Постанова

від 26.10.2006 по справі 30-19/247-04-8435

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

30-19/247-04-8435

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

26 жовтня 2006 р.                                                                                   № 30-19/247-04-8435  

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Дерепи В.І.

суддів                                                           Подоляк О.А.                                                                      Стратієнко Л.В.

з участю представників:позивача: відповідача:

не з'явивсяне з'явився

розглянувши  у     відкритому              судовому засіданні  касаційну  скаргу  приватного підприємства “Альтаір-К”

на рішення

та  постанову господарського суду Одеської області від 13 березня 2006 р.Одеського апеляційного господарського суду від 17 серпня  2006 р.

у справі№ 30-19/247-04-8435

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю “Істок”

доприватного підприємства “Альтаір-К”

про визнання права власності на врожай та стягнення шкоди

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2004 р. позивач звернувся в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що 01.08.2001 р. АТЗТ “Істок” (орендар), правонаступником якого є ТОВ “Істок”, уклало договори оренди з власниками земельних ділянок (паїв), розташованих на полях № 5 і №10, що на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, на строк до 01.08.2006 р. Восени 2003 р. орендовані ділянки були засіяні позивачем насінням пшениці.

У травні –серпні 2003 р. вказані земельні ділянки були розпайовані і їх власники одержали Державні акти на право приватної власності на землю з виділом земельних ділянок в натурі на місцевості.

У травні –серпні 2003 р. відповідач уклав з цими ж громадянами договори оренди належних їм земельних ділянок. При цьому договори оренди земельних часток (паїв), укладені з позивачем, розірвані не були.

Відповідач у 2004 р. незаконно зібрав урожай пшениці з засіяних позивачем земельних ділянок вагою 387т 670 кг за ціною 800 грн. за тону на загальну суму 310 136 грн. і добровільно повернути належний ТОВ “Істок” урожай відмовляється, а тому позивач просив визнати за ним право власності на урожай пшениці 2003 р –2004 р. вагою 387т 670 кг, зібраний відповідачем на полях № 5 і №10 на земельних ділянках громадян, з якими у позивача були укладені договори оренди земельних часток, та зобов'язати ПП “Альтаір-К” повернути ТОВ “Істок” врожай пшениці 2003 р. –2004 р. вагою 387т 670 кг, а при його відсутності –заподіяну шкоду у сумі 310 136 грн., що становить вартість урожаю та штраф у розмірі 7% вартості урожаю, що становить 21 709,52 грн.,  а також судові витрати та витрати на послуги адвоката у розмірі 16 500 грн.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати право власності на вказаний урожай, стягнути з відповідача заподіяну шкоду у сумі 310 136 грн., в тому числі 96 007,55 грн. витрат на посів і вирощування пшениці,  штраф у розмірі 7% вартості урожаю, що становить 21 709,52 грн.,  а також судові витрати та витрати на послуги адвоката у розмірі 16 500 грн.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2005 р.  рішення господарського суду Одеської області від 05 січня 2005 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24 травня 2005 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на урожай пшениці та стягнення 310 136 грн. шкоди  було скасовано та передано справу в цій частині на новий розгляд.

Останнім рішенням господарського суду Одеської області від 13.03.2006 р. (суддя Рога Н.В) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2006 р. рішення господарського суду Одеської області від 13.03.2006 р. скасовано.

Стягнуто з приватного підприємства “Альтаір-К” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Істок” 310 136 грн., витрати на сплату державного мита у розмірі 850 грн., інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. та оплату юридичної допомоги у розмірі 16 500 грн.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування  норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2006 р., залишивши в силі рішення  господарського суду Одеської області від 13.03.2006 р.  

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга  підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, фізичні особи, з якими позивач уклав договори оренди земельних часток (паїв), у травні-серпні 2003 р. стали власниками земельних ділянок відповідно до належних їм земельних паїв і, як власники земельних ділянок, розпорядились ними шляхом укладення договорів оренди землі з відповідачем.

За таких обставин суд прийшов до правильного висновку про те, що з моменту отримання Державних актів про право власності на землю та виділення земельних ділянок в натурі, договори оренди земельних часток (паїв) у зв'язку з припиненням існування земельних паїв як об'єктів договорів оренди, припинили свою дію.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ТОВ “Істок” не був обізнаний про розірвання орендодавцями –фізичними особами  договорів оренди земельних паїв, а тому правомірно проводив у 2003 р. посівні та інші сільськогосподарські роботи на полях № № 5,10 під врожай 2004 р. та має право на відшкодування збитків, тобто на одержання вартості зібраного ПП “Альтаїр-К” урожаю.

Проте, погодитись з такими висновками неможливо, виходячи з такого.

Відповідно до п. “б” ч.1 ст.95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, в тому числі, власності на посіви і насадження сільськогосподарських культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію.

Відповідач став землекористувачем спірних земельних ділянок після укладення договорів оренди з фізичними особами  влітку 2003 р.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, на підставі якої апеляційний господарський суд стягнув з відповідача на користь позивача 310 136 грн., майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення яке включає в себе такі складові елементи: шкоду, протиправність поведінки заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Суд апеляційної інстанції не вказав в чому полягає неправомірність дій відповідача при зборі урожаю в 2004 р. з земельних ділянок, орендарем яких він був, та вина, тобто склад правопорушення в його діях не був встановлений, в зв'язку з чим відсутня і підстава для стягнення шкоди.

В порушення п.4 ч.1 ст.84 ГПК України резолютивна частина постанови не містить будь-якого висновку з приводу позовної вимоги про визнання права власності на врожай 2004 р.

Враховуючи викладене, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2006 р. підлягає скасуванню.

Разом з тим не може залишатись в силі і рішення суду першої інстанції, оскільки відмовляючи в задоволенні позову у повному обсязі, суд в порушення вимог ст.84 ГПК України не зазначив доводів з яких він відхилив вимоги позивача про стягнення витрат на посів зернових культур у розмірі 96 007,55 грн., та у відповідності з вимогами ч.3 ст.43 ГПК України не уточнив правові підстави позовних вимог в цій частині, не з'ясував чи не підлягають вони задоволенню на  підставі ст.1212 ГПК України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з'ясувати права і обов'язки сторін, які виникли внаслідок збору урожаю пшениці відповідачем згідно рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15.06.2004 р. у справі № 2-202, яка була посіяна позивачем, уточнити правові підстави заявленого позову, і в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119- 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу приватного підприємства “Альтаір-К” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 13 березня 2006 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2006 р. у справі за № 30-19/247-04-8435 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Головуючий                                                               В.І. Дерепа

Судді                                                                           О.А. Подоляк

                                                                                                  Л.В. Стратієнко