанові пленуму "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року, у  разі передчасної передачі на виконання юридично ще не укладеного договору майна, право на це майно у набувача не виникає і власник може витребувати його в порядку, встановленому главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 1212, 1213 глави 83 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Враховуючи наведене та оскільки відповідач отримав земельну ділянку в користування за неукладеним договором, до спірних правовідносин підлягають застосуванню наведені  вище положення статей 1212, 1213 глави 83 Цивільного кодексу України.

Використання товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестагросервіс" земельної ділянкою  площею 24,8 га на території Мощенської сільської ради  за межами с. Мощене  виключно на підставі договору, підписаного із сільською радою з порушенням вимог земельного законодавства, встановлено також актом перевірки державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель у Гайворонському районі від 05.06.2011 р. (а.с. 12, 29). Вказану перевірку проведено у присутності уповноваженої особи  відповідача (а.с. 97), якою підписано акт перевірки без зауважень.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи здійснює державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів шляхом, зокрема, проведення перевірок.

Згідно з Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12 грудня 2003 року N 312, державний інспектор при проведенні перевірки: перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; з'ясовує обставини та суть скоєного порушення земельного законодавства; установлює особу, яка здійснила порушення земельного законодавства. При проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за встановленою формою, в якому зазначаються, зокрема, обставини порушення земельного законодавства.

Отже, акт перевірки державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель у Гайворонському районі від 05.08.2011 р. в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України є належним доказом на підтвердження зайняття відповідачем земельної ділянки з порушенням вимог земельного законодавства України.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. А пунктом 5 статті 126 Земельного кодексу України визначено,  що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Документи, які б підтверджували дотримання зазначеного вище порядку при оформленні товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестагросервіс" права оренди на спірну земельну ділянку розміром 24,8 га,  матеріали справи не містять. Доказів звільнення відповідачем земельної ділянки на час розгляду справи до суду не надано.

Наведені відповідачем у заперечені обставини щодо  належної сплати ним орендних платежів, відсутність його вини у порушені порядку оформлення оренди та проведення обробітку землі, не наділяють останнього правом використовувати земельну ділянку при наявності порушень вимог законодавства щодо отримання в оренду.

Враховуючи вищенаведене, отримана згідно підписаного договору від 19.01.2011 р.  за актом від 19.01.2011 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестагросервіс" земельна ділянка розміром 24,8 га, підлягає поверненню Гайворонській районній державній адміністрації, в розпорядженні якої перебуває така земельна ділянка.

За даних обставин, позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подання позову до суду) державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Положення Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011 р., застосуванню не підлягають, оскільки позовну заяву подано до господарського суду до зазначеної дати.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                           ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестагросервіс" (26333, Кіровоградська область, Гайворонський район, с. Могильне, пров. Садовий, 2, ідентифікаційний код 30418454) повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 24,8 га, що розташована за межами населеного пункту   с.Мощене, невитребувані земельні частки (паї) № № 72, 73, 74, 75-1, 76, 77 Гайворонській районній державній адміністрації (26300, Кіровоградська область, м. Гайворон, пл.Радянська, 5, ідентифікаційний код 04055305) шляхом її звільнення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестагросервіс" (26333, Кіровоградська область, Гайворонський район, с. Могильне, пров. Садовий, 2, ідентифікаційний код 30418454) в доход державного бюджету (отримувач коштів - УДК у               м. Кіровограді, банк отримувача - ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016,                         № рахунку: 31115095700002, ідентифікаційний код: 24145329, код бюджетної класифікації: 22090200 "Державне мито, не віднесене до інших категорій") -  85 грн. державного мита.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестагросервіс" (26333, Кіровоградська область, Гайворонський район, с. Могильне, пров. Садовий, 2, ідентифікаційний код 30418454)  в доход державного бюджету (отримувач коштів - УДК у     м. Кіровограді, банк отримувача - ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016,                    № рахунку: 31214264700002, ідентифікаційний код: 24145329, код бюджетної класифікації: 22050003 "Надходження від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах (місцеві господарські та апеляційні господарські суди)" - 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                     В.В.Тимошевська

Повне рішення складено 16.01.2012 р.