Рішення

від 24.11.2011 по справі 2-2379/11

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

          Справа № 2-2379/11

     Р І Ш  Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада  2011р. Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі:  головуючого  судді                    Стоілової Т.В.,

          при секретарі                                   Єрмоленко Н.Ю.,

          за участю представника позивача ОСОБА_1,

          представника відповідача              ОСОБА_2,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес»про визнання договору оренди землі недійсним,-

                                                  В С Т А Н О В И В:

          03 жовтня 2011 року позивач   ОСОБА_3. звернулась до суду з позовом до  Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес»( далі СТОВ «Прогрес») про визнання договору оренди землі недійсним.

          В обґрунтування позову  зазначила, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ДН № 030027, виданого Красноармійською райдержадміністрацією згідно розпорядження  від 26.03.2003 року за №123, вона є власником земельної ділянки площею 5,9082га. Ця ділянка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Миролюбівської сільської ради Красноармійського району Донецької області, номер ділянки1.

          13 квітня 2009 року  між нею та відповідачем СТОВ «Прогрес»було укладено Договір оренди земельної ділянки  строком  на 25 років , який зареєстровано  в  Красноармійському  районному  відділі  Донецької регіональної філії державного  підприємства "Центр державного земельного кадастру  при Державному комітеті  України  по земельних ресурсах 17.04.2009 року.

          Згідно ст. 93  Земельного Кодексу України та ст. 1 Закону України «Про оренду землі»право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

          Позивач вважає, що при підписанні договору оренди землі відповідачем було порушено норми земельного та цивільного законодавства, зокрема орендар навмисне ввів в оману її щодо  розміру орендної  плати, взявши за основу ст. 1 Указу Президента  України №92  за 02.02.2002 рік «Про додаткові заходи соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), згідно якої розмір орендної плати має бути не менше 1,5 % вартості земельної ділянки, визначеної згідно з діючим законодавством. При цьому  відповідачем не було враховано зміни, що були внесені до цього Указу 19.08.2008 року  Указом  Президента України №725/2008 і згідно до цих змін розмір орендної плати за землю має складати не менше 3% вартості земельної ділянки.

          Позивач вважає цю обставину суттєвим порушенням її прав,  знаючи про такі зміни в Указі  і про навмисне зменшення орендної плати, вона б не підписала  з відповідачем договору оренди землі.

          На неодноразові звернення до  відповідача з колективними заявами про підвищення орендної плати, відповідач заявив, що суму орендної плати підвищувати не буде і розривати договори оренди землі також не бажає.

          Крім того, позивач вважає, що відповідач , при укладенні договору оренди землі, порушив    ст. 15 ч.4  ЗУ  "Про оренду  землі" , оскільки до договору оренди землі не долучив план або схему земельної ділянки, що була передана в оренду, акт визначення меж земельної ділянки в натурі, що в свою чергу робить неможливим ідентифікувати земельну ділянку на місцевості.

          І, головне, на що посилається позивач, що  відповідач не включив  до договору оренди пункт  про обов»язок виплачувати орендну плату    та строки виплати.

           Враховуючи вищевикладене,  позивач просить суд  визнати Договір оренди  землі від 13 квітня 2009 року, укладений  між нею та  відповідачем СТОВ «Прогрес»недійсним, витребувати у відповідача її земельну ділянку  площею 5,9082, кадастровий номер 1422783000:01:000:0039 та стягнути з відповідача, понесені нею судові витрати- державне мито-8,50 грн., витрати на інформаційно- технічне забезпечення-37 гривень та витрати на надання правової допомоги –2000 грн.

          В судове засідання позивач не з"явивилась надала суду  заяву  про розгляд справи в її відсутність ,  в якій  позовні вимоги просить  задовольнити.(а.с. 58).

          Представник позивача ОСОБА_1 що діє за дорученням, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

           Представник відповідача СТОВ «Прогрес»- ОСОБА_2  позовні вимоги не визнала  з тих підстав, що статтею 203 ЦК України передбачений виключний перелік підстав визначення правочину недійсним і, на її думку, жодного порушення при укладенні договору не було допущено, оскільки земля належить позивачці на підставі Державного  акту  на право власності на земельну ділянку , то межі спірної земельної ділянки виділені в натурі. Крім того, договір оренди земельної ділянки між сторонами було укладено відповідно до Типової форми договору оренди землі, яка згідно зі ст. 14 Закону  України «Про оренду землі»затверджується Кабінетом Міністрів  України.

          Щодо суми орендної плати - представник відповідача пояснила, що статтею 23  Закону України «Про плату за землю», що діяв на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 01 січня  уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок  проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

          Відповідно до листа державного комітету  України з земельних ресурсів  від 11.01.2010 року №641/22/6-10  у 2010 році нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського  призначення, яка проведена станом на 01.07.1995 року,  підлягає індексації станом на 01.01.2010 р. на коефіцієнт 3,2.

          У пункті 5 Договору оренди землі нормативно - грошова оцінка зазначена з урахуванням коефіцієнту 3,2, тобто нормативно грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору проіндексована відповідно до вимог діючого законодавства,  відповідач  добросовісно виконує  всі умови договору оренди землі, вчасно  та в повному  обсязі сплачує орендну  плату            за користування земельною ділянкою  позивача, землю використовує за призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,   Враховуючи вищевикладене, просить в задоволенні  позову відмовити

          Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не   підлягають задоволенню з  таких  підстав.

          Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ДН № 030027, виданого Красноармійською райдержадміністрацією згідно розпорядження  від 26.03.2003 року за №123, позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 5,9082га. Ця ділянка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Миролюбівської сільської ради Красноармійського району Донецької області, номер ділянки1. (а.с20).

          13 квітня 2009 року  між позивачкою та відповідачем СТОВ «Прогрес»було укладено Договір оренди земельної ділянки  строком  на 25 років , який зареєстровано  в  Красноармійському  районному  відділі  Донецької регіональної філії державного  підприємства "Центр державного земельного кадастру  при Державному комітеті  України  по земельних ресурсах 17.04.2009 року.(а.с.17-18)

          Статтею 203 ч. 1  ЦК  України  передбачено загальні  вимоги, додержання  яких є необхідним  для чинності  правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити  Цивільному кодексу України, іншим актам  цивільного  законодавства, а також моральним засадам суспільства.

          Правочин має  вчинятись у формі, встановленій  законом (ч.4 с. 203 ЦК України).

          Згідно ст. 13  Закону України  "Про оренду  землі" , договір оренди землі-  це договір, за яким орендодавець зобов"язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов"язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

          Договір оренди землі укладається в письмовій  формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова  форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів  України.

          Судом встановлено, що Договір оренди землі  між позивачем та СТОВ «Прогрес»було укладено  в письмовій  формі строком на 25 років , у відповідності  з вимогами  закону  та зареєстровано   в  Красноармійському  районному  відділі  Донецької регіональної філії державного  підприємства "Центр державного земельного кадастру  при Державному комітеті  України  по земельних ресурсах, тобто на цей час є чинним.

          Згідно п.38  цього Договору  та  ст. 32  Закону  України "Про оренду  землі" дія договору  припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу  однієї  із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов"язків, передбачених договором та внаслідок знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.          

          Із матеріалів  справи вбачається, що землю  відповідач  використовує за призначенням, тобто для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ,  заборгованість  зі  сплати орендної плати у  відповідача перед позивачем  відсутня, що підтверджується видатковим касовим ордером та відомістю №24 на видачу рентних платежів (а.с.29,30).

          З врахуванням викладеного, суд вважає, що відсутні  підстави  для  задоволення  позовних вимог ОСОБА_3 про  визнання договору оренди землі недійсним .          

          Суд вважає не обгрунтованим посилання  представника позивача на те, що відповідач мав в обов"язковому порядку долучити до договору оренди проект або схему орендованої земельної ділянки, що земельна ділянка не виділена в натурі і що це  є  підставою для визнання договору оренди землі недійсним.

          Згідно  ст. 50  Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 року №858-ІУ. проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок  складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

          Порядок  складання  проектів  землеустрою щодо відведення земельних ділянок  встановлюється  Кабінетом Міністрів  України.

          Із матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка належить позивачці на підставі  Державного акту про право власності на земельну ділянку, виданого  Красноармійською райдержадміністрацією 28 жовтня 2004 року (а.с.56).

          Передача землі позивачці  відбувалась на підставі  Закону  України  «Про порядок  виділення  в натурі ( на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06. 2003 року №899-ІУ. Зі змісту цього Закону  вбачається, що особливістю  виділення  в натурі( на місцевості) земельних ділянок є розробка і затвердження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв)та встановлення  меж земельних ділянок в натурі ( на місцевості) власникам земельних часток (паїв) .

          Згідно ст. 11 цього Закону встановлення меж земельних ділянок у натурі ( на місцевості»власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.

          Земельні ділянки, які будуть  використовуватись їх власниками самостійно, закріплюються межовими знаками встановленого зразка кожна окремо. Земельні ділянки, які їх власники або інші особи будуть використовувати єдиним масивом, закріплюються  межовими знаками встановленого зразка лише по окружній межі єдиного масиву.

          Таким чином посилання  позивача на те, що її земельна ділянка не була виділена в натурі і її неможливо ідентифікувати є надуманим, оскільки в самому Державному акті  на право власності на земельну ділянку міститься  план земельної ділянки, зазначені межі ділянки та власники суміжних земельних ділянок, сама земельна ділянка занесена до кадастрового реєстру та має кадастровий номер, який  і було зазначено в договорі оренди землі  від 13.04.2009 року (а.с.17-18, 56).

          Крім того, актом приймання - передачі земельної ділянки  від 21.04.2009 року, за підписом позивачки  та представника відповідача, підтверджено факт передачі земельної ділянки загальною площею 5,9082 га в оренду СТОВ «Прогрес», що  спростовує  позицію позивачки та її представника про те, що вона не знала де знаходиться її земельна ділянка (а.с.57).

          Доводи  позивачки по те, що при укладенні  договору оренди землі вона була введена в оману, оскільки не знала, що сума орендної плати має бути більшою не  відповідають фактичним обставинам справи.

          Згідно  статті 626 ч.1 ЦК  України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну  або припинення цивільних прав та обов»язків.

          ч.5. Договір є  відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

          Таким чином, укладаючи договір оренди землі, сторони домовлялись про орендну плату і та обставина, що позивачка не знала  про зміни, внесені до Указу Президента  України №92  за 02.02.2002 рік «Про додаткові заходи соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), згідно якої розмір орендної плати має бути не менше 3 % вартості земельної ділянки, не є підставою для визнання цього договору недійсним, оскільки  закони  України  та зміни до них доводяться до населення через засоби  масової  інформації і  позивачка  мала про це знати.

          Крім того, в судовому засіданні  представник  відповідача запропонувала позивачці та її представникові  укласти з СТОВ «Прогрес»додаткову  угоду, якою збільшити орендну плату до  3%  вартості земельної ділянки, але представник позивачки, діючи в інтересах позивачки, відмовився від такої пропозиції.          

          З врахуванням викладеного, суд вважає, що в задоволенні вимог позивача  ОСОБА_3 до СТОВ «Прогрес» слід відмовити як  необгрунтованих.            

           Керуючись, ст. 203, 207, 210, 792 ЦК України, ст. 93,95,124, 186  Земельного кодексу  України,  Законом  України  "Про оренду землі "  та Законом  України  "Про землеустрій",ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14,   208-209, 212-218,   ЦПК України , суд

ВИРІШИВ:

            ОСОБА_3  відмовити в задоволенні позову до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про визнання Договору оренди землі недійсним, укладеного між нею та СТОВ «Прогрес»13.04.2009 року   та витребування земельних ділянок, що належать їй  на праві  власності згідно  Державного акту  про право власності на земельну ділянку серія ДН  №030027, виданого 28 жовтня 2004 року  Красноармійською райдержадміністрацією Донецької області, з чужого незаконного володіння, як необгрунтованого.

              Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів після проголошення  рішення  суду.

              Суддя:

24 листопада 2011 року