Постанова

від 09.10.2006 по справі 1/2661

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

1/2661

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

09 жовтня 2006 р.                                                                                   № 1/2661  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. –головуючого,

Ковтонюк Л.В.,

Чабана В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної

скаргиВідкритого акціонерного товариства  “Електровимірювач”, м. Житомир

напостанову Житомирського апеляційного господарського суду від 13.06.2006

у справігосподарського суду Житомирської області № 1/2661

за позовомПриватного малого підприємства “Аліса”, м. Житомир

доВідкритого акціонерного товариства “Електровимірювач”

простягнення 494 370 грн. 04 коп.

за участю представників сторін:

від позивача –не з'явилися;

від відповідача –Тренова О.В.

УСТАНОВИВ:

У вересні 2005р. Приватне мале підприємство “Аліса” звернулися до суду з позовними вимогами про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Електровимірювач” 33 000 грн. додаткових витрат на консультативно-інформаційні послуги та аудиторський висновок, 428 057 грн. 66 коп. за не одержаний прибуток (втрачена вигода), 3% річних у сумі 3 315 грн. 16 коп. та 29 991 грн. 22 коп. інфляційних нарахувань, всього 494 370 грн. 04 коп.

Позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань та пені обґрунтовували тим, що між сторонами у справі існували договірні відносини (договір від 14.04.1998р.) з приводу оренди позивачем приміщення та виконання ним в цьому приміщенні ремонтних робіт. Заборгованість відповідача у сумі 110 505,49 грн. за проведений ремонт, строк оплати якого в договірному порядку сторонами не встановлювався, доведена та присуджена до стягнення на користь позивача постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 18.11.2003р. у справі № 11/1877 за позовом ВАТ “Електровимірювач” до ПМП “Аліса” про розірвання договору оренди від 14.04.1998р. та за зустрічним позовом ПМП “Аліса” до ВАТ “Електровимірювач” про стягнення вартості проведеного в орендованому приміщенні капітального ремонту в сумі 112 785,80 грн. Позивач вказував, що строк виконання грошового зобов'язання щодо сплати цієї заборгованості, відповідно до п.2 ст.530 Цивільного кодексу України, виник з дати (08.05.2002р.) подання зустрічного позову ПМП “Аліса” і саме з цієї дати почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Щодо заявленої вимоги про стягнення втраченої вигоди та витрат на консультативно-інформаційні послуги та аудиторський висновок пояснював, що оскільки рішенням господарського суду Житомирської області від 31.10.2002р. у справі №11/1877 було задоволено позов ВАТ “Електровимірювач” про розірвання договору оренди від 14.04.1998р. (залишено без змін зазначеною постановою) подальше ведення позивачем господарської діяльності, на яку відповідний фахівець (підприємець Дубенко О.Г. ) за письмовим оплатним договором на консультативні та інформаційні послуги, укладеним з позивачем, розробив бізнес-план щодо хлібопекарського виробництва, стало неможливим, у результаті чого не отримано прогнозованих прибутків.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 24.02.2006р. (суддя Сичова О.П.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ВАТ “Електровимірювач” на користь ПМП “Аліса” 22 447 грн. 05 коп. інфляційних нарахувань на суму простроченого грошового зобов'язання, 3% річних від простроченого зобов'язання у сумі 5 066 грн. 66 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 (судді: Гулова А.Г. –головуючий, Пасічник С.С., Шкляр Л.Т.) рішення змінено в частині стягненні 3% річних та судових витрат. В решті рішення залишено без змін. Резолютивну частину викладено в іншій редакції, присуджено до стягнення з ВАТ “Електровимірювач” на користь ПМП “Аліса” 22 447 грн. 05 коп. інфляційних нарахувань на суму простроченого грошового зобов'язання, 218 грн. 60 коп. –3% річних від простроченого грошового зобов'язання та судові витрати”.

Не погоджуючись з ухваленими судовими актами, Відкрите акціонерне товариство “Електровимірювач” звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування рішень обох інстанцій в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних від суми простроченого зобов'язання на загальну суму 27 513 грн. 71 коп. за безпідставністю вимог, а в решті - залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу ПМП “Аліса” просили залишити касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши представника відповідача, та проаналізувавши мотиви, викладені у касаційній скарзі, у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів визнає касаційну скаргу необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

При ухваленні рішення, судом апеляційної інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи на основі всебічного, повного та безпосереднього дослідження наявних у матеріалах справи доказах. Правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд апеляційної інстанцій, з урахуванням положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів , в яких беруть участь ті самі сторони (постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 18.11.2003р. у справі № 11/1877), вірно дійшов висновку про несвоєчасність сплати відповідачем заборгованості за проведений ремонт орендованого позивачем приміщення. Обґрунтовано змінив рішення щодо розміру 3% річних, стягнувши річні за період з червня по 6 вересня 2005 року (дати остаточного погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 226 Господарського кодексу України сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частинні стягнення                  додаткових витрат на консультативно-інформаційні послуги та аудиторський висновок, а також збитків у виді не одержаного прибутку (втрачена вигода), суди обох інстанцій обґрунтовано виходили з того, що ці вимоги позивача є безпідставними. Оскільки, відповідач неодноразово повідомляв позивача про намір розірвати договір оренди та на час укладення договору про надання послуг від 29.09.2002р. було порушено провадження у справі № 11/1877 (06.05.2002р.).

Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків, заподіяних порушенням господарського зобов'язання можливе лише при наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою та понесеними збитками.

Проте, суди обох інстанцій обгрунтовано причинного зв'язку між діями позивача (розробка бізнес-плану, складання аудиторського висновку) та несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання щодо сплати вартості проведеного позивачем капітального ремонту орендованого приміщення не встановили.

Беручи до уваги зазначене колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 13.06.2006р.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 13.06.2006р. у справі господарського суду Житомирської області № 1/2661 залишити без змін, а касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства  “Електровимірювач” –без задоволення.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань

СуддяЛ.В. Ковтонюк

СуддяВ.В. Чабан