Постанова

від 25.06.2008 по справі 2-а-488/2008

КАНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-488/2008 року

Справа № 2-а-488/2008 року

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 

25

червня 2008 року                                                            Канівський

міськрайонний суд

                                                                                              Черкаської

області

в

складі : головуючого-судді  Льон О.М.

при секретарі - Голуб Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Канів Черкаської

області  справу за адміністративним

позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Канівської

міської ради про стягнення недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся в суд до відповідача про стягнення недоплачених сум

щорічної допомоги на оздоровлення, посилаючись на те, що відповідач в порушення

вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплачує щорічну допомогу на

оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2

категорії, у розмірі, що не співвідноситься з мінімальною заробітною платою,

внаслідок чого за період 2005-2007 р.р. утворилась заборгованість в розмірі

5058,30  грн..

У судовому засіданні позивач підтримав позов, зменшуючи розмір позовних

вимог та просить стягнути недоплачені сум щорічної допомоги на оздоровлення за

період 2005-2006 років в сумі 3058,30 грн. та звільнити його від сплати

судового збору як особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської

катастрофи.  

Представник відповідача Управління праці і соціального захисту населення

Канівської міської ради  позовні вимоги

не визнав та пояснив, що Управління праці і соціального захисту населення діяло

в межах законодавства, порушень по питанню нарахування щорічної допомоги на

оздоровлення не було, поскільки вони керуються постановами Кабінету міністрів №

836 від 26.07.1996р. та № 562 від 12.07.2005 року. Крім того просить суд

залишити позов без задоволення, посилаючись на те, що на 2006-2007 рік  Законами України «Про Державний бюджет

України» призупинена дія ст. 48 Закону України Закону України „Про статус і

соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи” від 28.02.1991 року. Просить суд відмовити у задоволенні позовних

вимог в зв'язку з тим, що позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили

про поважність причини пропуску строку для звернення в суд з позовом. Провести

виплати в повному обсязі відповідно до Закону України  „Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” управління не в змозі,

оскільки кошти виплачуються в тому обсязі, в якому виділені управлінню із

державного бюджету для даної виплати.

Суд заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали

справи, приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Згідно ч.5 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян,

які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щорічна допомога на

оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами

соціального захисту населення.

В судому засіданні з достовірністю встановлено, що позивач дійсно є

учасником  ліквідації наслідків аварії на

ЧАЕС 2-ої категорії згідно посвідчення НОМЕР_1 від 01.02.1994 року  (а.с. 6) і відповідно до ст. 48 Закону

України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну допомогу на оздоровлення у

розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, яка відповідно до ч.4 ст.48

вищезазначеного закону визначається на момент виплати.

Враховуючи те, що

мінімальна заробітна плата на момент проведення позивачу виплат у лютому 2005 року

становила 262 грн., у жовтні 2006 року - 375 гривень, , що стверджується довідкою відділу статистики в м. Канів,

то провівши відповідні розрахунки судом встановлено, що відповідач повинен був

виплатити позивачу в 2005 році - 262х5=1310 гривень, у 2006 році - 375х5=1875 грн., а всього 3185 гривень,

однак за даний період відповідачем було виплачено 2005 році - 26,70

гривень, в 2006 -  100 гривень, а всього 126,70 грн., що стверджується довідкою (а.с. 7), тобто

недоплачена сума щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 -2006 рр. складає  3058,3 грн. (3185-126,7).

             Відповідно до ст.17 Закону України «Про

виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від

23.02.2006 року №3477-ІУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та

практику Суду як джерело права. У рішенні, ухваленому 30 листопада 2004 року у

справі «ОСОБА_2 проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що для

держави неприпустимо пояснювати невиплату боргу браком бюджетних коштів, тому

посилання представника відповідача на відсутність коштів не може бути підставою

для відмови в задоволенні позову.

Дану позицію також

підтримав Верховний Суд України Постановою від 20.02.07р. стосовно позову до

Управління праці і соціального захисту населення Червоногвардійської районної

адміністрації України Макіївської міської ради про визнання дій неправомірними

та стягнення недонарахованих сум на оздоровлення.

В рішенні Конституційного Суду України від 20

березня 2002 року №5-рп/2002, 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 09 липня

2007 року №6-рп/2007 вказано, що Конституційний Суд України вважає, що оскільки

для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на

які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування,

необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня який

принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом,

то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або

внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.

Крім того, інших

доказів правомірності свого рішення, як в період підготовки справи до розгляду

так і під час судового розгляду представник відповідача до суду не надав.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про

протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень

обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності

покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної

влади та органи державного самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти

лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією

та законами України.

Пункт 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від

01.11.96р. № 9 „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”

визначає, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий

акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд

зобов'язаний застосувати закон який регулює ці правовідносини.

Закон України „Про статус і соціальний захист громадян,

які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має вищу юридичну силу ніж

Постанова КМУ від 26.07.96р. № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, то суд вважає, що підлягають

застосуванню вимоги ст. 48 вказаного Закону України „Про статус і соціальний

захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який

передбачає право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п»яти

мінімальних заробітних плат.

Крім того слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році

Постановою Кабміну № 836 від 26.07.96 року розмір щорічної допомоги на

оздоровлення протягом тривалих років не змінювався, незважаючи на постійне

збільшення мінімальної заробітної плати і не відповідає розміру встановленому

іншими законами.

Також Закони України „Про встановлення розміру

мінімальної заробітної плати” у вказані роки не містили обмежень до

застосування ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян,

які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів

України  в подальшому будь-яких рішень із

цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів

над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягає

застосуванню ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян,

які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням розміру

мінімальної заробітної плати на момент виплати. 

У відповідності до ст. 71 Закону України 

„Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи” дія положень цього закону не може призупинятись

іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

А тому, враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне позовні вимоги

позивача задовольнити та стягнути з відповідача на його користь недоплачену

щорічну допомогу на оздоровлення за період 2005-2006 рр., як учаснику

ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, в сумі 3058,3

гривень.

Суд критично оцінює

посилання представника відповідача на пропуск позивачем річного строку звернення до суду за захистом своїх

прав, оскільки, позивач про порушення своїх прав дізнався в липні 2007 року,

тобто, з дня прийняття рішення Конституційного суду України. 

Від сплати судових витрат сторони звільнені.           

               Керуючись ст.ст. 8, 12,

22, 48, 152 Закону України  „Про статус і

соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи” від 28.02.91 р., , рішеннями Конституційного Суду України від

01.12.04 року № 20-рп, Законами України „Про Державний Бюджет” на 2005-2007

роки, Законами України „Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати”

на 2005-2007 роки, Рішенням Європейського суду з прав людини від 30.11.2004

року „ОСОБА_2 проти України”, правових позицій Верховного Суду України, ст. 257

ЦК України, ст.ст. 2, 4, 6, 9, 11, 17, 19, 71, 159, 160-163 КАС України, суд -

                                                        ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Канівської

міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за

2005-2006 роки, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2

категорії в сумі 3058,30 грн..

Від сплати судових витрат сторони звільнені.

На постанову суду може бути подана заява про апеляційне оскарження до Київського

апеляційного адміністративного суду через Канівський міськрайонний

суд на протязі десяти днів з дня проголошення постанови.

Апеляційна скарга на

постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду

через міськрайсуд на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне

оскарження.

Головуючий                                                                                    О.М. Льон