Постанова

від 13.06.2006 по справі 1/2661

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/2661

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "13" червня 2006 р.                                                          Справа №  1/2661

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого   судді                                                  Гулової А.Г.

суддів:                                                                        Пасічник С.С.

                                                                                   Шкляр Л.Т.

при секретарі                                                            Павловській Л.П. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Леха В.Ф. - директора;

від відповідача: Тренової О.В.- представника за довіреністю №40/29 від 22.04.06р.,

Дмитрюка А.П. - представника за довіреністю №40/3010 від 03.01.06р.,

розглянувши апеляційні скарги Приватного малого підприємства "Аліса", м.Житомир

та Відкритого акціонерного товариства "Електровимірювач", м.Житомир

на рішення господарського суду Житомирської області

від "24" лютого 2006 р. у справі №  1/2661 (суддя Сичова О.П.)

за позовом Приватного малого підприємства "Аліса", м.Житомир  

до Відкритого акціонерного товариства "Електровимірювач", м.Житомир

про стягнення 494370,04грн.,

з перервою в судовому засіданні з 08 червня 2006 року по 13 червня 2006 року

згідно ст. 77 Господарського  процесуального кодексу України,

 ВСТАНОВИВ:

  Рішенням господарського суду Житомирської області від 24.02.2006р. у справі №1/2661 позов Приватного малого підприємства "Аліса", заявлений до Відкритого акціонерного товариства "Електровимірювач" про стягнення 494370,04грн., серед яких 428057,66грн. - втраченої вигоди, 33000,00грн. додаткових витрат, 3315,16грн. - 3-х % річних та 29991,22грн. інфляційних нарахувань, задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 27513,71грн., в тому числі 22447,05грн. інфляційних нарахувань та 5066,66грн. - 3-х % річних, а також покладено на відповідача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 275,13грн. витрат з держмита й 6,56грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вважаючи, що рішення місцевого господарського суду не в повній мірі відповідає нормам матеріального права, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення втраченої вигоди та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь ПМП "Аліса" 210137,00грн. втраченої вигоди за період з 19.11.2003р. по 06.09.2005р.

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає наступне:

- відповідно до положень Господарського кодексу України за порушення грошових зобов'язань господарсько-правова відповідальність настає у двох формах – відшкодування збитків, до яких статтею 225 Господарського кодексу України віднесено й втрачену вигоду, і сплата штрафних санкцій, а прострочення виконання грошового зобов'язання надає кредитору право вимагати відшкодування збитків, завданих простроченням та сплати штрафних санкцій, якщо вони передбачені законом або договором. Таким чином, зробивши висновок, що у відповідача перед позивачем виникло грошове зобов'язання, суд з незрозумілих причин відмовив у задоволенні вимоги про стягнення втраченої вигоди;

- невідомо з яких підстав господарський суд першої інстанції зробив прив'язку бізнес-плану саме до орендованого приміщення, оскільки господарську діяльність за розробленим бізнес-планом ПМП "Аліса" планувало здійснювати в будь-якому орендованому чи власному приміщенні, з чим погодився також і відповідач, спростовуючи підставу розірвання договору в односторонньому порядку у відзиві на позовну заяву;

- висновок місцевого господарського суду про те, що звернення відповідача до правоохоронних органів не може вважатись поширенням інформації, яка принижує честь та гідність, престиж та ділову репутацію підприємства та його посадових осіб, не відповідає фактичним обставинам справи й суперечить ст.32 Конституції України, яка обмежує збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди. Збираючи інформацію про діяльність ПМП "Аліса" та звинувачуючи керівництво й засновників даного підприємства у підробці документації та ухиленні від сплати податків, відповідач самостійно, без відповідної згоди ПМП "Аліса", звертався із запитами в Житомирську санепідемстанцію, Головне управління містобудування та архітектури, ДПІ у м.Житомирі, тобто саме в ті установи, з якими ПМП "Аліса" в особі її керівництва та засновників вступає у своїй господарській діяльності у взаємовідносини, а тому, нанесення моральної шкоди керівництву та засновникам є фактично нанесенням моральної шкоди підприємству в цілому, що також полягає у втраченій вигоді.

Відповідач в письмовому відзиві №40/38 від 07.06.2006р. на апеляційну скаргу заперечив проти доводів позивача, підтвердивши, водночас, факт існування в минулому договірних відносин з відповідачем з приводу оренди приміщення в заготівельному корпусі підприємства. Однак, зазначив, що орендоване позивачем приміщення використовувалось ним не за призначенням, відповідного дозволу санітарно-епідеміологічної станції на виробництво хлібобулочних виробів, як і обладнання для цього, у позивача не було, що викликало сумнів у необхідності складання позивачем бізнес-плану й права вимагати від ВАТ "Електровимірювач" збитків та додаткових витрат.

Не погоджуючись з судовим рішенням в частині стягнення 22447,05грн. інфляційних нарахувань та 5066,66грн. - 3-х % річних, до суду звернувся з апеляційною скаргою й відповідач, поставивши вимогу про скасування судового рішення в цій частині з викладених у скарзі підстав та прийняття нового рішення  - про відмову в позові.

Апеляційна скарга відповідача мотивована наступним:

- приймаючи рішення у даній справі, господарський суд першої інстанції не дав належної оцінки тому факту, що договір підряду на проведення ремонтних робіт в орендованому позивачем приміщенні між сторонами у даній справі не укладався, а тому визначити, коли саме виникли грошові зобов'язання між ВАТ "Електровимірювач" і        ПМП "Аліса" неможливо. Крім того, процес виконання судового рішення, яким присуджено до стягнення борг, не є грошовим зобов'язанням боржника перед кредитором, оскільки існує встановлений Законом України "Про виконавче провадження" порядок виконання судових рішень, який не залежить від волі боржника;

- суд не врахував, що ст.214 Цивільного кодексу Української РСР (1963р.) передбачають нарахування інфляційних та 3-х % річних від суми при простроченні виконання грошового зобов'язання, а не при виникненні боргу за виконані ремонтні роботи та будівельний підряд, які не є  грошовими зобов'язаннями. Статті 612 Цивільного кодексу України (2003р.) та 220 Господарського кодексу України (2003р.) не передбачають таких санкцій;

- борг ВАТ "Електровимірювач" перед позивачем в сумі 110505,49грн. належними доказами (кошторисом на проведення ремонту в орендованому приміщенні, актами виконаних робіт та приймально-здавальним актом відремонтованого приміщення, тощо) не підтверджений. Крім того, пунктом 3.6 договору оренди передбачено, що орендар за свій рахунок та своїми силами проводить ремонт орендованого приміщення.

Ухвалою від 21.03.2006р. Житомирський апеляційний господарський суд прийняв до провадження апеляційну скаргу Приватного малого підприємства "Аліса", ухвалою від 24.03.2006р. - апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Електровимірювач".

Згідно ухвали суду від 24.03.2006р. розгляд апеляційних скарг здійснюється в одному провадженні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги поданої Приватним малим підприємством "Аліса" апеляційної скарги, посилаючись на викладені у ній доводи. Вважає рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні вимоги про стягнення втраченої вигоди таким, що прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для вирішення спору, а також порушенням норм матеріального права. Просить судове рішення скасувати в цій частині та прийняти нове – про задоволення вимоги про стягнення втраченої вигоди за період з 19.11.2003р. по 06.09.2005р. в сумі 210137,00грн.

Представник відповідача в засіданні суду заперечив проти апеляційної скарги позивача, надавши пояснення в обґрунтування своїх заперечень. Крім того, представник відповідача надав пояснення на підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі ВАТ "Електровимірювач", й просив скасувати рішення господарського суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення 22447,05грн. інфляційних нарахувань та 5066,66грн.  – 3-х % річних з прийняттям в цій частині нового рішення – про відмову в позові.

Представник позивача з апеляційною скаргою відповідача не погоджується, стверджуючи, що відповідачем не доведено тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що подана позивачем апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

15.09.2005р. Приватне мале підприємство "Аліса" звернулось в господарський суд Житомирської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Електровимірювач" збитків внаслідок порушення відповідачем господарського зобов'язання в сумі 494370,04грн., в тому числі 33000,00грн. витрат на консультативно-інформаційні послуги та аудиторський висновок, 428057,66грн. неодержаного прибутку (втраченої вигоди), 33312,38грн. інфляційних нарахувань за період з червня 2002р. по серпень 2005р. й 3315,16грн.  – 3-х % річних за період з червня по грудень.

Стосовно заявленої вимоги про стягнення втраченої вигоди та витрат на консультативно-інформаційні послуги і аудиторський висновок, позивач вказав, що між ним та відповідачем у справі існували договірні відносини з приводу оренди позивачем приміщення та виконання ним в цьому приміщенні ремонтних робіт, однак, внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо оплати вартості виконаних ремонтних робіт та розірвання договору, згідно якого ПМП "Аліса" орендувало приміщення, подальше ведення господарської діяльності, на яке відповідний фахівець (підприємець Дубенко О.Г.) за письмовим оплатним договором на консультативні та інформаційні послуги, укладеним з позивачем, розробив бізнес-план щодо хлібопекарського виробництва, було унеможливлене, в результаті чого ПМП "Аліса" не отримало прогнозованих бізнес-планом прибутків, розмір яких за 2002-й –                                 8 місяців 2005 року склав би 428057,66грн. (116743,00грн. за 2002-й рік, 116743,00грн. за 2003-й рік, 116743,00грн. за 2004-й рік та 77828,66грн. за 8 місяців 2005 року).

Обґрунтовуючи ж вимогу про стягнення 33312,38грн. інфляційних нарахувань та 3315,16грн. - 3-х % річних, позивач зазначив, що заборгованість відповідача в сумі 110505,49грн. за проведений позивачем в орендованому ним приміщенні ремонт, строк оплати якого в договірному порядку сторонами не встановлювався, присуджена до стягнення з відповідача згідно постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 18.11.2003р. у справі №11/1877, й строк виконання грошового зобов'язання щодо сплати цієї заборгованості у товариства, відповідно до п.2 ст.530 Цивільного кодексу України (2003р.), виник з 08.05.2002р. – дати подання зустрічного позову                  ПМП "Аліса" до ВАТ "Електровимірювач" про стягнення вартості капітального ремонту орендованого приміщення у справі №11/1877 (а.с.53), і саме з цієї дати почалося прострочення виконання грошового зобов'язання відповідача.

Крім того, позивач у позовній заяві вказав на те, що своїми спробами сфальсифікувати кримінальну справу проти посадових осіб ПМП "Аліса", використовуючи, при цьому, неправдиві свідчення своїх працівників та звертаючись в різні установи за інформацією стосовно діяльності позивача, а також в правоохоронні органи та органи прокуратури з вимогою порушити кримінальну справу відносно посадових осіб ПМП "Аліса", відповідач завдав підприємству моральної шкоди, що полягає у приниженні честі, гідності, престижу, ділової репутації його посадових осіб та підприємства в цілому, що підірвало довіру до діяльності підприємства та призвело до втрат немайнового характеру.

Конкретний розмір такої шкоди позивач не вказав.

На підтвердження своїх доводів позивач надав адресовану відповідачеві претензію за №34 від 22.12.2003р. з вимогою сплати 266486,00грн., в т.ч.30000,00грн. витрат на консультативно-інформаційні послуги, 3000,00грн. -  на складення аудиторського висновку, 233486,00грн. – неодержаного прибутку за 2002-2003р.р., копії відповіді відповідача на дану претензію з відхиленням вимог позивача, повторної претензії ПМП "Аліса" за № 3 від 02.03.2004р. та відповіді ВАТ "Електровимірювач" на неї, копії постанов Вищого господарського суду України та Верховного Суду України, відповідно, від 26.02.2004р. та 03.06.2004р., а також наказу від 05.04.2004р. у справі №11/1877, договір на консультативні та інформаційні послуги від 29.09.2002р., укладений між ПМП "Аліса" та суб'єктом підприємницької діяльності Дубенко О.Г., бізнес-план хлібопекарного виробництва та збуту хлібобулочної продукції, розроблений підприємцем Дубенко О.Г. для позивача, аудиторський висновок ПП "Тест", в якому зазначено, що на основі бізнес-плану чистий прибуток  за 2002 рік складатиме 116743,00грн., копії платіжного доручення №31 від 26.09.2002р. про попередню оплату послуг з розробки бізнес-плану в сумі 30000,00грн., квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 28.10.2002р. про сплату 3000,00грн. за аудиторський висновок                       (а.с.9-18,34,35-51,52,60,61).

В своїх поясненнях по справі (а.с.63-64,74-75,81,88-92,122-123,125-128) позивач наводить додаткові обґрунтування понесених ним з вини відповідача збитків,  посилаючись при цьому на положення Господарського кодексу України, які регулюють господарські зобов'язання, виконання господарських зобов'язань, припинення зобов'язань, відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, зокрема відшкодування збитків.

Відповідач з позовними вимогами не погодився, виклавши свої доводи у відзиві №40/129 від 03.10.2005р. на позовну заяву, запереченнях за №40/143 від 02.11.2005р., додаткових запереченнях за №40/149 від 28.11.2005р.(а.с.68,73,106-108).

Стосовно вимоги позивача про стягнення втраченої вигоди відповідач зазначив, що підприємницька діяльність ПМП "Аліса" в орендованому приміщенні була припинена згідно рішення суду у справі №11/1877, яке набрало законної сили, позивач же не позбавлений був права здійснювати свою господарську діяльність з виробництва хлібобулочних виробів в іншому місці, а тому, товариство не несе відповідальності за будь-які неодержані позивачем прибутки, в тому числі й розраховані по бізнес-плану.

За твердженням відповідача, орендоване позивачем приміщення використовувалось ним не за призначенням, відповідного дозволу санітарно-епідеміологічної станції на виробництво хлібобулочних виробів, іншої нормативно-технічної документації, як і обладнання для цього, у позивача не було, що необхідності складання бізнес-плану для здійснення в орендованому приміщенні діяльності з виробництва хлібобулочних виробів позивач не довів.

Як стверджує відповідач, представлений позивачем бізнес-план - неналежний доказ можливих прибутків ПМП "Аліса", оскільки він є абстрактним, ніяким чином не пов'язаним з діяльністю позивача і орендованим приміщенням.

Крім того, відповідач виключає свою вину у понесенні позивачем збитків в сумі 30000,00грн. та 3000,00грн., що становлять витрати на розроблення бізнес-плану та складання аудиторського висновку, посилаючись, при цьому, на те, що здійснювати такі витрати позивача не примушував.

Заперечуючи проти вимог позивача про стягнення інфляційних нарахувань та            3-х % річних відповідач зазначив, що судове рішення про стягнення з                                ВАТ "Електровимірювач" на користь ПМП "Аліса" коштів в сумі 110505,49грн. виконане державною виконавчою службою в примусовому порядку, встановити ж, коли виник строк виконання грошових зобов'язань між ВАТ "Електровимірювач" і ПМП "Аліса", неможливо, оскільки договір підряду на проведення ремонтних робіт в орендованому позивачем приміщенні, де б погоджувався порядок і строки проведення розрахунків за виконані роботи, між сторонами у даній справі не укладався.

Крім того, на думку відповідача, процес виконання судового рішення, яким присуджено до стягнення борг, не є грошовим зобов'язанням боржника перед кредитором, оскільки існує встановлений Законом України "Про виконавче провадження" порядок виконання судових рішень, що не залежить від волі боржника.

Судовою колегією враховується наступне.

Як вбачається за матеріалів справи, 14.04.1998р. між Відкритим акціонерним товариством "Електровимірювач" та Приватним малим підприємством "Аліса" було укладено договір оренди приміщення першого поверху заготівельного корпусу для пункту громадського харчування-кафе загальною площею 74кв.м. за адресою: м.Житомир, площа Перемоги,10 зі строком дії з 01.05.98р. до 01.05.03р. (а.с.76-77).

В квітні 2002 року ВАТ "Електровимірювач" звернулось в господарський суд Житомирської області з позовом до ПМП "Аліса" про розірвання договору оренди, посилаючись на те, що останнє не виконує умови договору по внесенню орендної плати.

ПМП "Аліса", в свою чергу, подало зустрічний позов про стягнення з                       ВАТ "Електровимірювач" вартості проведеного в орендованому приміщенні капітального ремонту в сумі 112785,80грн.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 31.10.2002р. (а.с.65-66) у справі №11/1877 позов ВАТ "Електровимірювач" про розірвання договору оренди від 14.04.1998р.  задоволено, в зустрічному позові ПМП "Аліса" відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 18.11.2003р. у справі №11/1877, залишеною без змін згідно постанови Вищого господарського суду України від 26.02.2004р., рішення господарського суду першої інстанції було скасоване в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ПМП "Аліса" з прийняттям в цій частині нового рішення – про стягнення з ВАТ "Електровимірювач" на користь                    ПМП "Аліса" 110505,49грн. вартості проведеного в орендованому даним підприємством приміщенні ремонту.

Постанова Вищого господарського суду України від 26.02.2004р. в касаційному порядку не переглядалась (ухвала Верховного Суду України від 03.06.2004р., а.с.14-17).  

Як встановлено частиною 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Твердження відповідача про те, що грошового зобов'язання перед позивачем за виконані останнім будівельно-монтажні роботи не існує, а встановлений Законом України "Про виконавче провадження" процес виконання судового рішення, яким присуджено до стягнення борг, таким не являється, є безпідставними, оскільки грошовим зобов'язанням відповідача був безпосередньо обов'язок останнього щодо сплати позивачу вартості виконаних ним робіт в сумі 110505,49грн., підтверджений постановою Житомирського апеляційного господарського суду у справі №11/1877.

Строк виконання цього обов'язку, з врахуванням того, що в договірному порядку він сторонами не обумовлювався, у ВАТ "Електровимірювач" настав 19.11.2003р. – дня наступного за днем набрання законної сили постановою суду апеляційної інстанції у справі №11/1877 у ВАТ "Електровимірювач".

Такого ж висновку дійшов й місцевий господарський суд, спростовуючи твердження позивача про те, що грошове зобов'язання у відповідача виникло з моменту пред'явлення вимоги про сплату вартості ремонту орендованого приміщення (як вважає позивач, такою вимогою є подання зустрічного позову у справі №11/1877). На виконання вказаної постанови господарський суд Житомирської області видав наказ №11/1877 від 05.04.2004р.

З дня набрання законної сили судовою постановою у справі №11/1877 вступило в законну силу й рішення господарського суду Житомирської області від 24.10.02р. у цій же справі про розірвання договору оренди приміщення від 14.04.98р. за №16/98, укладеного між ВАТ "Електровимірювач" та ПМП "Аліса".

Посилання ВАТ "Електровимірювач" в апеляційній скарзі на те, що його борг в сумі 110505,49грн. належними документами (кошторисом на проведення ремонту в орендованому приміщенні, актами виконаних робіт та приймально-здавальним актом відремонтованого приміщення, тощо) позивачем не підтверджений, є безпідставними, оскільки докази проведення позивачем ремонту орендованого ним приміщення відповідача були предметом дослідження у судовій справі №11/1877, а не у даному спорі.

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім того, судова колегія не вбачає сенсу відповідачу стверджувати про наведене після того, як в період з 15.04.2005р. по 06.09.2005р. (включно) його заборгованість в сумі 110505,49грн., встановлена постановою апеляційного господарського суду від 18.11.2003р. у справі №11/1877, була сплачена в примусовому порядку органом державної виконавчої служби (копії виписок з особового рахунку               ПМП "Аліса" від 15.04.2005р., 10.05.2005р., 12.07.2005р., 06.09.2005р., оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні і якими підтверджується факт виконання наказу господарського суду від 05.04.2004р. у справі №11/1877, знаходяться в матеріалах справи, а.с.55-58).  

Юридично неспроможними й такими, що суперечать нормам, які регулюють господарські зобов'язання, виконання господарських зобов'язань, припинення зобов'язань, відповідальність за їх порушення, є доводи відповідача про те, що                ст.214 Цивільного кодексу Української РСР (1963р.) передбачає нарахування інфляційних та 3-х % річних від суми при простроченні виконання грошового зобов'язання, а не при виникненні боргу за виконані ремонтні роботи та будівельний підряд, які не являються грошовими зобов'язаннями.

Як зазначалося вище, грошовим зобов'язанням товариства був його обов'язок сплатити позивачу вартість понесених ним витрат на капітальний ремонт орендованого приміщення, як це і передбачалося статтею 264 діючого у період розгляду спору про стягнення з наймодавця (ВАТ "Електровимірювач") на користь наймача (ПМП "Аліса") таких витрат Цивільного кодексу Української РСР.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зобов'язання відповідача перед позивачем щодо відшкодування вартості проведеного останнім капітального ремонту орендованого приміщення було припинене лише після повної сплати встановленої судом суми боргу й виконання цього зобов'язання відбувалось, як вбачається з копій виписок з особового рахунку позивача  (а.с. 55-58), поступово, з простроченням.

З врахуванням цього, а також положень ст.214 Цивільного кодексу УРСР (чинного до 01.01.2004р.), ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, де зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановленого договором або законом, з 19.11.2003р. по 06.09.2003р. розмір інфляційних нарахувань, які повинен сплатити відповідач, становить 22447,05грн.

Сума                   Дата                      Індекс                              Сума інфл.

боргу (грн.)   погашення боргу       інфляції                           нарахувань

                          і сума                                    

110505,49    15.04.2005р.                  

                    (56928,08грн.)               119,79                              21869,03грн.

                                                         (грудень 2003р.-       (110505,49 х 19,79 /100)

                                                           квітень 2005р.)   

53577,41      17.05.2005р.                  100,6                                   321,46грн.

                    (23952,50грн.)             (травень 2005р.)        (53577,41 х 0,6 /100)

29624,91      12.07.2005р.                   100,6                                  177,74 грн.

                    (3350,71грн.)               (червень 2005р.)         (29624,91 х 0,6 /100)

26274,20      06.09.2005р.                   100,3                                   78,82 грн.

                    (28049,77грн.)             (липень-серпень         (26274,2 х 0,3/100)

                                                           2005р.)  

Загалом: 21869,03грн. + 321,46 грн. + 177,74грн. + 78,82грн. = 22447,05грн.

Як вбачається з розрахунку ціни позову (а.с.54), позивач нарахував 3 % річних з простроченої суми за період з червня по грудень (рік не зазначено). В судовому засіданні 08.06.2006р. представник позивача Лех.В.Ф. уточнив, що річні нараховано за період з червня по грудень 2005 року.

З врахуванням наведеної обставини, 3 % річних обраховуються, починаючи з            1 червня 2005р. по 06.09.2005р. (дати остаточного погашення заборгованості відповідача).

З 1 червня 2005р. по 11.07.2005р. борг складав 29624,91грн.

29624,91грн. х 3% /365 х 41дн. = 99,83грн.

З 12 липня  2005р. по 05.09.2005р. борг складав 26274,20грн.

26274,20грн. х 3% /365 х 55дн. = 118,77грн.

Загальний розмір 3-х % річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 218,60грн. (99,83 + 118,77грн.).

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд помилково обрахував 3% річних, починаючи з 19.11.2003р.,  оскільки позивач про це не заявляв, а тому судове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3-х % річних в сумі 5066,66грн. підлягає зміні.

Стосовно вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача 428057,66грн. неодержаного прибутку, а також 30000,00грн. витрат, понесених на розроблення бізнес-плану, та 3000,00грн., витрачених на складання аудиторського висновку, слід зазначити наступне.

29.09.2002р. Приватне мале підприємство "Аліса" уклало з підприємцем Дубенко  О.Г. договір з надання консультативних та інформаційних послуг (а.с. 34), відповідно до якого підприємець (за договором "виконавець") зобов'язався розробити для ПМП "Аліса" (за договором "замовника") бізнес-план хлібопекарського виробництва в м.Житомирі, а також здійснити консультативні послуги по закупівлі, розміщенню обладнання та збуту продукції.

На виконання вказаного договору виконавцем був розроблений бізнес-план для ПМП "Аліса" з хлібопекарського виробництва та збуту продукції по м.Житомирі.

За виконання консультативних та інформаційних послуг, як це передбачає п.2.1 договору від 29.09.2002р., замовник (позивач) сплатив виконавцю (ПП Дубенко О.Г) 30000грн.(копія платіжного доручення від 26.09.02 №31 а.с. 60).

Згідно аудиторського висновку аудитора МПП "Тест" Снарова Ю.Н., який був складений на основі проведеного 28.10.02р. аудиту вищезазначеного бізнес плану, чистий прибуток за 2002 рік мав скласти 116743грн.

З наявної в матеріалах справи копії квитанції до прибуткового касового ордеру №1 (а.с.61) вбачається, що вартість проведеного аудиту, що сплачена позивачем, склала 3000грн.

В позовній заяві ПМП "Аліса" стверджувало, що неналежне виконання Відкритим акціонерним товариством "Електровимірювач" обов'язку щодо відшкодування вартості ремонту, а також розірвання договору оренди приміщення, унеможливили подальше ведення господарської діяльності за розробленим бізнес-планом, що, в свою чергу, призвело до понесення збитків та неодержання очікуваних доходів.

Однак, в протиріч доводам, зазначеним у позові,  в апеляційній скарзі позивач стверджує, що свою господарську діяльність за розробленим бізнес-планом він планував здійснювати у будь-якому орендованому чи власному приміщенні.

Як зазначено в п.1 бізнес-плану, практична реалізація підприємницької ідеї  має бути започаткуванням діяльності пекарного цеху середньої потужності на базі приміщення колишнього кафе "Аліса" (а.с.36). Більш конкретних даних щодо адреси пекарного цеху бізнес-план не містить, в зв'язку з чим доводи позивача на неможливість подальшого ведення господарської діяльності з виробництва хлібобулочних виробів в приміщенні, яке надавалося йому в оренду відповідачем за договором №16/98, який розірвано в судовому порядку й строк якого у разі відсутності підстав для розірвання судом мав би закінчитися в травні 2003р., є необґрунтованими.

За правилами підприємницької діяльності підприємство здійснює таку діяльність на власний ризик, а тому, з боку позивача було б недоцільним планувати виробництво хлібобулочних виробів на припущенні, що з відповідачем зберігатимуться договірні стосунки з оренди приміщення.

З наданого позивачем розрахунку загальної суми неодержаного у період з 2002- 8 місяців 2005 року прибутку в розмірі 428057,66грн. вбачається, що розраховувався цей прибуток на основі даних аудиторського висновку умовно, виходячи з 116743,00грн. на рік

Відповідно до ч.2 статті 224 Господарського кодексу України, збитками є витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, як визначено ч.1 ст.225 ГК України, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для покладення відповідальності на особу, з вини якої заподіяно шкоду, необхідна сукупність наступних умов: протиправність дій особи, з вини якої заподіяно шкоду; причинний зв'язок між діями та шкодою; наявність вини в її  заподіянні.

Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України, обов'язок доказування розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, покладається на кредитора.

Виходячи з цього, позивач зобов'язаний був довести факт заподіяння йому шкоди, розмір зазнаних збитків та причинно-наслідковий зв'язок між заподіяною шкодою та зазнаними збитками.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача також обов'язок довести, що ці доходи (вигода) є не абстрактними, а  реальними, тобто дійсно могли би ним бути одержані, з урахуванням конкретних особливостей господарської діяльності.

Однак, позивач, в порушення ст.623 ЦК України, а також ст.33 Господарського процесуального кодексу України, належних доказів на підтвердження отримання протягом 2002 – 8 місяців 2005р. доходу в розмірі 428057,66грн., який підприємство могло б реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене, не надав.

Дані аудиторського висновку, визначені виходячи з бізнес-плану з його прогнозованими показниками, таким доказом не являються.

Крім того, судова колегія не вбачає причинного зв'язку між діями позивача (розробка бізнес-плану, складання аудиторського висновку) та несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання щодо сплати вартості проведеного позивачем капітального ремонту орендованого в минулому приміщення.

Як правильно відзначив господарський суд першої інстанції у своєму рішенні, з посиланням на  ч.3 ст.226 Господарського кодексу України, яка позбавляє сторону господарського зобов'язання права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, матеріали справи, дані позовної заяви, інших пояснень позивача і відповідача містили інформацію про те, що ВАТ "Електровимірювач" неодноразово повідомляв ПМП "Аліса" про намір розірвати договір оренди від 14.04.98 №16/98, прийняти надане в оренду майно назад у своє володіння та користування й про цей намір позивачу було відомо (листи відповідача №15/118 від 29.11.02р., №15/69 від 28.03.2002р. та відповіді позивача на них від 02.12.02р., 08.04.2002р. а.с.19,115,20,117), проте, незважаючи на це,                 ПМП "Аліса" спрямовувало свої дії на виникнення додаткових витрат, пов'язаних з укладанням договору про надання консультативних та інформаційних послуг та проведення аудиту бізнес-плану.

У позовній заяві позивач вказує на те, що відповідач завдав підприємству моральної шкоди, однак, розмір її не визначив і в ціну позову не включив.

За змістом ч.2 статті 23 Цивільного кодексу України моральна (немайнова) шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової  репутації фізичної або юридичної особи, задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено належними доказами факту приниження його ділової репутації, втрати клієнтів та інших обставин, з якими пов'язане порушення немайнових прав підприємця, а також вини відповідача у цьому.

Як правильно встановив місцевий господарський суд, звернення до правоохоронних органів з заявою про перевірку відповідних фактів, не може вважатися поширенням інформації, яка принижує честь, гідність, престиж та ділову репутацію підприємства та його посадових осіб.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 22447,05грн.

Стосовно задоволення позову в частині 3-х % річних рішення господарського суду Житомирської області підлягає зміні й з відповідача на користь позивача слід стягнути 218,60грн. 3-х % річних.

Колегія суддів не вбачає порушень чи неправильного застосування місцевим господарським судом вимог матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення втраченої вигоди й додаткових витрат на консультативно-інформаційні послуги та аудиторський висновок.

  Керуючись ст.ст.101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Електровимірювач", м.Житомир задовольнити частково, а в задоволенні апеляційної скарги Приватного малого підприємства "Аліса", м.Житомир відмовити.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 24 лютого 2006 року                                      у справі №1/2661 змінити в частині стягнення 3% річних та судових витрат.

В решті рішення господарського суду Житомирської області залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

"Стягнути з ВАТ "Електровимірювач" м. Житомир, пл. Перемоги, 10,                            код 00226098 на користь Приватного малого підприємства "Аліса" м. Житомир, пров. 4-й Зелений, 5, код 13552586 - 22447 грн. 05 коп. інфляційних нарахувань на суму простроченого грошового зобов'язання, 218 грн. 60 коп. - 3% річних від простроченого грошового зобов'язання, 226 грн. 66 коп. витрат по оплаті державного мита та 5 грн.                                41 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу".

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Житомирської області.    

4. Матеріали справи №1/2661 повернути до господарського суду Житомирської області.

 Головуючий - суддя:                                                              Гулова А.Г.

 судді:

                                                                                           Пасічник С.С.  

                                                                                           Шкляр Л.Т.  

 Віддрук. 4 прим.

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу

4 - внаряд