Постанова

від 12.01.2012 по справі 5008/1410/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5008/1410/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.12                                                                                 Справа  № 5008/1410/2011

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді                                                            Кордюк Г.Т.

суддів                                                                                Давид Л.Л.

                                                                                Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бульвар»№ 28/11 від 28.11.2011 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.11.2011 року

у справі № 5008/1410/2011

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпортфрукт», м. Мукачево Закарпатської області

до відповідача: ТзОВ «Бульвар», м. Берегово Закарпатської області

про стягнення 54 431,53 грн.

за участю представників:

від позивача: Бондарєв С.В. –представник

від відповідача: не з'явився

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 18.11.2011 року у справі № 508/1410/2011 (суддя Ушак І.Г.) позовні вимоги ТзОВ «Імпортфрукт» задоволено частково: стягнуто з ТзОВ «Бульвар»–48536,45 грн. заборгованості, 3 697,37 грн. пені, 1 113,78 грн. інфляційних втрат, 983,93 грн. 3% річних та 781,31 грн. судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог –провадження припинено.

Суд мотивував рішення тим, що договором, накладними, платіжними дорученнями, актом звіряння, матеріалами досудового врегулювання,  розрахунком боргу підтверджено, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 72 636,45 грн., вартість якого оплачена останнім частково, у зв'язку з чим виникла заборгованість відповідача перед позивачем на суму 48 636,45 грн. Однак, відповідачем після порушення провадження у справі, сплачено частково заборгованість на суму 100,00 грн., в цій частині провадження припинено відповідно до п. 1.1 ст. 80 ГПК України, щодо стягнення решти суми  основного боргу, то вимоги позивача правомірні та підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, оскільки суб'єкти господарювання, якими є сторони спірних відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Також, суд першої інстанції в рішенні зазначив, що з огляду на умови договору та за приписами ст.ст. 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України, підлягають до задоволення позовні вимоги в частині нарахованих позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань пені в розмірі 3697,37 грн., інфляційних втрат в сумі 1113,78 грн. та 3 % річних в розмірі 983,93 грн..

ТзОВ «Бульвар»подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та в частині стягнення 1 200,00 грн. боргу за поставку товару припинити провадження, оскільки вважає, що судом першої інстанції неправильно було визначено суму заборгованості за поставлений товар, зважаючи на те, що відповідач частково оплатив вартість товару по накладній на суму 1 200,00 грн., а тому, відповідно, до стягнення підлягає 47 336,45 грн. заборгованості.

Представник позивача в судовому засіданні, у поданому на апеляційну скаргу відзиві, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, з підстав викладених у ньому. А саме, позивач з посиланнями на норми ст.ст. 509, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України зазначає, що згідно накладних позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 72 636,45 грн., з яких відповідач оплатив товар лише на суму 24 100,00 грн.. Крім цього, представником відповідача підписано акт звіряння взаємних розрахунків, в якому останнім визнається заборгованість перед позивачем, однак добровільно ТзОВ «Бульвар»погашення заборгованості не здійснив, в зв'язку з чим ТзОВ «Імпортфрукт»змушене було звернутись до суду з позовом про її стягнення.

Відповідач в судове засідання участь уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (долучене до матеріалів справи).

Судом апеляційної інстанції встановлено:

01 січня 2011 року між ТзОВ «Імпортфрукт»(продавець) та ТзОВ «Бульвар»(покупець) укладено договору купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1 якого, продавець зобов'язується постачати покупцеві фрукти, овочі та іншу продовольчу продукцію, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. Асортимент товару зазначається у накладних продавця, оформлених належним чином, відпуск товару здійснюється за цінами, що діють у продавця на день поставки (п. 1.2 договору) (а.с. 8-9).

Відповідно до п. 3.1 договору, підставою для оплати товару покупцем є належним чином оформлена накладна, в якій зазначається номенклатура продукції, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю та загальна сума до сплати.

Згідно п. 3.2 договору, оплата проводиться за кожну отриману партію товару під реалізацію на протязі 10 календарних днів з моменту одержання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору купівлі-продажу, позивач поставив, а відповідач прийняв товар, що підтверджується: накладними № 0041 від 06.01.2011 р., № 21 від 20.01.2011 р., № 0026 від 25.01.2011р., № 0031 від 29.01.2011р., № 0032 від 29.01.2011р., № 0035 від 01.02.2011 р., № 0036 від 01.02.2011 р., № 0038 від 03.02.2011 р., № 0039 від 03.02.2011 р., № 0042 від 05.02.2011 р., № 0043 від 05.02.2011 р., № 0048 від 08.02.2011 р., № 0052 від 12.02.2011 р., № 0053 від 12.02.2011 р., № 0061 від 17.02.2011 р., № 0071 від 22.02.2011 р., № 0072 від 22.02.2011 р. та видаткових накладних № 60 від 12.01.2011р., № 90 від 15.01.2011р., № 111 від 18.01.2011р., № 174 від 22.01.2011р. (а.с. 26-38), як оформлені належним чином, підписані та скріплені печатками сторін, на суму 72 636,45 грн.

Однак, відповідач оплату за поставлений позивачем товар здійснив частково, на суму 24 100,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 99 від 18.01.2011 року на суму 8 000,00 грн., № 53 від 28.01.2011 року на суму 1000,00 грн., № 358 від 21.02.2011 року на суму 10 000,00 грн., № 576 від 18.03.2011 року на суму 5 000,00 грн. та № 1245 від 18.11.2011 року на суму 100,00 грн.

14.08.2011 року позивач направив відповідачу претензію № 77, в якій просить відповідача сплатити, існуючу на момент складення претензії, заборгованість в розмірі 48 636,45 грн. Проте, відповідач даної заборгованості не сплатив, в зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовом про її стягнення.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази,  заслухавши доводи представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТзОВ «Бульвар»підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема  договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Обов'язок покупця прийняти товар встановлено ст. 689 ЦК України, яка передбачає, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач товар, відповідно до накладних та видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с 26-38), прийняв без зауважень, від договору купівлі –продажу не відмовився, товар не повернув, а тому за таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки матеріалами справи доведено виконання позивачем умов договору. Однак, оскільки в ході розгляду справи місцевим господарським судом, відповідач частково погасив заборгованість в сумі 100,00 грн., відповідно до платіжного доручення № 1245 від 18.11.2011 року, вимога позивача про стягнення з відповідача 48 536,45 грн. боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення. А в частині стягнення 100,00 грн. заборгованості суд першої інстанції вірно припинив провадження відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутності предмету спору.

Окрім цього, як вбачається з позовної заяви позивача, останній просить стягнути в відповідача пеню в розмірі 3 697,37 грн., 3 % річних в сумі 983,93 грн. та суму інфляційних втрат в розмірі  1 113,78 грн..

На виконання ухвали апеляційного господарського суду від 21.12.2011 року позивачем подано розрахунок пені по кожній накладній з врахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/96-ВР від 22.11.1996 року (із змінами і доповненнями) та вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, інфляційних нарахувань та 3 % річних у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, відповідно до якого пеня становить 3 697,37 грн., 3 відсотки річних –983,93 грн. та інфляційні втрати –1 113,78 грн.

Відповідно до ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/96-ВР від 22.11.1996 року (із змінами і доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 даного Закону, визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судова колегія, перевіривши розрахунок позивача, прийшла до висновку про підставність заявленої до стягнення з відповідача суми пені в розмірі 3 697,37 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо  він  не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Розглянувши поданий позивачем розрахунок, судова колегія прийшла до висновку про вірне нарахування та стягнення з відповідача на користь останнього 3 відсотків річних в сумі 983,93 грн.

Щодо стягнення індексу інфляції за весь час прострочення, судова колегія, здійснивши перерахунок, прийшла до висновку про часткове задоволення в цій частині позовних вимог в сумі 924,09 грн. інфляційних втрат за період січень-лютий 2011 року, оскільки позивач розрахунок інфляційних втрат здійснив за кожен день, що суперечить Листу Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»від 03.04.1997 року № 62-97р.

Судовою колегією не беруться до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції неправильно було визначено основну суму заборгованості,  зважаючи на те, що відповідачем частково погашено заборгованість по накладній в сумі 1 200,00 грн., оскільки такі твердження відповідача не доведенні належними та допустимими доказами, в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України. всі платежі, які проведено відповідачем, позивач підтвердив виписками банку, поданими на вимогу ухвали Львівського апеляційного господарського суду та враховано сторонами при складанні акту звірки (а.с. 16). Здійснення платежів на більшу суму матеріалами справи не підтверджено.

Окрім цього, ухвалою апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року суд вимагав від апелянта доплатити судовий збір за розгляд апеляційної скарги у порядку та розмірах встановлених Законом України «Про судовий збір», оскільки останній сплатив лише 273,00 грн.

Проте, відповідач (скаржник) вимог ухвали суду від 06.12.2011 року та 21.12.2011 року не виконав, доказів досплати судового збору не подав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір підлягає до сплати у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно п. п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України»визначено, що у випадках коли передбачені у пунктах 2 і 3 частини першої статті 97 ГПК підстави повернення апеляційної скарги виявлені судом апеляційної інстанції після прийняття апеляційної скарги, суд витребує від особи, яка подала скаргу, докази надсилання її копії іншій стороні (сторонам) та сплати державного мита у встановленому порядку і розмірі. У разі неподання таких доказів скарга залишається без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК, а у випадку несплати державного мита у встановленому законом розмірі суд також має право стягнути недоплачену суму мита за результатами апеляційного провадження.

Отже, виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що недооплачений скаржником судовий збір за розгляд апеляційної скарги, слід достягнути з останнього до Державного бюджету України в розмірі 432,50 грн. (705,75 грн. –273,00 грн.).

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу ТзОВ «Бульвар»задоволити частково.

2.          Рішення господарського суду Закарпатської області від 06.12.2011 року в частині стягнення з ТзОВ «Бульвар»на користь ТзОВ «Імпортфрукт»189,69 грн. інфляційних втрат – скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення.

В стягнені з ТзОВ «Бульвар»на користь ТзОВ «Імпортфрукт»189,69 грн. інфляційних втрат –відмовити.

3.          Достягнути з ТзОВ «Бульвар»(90200, Закарпатська обл., м. Берегово, вул. Б. Хмельницького, 163, код ЄДРПОУ 30175449) в дохід Державного бюджету України  - 432,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4.          Стягнути з ТзОВ «Імпортфрукт»(89600, Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Кооперативна, 42, код ЄДРПОУ 37173013) на користь ТзОВ «Бульвар»(90200, Закарпатська обл., м. Берегово, вул. Б. Хмельницького, 163, код ЄДРПОУ 30175449) 2,47 грн.  судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5.          Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

6.          В решті рішення суду залишити без змін.

7.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя                                                            Кордюк Г.Т..

суддя                                                                                          Давид Л.Л.

суддя                                                                                          Мурська Х.В.