Постанова

від 03.01.2012 по справі 2а-15329/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 03 січня 2012 року           11:00           № 2а-15329/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Савченко А.І., при секретарі Литовці Ю.Є., розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу

за позовом

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Маалекс»

про          

стягнення заборгованості

  ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Державна податкова інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі по тексту –позивач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маалекс»(далі по тексту –відповідач, ТОВ «Маалекс») та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд стягнути заборгованість перед бюджетом в розмірі 132 772,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за наслідками проведеної співробітниками ДПІ у Голосіївському районі м. Києва перевірки відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства, виявлено порушення останнім вимог Законів України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»та «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Зазначене стало підставою для винесення рішення про застування штрафних (фінансових) санкцій за формою «С»№0008232305 від 08.09.2010р. на суму 278 346,00 грн.

У зв'язку з тим, що станом на момент звернення до суду, відповідачем грошові кошти не перераховані, це спричинило необхідність звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 листопада 2010 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 грудня 2010 року справу призначено до судового розгляду на 13 грудня 2010 року в зв'язку з надходженням клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2010 року зупинено провадження у справі на підставі пункту 4 частини 2 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 жовтня 2011 року поновлено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 20 жовтня 2011 року.

У судовому засіданні 20 жовтня 2011 року судом оголошувалась перерва до 7 листопада 2011 року.

Судове засідання, призначене на  7 листопада 2011 року, не відбулося.

У судовому засіданні 17 листопад 2011 року оголошувалась перерва до 29 листопада 2011 року за клопотання представника відповідача.

Судове засідання, призначене на 29 листопада 2011 року, не відбулося.

У судовому засіданні 7 грудня 2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги.

Уповноважені представники відповідача у судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 7 грудня 2011 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          ТОВ «Маалекс»зареєстрована Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 30 січня 2007 року та перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, співробітниками позивача проведено перевірку кафе –бару, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Боженко, 107, що належить позивачу з питань дотримання вимог податкового законодавства.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 26.08.2010р. № 0808/26/50/23/34867015 (далі - Акт перевірки), в якому зафіксовано виявлені порушення вимог пунктів 8, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995р. №265/95-ВР та статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19.12.1995р. №481/95-ВР з боку відповідача.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесено рішення від 08.09.2010р. №0008232305, яким до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 278 346,00 грн.

Проте, рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 05.11.2010р. №6024/10/25-214 зазначене рішення за наслідками розгляду скарги відповідача скасоване в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 145 574,00 грн.

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 27.12.2010р. №14197/6/25-0415 рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 08.09.2010р. №0008232305, з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 05.11.2010р. №6024/10/25-214, залишено без змін.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги ДПІ у Голосіївському районі м. Києва обґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для звернення до суду із зазначеним вище позовом стало невиконання платником податків обов'язку щодо сплати сум штрафних санкцій, застосованих відповідним рішенням податкового органу.

В свою чергу, право податкового органу на застосування штрафних санкцій до суб'єктів господарювання та на подання відповідного позову про стягнення таких сум закріплено в Законі України «Про державну податкову службу в Україні», а також в наказах Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001р. №253, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій»(далі по тексту - Порядок №253) та від  11.12.1996р. №29, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України  18.12.1996р. за №723/1748 «Про затвердження Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями»(далі по тексту - Порядок №29)

Відповідно до  приписів статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(тут і далі Закон у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) Державна податкова адміністрація України виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану, зокрема із здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 цього ж Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за недержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Статтею 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»встановлено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно з законодавством України.

Стаття 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачає, що контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

За наслідками проведеної позивачем перевірки встановлено порушення з боку відповідача пунктів 8 та 12 статті 3 названого Закону, яким закріплено обов'язок суб'єкт господарювання реалізовувати товари (надавати послуги) за умови наявності цінника на товар (меню, прейскуранта, тарифу на послугу, що надається) у грошовій одиниці України та вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Факт порушення відповідачем статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»за наслідками розгляду скарги ДПА у м. Києві не підтвердився, а тому рішення про застосування штрафних санкцій за відповідне правопорушення було скасоване.

Відповідно до абзацу першого пункту 9 Порядку №29, з урахуванням положень абзацу 11 пункту 16, згідно якого на подання та розгляд скарг на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, зазначені у цьому пункті, не поширюється дія пунктів 4 - 8, підпункту 4 абзацу першого та абзаців четвертого - одинадцятого пункту 9 і пунктів 11 та 12 цього Положення, державна податкова адміністрація (інспекція) при розгляді скарги (заяви) платника податків перевіряє законність і обґрунтованість рішення (податкового повідомлення, податкової вимоги), що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:

1) залишає рішення (податкове повідомлення, податкову вимогу), яке оскаржується, без змін, а скаргу (заяву) без задоволення;

2) скасовує в певній частині рішення (податкове повідомлення, податкову вимогу), яке оскаржується, і не задовольняє скаргу (заяву) платника податків в певній частині;

3) скасовує рішення (податкове повідомлення, податкову вимогу), яке оскаржується, і задовольняє скаргу (заяву) платника податків;

4) про податковий компроміс;

5) збільшує суму податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу;

6) залишає у випадках, передбачених статтею 8 Закону України «Про звернення громадян», скаргу (заяву) без розгляду та повертає її автору.

Аналізуючи наведену вище правову норму, в разі скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині, зазначене рішення не може бути відкликане, а відповідно воно підлягає виконанню в частині, що не скасована податковою адміністрацією за наслідками розгляду скарги.

Слід також звернути увагу на те, що на час розгляду справи вказане рішення податкового органу в частині, що не скасована ДПА у м. Києві за наслідкам розгляду скарги відповідача, є чинним. Відповідно до статті 25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17-24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в 10-денний строк з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Отже, оскільки відповідач суму фінансових санкцій в добровільному порядку не сплатив, тому податковий орган цілком обґрунтовано звернувся до суду з позовом про примусове стягнення штрафних санкцій в сумі, визначеній у клопотання про уточнення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.  

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України  доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доказів, які б спростовували доводи позивача щодо наявного податкового боргу, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва та наявність підстав для їх задоволення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.  Позов  задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маалекс» (03150, м. Київ, вул. Боженко, 107, код ЄДРПОУ 34867015) заборгованість перед бюджетом у розмірі 132 772 (сто тридцять дві тисячі сімсот сімдесят дві) грн. 00 коп. по штрафним санкціям за порушення норм законодавства, яка підлягає зарахуванню на р/р 31117104700002, банк одержувача ГУДКУ у м. Києві, МФО 820019.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя                                                                                                        А.І.  Савченко