Постанова

від 05.12.2011 по справі 2а-15347/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 05 грудня 2011 року           15:23           № 2а-15347/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Патратій О.В. при секретарі судового засідання  Патратій О.В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

 Товариства з обмеженою відповідальністю «Контендер»

до

 Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про

 визнання протиправним та скасування рішення від 08.07.2011 р. № 2924/10/3/28-312 про визнання неподаною декларації з ПДВ за червень 2011 року, зобов'язання вчинити певні дії,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Контендер» (далі –позивач, ТОВ «Контендер») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі – відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 08 липня 2011 року № 2924/10/328-312 про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року, зобов'язати відповідача перенести до електронних баз податкової звітності показники поданої позивачем декларації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем було безпідставно відмовлено у прийнятті податкової декларації позивача з податку на додану вартість за червень 2011 року, оскільки вказана декларація містила усі обов'язкові реквізити. Посилання відповідача на те, що у декларації невірно вказано місцезнаходження платника податків, на думку позивача, не відповідає дійсності, оскільки наведена у декларації адреса (м. Київ, вул. Заболотного,15) повністю відповідає статутним документам товариства та міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Станом на момент подання декларації до Єдиного державного реєстру не було внесено жодного запису про відсутність товариства за його місцезнаходженням, відтак твердження відповідача про те, що в декларації з ПДВ за червень 2001 року було вказано недостовірне місцезнаходження платника податків не підтверджується фактичними обставинами справи.

Позивач також вказував, що декларація з ПДВ за червень 2001 року була заповнена з дотриманням усіх вимог, передбачених п. п. 48.3, 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України. Відтак, оскаржуване рішення, як вказує позивач, прийняте відповідачем з порушенням норм п. п. 48.3, 48.4 ст. 48 ПК України та підлягає скасуванню.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечив. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2011 року правомірно була не визнана як податкова декларація на підставі п. п. 48.3, 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України, оскільки в ній було зазначено відомості про місцезнаходження платника податку, які не відповідають дійсності.

Згідно з інформацією, наданою працівниками головного відділу податкової міліції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва листом від 26.08.2011р. №7597/8/28-308 перевірено адресу реєстрації позивача (м. Київ, вул. Заболотного,15). Згідно з довідкою ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 27.05.2011р. № 2844/26-1/52 місцезнаходження позивача не встановлено. Відділом реєстрації та обліку платників податків було складено повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням від 30.05.2011р. № 464/29-120.

Станом на 30.09.2011 року ТОВ «Контендер»обліковується в стані «7»- до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

З цих підстав, податкова декларація ТОВ «Контендер»з податку на додану вартість за червень 2011 року була правомірно не визнана як податкова декларація на підставі п. 49.15 ст. 49 ПК України, оскільки у декларації, на переконання відповідача, вказані недостовірні відомості про місцезнаходження платника податків.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 05 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Контендер» зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 17.05.2006 року та перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі м. Києва.

Відповідно до пп. 16.1.2, пп. 16.1.3. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі- ПК Украъни) платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Порядок складання податкової декларації визначений статтею 48 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Згідно п. 46.5 ст. 46 ПК України форма податкової декларації встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України.

Подання податкової декларації з податку на додану вартість передбачено пунктом 46.1 статті 46 та статтею 203 ПК України.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Форма податкової декларації з податку на додану вартість затверджена наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість»від № 41 25.01.2011 р. (далі –Наказ ДПА України № 41 від 25.01.2011 р.).

Наказом ДПА України № 41 від 25.01.2011 р. також затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II цього Порядку строк до підрозділу органу державної податкової служби, яким здійснюється приймання податкової звітності, за формою, встановленою на дату подання.

07 липня 2011 року, у встановлений законодавством строк, позивачем було подано до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2011 року, що підтверджується проставленим на податковій декларації штампом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про її одержання вх. № 188419. Копія декларації наявна в матеріалах справи.  

Листом № 2924/10/328-312 від 08.07.2011 року відповідач повідомив позивача про те, що подана ним податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2011 року вважається неподаною, оскільки відповідачем виявлено порушення вимог пунктів 48.3 та 48.4 ст. 48 ПК України, а саме:

- недостовірність підпису відповідальної посадової особи –головного бухгалтера;

- недостовірність відомості про місцезнаходження платника податків.  

Вказаним вище листом податковим органом запропоновано позивачу надати нову декларацію з податку на додану вартість за відповідний звітний період, оформлену належним чином.

За результатами оскарження прийнятого рішення в адміністративному порядку рішенням ДПА в м. Києві № 9672/10/25-114 від 30 вересня 2011 року лист-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 2924/10/328-312 від 08.07.2011 р. було залишено без змін, а скарга ТОВ «Контендер»- без задоволення.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010р.№2755-VI.

Згідно визначення, наведеного в п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі –податкова декларація) –документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків –фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до ч. 2 п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Визначення обов'язкових реквізитів наведено в п. 48.2 зазначеної статті Податкового кодексу України, відповідно до якого обов'язковими реквізитами є інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим  Кодексом  статус  із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Пунктом 48.3 ст. 48 Податкового кодексу встановлено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Додатково податкова декларація може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу).

Податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку (п.48.5.1 ст.48 Податкового кодексу України).

Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової  декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно п.п. 49.11. ст. 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: 49.11.1. у разі отримання такої декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;  49.11.2. у разі отримання такої декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

В пункті 49.12. статті 49 Податкового кодексу України зазначено, що у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: п. 49.12.1. подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; п. 49.12.2. оскаржити рішення органу у порядку, передбаченому статтею 56  цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 49.10. статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких невизначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Відповідно до пункту 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

В процесі огляду податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Контендер»з податку на додану вартість за червень 2011 року встановлено, що вона містить всі обов'язкові реквізити, передбачені пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, підписана уповноваженою особою підприємства ОСОБА_1

Відповідач визнав неподаною податкову декларацію з посиланням на те, що в ній  вказано місцезнаходження платника податку, що не відповідає дійсності.

На підтвердження цього висновку відповідач посилався на довідку про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків № 2844/26-1/52 від 27.05.2011 р., складену Головним відділом податкової міліції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, відповідно до якої ТОВ «Контендер» за зареєстрованою адресою платника податку (місцезнаходження): 03143, м. Київ, вул. Заболотного, 15 –відсутнє.

З приводу вказаних доводів податкового органу суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу шостого ст. 1 Закону України  «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»місцезнаходження юридичної особи –адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Абзацом сьомими ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»передбачено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містяться відомості про юридичну особу.

При огляді спірної декларації судом встановлено, що місцезнаходження платника податків у декларації зазначено: м. Київ, вул. Заболотного, 15, що відповідає місцезнаходженню позивача (на день подання декларації), що міститься у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.10.2011 р. № 11374459.

Такі самі відомості про адресу місцезнаходження позивача вказані й у підпункті 1.11 п. 1 Статуту ТОВ «Контендер», затвердженого протоколом № 7 Загальних зборів учасників ТОВ «Контендер»від 03.03.2009 р. та зареєстровано Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 12.03.2009р., про що здійснено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за 10681060009018493.

Також суд зазначає, що з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що відносно позивача не внесені відомості про відсутність підприємства за його місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З огляду на те, що позивачем було зазначено в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року адресу, яка згідно вимог законодавства визнається його місцезнаходженням, тобто ним був зазначений такий обов'язковий реквізит податкового документа, як місцезнаходження платника податку. Отже невизнання відповідачем податкової декларації позивача з податку на додану вартість за червень 2011 року як податкової декларації є таким, що суперечить законодавству.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України не висуває умов чи вимог щодо порядку написання адреси (місцезнаходження) платника податків. За таких обставин, підставою для висновку про відсутність в податковій декларації такого обов'язкового реквізиту, як інформації про місцезнаходження платника податків, може слугувати встановлення податковим органом факту відсутності зазначення адреси платника податків взагалі.

Посилання відповідача на відсутність позивача за його місцезнаходженням не може бути взято до уваги судом, оскільки такої підстави для невизнання податкової декларації як податкової звітності в законодавстві не передбачено.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, за вказаною адрсесою (м. Київ, вул. Заболотного, 15) позивачу направлялась податковими органами уся кореспонденція, зокрема повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації, рішення ДПА України про результати розгляду скарги. Доказів повернення поштових відправлень у зв'язку з неможливістю вручення позивачу через відсутність за його місцезнаходження відповідач суду не надав.

Разом з тим, суд звертає увагу, що кореспонденція суду, яка направлялась за місцезнаходженням позивача, булла доставлена та вручена належним чином позивачу.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними доводи відповідача про відсутність позивача за зазначеною адресою.

Посилання відповідача на недостовірність підпису посадової особи –головного бухгалтера ТОВ «Контендер»суд вважає необґрунтованим.

Згідно до вимог п.п. 48.5.1 п.48.5 ст. 48 Податкового кодексу України  податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби.

За приписами наведеної норми у разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку.

Тобто, виходячи з наведених вимог податкова декларація повинна бути підписана двома особами: 1) керівником платника податків або уповноваженою особою; 2) особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби.

В судовому засіданні було оглянуто оригінал податкової декларації, з якого судом з'ясовано, що податкова декларація ТОВ «Контендер»підписана директором підприємства ОСОБА_1 як за керівника підприємства, так і за особу, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, підписи керівника підприємства засвідчені печаткою підприємства.

Згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.07.2011 р. та станом на 13.10.2011 р. вбачається, що керівником ТОВ «Контендер»є ОСОБА_1.

Отже, керівник ТОВ «Контендер»на декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року правомірно підписав дану декларацію в графі "керівник підприємства" та в графі "головний бухгалтер", як особа, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку даного підприємства.

Жодних доказів на спростування справжності підписів керівника ТОВ «Контендер»ОСОБА_1 на зазначеній декларації представником відповідача під час розгляду справи надано не було, відтак посилання відповідача на недостовірність підпису посадової особи ТОВ «Контендер»суд вважає необґрунтованим.

Викладені обставини не дають підстав вважати, що відповідачем оскаржуване рішення прийнято без дотриманням положень частини другої статті 19 Конституції України та податкового законодавства, оскільки примірник спірної декларації Позивача містить всі необхідні відомості, в тому числі і інформацію щодо достовірного місцезнаходження підприємства та підпис керівника підприємства.

Таким чином, відповідач не мав визначених Податковим кодексом України підстав для невизнання поданої позивачем податкової декларації як податкової звітності.

Отже, рішення відповідача від 08 липня 2011 року № 2924/10/328-312 про невизнання податкової декларації позивача з податку на додану вартість за червень 2011 року як податкової звітності є таким, що суперечить законодавству, порушує права позивача і є протиправним.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідач забезпечує облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів.

Порядок ведення органами Державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету регламентується відповідною Інструкцією, затвердженою наказом ДПА України від 18 липня 2005 року № 276 та зареєстрованою у Мін'юсті України 2 серпня 2005 року за № 843/11123 (Інструкція № 276).

Пунктами 1.4., 1.6 Інструкції № 276 передбачено, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів та підтримання в актуальному стані автоматизованої інформаційної облікової системи.

Проведення податкової звітності в електронних базах податкової звітності передбачено також Методичними рекомендаціями щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затвердженими наказом ДПА України від 31 грудня 2008 року № 827.

Наведене свідчить про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб у системі обліку податкового органу (електронних базах податкової звітності) правильно відображався фактичний стан виконання його обов'язку щодо подання податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів.

В даному випадку рішення відповідача щодо невизнання декларації з податку на додану вартість за червень 2011 р. призводить до протиправного неврахування даних податкової декларації в електронних базах податкової звітності.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та зобов'язати відповідача перенести до електронних баз податкової звітності, що ведеться органами державної податкової служби, показників поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Контендер» декларації з податку на додану вартість за червень 2011 р.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності  прийнятого рішення щодо визнання неподаною податкової декларації позивача з ПДВ за звітний податковий період «червень 2011 року».

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 КАС України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню.

Крім визначеного, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 94 КАС України на користь позивача підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України сплачений ним при подачі позову судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Керуючись вимогами ст. ст. ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про невизнання як податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Контендер» (код ЄДРПОУ 34288453; адреса: 03143, м. Київ, вул. Заболотного, 15) декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року, викладене у формі листа від 08.07.2011 р. № 2924/10/3/28-312.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва перенести до електронних баз податкової звітності показники поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Контендер»декларації податку на додану вартість за червень 2011 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Контендер»судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                            Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 12 грудня 2011 року.