Постанова

від 17.08.2006 по справі 30-19/247-04-8435

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30-19/247-04-8435

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"17" серпня 2006 р. Справа № 30-19/247-04-8435

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Лавренюк О.Т.

суддів: Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.

при секретарі судового засідання: Іоффе С.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: Постольський П.І., дов. № 5 від 21.01.2006 р.

Пшекун М.І., дов. № 4 від 23.01.2006 р.

Попов С.В., дов. № 2 від 23.01.2006 р.

від відповідача: Клєбанова Л.Г., паспорт серія КЕ № 359930 від 20.08.1996 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю „Істок” (далі по тексту –ТОВ „Істок”)

на рішення господарського суду Одеської області від 13.03.2006 р.

по справі № 30-19/247-04-8435

за позовом ТОВ „Істок”

до Приватного підприємства „Альтаїр - К” (далі по тексту –ПП „Альтаїр - К”)

про визнання права власності на врожай та стягнення шкоди

В С Т А Н О В И Л А:

10.11.2004 р. ТОВ „Істок” звернулася з позовною заявою до ПП „Альтаїр-К” про визнання права власності на врожай та стягнення шкоди, посилаючись на те, що згідно з Державним актом на право колективної власності від 03.09.1996 р. АТЗТ „Істок” передана у колективну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельні ділянки, до яких належать і земельні ділянки № 5 та № 10.

19.03.2002 р. АТЗТ „Істок” реорганізовано у ТОВ „Істок”.

01.08.2001 р. між АТЗТ „Істок” та громадянами –власниками права на земельну частку були укладені договори оренди земельної ділянки (паю) строком до 01.07.2006 р., без права відмовитися від виконання умов договору в односторонньому порядку.

Восени 2002 року позивачем закладено під пари орендовані земельні ділянки на полях № 5 та № 10 для засіву пшениці та провело на цих ділянках підготовку ґрунту, щоб у серпні –вересні 2003 року засіяти ці ділянки пшеницею.

У травні –серпні 2003 року земельні ділянки на полях № 5 та № 10 розпайовані і вказаним орендарям видані державні акти про власності на дані земельні ділянки з виділом земельних ділянок в натурі на місцевості.

У вересні 2003 року дані земельні ділянки були засіяні позивачем елітною пшеницею і право власності на врожай пшениці оскаржується ПП „Альтаїр - К”, у зв'язку з чим позивач просив винести рішення, яким визнати за ним право власності на врожай пшениці 2003-2004 років у кількості 387 тон 670 кг., зібраний ПП „Альтаїр - К” і зобов'язати відповідача повернути даний врожай пшениці у вказаній кількості та стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% вартості врожаю у сумі 21 709,00 грн.

В грудні 2004 року позивач змінив свої вимоги і просить стягнути з відповідача 310 136,00 грн., які складаються з вартості 387,670 тон врожаю, понесених витрат на посів і вирощування пшениці.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.10.2004 р. (суддя Мишкіна С.П.) в позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 р. (судді: Разюк Г.П., Колоколов С.І., Петров М.С.) рішення господарського суду Одеської області залишено без змін.

Постановою ВГСУ від 29.09.2005 р. рішення господарського суду Одеської області та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 р. в частині відмови в задоволені позовних вимог про визнання права власності на урожай пшениці та стягнення 310 136,00 грн. шкоди скасовано і справу передано на новий розгляд з посиланням на необхідність з'ясування обізнаності позивача на час здійснення посівних робіт в 2003 році на спірних полях щодо припинення договорів оренди земельних паїв, враховуючи що згідно п. 8 перехідних положень ЗК України від 25.10.2001 р. сільськогосподарські підприємства, які до введення в дію цього Кодексу уклали з власниками земельних ділянок (паїв) договори оренди мають переважне право на оренду земельних ділянок на строк, що був обумовлений в договорі оренди земельної частки (паю), або, за погодженням сторін на інший строк.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.03.2006 р. по справі № 30-19/247-04-8435 (суддя Рога Н.В.) у задоволені позову ТОВ „Істок” відмовлено з посиланням на те, що за договорами, які були укладені в 2001 році ТОВ „Істок” орендувало не земельну ділянку, що перебувала у власності громадянина –власника земельної частки (паю), а набуло права користування єдиним масивом земельних ділянок, під які видано сертифікати, що засвідчують права на земельні частки (паї). Орендодавці за договорами оренди надали права ТОВ „Істок” користуватися абстрактними земельними ділянками. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними лише до виділення власникам земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі їм державних актів на право власності на землю.

Після одержання орендодавцями Державних актів на право приватної власності на землю і встановлення меж в натурі, укладені раніше договори оренди земельних часток (паїв), які належали орендодавцям на підставі сертифікатів втрачають силу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ТОВ „Істок” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що суд не в повній мірі дослідив матеріали справи, допустив порушення вимог матеріального та процесуального законодавства.

Відповідач ПП „Альтаїр - К” з апеляційною скаргою не згоден, вважає, що рішення прийнято у відповідності з законодавством і просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та розглянувши наявні матеріали справи і надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку судом першої інстанції обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ „Істок” було зареєстровано Комінтернівською райдержадміністрацією Одеської області 29.01.2003 р. Згідно статуту ТОВ „Істок” засноване на базі пайової власності фізичних осіб –громадян України Попова С.В., Постольського П.І., Постольського В.П. шляхом об'єднання частини їхнього майна та підприємницької діяльності з метою задоволення суспільно-корисних потреб та одержання прибутків, відповідно до п. 1 розділу 5 статуту для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів учасників створюється статутний фонд у розмірі 16 500,00 грн. Згідно п. 2 розділу 1 статуту ТОВ є правонаступником АТЗТ „Істок”.

03 вересня 2001 року АТЗТ „Істок”, відповідно до рішення Новобілярської селищної ради від 23.05.1996 р. № 16-ХХ11, був виданий Держаний акт на право колективної власності на землю –708 га землі в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

01 серпня 2001 року між АТЗТ „Істок” (орендар) та громадянами – власниками права на земельну частку (пай) Алєксєєнко В.П., Апоновим П.А., Бєлоіваненко Г.В., Бурд М.П., Волчковим С.В., Гусєвою Н.Г., Гавриліним А.А., Комаровою Л.А., Кохановською Л.П., Мак М.І., Мак О.А., Септа О.М., Токарєвою О.В., Чорним Н.Д., Шуляр А.О., Шуляр Л.А. (орендодавці) були укладені Договори оренди земельної частки (паю), предметом яких є встановлення порядку утримування орендарем земельної частки (паю) при здійсненні господарської діяльності та особливостей реалізації орендодавцем своїх прав на земельну частку у спільній власності на землю, які він має відповідно до чинного законодавства України.

Орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну частку (пай) розміром 7,58 умовних кадастрових гектарів, вартістю 24 058,00 грн., право на яку засвідчено сертифікатом, яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом, до якої увійшли і поля № 5 та № 10 (том 1 а.с. 83).

Згідно Умов договору земельна частка (пай) передається в оренду з метою сільськогосподарського використання, строком на 5 років, тобто до 01.07.2005 р.

Відповідно до п. 2.4 Договору –договір може бути припинений після збору врожаю і відшкодування затрат, витрачених на поліпшення родючості землі. Сторони не мають права відмовитись від виконання умов цього договору в односторонньому порядку.

У травні –серпні 2003 року орендодавці земельних ділянок отримали державні акти на право власності на земельні ділянки замість земельних сертифікатів і уклали договори оренди земельних ділянок з ПП „Альтаїр - К”.

Про розірвання попередніх договорів оренди позивач орендодавцями та ПП „Альтаїр - К” повідомлений не був.

Згідно п. 8 перехідних положень ЗК України від 25.10.2001 р. сільськогосподарські підприємства, які до введення в дію цього Кодексу уклали з власниками земельних ділянок (паїв) договори оренди мають переважне право на оренду земельних ділянок на строк, що був обумовлений в договорі оренди земельної частки (паю), або, за погодженням сторін, на інший строк.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2003 р. були видані державні акти на право приватної власності на землю громадянам: Комаровій Л.О. на земельну ділянку пл. 7.22 га, Гусєвій Н.Г. –7,78 га, Гавриліну А.О. –7,25 га, Токарєвій О.В. - 7.71 га, Маку О.А. - 7,70 га, 08 серпня 2003 року видані державні акти на право приватної власності на землю громадянам: Шуляр Л.А. –на 6,95 га, Бурд М.П. –на 6,95 га, Чорному М.Д. –на 3,48 га, Септі О.М. –на 6,95 га, Шуляр А.О. - на 6,95 га, Алексєєнко В.П. – на 6,95 га, Волчкову С.В. –на 6,95 га, Апонову П.О. –на 6,95 га.

09.07.2003 р. було укладено договір оренди земельної ділянки між ПП „Альтаїр - К” та Комаровою Л.О., підписаний ПП „Альтаїр –К” 02.07.2003 р., Комаровою Л.О. - 09.07.2003 р., зареєстрований 12.07.2003 р., 12.07.2003 р. укладено договір оренди між Кохановською Л.П. та ПП „Альтаїр - К”, підписаний та зареєстрований 12.07.2003 р., 10.07.2003 р. укладені договори оренди між ПП „Альтаїр - К” та Гавриліним А.О., Токарєвою О.В, Мак О.А., зареєстровані 12.07.2003 р., 08.08.2003 р. були укладені договори оренди земельних ділянок між ПП „Альтаїр - К” та Шуляр Л.А., Бурд М.П., Чорним М.Д., Шуляр А.О., Алексєєнко В.П., які були зареєстровані 11.08.2003 р.

Договір оренди земельної ділянки між Септа О.М. та ПП „Альтаїр - К” від 08.08.2003 р. зареєстровано 11.08.2003 р., а підписано лише 12.08.2003 р.

Договір оренди земельної ділянки між Волчковим С.В. та ПП „Альтаїр - К” від 08.08.2003 р. підписано 10.07.2003 р. ще до одержання державного акта на право власності на землю.

Позивач про укладення даних договорів та про розірвання договорів оренди, які були укладені між ним та орендарями, повідомлений не був і не міг бути обізнаний про укладення вищевказаних договорів, тому що більшість з них укладалася в день видачі Державного акта на право власності на землю.

Доказів належного направлення та отримання позивачем відомостей про розірвання договорів оренди суду не надано.

Таким чином, договори оренди землі між позивачем та орендодавцями були розірванні в односторонньому порядку орендодавцями, про що позивач повідомлений не був, і, не будучи обізнаним про розірвання договорів оренди, проводив посівні та інші сільськогосподарські роботи на вказаних ділянках і у вересні 2003 року засіяв поля № 5, 10 елітною пшеницею, підготовку до посіву даних полів ТОВ „Істок” проводив з 2002 року.

Дані обставини підтверджуються вищеназваними договорами оренди, листом головного управління сільського господарства і продовольства (т. 1, а.с. 253), накладними на придбання насіння за вересень 2003 року, дорожніми листками трактора, які свідчать про внесення добрив та обробку полів № 5 та № 10 під врожай 2004 року.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ „Істок”, не будучи обізнаним про розірвання договорів оренди, проводило посівні та інші сільськогосподарські роботи на полях № 5 та № 10 під врожай 2004 року.

ПП „Альтаїр - К” доказів того, що посівні та інші роботи під врожай 2004 року проводило ПП „Альтаїр - К” не надало.

В 2004 року ПП „Альтаїр - К” на вказаних полях зібрало врожай пшениці у розмірі 387 тон 670 кг і розпорядилося ним.

Згідно довідки Одеської регіональної торгово-промислової палати оптова вартість на пшеницю врожаю 2004 року складає 630 -800 грн.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе , що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ „Істок” не було обізнано про розірвання договорів оренди і тому його дії з посіву спірних земельних ділянок були цілком правомірними і ТОВ „Істок” має право на відшкодування збитків, тобто має право на одержання вартості зібраного ПП „Альтаїр - К„ врожаю.

Посилання ПП „Альтаїр” на ту обставину, що про наявність раніш укладених договорів оренди спірних земельних ділянок не було відомо і тому врожай, зібраний на даних полях належить Відповідачу спростовується рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області, з якого вбачається, що вже в жовтні 2003 року ПП „Альтаїр - К” звернулося до суду з позовом до ТОВ „Істок” про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, що свідчить про обізнаність ПП „Альтаїр - К” про наявність раніш укладених договорів оренди і про провадження позивачем посівних робіт.

Оціночне судження, викладене в рішенні Комінтернівського районного суду Одеської області від 15.06.2004 р. у справі № 2-202, що набрало законної сили щодо встановлення права власності ПП „Альтаїр - К” на врожай 2004 року на земельних ділянках на полях № 5 та № 10 не має преюдиційного значення, оскільки даний факт цим рішенням не встановлений.

Отже, враховуючи, що врожай 2004 року зі спірних полів зібрано та реалізовано ПП „Альтаїр - К”, який був обізнаний про провадження позивачем посівних робіт, на підставі раніш укладених договорів оренди, судова колегія прийшла до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача вартості врожаю 2004 року у розмірі 310 136,00 грн. (ціна за 1 тону пшениці –800 грн. х 387670 кг).

Посилання господарського суду Одеської області на те, що надані Позивачем накладні на закупку карбаміду і гербіцидів не відповідають дійсності, тому, що плату за карбамід вносило АТЗТ „Істок”, а не ТОВ „Істок”, спростовується тим, що ТОВ „Істок” є правонаступником АТЗТ „Істок”, зареєстровано під тим же номером, має той самий ідентифікаційний податковий номер.

Зважаючи на вище викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, не дана належна юридична оцінка обставинам справи і зібраним по справі доказам, а тому рішення господарського суду Одеської області від 13.03.2006 р. підлягає скасуванню повністю, позов задоволенню

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 13.03.2006 р – скасувати, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Істок” задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства „Альтаїр - К” (код ЄДРОПОУ 25413938 р/р 2600330066980 в АКБ „Інвестбанк” м. Одеси, МФО 328210, 68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 11, кімната 43) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Істок” (код ЄДРОПОУ 23876031, р/р 26008300100511 в Комінтернівському ощадбанку № 3163, МФО 328168, 67550, Одеська область, Комінтернівський район, с. Григорівка) 310 136,00 (триста десять тисяч сто тридцять шість) грн., витрати на сплату державного мита в розмірі 850,00 грн. та ІТЗ –118,00 грн., витрати на юридичну допомогу –16 500,00 грн.

Зобов'язати господарський суд першої інстанції видати наказ.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                           О.Т. Лавренюк

Суддя                                                                                  Я.Ф. Савицький

         Суддя                                                                                  Т.Я. Гладишева