Постанова

від 10.01.2012 по справі 5015/4443/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5015/4443/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.12                                                                                           Справа  № 5015/4443/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді                                                              Михалюк О.В.

суддів                                                                                     Новосад Д.Ф.

                                                                                               Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів»

на рішення  господарського суду Львівської області від 17.10.2011р.

у справі         № 5015/4443/11

за позовом      товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження 2002», м.Львів

до              публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів», м.Дрогобич

про стягнення заборгованості в сумі 139 959,09 грн.,

з участю представників :

від скаржника –не з»явився

від позивача –Андрійченко І.М. - юрисконсульт

В ході судового засідання сторонам права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України роз”яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Скаржник належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерував, в зв”язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.10.2011р. у справі № 5015/4443/11 (суддя Березяк Н.) задоволено частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження 2002», м.Львів та стягнуто з публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів», м.Дрогобич 115 269,60 грн. основного боргу, 5879,53 грн. пені, 5187,13 грн. –3% річних, 1152,70 грн. інфляційних втрат, 1274,89 грн. державного мита та 214,97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач –публічне акціонерне товариство «Дрогобицький завод автомобільних кранів»подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки при винесенні оскаржуваного рішення мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими. Зокрема, позивач при обгрунтуванні своїх вимог посилається на додаткову угоду до договору підряду датовану 04.03.2008р., однак в ході судового розгляду позивач не надав суду оригіналу чи належним чином завіреної копії, що ставить під сумнів факт її укладення.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

02 серпня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду № 165 на виконання робіт по реконструкції системи тепло забезпечення в корпусі № 2  ВАТ  «Дрогобицький завод автомобільних кранів» (перейменовано в ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів»).

В березні 2008 року (датована 04.03.2008 року)  між сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору підряду № 165 від 02.08.2007 року за умовами якої Замовник (відповідач) доручив, а Підрядник (позивач) прийняв на себе зобов'язання виконати роботи по розробці робочого проекту та влаштуванню теплопостачання, опалення приміщення ВПК та водопостачання корпусу № 2, виконати роботи по влаштуванню повітроводів для повітряних завіс, установлення кронштейнів під вентиляційне устаткування у м.Дрогобичі по вул. Гайдамацькій. Згідно п.2.1 Додаткової угоди вартість робіт по ній сторони погодили в сумі 967195,00 грн.

На виконання Додаткової угоди до Договору підряду  №  165 від 02.08.2007 року позивач в період з червня 2008 року по грудень 2009 року виконав роботи на загальну суму 539983,20 грн., що підтверджується підписаними та завіреними печатками сторін Актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт (належно завірені копії в матеріалах справи).

Відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті виконаних робіт виконав частково, оплативши кошти в сумі 424713,60 грн.

Станом на 24.05.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем складала 115269,60 грн.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 115 269,60 грн. є обгрунтованими.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.1 Додаткової угоди до Договору підряду № 165 від 02.08.2007 року за несвоєчасну оплату виконаних робіт Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просив стягнути пеню за період з 01.01.2010 р. по 22.06.2011 року в розмірі 18349,66 грн.

Згідно умов п.2.3 Додаткової угоди до Договору підряду № 165 від 02.08.2007 року остаточний розрахунок по цій угоді Замовник здійснює на протязі 3-х днів після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт. Як вбачається з матеріалів справи, акти здачі-приймання виконаних робіт були підписані сторонами 09.12.2009 року, кінцевий термін розрахунку по зазначених актах спливає 12.12.2009 року.

Згідно проведеного судом розрахунку, розмір пені, що дорівнює одній обліковій ставці НБУ за період з 13.12.2009 року по 12.06.2010 року складає 5879,93 грн.

Відтак з відповідача правомірно стягнуто пеню в розмірі 5879,93 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак з відповідача на користь позивача правомірно стягнуто інфляційні втрати та три відсотки річних.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський  суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 17.10.2011р. у справі № 5015/4443/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Головуючий       суддя                                                                 Михалюк О.В.

суддя                                                                                              Новосад Д.Ф.

суддя                                                                                              Мельник Г.І.