Постанова

від 20.09.2011 по справі 2а-3299/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

20 вересня 2011 року                                                                                2а-3299/11/1070                                                                                                          

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Талалакіну С.М. за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві адміністративну справу

за позовом  Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області

до             Публічного акціонерного товариства „Трібо”  

про              стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,

в с т а н о в и в:

Управління Пенсійного фонду України у Київській області звернулося до суду з позовом до ПАТ „Трібо” про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 у сумі 443120,04 грн.

            В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними особового рахунку страхувальника у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які працювали на підземних роботах, на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1, за квітень 2011 р. та травень 2011 р. Посилаючись на п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон №1058- IV) та п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (далі – Інструкція №21-1), позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.  

У судових засіданнях представник позивач підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що докази понесення УПФУ у м. Біла Церква Київської області фактичних витрат на виплату і доставку пенсій пенсіонерам відсутні, розрахунок витрат складено за неповного з'ясування фактичних обставин, що впливають на визначення сум таких витрат, з порушенням вимог чинного законодавства. Вважає що, позов є необґрунтованим, безпідставним і не підлягає задоволенню.

Так, до розрахунку включено осіб, яким призначено пенсії до 01.01.2004 р., тобто, до набрання чинності Законом № 1058-IV. Тому, законодавчі підстави для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій на користь таких осіб відсутні.

Пояснив, що до розрахунку також включено осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким законом знижено вік виходу на пенсію на п'ять років. У зв'язку з чим, на думку представника відповідача, фактичні витрати на виплату і доставку пенсій таким особам в силу закону здійснюються за рахунок державного бюджету і не можуть покладатися на відповідача.

Фактичні витрати на виплату і доставку пенсій визначено УПФУ у м. Біла Церква Київської області  виходячи не тільки з розміру основної пенсії, призначеної кожному пенсіонеру, але й з урахуванням додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень, що здійснюються відповідно до законодавства. На думку представника відповідача, фактичні витрати на виплату і доставку вказаних доплат, надбавок та підвищень не підлягають відшкодуванню відповідачем, а мають відшкодовуватись за рахунок коштів Державного бюджету України.

У судових засіданнях представники відповідача також заперечували проти позову, просили відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позов слід відмовтити, виходячи  з наступного.

ПАТ «Трібо» (місцезнаходження: 09114, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 95) зареєстроване Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області як юридична особа 11.12.1996 р., номер запису про включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру № 1 353 120 0000 001362 (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 676450.

Як платник страхових внесків відповідач перебуває на обліку в УПФУ у м. Біла Церква Київської області, а отже є страхувальником у розумінні положень Закону № 1058-IV).

З матеріалів справи вбачається, що УПФУ у м. Біла Церква Київської області, на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників), відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню відповідачем за списком № 1: за квітень 2011 р. - 223409,37 грн., за травень 2011 р.  - 219710,67 грн., у загальному розмірі  443120,04грн.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що позивачем до розрахунку витрат на виплату і доставку пенсій включено осіб, яким пенсії призначено до 1 січня 2004 року (до набрання чинності Законом № 1058-IV) та осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, вік виходу на пенсію яких знижено на п'ять років.          

Крім того, розмір витрат позивачем розраховано з урахуванням основної пенсії, додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень, що здійснюються відповідно до законодавства.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить  з наступного.

Згідно з абзацом першим пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення»                Закону України №1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі – Закон № 1788-XII).

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 Закону № 1058-IV.

При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до 01.01.2004 р., тобто до набрання чинності цим Законом.

Коло осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, визначено ст. 13 Закону № 1788-XII.

Так, згідно з п.п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XII, мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До 15.03.2000 р. згідно з ч. 2 ст. 13 Закону № 1788-XII (в редакції Закону України від 16.05.1996 р. № 198/96-ВР), підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій відповідно до пунктів «б» - «з» цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, в розмірі 50 процентів по пенсіях, призначених у 1991 р., 60 процентів - у 1992 р., 70 процентів - у 1993 р., 80 процентів - у 1994 р., 90 процентів - у 1995 р. і 100 процентів - з 1996 р.

У лютому 2000 р. ч. 2 ст. 13 Закону № 1788-XII виключено згідно з Законом України від 17.02.2000 р. № 1461-III. Цим же Законом, внесено зміни до Закону України № 400/97-ВР, відповідно до яких фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону № 1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону № 1788-XII, віднесено до об'єкту оподаткування збором на обов'язкове державне пенсійне страхування.

До січня 2004 р. порядок відшкодування підприємствами фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону № 1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону № 1788-XII, визначався п. 3.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 за № 16-6, (надалі – Інструкція про порядок обчислення і сплати підприємствами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України).

Щодо осіб, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та мають право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XII, то до набрання чинності Законом № 1058-IV витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій таким особам підприємствами не відшкодовувались.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 04.11.2008 р., що постановлена за результатами розгляду касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області на постанову господарського суду Львівської області від 20.12.2006 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 р. у справі № 2/1492-10/233 за позовом ВАТ «Галлак» до Управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі, а також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.05.2008 р. по справі К-35237/06.

Така ж оцінка положень п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV оприлюднена Пенсійним фондом України в листі від 27.06.2006 р. № 8215/03-20 «Щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах».

За таких обставин, правові підстави для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій особам, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, та отримали право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XII до 01.01.2004 р., відсутні. Таким чином, суми витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій вказаним особам до розрахунку включені безпідставно і відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Щодо осіб, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та отримали право на пенсію з 01.01.2004 р., суд зазначає наступне.

Згідно з абз. 4 п.п. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, починаючи з 01.01.2004 р. підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Таким чином, починаючи з 01.01.2004 р., законом покладено на відповідача обов'язок відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, що виплачуються на користь вказаних вище осіб, з поступовим збільшенням таких витрат до набуття особою права на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Проте, вік, з якого особи набувають право на пенсію, визначається не лише Законом № 1058-IV, але й іншими законами з питань пенсійного забезпечення.  

Слід зазначити, що законодавством не визначено такі терміни як пенсійний вік, вік виходу на пенсію, вік призначення пенсії, право на пенсію. Поряд з цим, системний аналіз положень ст.ст. 12, 14 Закону № 1788-XII, ст. 26 і Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (надалі – Закон України № 796-XII) дають підстави вважати, що всі зазначені терміни стосуються однієї певної дати, з якої законодавство пов'язує настання певних наслідків, а саме - право особи на отримання пенсії за віком. При чому, дата набуття особою права на отримання пенсії визначається у кожному випадку окремо по відношенню до кожної особи.

Відповідно до положень ст. 55 Закону України № 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій в залежності від категорії особи. Призначення та виплата пенсій цим категоріям осіб провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Так, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю (постраждалі від Чорнобильської катастрофи 4 категорії) з урахуванням положень ст. 55 Закону України № 796-XII, набувають право на пенсію: чоловіки - в 55 років; жінки - в 50 років.

При цьому, згідно зі ст. 63 зазначеного Закону, фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Таким чином, фінансування витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах на користь осіб, яким знижено пенсійний вік як особам, що постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, після досягнення ними пенсійного віку, який надає їм право на пенсію (для чоловіків 55 років та для жінок 50 років) має здійснюватись за рахунок коштів державного бюджету. Включення Пенсійним фондом таких витрат до розрахунку з метою їх подальшого відшкодування за рахунок відповідача, є неправомірним і безпідставним.

Крім того, згідно з п. 6 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п. 6.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, додаткові пенсії, додаткові витрати на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 р. № 345-VI, доплати, надбавки та підвищення призначені відповідно до законодавства України, не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню.

Тобто, на страхувальників законом покладено обов'язок здійснювати відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку сум основної пенсії. Відшкодування витрат на виплату і доставку додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень, призначених відповідно до законодавства України понад розмір основної пенсії, не можуть покладатися на страхувальників, оскільки джерелом таких виплат в силу приписів Закону №1058-IV є  Державний бюджет України.

Таким чином, включення до розрахунку витрат на виплату додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень з метою їх відшкодування за рахунок відповідача, є неправомірним та безпідставним.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч 3 ст. 4 Закону № 1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Як вже зазначалось судом вище, підстави для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлено п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.

Відповідно до п. 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування, органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суду не надано жодних доказів щодо повідомлення відповідача про настання обставин, які вплинули на розмір відшкодування витрат Пенсійного фонду з дати призначення пенсії до дати складання розрахунків фактичних витрат.

Суд також звертає увагу на те, що витрати Пенсійного фонду складаються з витрат на безпосередню виплату пенсій та витрат на доставку цих пенсій, і що відповідно до Закону відшкодуванню підлягають лише фактичні витрати.

Доставка пенсій здійснюється Пенсійним фондом України через банківську систему або через мережу відділень Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».

Згідно з п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 р. № 1596 «Про заходи щодо виконання ст. 3 Указу Президента України від 04.07.1998 р. № 734» операції з відкриття поточних рахунків, зарахування і виплати пенсій та грошової допомоги з них (у тому числі з доставкою додому) здійснюються уповноваженими банками безоплатно.

Тобто, у разі доставки пенсій пенсіонерам на їх пенсійні рахунки через банківську систему Пенсійний фонд жодних витрат не несе.

Згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.09.2007 р. № 828, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за № 1090/14357, тарифи на оплату послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою державних пенсій та грошової допомоги, застосовуються підприємствами (операторами) поштового зв'язку, що надають ці послуги, встановлено в таких розмірах, у відсотках від суми: у місті – 0,8 %, у селі (с.м.т.) - 1,95 %.

Водночас, розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що складені позивачем згідно з додатком 7 до пункту 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, не містять інформації про витрати Пенсійного фонду на виплату пенсії (розмір основної пенсії та інших витрат - додаткової пенсії, доплат, надбавок чи підвищень, призначених відповідно до законодавства України), а також про витрати на доставку таких пенсій. Такі розрахунки не можуть вважатися доказами понесення фактичних витрат.

Під час судового розгляду позивачем не доведено належними та достатніми доказами розміру та складу фактичних витрат органу Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, а також правомірності їх нарахування, тому підстав для стягнення коштів по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах з відповідача відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.71, 94, 158 – 163, 167, 254 КАС України,  суд, -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України

Суддя                                                                                                    Щавінський В. Р.

Постанова у повному обсязі виготовлена  23 вересня 2011 року.