Постанова

від 11.01.2012 по справі 2/5027/749/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/5027/749/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.12                                                                                           Справа  № 2/5027/749/2011

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого –судді:    Данко Л.С.,

Суддів:                            Скрипчук О.С.,

                                  Процик Т.С.

При секретарі:                Явна Г.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства    з    обмеженою    відповідальністю  «Камтранс»(с. Кам'янка, Глибоцького району, Чернівецької області) від 24.10.2011р.,

на рішення Господарського суду  Чернівецької  області від 13 жовтня 2011 року

по справі № 2/5027/749/2011

порушеній за позовом  

Позивача:  Дніпропетровського закритого акціонерного товариства «Трест Дніпродорбуд» (м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ  03450005)

до відповідача: Товариства    з    обмеженою    відповідальністю  «Камтранс»(с. Кам'янка, Глибоцького району, Чернівецької області, код ЄДРПОУ 31461998),

про стягнення попередньої оплати в сумі 296 568,00 грн., 93715,45 грн. –інфляційних втрат, 24 472,95 грн. –3% річних, 80 141,55 грн. –штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань, 4 948,98 грн. –державного мита та 236,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За участю представників сторін:

від скаржника/відповідача: не прибув,

від позивача: не прибув.

Права та обов'язки сторін визначені у ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів –не надходило.

        Рішенням Господарського суду Чернівецької області  від 30 серпня 2011р. у справі № 2/5027/749/2011 (суддя О.С.Тинок) позов Дніпропетровського ЗАТ «Трест Дніпродорбуд»(м. Дніпропетровськ) до ТзОВ «Камтранс»(с. Кам'янка, Чернівецької області) задоволено частково, вирішено стягнути з ТзОВ «Камтранс»(с. Камянка) на користь Дніпропетровського ЗАТ «Трест Дніпродорбуд»(м. Дніпропетровськ) – попередню оплату у сумі 296 568,00 грн., інфляційні втрати у сумі  93 715,45 грн., три проценти річних у сумі 24 472,95 грн.,  4 147,57 грн. –державного мита та 197,79 грн.  –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.  41-45).

        Не погоджуючись з даним рішенням суду, скаржник/відповідач: ТзОВ «Камтранс» (с. Кам'янка, Чернівецької області) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення Господарського суду Чернівецької області  від 30.08.2011 року у справі № 2/5027/749/2011 –скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що місцевим судом при постановленні рішення порушено матеріальні і процесуальні норми права, не повно досліджено обставини справи, посилається на те, що позивач в порушення умов договору не поставив автотранспорт для отримання залишку замовленої продукції, що на складі товариства знаходилося 3720,0 м. куб. щебеню із гравію, що підтверджує довідкою виданою ТзОВ «Камтранс» за № 38 від 30.08.2011р. (а.с. 59-61).  

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2011р. - відновлено апелянту, за його клопотанням, встановлений для апеляційного оскарження строк по справі № 2/5027/749/2011, апеляційну скаргу прийнято до провадження та судовий розгляд призначено на 07.12.2011р., про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені (а.с. 69, 70, 71).

Розпорядженням В.о. Голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2011р. введено в склад судової колегії для розгляду справи № 2/5027/749/2011 замість судді Скрипчук О.С. (відпустка) –суддю Дубник О.С.

Розгляд справи 07.12.2011р. було відкладено, за клопотанням апелянта (а.с. 73) на 21.12.2011р., ухвалою суду від 09.12.2011р., за ініціативою суду, виправлено описку в даті ухвали про відкладення розгляду справи, про що сторони були повідомлені, під розписку (а.с.  80, 81, 82, 83, 84, 85).

Ухвалою від 21.12.2011р., за клопотанням апелянта (вхідний № 9738 від 12.12.2011р.), продовжено строк розгляду спору та розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.01.2012р., про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені, апелянт –05.01.2011р. рекомендованою поштою № 7901005801047, позивач –03.01.2012р. рекомендованою поштою № 7901005801098 (а.с. 89, 90).

Розпорядженням В.о. Голови Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2012р., у зв'язку із зайнятістю в іншій судовій справі, введено в склад судової колегії для розгляду даної справи, замість судді Дубник О.П. суддю Скрипчук О.С.

Апелянт/відповідач, втретє, в судове засідання повноважного представника не направив,  вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2011р. –не виконав, документів, які вимагалися судом не надіслав (не подав), про причини неподання документів, в т.ч. доказів про наслідки переговорів з позивачем щодо укладення мирової угоди   (клопотання /абзац 3-й/ на а.с. 78) не надіслав (не подав), не зважаючи на те, що був належним чином, під розписку, повідомлений про день, час та місце розгляду та відкладення розгляду апеляційної скарги (докази –у справі).

Позивач, втретє, в судове засідання повноважного представника не направив,  вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2011р. –не виконав, документів, які вимагалися судом, не надіслав (не подав), був належним чином, під розписку, повідомлений про день, час та місце розгляду апеляційної скарги (докази –у справі).

        Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників бути присутнім у судовому засіданні  не перешкоджає реалізації права учасника в можливості  скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист  охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони, своєчасно та належним чином, були повідомлені про час та місце розгляду, відкладення розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представника апелянта та позивача за наявними документами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

        Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

        Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 30.08.2011р. по справі № 2/5027/749/2011, в частині стягнення  із ТзОВ «Камтранс»(с. Кам'янка, Чернівецької області)  93 715, 45 грн. –інфляційних втрат, 24 472,95 грн. –3% річних та розподіл судових витрат слід скасувати і в цій частині прийняти нове рішення. В частині стягнення з ТзОВ «Камтранс»(с. Кам'янка, Чернівецької області) на користь Дніпропетровського ЗАТ «Трест Дніпродорбуд»(м. Дніпропетровськ) індексу інфляції у сумі 93 715, 45 грн., три проценти річних у сумі 24 472,95 грн. –відмовити. В частині розподілу судових витрат - стягнути з відповідача на користь позивача 2965,68 грн. –державного мита та 141,42 грн. - витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині рішення Господарського суду Львівської області  –залишити без змін, виходячи з наступного.

        Місцевим судом встановлено та підтверджується матеріалами даної справи,  що між  позивачем (Покупець –за Договором): Дніпропетровським закритим акціонерним товариством «Трест Дніпродорбуд»(49044, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 35, код ЄДРПОУ  03450005) та відповідачем (Постачальник –за Договором): Товариством з    обмеженою відповідальністю  «Камтранс»(с. Кам'янка, Глибоцького району, Чернівецької області, код ЄДРПОУ 31461998) 20 серпня  2008 року було укладено Договір поставки № 20/08-11 ( а.с. 9) - далі за текстом –Договір.

        Зазначений договір складено у письмовій формі, підписано уповноваженими особами та їх підписи скріплені печатками двох сторін договору, що не суперечить ст. 207, ст. 208 ЦК України.

        За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором поставки, відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 265 Господарського кодексу України (в редакції, яка була чинною на час укладення вищезазначеного договору) (далі за текстом –ГК України) визначено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 ГК України, договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Договором, виготовити і поставити: пісок будівельний, щебінь в асортименті (далі –продукція), а Покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти та оплатити таку продукцію.

Пунктом 1.2. сторони за Договором передбачили, що кількість продукції, що є предметом поставки за Договором, її дольове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, визначаються у рахунку, що додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною.

Розділом 2 Договору сторони передбачили ціну продукції та умови поставки.

Так, у п. 2.1. Договору визначено, що Постачальник відвантажує продукцію на адресу Покупця за цінами, що  визначені у рахунку Постачальника, які погоджені з Покупцем: пісок будівельний –105,00 грн. за м. куб., щебінь в асортименті –80,00 грн. за м. куб. (далі –продукція) на загальну суму 1010000,00 грн.

Асортимент, якість, комплектність продукції визначена у розділі 3 Договору.

У розділі 4 Договору, сторони передбачили «Термін і порядок відвантаження».

Так, в п. 4.1. Договору передбачено, що продукція, що є предметом поставки за договором, відвантажується продавцем на автотранспорті Покупця, пункт відвантаження продукції: с. Карапчів (п. 4.2. Договору).

У п. 4.3. Договору визначено, що покупець повідомляє постачальника про необхідну кількість відвантаженої продукції шляхом «факсового»повідомлення у якому повинно бути зазначено: дату завантаження, найменування та кількість продукції.

Постачальник, у разі неможливості відвантажити продукцію у строки, передбачені п. 4.1. Договору, повинен повідомити покупця за допомогою факсу, тощо. Після цього сторони Договору повинні письмово визначити строк поставки продукції (п. 4.4. Договору).

Поставка продукції (розділ 5 Договору) –на умовах даного Договору.

Оплата готової продукції  покупцем здійснюється шляхом  перерахування грошей на рахунок постачальника по передоплаті (п. 6.1. Договору), форма розрахунків –без готівкова (п. 6.2. Договору).

Транспортні витрати, пов'язані з доставкою вантажу з за рахунок покупця (п.8.1. Договору).

Відповідальність сторін передбачена у розділі 9 Договору. Так, п. 9.2. Договору, сторони визначили, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості отриманої продукції за кожен день прострочення, а за несвоєчасне відвантаження продукції покупцю (п. 9.3. Договору), постачальник  сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми коштів, за які не відвантажена продукція за кожен день прострочення.

Зазначений Договір згідно з п. 11.1. набуває чинності в день його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але не більше ніж до 31 грудня 2008 року.

Однією із істотних умов договору є строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України). Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору ( перше речення ч. 7 ст. 180 ГК України).

Зазначеним вище Договором (п. 11.1.) сторони, за власним волевиявленням, чітко та однозначно визначили строк його дії - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але не більше ніж до 31 грудня 2008 року.

Статтею 267 ГК України передбачено, що договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що зазначений Договір припинив свою дію 31 грудня 2008 року, як чітко визначено у п. 11.1. Договору.

Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору (третє речення ч. 7 ст. 180 ГК України), а за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в т.ч. грошове, безпідставно набуте, збереження коштів, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Місцевим судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі вищезазначеного договору та на підставі виставленого відповідачем рахунку № КА-0000047 від 20 серпня 2008 року (а.с. 34) позивач платіжним дорученням № 1781 від 21 серпня 2008 року (а.с. 11) здійснив відповідачу попередню оплату, згідно п. 6.1. Договору, в сумі 345000,00 грн., в рахунок поставки готової продукції, а останній, 29 серпня, 03 та 06 жовтня 2008 року здійснив поставку щебеня у кількості 605,40 куб. м. на загальну суму 48432,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № КА-0000147, № КА-0000241, № КА-0000242 (а.с. 12-14).

Місцевим судом також встановлено, що у відповідача перед позивачем рахується кредиторська заборгованість на суму 296 568,00 грн. (345000,00 грн. –48432,00 грн. = 296568,00 грн.), що підтверджується матеріалами справи (а.с. 10, 26), які досліджувалися господарським судом в процесі розгляду даної справи, про що зазначено у рішенні суду першої інстанції та складається із перерахованої відповідачу позивачем попередньої оплати.

Як встановив місцевий суд, між сторонами інших господарських відносин не існувало.

Однак, колегія суддів не може погодитися з висновком місцевого суду про те, що Відповідач не поставив Позивачу продукцію у встановлений строк - піску будівельного та щебеню в асортименті.

Як встановлено колегією суддів, Договором поставки № 20/08-11 від 20.08.2008р. (а.с. 9) не передбачено строків, в розумінні дати та/або періоду - поставки  продукції у  договірний період, при цьому суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Так, в п. 4.1. Договору, передбачено, що продукція, відвантажується продавцем на автотранспорті Покупця, однак, в цьому пункті сторонами не визначено будь-яких конкретних строків поставки, як от дат та/або періоду поставки.

Пунктом відвантаження продукції визначено с. Карапчів (п. 4.2.).

Згідно п. 4.3. Договору Покупець повідомляє Постачальника про необхідну кількість відвантаженої продукції шляхом факсового повідомлення, у якому повинно бути зазначено: дату завантаження, найменування та кількість продукції, а Постачальник (п. 4.4.) у разі неможливості відвантажити продукцію у строки, передбачені п. 4.1. Договору, повинен повідомити покупця за допомогою факсу, тощо. Після цього, сторони Договору, повинні письмово визначити строк поставки продукції. Як зазначено у розділі 5 Договору - поставка продукції здійснюється  на умовах даного Договору.

Оглянувши та дослідивши умови вищевказаного Договору, колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи відсутні, місцевим судом не досліджувалися, сторонами не подавалися, як належні та допустимі докази в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, докази, які б підтверджували, що Покупець повідомляв на умовах цього Договору Постачальника, в т.ч. шляхом «факсових»повідомлень про необхідну кількість відвантаженої продукції з зазначенням дати завантаження, найменування та кількість продукції, згідно вимог п. 4.3. Договору.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, що сторони письмово визначати строк поставки продукції у разі настання події визначеної п. 4.4. Договору.

Відповідно до статті 212 ЦК України,  особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання  або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане  вона чи ні (відкладальна обставина).

Відповідно до ст. 267 ГК України, строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачами, якщо інше не передбачено законодавством; у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем.

Виходячи із приписів чинного законодавства та правового аналізу умов вищевказаного Договору, колегією суддів встановлено, що зміст Договору поставки № 20/08-11 від 20.08.2008р. не дає змоги визначити строк поставки продукції, оскільки зазначеним Договором конкретні строки поставки сторонами не передбачені.

Як зазначено в ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті  663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2  ст. 530 ЦК України  встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник  повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 24.04.2010р. позивач пред'явив відповідачу Листа - вимогу за Вих. № 07/197 від 24 квітня 2010р., у якому зазначено, що за Договором поставки № 20/08-11 від 20.08.2008р. позивачем було перераховано ТзОВ «Камтранс»    345 000,00 грн. попередньої оплати, відповідачем поставлено продукцію на суму 48 432,00 грн., у зв'язку із закінченням строку дії Договору, встановленого п. 11.1. розділу 11 Договору, припиненням робіт підприємством позивача на Західній Україні, втратою інтересу щодо подальшого використання будівельних матеріалів за цим договором, позивач вимагає у семиденний термін з моменту отримання даного листа повернути залишок суми попередньої оплати у розмірі 296 568,00 грн. на рахунок позивача (а.с. 15).

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 10 та 26) сторони, неодноразово, звіряли між собою розрахунки, станом на 06 жовтня 2008р., станом на 01 червня 2011 року, і встановили, що кредиторська заборгованість відповідача перед позивачем складає 296 568,00 грн. попередньої оплати. Зазначені Акти звірки взаємних розрахунків складені у письмовій формі, підписані представниками обох сторін за Договором поставки (а.с. 10 та  а.с. 26).

Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки, як випливає із змісту позовної заяви (а.с. 6) та листа - вимоги за Вих. № 07/197 від 24.04.2010р., у зв'язку із тим, що Договір припинив свою чинність,  втратою інтересу щодо подальшого використання будівельних матеріалів за цим Договором, припиненням робіт підприємством позивача на Західній Україні, позивач, в даному конкретному випадку, наділений правом вимагати від відповідача повернення  решту суми попередньої оплати 296 568,00 грн., і такі дії позивача не суперечать чинному законодавству.

Однак, колегія суддів приходить до висновку, що, оскільки Договором не визначено строків поставки продукції, про що зазначено вище у цій постанові, відтак право вимоги  на повернення решти 296 568,00 грн. попередньої оплати, виникло у Позивача з 08.05.2010р., тобто з наступного дня за останнім днем визначеного для оплати за вимогою, 24.04.2010р. + 5 днів на перебіг пошти + 7 днів на виконання за вимогою = 07.05.2010р., а не з 06 жовтня 2008 року, як стверджує у позовній заяві Позивач ( рядок 29 зверху на а.с. 6).          

Відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України,  на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

    У судовому рішенні від  30 серпня 2011р. право Позивача на стягнення процентів, зокрема, вмотивоване  ст. 536 ЦК України.

    Однак, колегія суддів не може погодитися з посиланням місцевого суду на ст. 536 ЦК України та ототожнення зазначеної статті із ст. 625 ЦК України, виходячи з наступного.

    Норма щодо обов'язковості сплати процен тів за користування чужими грошима (ст. 536 ЦК України) носить диспозитивний характер тільки для відносин між фізичними особами, які можуть змінити її положення шляхом включення відповідних пунктів у договір, на підставі якого виникло грошове зобов'язання. Інші суб'єкти цивільного права змінить правила частини першої статті 536 ЦК України не в змозі, навіть якщо вони вступають у договірні стосунки із фізичними особами.

    Крім того, ст. 536 ЦК України, з точ ки зору правової природи цих процентів, розглядає їх як борг, а не відповідальність. Та обставина, що проценти за цією статтею є боргом, виража ється, зокрема у відсутності зв'язку між можли вістю їх стягнення та наявністю підстав юриди чної відповідальності, а також в неприпустимо сті їх зменшення за вимогою боржника.

    Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

    Стаття 625 ЦК України передбачає процен ти у якості санкції за порушення боржником грошового зобов'язання (за прострочення боржника) і встановлює їх у розмірі трьох процентів річних, якщо договором або актом ци вільного законодавства не встановлений інший процент.

    Відповідно до ст. 625 ЦК проценти як санкція будуть нараховуватись на всю прострочену суму боргу. У разі незакріплення роз міру процентів як майнової санкції у договорі, боржник на вимогу кредитора повинен сплати ти йому три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не передбачений ін шим актом цивільного законодавства.

        Передбачені ст. 625 ЦК України три відсотки річних не є неустойкою (штрафом, пенею), а належать до інших засобів захисту цивільних прав, визначених статтею 16 Цивільного кодексу України.

        Отже, норми статті 536 ЦК України та статті 625 ЦК України, за своєю правовою природою, є суть різними, оскільки згідно ст. 536 ЦК України –проценти це борг, а відповідно до ст. 625 ЦК України –відповідальність, яка належать до інших засобів захисту цивільних прав, визначених ст. 16 ЦК України.

   Однак, спеціальною нормою ст. 693 ЦК України, яка регулює правовідносини  попередньої оплати, передбачено, що у покупця який оплатив товар частково або повністю до його передання (попередня оплата) має право  пред'явлення альтернативних вимог –або передати обумовлений договором, в нашому випадку –Договором поставки) товар, за які вже була здійснена попередня оплата, або вимагати сплаченої за товар суми. Право вибору при цьому належить покупцеві.

   Як визначено у ч. 3 ст. 693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України. Будь-які посилання до інших норм права, що стосуються процентів, в т.ч. до статті 625 ЦК України, у ст. 693 ЦК України - відсутні.

   Відтак, колегією суддів встановлено, що висновок місцевого господарського суду в  частині щодо під ставності стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних та інфляційних втрат, визначених статтею 625 ЦК України, які нараховано позивачем на суму попередньої оплати, ґрунтується на помилковому розширеному тлумаченні змісту норм ст. 693 ЦК України, яка в дійсності не містить жодних положень (відсилань) до ст. 625 ЦК України щодо застосування до вимоги про повернення попередньої оплати трьох процентів річних та інфляційних втрат від простроченої суми за весь час прострочення.

   Як зазначено у ст. 198 ГК України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

   Попередня оплата в розумінні статті 693 ЦК України не є грошовим зобов'язанням, в розумінні ст. 625 ЦК України.

Договором поставки № 20/08-11 від 20.08.2008р. роз мір процентів як майнової санкції , яка б нараховувалася на суму попередньої оплати –не закріплений.

Станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції - повернення позивачу  решту суми попередньої оплати –не відбулося, а Договором поставки № 20/08-11 від 20.08.2008р. не встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

       Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

        Колегія суддів вважає недоведеними твердження апелянта, що на складі Карапчівського дробильно-сортувального пункту гравію станом на 31.12.2008р. обліковувався щебінь із гравію фракції 15-40 в кількості 3720,0 куб.м., оскільки довідка Вихідний № 38 від 30 серпня 2011р. (а.с. 33), на яку, як на підставу своїх заперечень посилається скаржник, видана заінтересованою особою, ТзОВ «Камтранс»- відповідачем по справі, і, крім інформації викладеної у цій довідці, обставини на які посилається апелянт, не підтверджуються  жодними належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України.

        Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

       Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

       Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

     Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

      Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

      Враховуючи все вищенаведене в сукупності, Львівський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 30.08.2011р. по справі № 2/5027/749/2011, в частині стягнення із ТзОВ «Камтранс»(с. Кам'янка, Чернівецької області)  93 715, 45 грн. –інфляційних втрат, 24 472,95 грн. –3% річних та розподіл судових витрат слід скасувати і в цій частині прийняти нове рішення.

      Скаржник за перегляд судового рішення в апеляційному порядку сплатив судові витрати відповідно до чинного на час сплати судових витрат Декрету КМ України «Про державне мито»у розмірі  2073 грн. 79 коп. платіжним дорученням  № 88 від 24.10.2011р. (а.с. 65).

      Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення Господарського суду Чернівецької області від 30.08.2011р. по справі № 2/5027/749/2011 в апеляційному порядку покласти на сторони пропорційно задоволених вимог, а саме: судові витрати в сумі 1181,88 грн. покласти на скаржника/відповідача, судові витрати в сумі 861 грн. 91 коп. –на позивача.         

      Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу  України, Львівський апеляційний господарський суд, -

                                                      ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу  ТзОВ «Камтранс»задовольнити частково.      

      2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 30.08.2011р. по справі № 2/5027/749/2011 в частині стягнення з ТзОВ «Камтранс»(с. Кам'янка, Чернівецької області)  93 715, 45 грн. –інфляційних втрат, 24 472,95 грн. –3% річних та розподіл судових витрат скасувати і в цій частині прийняти нове рішення.

     3. В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Камтранс»(с. Кам'янка, Чернівецької області) на користь Дніпропетровського ЗАТ «Трест Дніпродорбуд»(м. Дніпропетровськ) індексу інфляції у сумі 93 715, 45 грн., три проценти річних у сумі 24 472,95 грн. –відмовити.

     4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Камтранс»(Чернівецька область, Глибоцький район, с. Кам'янка, код ЄДРПОУ 31461988) на користь Дніпропетровського закритого акціонерного товариства «Трест Дніпродорбуд»(м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 35, код ЄДРПОУ 03450005) 2 965,68 грн. –державного мита та 141,42 грн. - витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

      5. В іншій частині рішення Господарського суду Чернівецької області від 30.08.2011р. по справі № 2/5027/749/2011  – залишити без змін.

5.          Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку в сумі 1181 грн. 88 коп. покласти на скаржника, в сумі 861 грн. 91 коп. –на позивача.

6.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

7.          Матеріали справи повернути Господарському суду Чернівецької області.

Головуючий суддя                                                                                   Л.С.Данко

  Суддя                                                                                                              О.С.Скрипчук

           Суддя                                                                                                               Т.С.Процик