Рішення

від 11.01.2012 по справі 13/482

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа №  13/482

11.01.12

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком"

до   Приватного акціонерного товариства "Київфундаментбуд"    

про стягнення з відповідача інфляційних, штрафних санкцій, плати за користування чужими грошовими коштами

Суддя  Курдельчук І.Д.  

Представники :

від позивача       ОСОБА_1 –дов. № 2811/1 від 28.11.2011 р.

від відповідача   не з'явився

В судовому засіданні 11.01.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ :

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача інфляційних, штрафних санкцій, плати за користування чужими грошовими коштами.

11.11.2011 ухвалою Господарського суду міста Києва було порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду в судовому засіданні, сторони зобов'язано вчинити дії.

30.11.2011 в судове засідання з'явився лише відповідач, вказав, що у зв'язку з наявністю об'єднаного виконавчого провадження за тридцятьма виконавчими документами не має змоги своєчасно сплачувати борг, у зв'язку з зміною керівника відповідача вважає за можливе укладення з позивачем мирової угоди.

13.12.2011 в судове засідання з'явилися лише представники позивача, надали витяги та судову практику.

09.12.2011 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

13.12.2011 року в судове засідання  з'явилися представники позивача, надав додаткові документи по справі.

Судом розглянуто та задоволено клопотання представника відповідача.

Ухвалою суду від 13.12.2011 року розгляд справи було відкладено на 11.01.2012 року.

04.01.2012 року через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Крім того в зазначену клопотанні представник відповідача заявив про витребування матеріалів справи № 38/461, посилаючись на те, що Рішенням суду від 09.08.2011 року у справі № 38/461 за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" до Приватного акціонерного товариства "Київфундаментбуд" про 581 771,35 грн. було частково задоволено ті ж самі однорідні позовні вимоги, а в іншій частині позовних вимог судом відмовлено у задоволенні. Тобто, як зазначає відповідач, позивачем безпідставно вдруге подано позовну заяву до суду.

Судом розглянуто клопотання відповідача та відмовлено у його задоволенні, як необґрунтоване, оскільки у 3% річних та інфляційні витрати, нараховані позивачем до стягнення у справі № 13/482 нараховані за інші періоди, ніж у справі № 38/461.

11.01.2012 року в судове засідання з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду щодо надання витребуваних документів по справі не виконав.

Судом розглянуто та відмовлено у задоволенні клопотання відповідача.

В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Відповідач проти позову заперечував та наполягав на відмові у його задоволенні.

Господарський суд визнав представлені сторонами документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін судового процесу ознайомлено з їх правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -    

ВСТАНОВИВ:

19.06.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноком" (надалі –позивач, продавець) та Закритим акціонерного товариства "Київфундаментбуд" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Київфундаментбуд») (надалі –відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 19-06/07-1 від 19.06.2007 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця будівельну техніку, передбачену Договором, а покупець прийняти її та оплатити.

Пунктом 3.2 Договору сторони передбачили порядок та строки здійснення розрахунків, згідно якого покупець зобов'язаний виплатити продавцеві суму вартості техніки протягом 11 календарних місяці з дати укладення Договору частинами в наступні строки:

- 10%, що складає 72 932,40 грн. –протягом 15 календарних днів з дати укладення Договору;

-  40%, що складає 291 729,60 грн. - протягом 45 календарних днів з дати укладення Договору;

- 10%, що складає 72 932,40 грн. - протягом 15 календарних днів від дати акта прийома - передачі техніки по Договору;

- 40%, що складає 291 729,60 грн. - протягом 8 календарних місяців.

Відповідно до складеного графіку платежів, які є невід'ємним Додатком до Договору, кінцевим строком проведення покупцем повного розрахунку за поставлену будівельну техніку є 16.06.2008 року.

Як встановлено судом, що на виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято будівельну техніку на загальну суму 729 324,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0145 від 31.08.2007 року, № РН-143 від 25.09.2007 року, № РН-157 від 25.09.2007 року та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 559 600,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за будівельну техніку в розмірі 169 724,00 грн.

Крім того, позивачем було поставлено відповідачу запчастини до будівельної техніки на загальну суму 70 918,80 грн., відповідно до рахунку-фактури № СФ-212 від 08.11.2007 оку, що підтверджується видатковою накладною № РН-173 від 08.11.2007 року та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОД № 017616 від 08.11.2007 року.

Як зазначає позивач, оплату за поставлені запчастини до будівельної техніки в розмірі 70 918,80 грн. відповідачем здійснено не було.

Зважаючи на те, що договір купівлі-продажу запчастин до будівельної техніки було поставлено відповідно до ст. 181 ГК України у спрощений спосіб і не містить строку оплати переданого товару, останній підлягає оплаті відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України –протягом семиденного строку від дня пред'явлення відповідної вимоги про його оплату.

25.12.2008 року та 19.04.2010 року позивачем було надіслано на адресу відповідача претензії № 5 та № 11 відповідно з вимогою погашення виниклої заборгованості. Проте, посилаючись на незадовільний фінансовий стан, відповідач залишив зазначені претензії без задоволення.

Зважаючи на викладене у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, яка станом на дату звернення позивача до суду з позовом складала 240 642,80 грн.

Як встановлено судом, 09.08.2011 року рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 38/461 задоволено вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" та стягнуто з відповідача за Договором інфляційні втрати від несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, в розмірі 169 724,00 грн. за період з 19.05.2008 року по 13.12.2010 року в сумі 50 577,75 грн. та 3% річних за період з 20.05.2010 року по 20.10.2010 року в сумі 2 148,29 грн.

Зважаючи на винесення рішення, наявні грошові зобов'язання відповідача, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п. 1 ст. 693 ЦК України договором купівлі-продажу може бути встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).  

Отже, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем 240 642,80 грн., суд вважає належним чином доведеним та документально підтвердженим, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 240 642,80 грн. суми основного боргу, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 28 300,43 грн. інфляційних втрат та 28 446,94 грн. 3% річних.

Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 28 300,43 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, вимоги в частині стягнення  28446,94 грн. 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 21053,48 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Отже, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 240 642,80 грн. суми основного боргу, 28 300,43грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі; вимоги в частині стягнення 28 446,94 грн. 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 21 053,48 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київфундаментбуд (04073, м. Київ, вул.. Куренівська, 16-А, код ЄДРПОУ 33056977) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем при примусовому виконанні рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" (04071, м. Київ, вул.. Ярославська, 28-Б, код ЄДРПОУ 31813171) 240 642 (двісті сорок тисяч шістсот сорок дві),80 грн. суми основного боргу, 28 300 (двадцять вісім тисяч триста),43грн. інфляційних втрат, 21 053 (двадцять одна тисяча п'ятдесят три),48 грн. 3% річних, 5 799 (п'ять тисяч сімсот дев'яносто девять),70 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" (04071, м. Київ, вул.. Ярославська, 28-Б, код ЄДРПОУ 31813171) в дохід Державного бюджету 5 947 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок сім),80 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                                  І.Д. Курдельчук

дата складення 16.01.2012