Рішення

від 16.01.2012 по справі 51/436

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/436

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/436

16.01.12

За позовом Приватного підприємства «Серкон»

до Споживчого товариства «Норд»

про стягнення 51 387,29 грн.

Суддя  Пригунова А.Б.  

Представники:

від позивач: Базіс А.С.

від відповідача: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 51 387,29 грн. основного боргу за непоставлений товар за договором поставки № 01\09-3 від 01.09.2011 р. Позовні вимоги обґрунтовані  неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товарів відповідно до оплаченого позивачем рахунку фактури за  договором поставки № 01/09-3 від 01.09.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.11.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представників відповідача та невиконанням сторонами вимог суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2011 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів за клопотанням позивача.

У даному судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги та подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій уточнив особу до якої заявлено вимоги про стягнення заборгованості.

Відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву та жодного іншого витребуваного судом доказу не подав, в судові засідання своїх представників не направляв. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвалу суду про порушення провадження у справі від 02.11.2011 р. та ухвалу суду про відкладення розгляду справи від 28.11.2011 р. відповідачем отримано 18.11.2011 р. та 06.12.2011 р., що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованого відправлення.

Провадження у справі порушено ухвалою від 02.11.2011 р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.  

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 16.01.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2011 р. між СП «Норд»(постачальник) та ПП «Серкон»(покупець) укладено договір поставки № 01\09-3 (далі –договір), за умовами якого продавець зобов'язався поставляти покупцю будівельні матеріали (далі – товар) партіями у відповідності з письмовими заявками останнього, а покупець зобов'язався приймати товар і оплачувати його за умовами даного договору (п. 1.1 договору).

Додатком № 1 до згаданого договору сторони погодили Специфікацію, в якій визначили найменування товару та ціну такого за одиницю виміру.

В порядку розділу 2 договору 16.09.2011 р. сторони додатком № 2 підписали заявку на поставку будівельних матеріалів всього на суму 51 387,29 грн. з ПДВ.

Платіжним дорученням № 110 від 19.09.2011 р. позивачем сплачено виставлений відповідачем рахунок-фактуру № 19/09-01 від 19.09.2011 р. в сумі 51 387,29 грн., що також підтверджується банківською випискою по рахунку позивача, копія якої додана до матеріалів справи.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання щодо оплати погодженого сторонами товару за договором та заявкою (додаток № 2 до договору) виконав.

Умови договору поставки визначали, що оплата погодженого сторонами товару має бути оплачена ПП «Серкон»не пізніше ніж за три банківські дні до запланованої поставки товару.

В свою чергу, пунктом 7.4 договору відповідач зобов'язаний поставити (передати) товар покупцю не пізніше трьох календарних днів від дня перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Як встановлено в ході розгляду спору, відповідачем поставка обумовленого додатком № 2 до договору товару у строк до 22.09.2011 р. не здійснена, доказів протилежного до суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем зобов'язання за договором поставки № 01\09-3 від 01.09.2011 р. в частині поставки товару на суму 51 387,29 грн. у строки, передбачені договором не виконані, докази погодження сторонами інших строків поставки такого відсутні.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір  № 01\09-3 від 01.09.2011 р. є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про  купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання за договором поставки № 01\09-3 від 01.09.2011 р. в частині поставки товару на суму 51 387,29 грн. у строки, передбачені договором.

Пункт 7.4 договору передбачає у випадку не здійснення відповідачем поставки товару протягом семи днів від перерахування коштів за товар на розрахунковий рахунок постачальника, право позивача вимагати повернення сплачених коштів та розірвання даного договору.

10.10.2011 р. позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою щодо повернення сплачених коштів за рахунком № 19/09-01 від 19.09.2011 р. в сумі 51 387,29 грн.

В той же час, зі змісту договору поставки № 01\09-3 від 01.09.2011 р. вбачається, що такий набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2012 року.

При цьому, пункт 10.2 договору визначає, що постачальник має право розірвати даний договір в односторонньому порядку, повідомивши про це покупця не пізніше ніж за 14 календарних днів до дати такого розірвання.

Судом встановлено, що ПП «Серкон»листом від 28.11.2011 р., який направлений відповідачу 30.11.2011 р., звернулось до СТ «Норд»з вимогою щодо розірвання договору в односторонньому порядку, докази чого надані до матеріалів справи.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 ЦК України).

Оскільки, умовами договору поставки № 01\09-3 від 01.09.2011 р. передбачений порядок розірвання договору в односторонньому порядку, який дотриманий позивачем, тому суд приходить до висновку, що договір поставки № 01\09-3 від 01.09.2011 р. розірваний в односторонньому порядку, а зобов'язання сторін за ним припинені.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Позивач звернувся до відповідача листом № б/н від 28.11.2011, в якому вимагав повернути грошові кошти в розмірі 51 387,29 грн.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, станом на момент вирішення спору відповідач кошти в розмірі 51 387,29 грн. на розрахунковий рахунок позивача не перерахував, доказів протилежного до суду не надав.

За таких обставин, внаслідок розірвання договору поставки № 01\09-3 від 01.09.2011 р. відповідач зобов'язаний повернути суму отриманих в якості попередньої оплати коштів, на яку не здійснено СТ «Норд»поставки обумовленого товару на суму  51 387,29 грн., оскілки правова підстава володіння такими коштами відпала внаслідок розірвання договору поставки в односторонньому порядку. Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити (повернути) на користь відповідача суму у розмірі 51 387,29 грн.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги про стягнення з СТ «Норд» 51 387,29 грн.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом до суду) покладаються на відповідача. Сума надмірно сплаченого державного мита в розмірі 1,13 грн. підлягає поверненню позивачу на підставі довідки.

Керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1.  Позов Приватного підприємства «Серкон» задовольнити повністю.

2. Стягнути зі Споживчого товариства «Норд»(03134, м. Київ, вул. Булгакова, б. 18, код 30348361) на користь Приватного підприємства «Серкон»( 01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, б. 39-41, код 33830361) 51 387 (п'ятдесят одну тисячу триста вісімдесят сім) грн. 29 коп. основного боргу, 513 (п'ятсот тринадцять) грн. 87 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б.

Дата підписання рішення:17.01.2012 р.